31 березня — 6 квітня 1939 р.

31 березня 1939 р.

 

Припинили діяльність трьох товариств у Гринівцях. ПАТ повідомляє: Староста в Товмачі припинив діяльність товариств "Просвіта", "Луг" і "Каменярі" у Гринівцях, бо діяльність згаданих товариств загрожувала "безпеці, спокоєві і публичному ладові".

 

Перетягають на латинський обряд. У підльвівських селах Дмитровичі та Глуховичі, почавши від 16. березня ц. р., поліція з Гаїв ходить по хатах мішаних подруж і там приказує підписувати готові вже протоколи про перехід жінок і дітей на латинський обряд. Це підписування відбувається під натиском, бо застрашена жінка підписує, що їй кажуть. Поліція настроює відповідно чоловіків римо-католиків, які теж вимагають від своїх жінок та дітей переходу на латинство. Цікаво, хто видав постерункові державної поліції в Гаях такий приказ, бо п. староста Замечнін нічого про це не знає.

 

Сойм і сенат у цифрах. Національний склад coйму виглядає так: поляків 183, українців 19, білорусинів 1, жидів 5. Освіта: вищу освіту має 104 послів, середню — 53, нижчу — 53. Реліґія: римо-католиків 177, греко-католиків 12, православних 8, євангеликів 5 та мойсеєвої віри 5. Зайняття: хліборобів – 21, промисловців і купців — 9, адвокатів — 28, інжинірів — 16, урядовців — 40, лікарів — 4, духовних — 6, журналістів — 6 і т. д. Національний поділ сенату: поляків 87, українців 6, німців 2, 1 жид та 1 москаль. Освіта вища — 62, середня — 27, нижча — 7. Релігія: римо-католиків — 85, греко-католиків — 8, православних — 1, євангеликів — 3, мойсеєвої віри — 2 та 1 старообрядовець. Зайняття: хліборобів — 20, промисловців, купців і ремісників — 6, вільні професії — 20, урядовці — 42, інші — 8.

 

Вибили знову шиби. Пишуть нам із Самбора. Вночі з 14. на 15. березня вибито шиби в парохіяльнім уряді у Самборі. Тої самої ночі вже втретє вибили шиби в буднику ґімназії Рідної школи і в домі проф. І. Филипчака. — В кілька днів пізніше арештовано і відставлено до вязниці о. Володимира Івашка, самбірського сотрудника. — Дня 22. ц. м. арештували в Самоборі Володимира Прийляка, просвітянського орґанізатора і перевели peвізію в канцелярії "Просвіти".

 

Загальні збори кооперативи "Український Театр" у Львові.

Рівно пятьдесять років тому під тою самою датою 30. березня радили галицькі земляки над тим, що треба будувати у Львові театр і що треба на нього складати гроші. Вчорашні звичайні загальні збори Кооперативи "Український Театр" у Львові могли б стати ювилейні, якби згадана установа мала якесь відношення до справи будови українського театру. Колись вона була у змозі перевести цю справу, тепер будова театру, чи пак скромніше театральної салі у Львові, перейшла під опіку зовсім окремої установи кооперативи "Український Дім", що продовжує відомий ще "передвоєнний "Комітет будови українського театру".

Кооператива "Український Театр" під проводом голови Надзірної Ради, радн. Йосифа Дрималика (секретарював О. Боднарович) почала свої загальні збори святочною згадкою про своїх покійних членів, що відійшли від нас минулого року: о. Евгена Качмарського, Дениса Бурачинського, Йосифа Чайковського, о. Омеляна Крвавича та д-ра Романа Секелу.

Окрему теплу згадку присвятив голова Надз. Ради Миколі Бенцалеві як одному з найкращих наших сучасних артистів і зразковому громадянинові.

Звіт управи за минулий рік, надзірної ради і контрольної комісії приявні приймають до відома без дискусії, даючи абсолюторію управі та надзірній раді. У дискусії над ріжними актуальними справами забирають голос: дир. В. Блавацький, П. Гладкий, Р. Пашківський і Л. Лісевич.

Збори прийняли внесок, щоб із чистого білянсового зиску призначити одну третину на допомогу театрові ім. І. Котляревського, як теж побажання, щоб театр ім. І. Котляревського дав одну виставу у Львові з чистим доходом на будову нагробника М. Бенцалеві.

Варт зазначити, що на зборах була мінімальна кількість членів. Це найкращий доказ, що театральною справою у Львові громадянство вже перестало цікавитися. Згадана кооператива, не маючи субвенцій ні допомог, не може навіть вряди-годи підтримати наші мандрівні театральні трупи у скрутному становищі.

 

"Чистка" в Карпатській Україні.

"Грватска Стража" ч . 73 з 28. ц. м приносить низку інформацій із Карпатської України. Бої в Карпатській Україні ще не закінчені, бо Січ ставить ще сильний опір у горах. Мадяри кожного схопленого січовика розстрілюють на місці, тому що ця орґанізація заявила, що буде боротися до останнього чоловіка. Частина січовиків мусіла відступити через словацьку і румунську границю. Коло 250 січовиків переїхало через Білгород до Німеччини. Деякі з них залишилися в українських поселенців у Бачці, зокрема в Руськім Керестурі.

Мадярським державним комісарем у Карпатській Україні іменовано відомого мадярона д-ра Юлія Марину, який має перевести чистку серед священників, учителів, урядовців та інших інтеліґентів. Як досі провірено, то згинули такі особи: Петро Калинюк, староста в Тячеві, Ярослав Главачек, староста в Севлюші, посол Федір Ревай, брат мін. Ю. Ревая, Василь Клемпуш, посол із Ясіня, Михайло Марущак посол із Бичкова, Олександер Маркуш, шкільний інспектор із Тячева, о. Василь Лар, директор учительської семинарії у Севлюші. Василь Ґренджа-Донський, письменник із Хусту. Були теж вістки, що згинув і д-р Михайло Кочерган, шеф бюра президії ради міністрів, але ця вістка виявилася неправдивою.

У вязниці сидять: предсідник вищого суду д-р Комаринський, д-р Стебельський, предсідник законодатної комісії. Андрій Ворон, секретар премієра Ревая та багато інших українців. У військовій вязниці в Хусті сидить теж адвокат д-р Михайло Брящайко.

Торговельну Академію зі Сваляви евакуювали разом із 150 учнями та з 7 професорами до Братислави, де їx приняли словаки. До Гуменного ішли вони всі пішки 80 км.

Іменування д-ра Марини урядовим комісарем піддає в сумнів якінебудь обіцянки Будапешту щодо автономії для Карпатської України. Єдина справа, що нею займається урядовий комісар, є тепер мадяризація всієї території.

Бритійська територіяльна армія у воєнному стані.

ЛЬОНДОН. ПАТ. Чемберлєн заявив у палаті послів, що — згідно з постановою уряду — бритійську територіяльну армію негайно поставлено на воєнний стан. Терит. армію, яка дотепер мала 130.000 вояків, збільшено до 170.000: це число негайно подвоять, так що терит. армія матиме у воєннім стані 340 тисяч вояків.

Цю постанову умотивував він так: Годі дальше не приймати рекрутів лиш тому, що чисельний стан армії вже доповнений — треба найти місце для всіх добровольців. Підіймаючи терит. армію на воєнний стан, уряд ще не вичерпав усіх можливостей, які дає добровольча служба, яка може покрити всі хвилеві потреби. Тепер треба приготовити для збільшеної армії приміщення, найти інструкторів, виряд. Пляни у цім напрямі вже випрацьовують і у відповідний час подадуть їx до публичного відома. Тоді уряд предложить законопроекти для фінансування цих постанов.

Необхідно збільшити зусилля, щоб усвідомити суспільність, що армія потребує великої скількости добровольців і то в короткім часі.

Становище опозиції.

По промові Чемберлєна Ґрінвуд в імени лейбуристів висловив вдоволення, що уряд не покинув добровольчої рекрутації армії. Посол Сінклєр заявив, що ліберальна опозиція оцінює вагу цих військових постанов та дасть урядові повну підтримку.

Чисельний стан брит. збройних сил.

ЛЬОНДОН, ПАТ. Дотепер бритійська армія складалася з 19-ох дивізій: 6-ох реґулярних та 13-ох територіяльних. У воєннім стані терит. армія дістає ще 13 нових дивізій так, що від тепер брит. збройні сили матимуть 32 дивізії: 6 реґулярних і 26 територіяльних. Чисельний склад брит. армії буде ось який:

1. територіяльна армія 340.000 вояків,

2. реґулярна армія 246.000,

3. протилетунські дивізії 100.000,

4. реґулярна армія в Індії 70.000, разом 756.000.

Армія негайно переходить у воєнний стан — міністерство війни видало інструкції у цій справі ще в середу вечором.

Анґлія введе загальну військову службу?

ЛЬОНДОН, ПАТ. На запит, чи в часі побуту Лєбрена у Льондоні йшли розмови про введення загального обовязку військової служби в Анґлії, Чемберлєн відповів, що це було предметом нарад, але він не може подати до відома ходу анґльо-французьких розмов.

 

(«Діло», ч. 74)

 

____________________________

 

1 квітня 1939 р.

 

Самоуправні вибори.

Перелік порушень в часі виборів у округах.

 

Буджет тайної анґлійської поліції — їнтелідженс Сервіс — на 1939. р. сягає 500.000 фунтів стерлінґів. У 1938. р. буджет цієї установи сягав 450.000 фунтів, у 1934. р. лише 180.000 фунтів. Анґлійський парлямент — згідно з традицією — приймає цей буджет тайної поліції Анґлії без дискусії.

 

Найбільше подруж — згідно зі статистичними даними — заключено у третьому кварталі 1938. р. у Німеччині, бо аж 177.522 осіб, опісля в Анґлії — 116.216, а в Польщі ледви 54.727. У порівнянні з третім кварталом 1937. р., число подруж зросло в 1938. р. в Італії, Німеччині, Латвії, Литві, Голяндії і т. д. У Польщі зменшилося на 158, в Анґлії на 5.000, у Франції майже на 1.000.

 

Україніка із французької преси.

"Реві де Пері", один з найбільших паризьких двохтижневиків, помістив у числі з 15. березня велику статтю Константина де Ґрінваля "Українська проблєма". Автор — француз підчас війни і революції був на Україні і є добре обізнаний з історією українського визвольного руху. Як і більшість чужинців, що побували на Україні, він закоханий у Києві та Дніпрі. П. Ґрінваль був присутній на параді вступу Директорії в Київ і подав свої вражіння: "Здисципліновані полки йшли безконечними лавами і викликали моє захоплення своїм гарним виглядом". Річ іде про окремий корпус Січових Стрільців, що був сформований у Білій Церкві. Пишучи про українців Зеленого Клину, автор вживає вислову "Далеко-східня Україна". Кінцевий висновок автора для нас трохи несподіваний: він хотів би, щоб майбутня Велика Україна була аж до Тихого Океану і проводила всією Росією.

***

В усіх кінах Франції від 23. березня йде коротка фільма фірми Пате під назвою "Сила проти права". Більша частина фільми присвячена останнім подіям на Kарпатській Україні. Подано ріжні карти України, кілька краєвидів Карпатської України. Спікер фільми висловлюється дуже гостро проти мадярів.

***

Щоденник півдня Франції "Еклєрер де Ніс" у передовиці з 23. березня пише: "Оповідають, що коли Мусоліні довідався про вступ німецьких військ в Чехію, дуже неприємно цим здивований, негайно викликав реґента Горті на телєфонічну розмову. Він мав йому сказати: "Не чекайте ані секунди. Негайно займайте Карпатську Україну, я з вами".

***

Справа Карпатської України має великий розголос не тільки на цілому світі, але завдяки московським часописам "Правді" та "Ізвєстіям" та останній промові Сталіна і на Совітській Україні. Вже від кількох місяців московська преса докладно писала про події в Празі та Хусті, що звичайно мусіло викликати на Сов. Україні надзвичайне зацікавлення. Про наїзд мадярів на "Січ" довідались у Сов. Україні через яґенцію "Тасс". Добре, що хоч довідались!

***

Колишні премієр-міністри Франції Тардіє та Блюм друкують у паризькій пресі, один у "Ґренґуарі", другий у "Парі Суяр", статті на тему останніх подій у центральній Европі. Тардіє всюди вживає назви: "Карпатська Україна", Блюм пише — "рутени Карпатської України".

***

Тижневик "Матч" подає у числі з 23 березня 3 мапи центральної Европи з Карпатською Україною під заголовком: "Не вистачить зняти з мапи країну, щоб її знищити".

Евген Деслав.

 

Промова ґенерала Скварчинського.

ВАРШАВА, ПАТ. Шеф ОЗН-у ґен. Скварчинський виголосив у четвер промову про вагу позички на протилетунську оборону. Він підкреслив м. ін., що Польща мусить бути приготована на всяку можливість і коли б прийшло до боротьби, буде боротися рішучо і відважно. Ціла держава заміниться на укріплений табор, всі поляки — на завзятих вояків. Польща мусить зброїтися в такім темпі, як її сусіди.

Конференція воєводів у Львові.

В середу 29-го березня ц. р. відбулося у Львові періодичне зібрання воєводів південно-східних воєвідств і комендантів львівської та перемиської Корпусної Округи.

Підвищено межу емісії більону.

ВАРШАВА, ПАТ. Міністр скарбу у порозумінні з Банком Польським рішив підвищити межу емісії більону з 490,000.000 зол. до 520,000.000.

Ця підвишка вирівняє диспропорцію між обігом більону та банкнотів, яких скількість поважно збільшилася в останніх часах.

Високошкільні професори на авдієнції у президента.

ВАРШАВА, ПАТ. Президент Польщі приняв у четвер на збірній авдієнції професорів Ф. Буяка, С. Ґрабського, С. Естрайхера, С. Глязера, З. Лясоцького, Лєр-Сплавінського, С. Піґоня та К. Ратайського.

Намовляють Лєбрена, щоб приняв знов кандидатуру на президента.

ПАРИЖ, ПАТ. Демократична лівиця одноголосно поручила голові сенату, щоб він разом з головою парляменту просив президента Лєбрена, щоб той погодився стати президентом на дальших 7 років.

Еріо відмовився від кандидатури.

Загадкова відповідь Чемберлєна.

ЛЬОНДОН, ПАТ. Один консервативний посол запитав прем. Чемберлєна, чи уряд остаточно відкинув можливість введення обовязкової військової служби. Чемберлєн відповів, що у світі нема нічого остаточного.

Японія переговорює з представниками Франції, Анґлії та Злучених Держав.

ЛЬОНДОН, ПАТ. Райтер повідомляє з Токіо, що міністр закордонних справ Аріта запросив на пятницю до своєї резиденції амбасадорів Франції, Анґлії і Злучених Держав, щоб перевести з ними балачку політичного характеру.

Герінґ стрінеться з Мусолінієм.

ПАРИЖ. ПАТ. Авас подає з Риму, що маршал Герінґ перебуватиме в Сан Ремо імовірно до 4. квітня. Відтак він виїде до Риму, де стрінеться з Мусолінієм.

 

(«Діло», ч. 75)

 

____________________________

 

2 квітня 1939 р.

 

Галактіон Чіпка. Мельпомена в комірнім.

Відгуки дня — фейлетон.

 

Ювілей Хрещення Руси-України. Богословське Наукове Т-во у Львові влаштовує в неділю 2. ц. м. останній виклад з циклю Академічних Вечорів, що його виголосить д-р Іван Копач п. н. "Ювілей Хрещення Руси-України в світлі історіософії" в салі "Української Бесіди" при вул. Рутовського ч. 22, 1. пов. Початок в год. 6. веч.

 

Припинення діяльности українських товариств у Станиславівщині. Повітовий староста у Станиславові припинив діяльність Сокола і чит. "Просвіти" в Залукві та Сокола у Викторові, тому, що діяльність згаданих товариств загрожувала публічному спокоєві, ладові і безпеці.

 

Не було складу зброї. Деякі українські часописи, за польськими, подали, що в Юрія Всеволода Івасикова в Скольому поліція відкрила склад зброї. Це не відповідає правді. В Ю. В. Івасикова знайшли старі заліза, люфу, старі вистріляні патрони та фльоберт. Студ. Ю. В. Івасиків вповні оправдався і по 3-ох днях звільнили його зі стрийської слідчої вязниці.

 

Не допустили делєґатів. Поліція в Тухлі не допустила до села Головецька (у стіп Маківки) делєґатів зі Сколього: Союзу Українок — п. Дарію Заяцівну й Союзу Кооператив — Михайла Куневича та його товариша, які їхали туди на Заг. Збори. Всі вони мусіли до часу відїзду поїзду пересидіти на поліції.

 

Львівська хроніка. В районі II. і III. комісаріяту поліції перевела поліція облаву в четвер 30. березня ц. р. вечором і притримала 24 особи, між ними 2 жінки. — Поліція арештувала кухаря Владислава Журавського, який украв в адвоката д-ра Пєрацького 460 зол. Арештований признався до крадежі і віддав частину грошей. — За крадіж 150 зол. на шкоду Фридерики Рот поліція арештувала її б. служницю Францішку К.

 

Число людей на землі. Демоґрафічний інститут Ліґи Націй перевів у 1937. р. досліди над числом населення земної кулі. Оголошені тепер статистичні дані цього інституту виказують, що на земній кулі було 2 міліярди і 134 міліони осіб. Майже половина цього числа населення замешкує Азію, понад 400 міліонів в Европі і понад 200 міліонів в Америці.

 

Вибори — це загальнонаціональна справа.

На день 21-го травня розписано вибори до Ради міста Львова. Як це вже відомо з виборчої відозви, всі українські виборці ідуть до виборів одним обєднаним фронтом. В тій цілі створено теж Обєднаний Український Виборчий Комітет, який має підготовити та перевести вибори у Львові так, щоби українське громадянство Львова дістало належне йому представництво в міській Раді.

Праця важка й відповідальна. Ясно, що виборчий комітет зможе перевести її тільки при повному зацікавленні і чинній участи у виборах всього українського громадянства Львова. Бо і найкраща підготова на ніщо не здасться, коли громадянство поставиться до виборчої акції байдуже. Байдужість українських виборців — це найбільша небезпека, яка може загрожувати українській виборчій акції у Львові.

На жаль, вже при перших підготовчих працях до виборів комітет стрінувся з ознаками цієї байдужости. Тут і там зачувається голоси, мовляв: — "Даремний труд, бо... і так нічого з цього не буде. Знаємо вже висліди виборів у провінційних містах і нема чого сподіватися кращих успіхів у Львові. Шкода просто праці і грошей на вибори".

На щастя, такі голоси покищо нечисленні. Але є поважна загроза, що такі голоси можуть поширитися, знеохотити загал українських виборців та в той спосіб ударемнити цілу виборчу акцію у Львові. Тому такому поглядові мусимо з цілою рішучістю протиставитися.

Висліди виборів поза Львовом нам усім відомі. Усі теж знаємо, які труднощі стрічатимемо при виборчій акції. Ніхто з нас не є теж легкодушним оптимістом щодо висліду виборів у Львові. Але це все не має найменшого значіння. Річ у тому, щоби підкреслити і доказати однодушність і зорґанізованість усього українського громадянства, коли йде про загальнонаціональні справи. А участь українців у міській Раді міста Львова — це наша загальнонаціональна справа, одна з тих, перед якими на другий плян сходить усе, що ділить нас між собою у нашому внутрішньому національному житті. Вибори до міської Ради у Львові це одна — може мала — але все-ж одна з тих ситуацій в нашому національному житті, коли всі ми мусимо відчувати, що належимо до одної великої української спільноти. І в парі з тим всі ми мусимо зрозуміти, що нікому не вільно робити нічого по власній думці чи вподобі та що кожний з нас мусить виконати ті обовязки, яких від нього дана ситуація вимагає. А вже просто національними шкідниками є ті, що в таких ситуаціях поширюють зневіру та знеохоту до праці і змагань.

Так розуміючи справу виборів, усі українські політичні орґанізації почали спільну виборчу акцію. Самоуправні вибори — це боротьба громадян за участь в управі міста. Цю боротьбу мусимо звести, бо тільки малодухи втікають від боротьби, лякаючись програної.

Так мусить розуміти самоуправні вибори теж усе українське громадянство. І тому ніхто з нас не сміє відмовитися від участи у виборах. Усе українське громадянство Львова мусить піти до виборів одною зорґанізованою лавою.

Коли нікого з нас не забракне при виборчій урні, то це вже буде нашою великою перемогою. Бо свідчитиме про нашу уладність і зорґанізованість.

М-р Маріян Дзьоба. Прес. референт Техн. Виб. Комітету.

 

Звідки їх стільки взялося?

Із локального львівського бюлєтину ПАТ-а довідуємося, що оноді відбулись у Львові вибори до виділу "Союзу "русских" журналістів" (по польськи він зветься "Звйонзек дзєннікаржи Рускіх"). До виділу ввійшли: М. Цебринський, Корнель Ганасевич, д-р С. Ґоріячко, Мацейовський, Марко, Сірко-Білинський і м-р Світич. Головою став Цебринський, про якого вперше довідуємося, що він — журналіст. Але правдивою ревеляцією є вістка, що той "союз" має аж 41 членів! Звідки набралось аж стільки "русских" журналістів?! Адже виходить один невеликий анемічний москвофільській щоденник (невідомо для яких читачів) та один тижневик, у краю не було кого взяти до редакції того тижневика, тому аж із Вильна виписали професійного журналіста-росіянина, — аж тут раптом — 41 люда! Це більше ніж Секція українських журналістів у ТОПІЖ-і, та майже стільки, що Синдикат львівських журналістів! Коли б так щедро розділювати титул "журналіста" та "редактора", як у москвофілів, то таких "журналістів" були б у нас хіба тисячі, а у світі міліони! "Журналістами" стали у москвофілів мабуть усі ті, що колинебудь щонебудь написали за ввесь час істнування "Русского Голоса" та "Землі і Волі", всі "дєятєлі", які колинебудь з краю написали туди дописі!

Дивуємося, що деякі справді професіонали-журналісти серед москвофілів (їx можна порахувати на пальцях одної руки) потурають такій комедії.

 

Мадярщина заняла Карпатську Україну з огляду на ріки..

Заява реґента Гортія.

Як подають мадярські радіовисильні, реґент Горті заложив ось яку заяву на тему Карпатської України:

Поворот Карпатської України до Мадярщини — це було життєве питання. Карпатська Україна здебільша покрита лісами. Населення живе і деревного промислу, тому є небезпека, що карпатські ліси винищаться. Якби не стало карпатських лісів, карпатські ріки й потоки, що засилюють водою Тису, висохли би; не стало б води і в Тисі. Мадярщина замінилась би на пустиню. Зате в часі, коли тають сніги, маси води, не спинені деревами, виповнюють ріки поза береги. Майже що року на весну Мадярщину навіщують небезпечні повені, що зривають шляхи та забагнюють терен; тереном такої повені є саме тепер північна Мадярщина. За такий стан відповідають чехи, які по хижацьки експльоатували карпатоукраїнські ліси.

Словаччина приняла мадярські домагання.

У понеділок остаточно визначать новий кордон між Карпатською Україною та Словаччиною.

Будапештенська радіовисильня повідомляє:

В четвер перервано мадярсько-словацькі переговори, бо словацька делєґація зареаґувала на мадярські вимоги домаганням до деяких мадярський територій; мадярська делєґація відкинула ці домагання з місця.

У пятницю в год. 12. почалося спільне засідання обох делєґацій в будинку мадярського міністерства закорд. справ. В год. 17. почалися переговори експертів, які у загальному погодилися що до майбутнього розмежування між Карпатською Україною і Словаччиною. В понеділок експерти викінчать працю та врисують на мапу новий кордон з подробицями.

Перед стрічею міністра Бека з міністром Бонне.

ПАРИЖ ПАТ. Французьке міністерство закордонних справ видало 31. ц. м. такий комунікат:

У звязку зі запроєктованою візитою мін. Бека у Льондоні, з ініціятиви франц. уряду розглянено можливість його стрічі з мін. Бонне. Дата тої стрічі ще не устійнена.

Німецька господарська експансія Швеції?

СТОКГОЛЬМ ПАТ. Тутешні офіційні кола рішучо заперечують поголоску, немовби Німеччина домагалася монополю на шведську залізну руду. З німецького боку не було ніякого демаршу в цій справі.

 

(«Діло», ч. 76)

 

____________________________

 

4 квітня 1939 р.

 

Польська архидієцезія у Львові має тепер 28 деканатів, 1,079.000 вірних, 412 парохій, 390 парохів, 156 вікаріїв, 487 світських священиків, 79 черців, які займаються душпастирством, 9 ґреміяльних каноніків, 9 почесних каноніків, 135 питомців у духовній семинарії, 8 звичайних професорів теольоґії, 4 надзвичайних, 6 доцентів, 1 суплєнта та 2 асистентів. Слід згадати, що єпископ-помічник Базяк заявив недавно, що у львівській архидієцезії римо-католицького обряду створять нові деканати.

 

Дальша акція відновлення камяниць. Городське староство у Львові почало вже висилати візвання власникам камяниць, щоби відновлювати камяниці. Староство вислало вже 105 візвань у справі заміни поодиноких антен на збірні антени, 22 візвання у справі віднови фасад камяниць, 5 візвань у справі бетонування подвіря, 12 візвань у справі нових огорож і 24 санітарних візвань. Дальшою акцією займається поліція під управою старости д-ра Клімова.

 

Почта підчас свят. Дня 8-го квітня (Велика Субота) почта урядуватиме для публики до год. 16-ої. На Великдень (9-го квітня) почта зовсім не буде працювати. На другий день свят (понеділок 10-го квітня) почта працюватиме, як у кожне свято, тобто від год. 9—11 та одноразово доручатимуть усі почтові посилки. На третій день наших свят почта урядуватиме нормально, як у звичайний будень. Урядові години в телєґрафі і телєфоні підчас свят незмінені.

 

Населення Туреччини. Турецькі статистичні дані виказують, що Туреччина має тепер 17,629.214 мешканців, значить на 1.671.196 мешканців більше, як у 1935. р. і 4,280.944 осіб більше, як у 1913. р. На основі статистики в Туреччині є 9,121.539 жінок і 8.707.675 мужчин.

 

Новий рекорд швидкости устійнив німецький летун Ганс фон Дітерлє на мисливськім літаку типу Гайнкель коло Оранієнбурґa, на північ від Берліна, осягнувши швидкість 746.6 км. на годину. Дотеперішній рекорд швидкости належав до Італії, що його устійнив був італійський летун Анджельо в 1934. р., який осягнув швидкість 709,209 км. на годину.

 

Припинили діяльність товариств.

Припинили діяльність кружка "Орли" КАУМ у Городку.

Повітове староство в Городку повідомило письмом з 29. березня ц. р. до ч. Поль. 6/47/39 голову кружка "Орли" КАУМ о. Е. Роздольського в Городку, що на основі ст. 16. закону про товариства з 1932. р. припинює діяльність згаданого кружка тому, що "його діяльність загрожувала безпеці, спокоєві та публичному ладові". Одночасно староство назначило куратором кружка Ст. Лаптуту, емеритованого комісаря скарбової контролі, до ведення справ кружка та зокрема до управи маєтком кружка. В мотивах свого рішення староство подає, що підчас ревізії 1) знайдено за таблицею заборонену книжку, "Кобзар", видану поза межами держави; 2) при кружку створено т. зв. доріст молоді без повідомлення староства; 3) підчас викладів уживано забороненої мапи, що представляла неправдивий стан українського посідання; 4) вишкіл українського доросту вів за згодою предсідника Роман Стець, кількакратно караний за протидержавну діяльність і тепер притриманий.

Припинили діяльність читальні "Просвіти" в Лискові.

Жидачівське староство припинило діяльність читальні "Просвіти" в Лискові і товмацьке староство припинило діяльність читальні "Просвіти" у Пшеничниках за те, що — як подає ПАТ — діяльність тих читалень виступала проти обовязкових законів і загрожувала яким чином безпеці, спокоєві та публичному порядкові.

Сокальське староство припинило діяльність таких українських товариств у повіті: в Угринові читальню "Просвіти" і "Сокіл", у "Мошкові читальню "Просвіти", кружок "Рідної Школи" і кружок "Союзу Українок"; у Ваневі Себенові та Пивовщині читальні "Просвіти". Цe сталося — комунікує ПАТ — внаслідок "вибриків української молоді проти спокою мешканців польської і pycької національности і крім цього за діяльність, що загрожувала безпеці, спокоєві та прилюдному порядкові".

Припинили діяльність українських установ у Задвірю.

Повітове староство в Перемишлянах рішенням з 28. березня ц. р. припинило діяльність чотирьох українських товариств у Задвірю, пов. Перемишляни, тому, що їх "діяльність" загрожувала безпеці, спокоєві та публичному ладові".

 

Розбудова німецької фльоти.

Спустили на море новий панцирник.

Дня 1-го квітня ц. р. у німецькому порті Вільгельмсгален спустили на море другий панцирник "Тірпіц". На це торжество приїхав канцлєр Гітлєр, якого привитали на двірці адмірал Редер, ґен. фон Бравшіч, ґен. Мільх, шеф поліції Гімлєр та провідник фронту Праці д-р Лєй.

З тієї нагоди адмірал фон Рот виголосив промову. Навязуючи до назви панцирника "Тірпіц" він сказав: "Його завданням як могутньої одиниці відбудованої фльоти буде проломати ворожий опір, що протиставиться змаганню Німеччини зайняти рівноправне становище між народами світу".

Панцирник "Тірпіц" має 33 тисяч тон випору, довгий 211 м., широкий 63 м. Він має 8 гармат проміру 38 центиметрів, приміщених у двох вежах, 12 пятнацятьцентиметрових гармат та протилетунські гармати. Будували його від 1936-го року.

Після спущення панцирника на море в часі побуту на тому кораблі "Шарн-горст". В часі побуту на тому кораблі канцлєр іменував команданта німецької воєнної фльоти адмірала Редера "великим адміралом Третього Райху" та передав йому з актом номінації булаву великого адмірала з написом: "Великому адміралові Третього Райху — Адольф Гітлєр".

У своїй промові при цій нагоді канцлєр Гітлєр подякував адміралові Редерові за йoго зусилля і працю над відбудовою німецької фльоти та підкреслив, що це іменування припадає у 25-ті роковини праці адмірала Редера.

 

(«Діло», ч. 77)

 

____________________________

 

5 квітня 1939 р.

 

Відсиджував кару як заступник. Олександер Хробатин з Хлібівки, пов. Станиславів, погодився відсидіти 1 тиждень арешту за свого знайомого Онуфрія Дереньку та дістав за те 35 золотих. Коли він уже сидів пятий день, ціла "трансакція" виявилася; обох засуджено до 2 місяців вязниці.

 

Апеляційний присуд на б. старосту Робакевича. Апеляційний суд у Вильні затвердив судовий присуд І. інстанції, яким засуджено б. старосту Робакевича на 4 роки вязниці і відібрано йому права на 5 літ за дефравдацію 20.000 зол. Розправа відбулася при замкнених дверях.

 

Новий популярний часопис в Україні. В московських державних друкарняних заведеннях почали видавати новий щоденник п. н. "Колхозник України". Цей новий щоденник — має бути популярним часописом, який нагадував би московський вечірній щоденник "Вечерня Москва". Часопис "Колхозник України" має виходити в накладі 300.000 примірників і він буде багато ілюстрований. Перше число нового часопису появилося 1. ц. м.

 

Божевільний скарбник роздає публичні гроші. В одному з банків Осльо (Норвеґія) банковий скарбник раптом збожеволів. Той несподіваний приступ божевілля виявився для банку не конче приємний, бо скарбник почав роздавати між клієнтів, які були тоді в банку, ріжні грошеві суми. Заки в банку зорієнтувалися, касієр виплатив принагідним банковим клієнтам к. 69.000 норвезьких корон.

 

Гострі фільмові репресії в Атенах. Тому, що підчас фільмових сеансів, в яких висвітлювали актуальні події за кордоном, публика часто маніфестувала неприязне становище супроти чужих держав, влада видала заборону таких виступів. Справників на місці будуть арештувати та відставляти до комісії публичної безпеки. Дирекція поліції та жандармерії дістали наказ гостро розпорядок респектувати.

 

З викладової салі.

Дня 29. березня 1939. р. відбувся в салі "Української Бесіди" черговий виклад із серії викладів Наук Т-ва ім. П. Могили п. н. "Українська літературна мова Закарпаття". Виклад попередив коротким вступним словом голова Т-ва д-р Д. Лукіянович, відмічуючи, що цим викладом закінчує Т-во Наук. викладів ім. Могили другий зимовий триместр.

Виклад про мову Закарпаття мав проф. В. Сімович, який виголосив його, як усе, приступно, популярно, хоч глибоко науково, тільки ж соромно було за публіку так мало було слухачів. Зміст доповіді такий: Значіння Закарпаття серед усіх інших українських земель дуже важне багатьома сторонами. Та одне з найважніших є його мова, що в системі усієї української мови має першорядну вагу. Через збереження у своїх говорах старовинних рис, архаїзмів, головно фонетичних, виходить значіння Закарпаття вже поза зацікавлення самих українців, входить у сферу всіх словянських мов, а то й у ділянки порівняльного мовознавства. Тому мова Закарпаття притягла увагу чужинних дослідників: чеських, німецьких, польських, норвезьких, мадярських (Добровський, Брох, Бонкало, Цамбель, Курашкевич), українських: Верхратський, Гнатюк і передусім — Ів. Панкевич.

За ввесь час свого історичного життя Закарпаття в ділянці мови жило тим самим життям, що й усі інші етноґрафічні українські землі.

Письменницька мова Закарпаття поділяється у свому розвою, як скрізь, на три доби, від XIV—XVI. ст., від XVI—XX. ст. і нова доба. Найстарша від XIV. ст., коли письменською мовою тут була церковно-словянська мова, з податком болгаризмів і румунізмів. Зразок такої мови є "Ужгородський Октоїх" із XIV. століття, опрацьований професором д-ром Олександром Колессою в записках Наук. Т-ва ім. Шевченка. Памяток із елєментами української нар. мови з того часу не вдалося відшукати.

В пізнішому розвитку те, що доторкнуло українських земель у Польщі (XV—XVI. ст.). не минуло й Закарпаття. Тодішні діячі на Закарпатті перебрали як літературну мову — мішанину з ріжних елєментів і цею мовою пишуть до XIX. століття з тим, що до польських, чи латинських слів тут прийшли ще мадярські чи словацькі. У свідомости письменників залишаюся переконання, що писати треба словеноруською мовою. Правда, є випадки, де підставою є таки українська, народня мова з домішкою польських слів чи форм нпр. вірш про облогу Відня з 17. століття або рукописна повість про Олександра Македонського, як показують ріжні списи цієї повісти з Закарпаття. Народня мова сильно вдирається в т. зв. учительні Євангелія (нпр. у славне учит. Євангеліє з села Наговя, з пограниччя словацько-українського, видане проф. Петровим) і виданий за часів Марії Тереси т. зв. "урбарій", де списані обовязки селян супроти панів. Але переконання, що мовою книжок повинна бути словено-руська, видно ще з граматики Михайла Лучкая (1836), який уважав, що єдина мова, яка зберегла словянськість, це карпаторуська. А що російська мова у свойому складі має багато церковно-словянських слів а то й форм, то закарпатяни 19. ст. (Добрянський) почали вводити і російські елєменти, а деякі таки писали по російськи (Іван Раковський), хоч тією мовою не говорили. Кожний новий письменник 19. ст. вносив у літературну мову елєменти свого говору, а редактори її виправляли на російський лад. До війни не можна говорити про відродження на основі народньої мови, хоч і були етноґрафічні збірки (Врабель, Стрипський, Жаткович). В 1918 році Празька Академія Наук сконстатувала, що мовою Закарпаття є у своїй основі мова українська. Треба було тоді подбати для тієї мови за відповідний правопис. Його приспособив до закарпатських відносин Ів. Панкевич, кладучи в основу т. зв. етимольоґічний правопис у своїй граматиці (1922 р.). Але чехи привикли до російського напрямку, а навіть витворили погляд про т. зв. "тутешнізм" мови закарпатян і від тоді змагаються на Закарпатті три напрямки: московський (не в розумінні політичному, а більше культурно-духовому, молодь нпр. мукачівської ґімназії вивчала російську мову) український і "тутешницький", а все це спричинило величезний хаос у мовній справі. Нарешті перемагає стихія народня. Нова інтеліґенція перебрала українську літературну мову. Говори Закарпаття — це продовження говорів із північного боку Карпат: лемківських, бойківських, гуцульських, із великою кількістю архаїзмів у середній частині країни.

Закарпаття переходить ті самі зміни щодо літературної мови, що інші українські, етноґрафічні землі і до того самого змагає.

Я. Шемлей

 

Проти шкідливої критики.

Переглянувши часописи, читач поденервований виходить на місто, щоб із приятелями перебалакати про головокружні події наших днів. Політикують, критикують і накінець доходять до одного висновку: всьому винен провід! Нема у нас вождів, нема дипльоматів і т. д. Це, так сказатиб, буденна критика, що дозволяє нашому громадянинові поставити себе понад усе скритиковане і самому нічого не робити, бо ясно: "у нас нема кому повести раціонально працю, нема з ким говорити".

Але є у нас ще й святочна критика. Йде наш громадянин, наприклад на святочні сходини в роковини Листопадові, Базару, проголошення самостійности Крут та ін. й уважно вслухуються у слова прелєґента. Переживаючи в душі траґедию минулого, громадянин слухає, дивиться та міркує, чи те, що він чує, призначене справді на те, щоб відмітити і вшанувати ту чи іншу подію з нашої історії. Короткий огляд подій, широка критика, підкреслення промахів наших провідників та осуд тих промахів — все це складається на зміни святочного реферату, що ним мають вшанувати ті чи ін. роковини. Вплив такого свята чи такого реферату наглядний: авдиторія розходиться з обуренням на провід (який зрештою належить уже до історії) за те, що знищив державність тощо, на старшин, що не стояли на висоті завдання і т. д. і т. д.

Правда, такі свята і такі реферати у нас рідкість, але-ж треба про них згадати, коли мова про надмірну й дуже часто легкодушну критику, треба згадати, щоб навіть ту рідкість раз на завжди викорінити. Надмірна й легкодушна критика нашого політичного проводу у минулому і сучасних наших політичних діячів доводить до того, що тих діячів у нас щораз менше, що від праці відтягаються навіть такі, які могли би дуже багато зробити і яких здебільша не можна заступити. Наших діячів з минулого та сучасних не тільки критикують, але осуджують ба навіть опльовують досхочу чужі. Ми не маємо обовязку і потреби під тим оглядом до них достроюватися. Навпаки!

Це не значить, що критика взагалі непотрібна. Ні! Здорова критика минулого чи зробленого необхідна, бо вона є підставою для дальшої праці. Але ця критика мусить мати якісь межі і її не може переводити кожний популярний прелєґент на власну руку й по своїй уподобі. Популярні прелєґенти мають багато тем і матеріялів до рефератів з нагоди ріжних роковин. Коли йде про наше минуле чи навіть про теперішнє, то маємо багато позитивних моментів, які можна з великою користю для розбудження та підтримки духа громадянства обговорювати. Не маємо, правда, тепер великих провідників, але це нікому не дає права не доцінювати заслуг людей, що в імя громадянської уладности не відтягаються у сьогоднішніх часах від важкого й відповідального обовязку національної праці.

Всі ці завваги торкаються у першу чергу села, де слухачі звичайно менше критично наставлені до прелєґента. Там, у рефератах, треба звертати особливу увагу на те, щоб надмірною та легкодушною критикою нашого минулого, наших давніх чи теперішніх діячів, не розминутися з остаточною метою реферату, який має викликати любов і пошану до свого, має захоплювати, а не обурювати, має обєднувати, а не розбивати.

Ф. Бородієвичева.

 

Війна не може нічого виграти, нічого направити й нічого розвязати.

Відповідь премієра Чемберлєна на промову канцлєра Гітлєра.

В часі дискусії над міжнароднім положенням, що відбулася в понеділок в анґлійській Палаті Громад, пос. Ґрінвуд від Лєйбур Парті заявив, що порозуміння В. Британії, Франції і Польщі не вистачає, щоб заспокоїти потреби теперішнього положення. Це порозуміння — це тільки початок дальшого, ширшого договору і Лєйбур Парті стоїть на становищі, що премієp повинен зібрати можливо якнайширшу групу, щоб протиставитися аґресії.

Нова доба в історії анґлійської заграничної політики.

Відповідаючи на цю заяву, премієр Чеяберлєн висловив передовсім радість з того приводу, що між опозицією та урядом витворилася гармонія у справах закордонної політики, і далі надію, що Палата Громад підтримає йото пятницеву заяву, яка відкриває нову добу в історії анґлійської заграничної політики. Ця заява зводиться до того, що якби незалежність Польщі була загрожена і Польщі стала в її обороні, то Франція й Анґлія прийдуть їй з допомогою.

Анґлія не думає окружати Німеччину.

Що торкається закиду, буцімто Анґлія змагає до того, щоб окружити Німеччину, то насправді Анґлія хоче створити порозуміння і випадок, якби Німеччина намагалася запанувати над світом силою та насиллям. Тоді Польща не була би єдиною країною, якій загрожувала би небезпека, і тому складена заява відноситься не тільки до Польщі. Останні події виявили, що кожна країна, що сусідує з Hімеччиною, живе в непевности щодо майбутніх намірів Райху. Якби такий погляд був наслідком непорозуміння і німецький уряд не мав таких задумів, то тоді заключені з того приводу порозуміння ніколи не почали б діяти і Европа могла б поступнево вернутися до мира; про непорозуміння можна би згодом забути. Тому підкреслюю — казав премієр Чемберлєн — що розмови між анґлійським урядом та урядами інших держав не є ніякою загрозою для Німеччини, доки Німеччина буде добрим сусідом. Посуджувати нас за політику окруження — це просто фантастична думка. Ми ведемо тільки політику самооборони.

Ідеольоґічні ріжниці не перешкоджують.

Хоч між Анґлією та Совітами говорив премієр Чемберлєн — є ідеольоґічні ріжниці, то у справі, про яку тепер іде, тих ріжниць не можна брати під увагу. Тепер іде про те, щоб зберегти незалежність усіх держав, яким загрожує аґресія. Тому незалежно від внутрішньої системи витаємо кооперацію з кожною країною, що протиставиться аґресії. Вірю — закінчив премієр Чемберлєн — що наша акція, яка щойно почалася і ще далеко не закінчена, виявиться зворотною точкою не в напрямі війни, яка нічого не може виграти, нічого направити і нічого розвязати, але в напрямі більш здорової ери, в якій розум запанує над силою а погрози уступлять перед спокійними і відповідно представленими арґументами.

Заява міністра Галіфакса в Палаті Льордів.

У цій самій справі й у цьому самому напрямі склав заяву у Палаті Льордів міністр закордонних справ льорд Галіфакс.

Міністерство воєнного засоблення.

ЛЬОНДОН, ПАТ. Премієр Чемберлєн заявив у Палаті Громад, що уряд розглядає тепер справу створення спеціяльного міністерства воєнного засоблення.

Заява Чемберлєна має значіння і для північної Европи.

ГЕЛЬСІНКИ. ПАТ. Хоча фінські часописи не зайняли ще становища супроти заяви Чемберлєна, можна зробити висновок, що фінська опінія переконана, що заява введе мирний настрій і має велике значіння також для північної частини Европи.

Страйк вуглевих робітників у Злучених Державах.

НЮ-ЙОРК. ПАТ. Тому, що виринули труднощі у переговорах у справі нової збірної умови в гірництві, в понеділок покинуло працю понад 300 тисяч гірників у цілих Злучених Державах. Як обраховують, страйк унерухомив три четвертини вуглевого промислу.

Німеччина забере частину війська.

БЕРЛІН. ПАТ. Урядово повідомляють, що "по установленні порядку і безпеки" у протектораті Чехії і Моравії канцлєр Гітлєр видав розпорядок, щоб частина стаціонованого там війська вернулася до місця постійного постою.

Громадські вибори в Болгарії.

СОФІЯ. ПАТ. В неділю відбулися в департаментах Враца і Бурґас доповняльні громадські вибори, які пройшли спокійно. Більшість вибраних кандидатів належить до проурядової партії.

Голяндія зброїться.

ГАГА. ПАТ. Голяндське міністерство національної оборони замовило у заведеннях "Фоккера" в Амстердамі 31 двомоторових водолітаків-бомбовозів.

 

(«Діло», ч. 78)

 

____________________________

 

6 квітня 1939 р.

 

Ю. С. Перед вибором президента Франції. 

Неодин читач "Діла" мав відай нагоду слухати промову французького премієра через радіо. Опісля ту промову передавали в перекладі анґлійськім, німецькім, еспанським, португальськім, італійськім і арабськім. Уся французька преса одноголосно одобрює спокійну та одночасно рішучу заяву шефа уряду.

Берлін і Рим почули французьке: "нон", ні.

 

Д-р Кость Левицький. Заслуги нашого духовенства в розвитку села. 

З приводу сорока літ праці Краєвого Господарського Т-ва "Сільський Господар" у Львові.

 

Припинення українських товариств у Перемишлянщині. Адміністраційна влада припинила діяльність усіх українських установ у чотирьох селах перемишлянського повіту, а саме в Янчині, Дусанові, Кореличах-Гулькові і в Подусільній.

 

За поширювання фальшивих вісток. У Тернополі засудили Станислава Домарадзького з Острова на 3 місяці арешту з припиненням кари на 3 роки за поширюваная фальшивих вісток. — У Болшівцях, пов. Рогатин поліція арештувала Володимира Калина за поширювання фальшивих вісток і відставила його до судових арештів.

 

Памяти о. радн. Льва Юрчинського.

У днях 22. і 23. березня ц. р. прощала Збаражська Земля одного з найкращих священників душпастирів і щирого працівника на народній ниві, бл. п. о. радн. Льва Юрчинського, довголітнього пароха Гушинок і Добромірки, який повних 32 роки працював у парохії і в збаражському повіті. Похоронні обряди почалися 22. березня ц. р. в год. 2-ій пополудні під проводом о. дек. Хоми в сослуженні оо. Северина Савчака з Шельпак, Евгена Мацелюха з Черниховець, Павла Олійника з Тростянця, С. Шепіля з Шилів, Яцишина з Гниличок і Будного з Кошляк, які відправили останню панахиду в парохіяльному домі в Добромірці. Просторе подвіря приходства виповнили маси парохіян, які прийшли з усіх пятьох сіл парохії попрощати свого улюбленого пароха і провідника. Перед приходством уставилися парохіянн з церковними хоругвами, перевязаними жалібними опасками. З церковної вежі звисав чорний жалібний прапор.

По панахиді винесли дубову домовину з тлінними останками Покійного з приходства і зложили її на санях, що їх тягнуло шість карих коней. Над домовиною промовив зворушливими словами о. Северин Савчак і жалібний похід рушив вулицями села до церкви. По дорозі прощали улюбленого пароха перед домом читальні "Просвіти" представники товариства читальні "Просвіти", кооперативи і райфейзенки, як члена-основника цих товариств і довголітнього їх провідника. З черги похід затримався перед шклолою, де ждала вже шкільна дітвора зі своїм учителем та попрощала устами малих школярів свого довголітнього катехита. В церкві закінчилися перша частина похоронна в год. 6. веч.

Дня 23. березня похоронні обряди почалися вже в год 7. рано читаними Службами Божими. В год. 10. почалася співана Служба Божа, яку відслужив о. дек. М. Хома в асисті оо. Евгена Мацелюха і Томи Тимяка з дияконами о. І. Яцишином та Ю. Будним. Співав гарно місцевий хор. Прегарну проповідь у церкві виголосив о. Семен Чепіль. По Службі Божій стануло до дальшої відправи 12 священників з о. дек. Т. Копистинським. У похоронах взяли теж участь о. дек. Боліновський, о. Гр. Яструбицький та о. І. Гнатів зі збаражського деканату. Опісля 8 священників взяли домовину на свої рамена, обійшли з нею довкола церкви і склали її до родинної гробниці, де зложено десятки вінців від рідні і від усіх товариств. Над могилою виголосили ще прощальні промови представники місцевого громадянства і дир. Л. Краснопера від повітових установ зі Збаража, яких о. Л. Юрчинський був членом-основником. Вкінці попрощав Покійного від о. сотрудників місцевий сотрудник о. Смик, підкреслюючи, що могила покійного буде для парохіян найдорожчим скарбом. В. Й. П!

 

Альберт Лєбрен буде знову президентом Франції.

ПАРИЖ, ПАТ. Вибір президента Лєбрена на новий 7-літній період здається не підпадає сумніву. Всякі передбачування торкаються тільки числа голосів, яке кандидатура президента Лєбрена здобуде у першому голосуванні. В парляментарних колах рахують ту більшість на 500 голосів. Проти президента Лєбрена рішився втримати свою кандидатуру досі тільки сенатор Ґодард. Всі інші кандидати заявили, що стягають свої кандидатури.

Маршал Петен, до якого знову звернулася група правих послів, які хотіли би хочби тільки для маніфестації віддати на нього свої голоси у першому голосуванні, заявив, що цього собі не бажає. Головну кампанію проти нового вибору президента Лєбрена ведуть далі тільки соціялісти й комуністи.

Міністр Бек у Льондоні.

Перша розмова мін. Бека з льордом Галіфаксом у вівторок тривала близько дві години. В ній брали участь амбасадор Рачинський і дир. Потоцький з міністерства закордонних справ. З анґлійців крім льорда Галіфакса були приявні: державний підсекретар міністерства закордонних справ сер Кадоґен, заступник державного підсекретаря сер Орм Серджент і шеф виділу для справ середньої Европи Странґ.

Після тієї розмови мін. Бек був на приватному сніданні у льорда Галіфакса. На цьому сніданні були між іншими князь і княжна Кенту, Черчіль та Іден.

Пополудні мін. Бек відвідав у будинку парляменту премієра Чемберлєна та вечором був на бенкеті, який уладив анґлійський уряд.

Поголоска про поворот президента о. д-ра Волошина до Карпатської України.

"Ілюстровани Курєр Цодзенни" повідомив в кореспонденції з Будапешту:

В середу відбудеться засідання ради міністрів, на якому ухвалять автономію для Карпатської України.

Б. премієр Волошин, що — як відомо — виїхав за кордон, заки мадярські війська заняли Карпатську Україну, звернувся тепер до мадярського уряду з проханням дозволити йому вернутись і замешкати в Карпатській Україні. Мадярський уряд дав на це дозвіл.

Містимо цю вістку з інформаційного обовязку на відповідальність джерела.

Як виглядала би збройна інтервенція проти Німеччини?

Полєміка між Льойдом Джорджом та Іденом у палаті громад.

ЛЬОНДОН. ПАТ. Підчас дебати в палаті громад Льойд Джордж звернув увагу на технічні й ґеоґрафічні труднощі, які стрінула б Анґлія, даючи збройну поміч Польщі. Він звернув увагу, яке значіння мала б для цієї справи активна поміч СССР та підкреслив, що Анґлія мала би поважні труднощі на Середземнім Морі.

Іден полємізував з Льойдом Джорджом. Він ствердив, що Німеччина мусіла б розділити свої війська між два фронти: східний та західний. На Середземнім Морі положення основно змінилося від 1914. р., бо Туреччина станула по боці Анґлії. Супроти СССР Апґлія не має ніякої антипатії ідеольоґічного характеру ані розбіжности інтересів, коли йде про головні політичні питання. Тому співпраця зі СССР є можлива. Зрештою необхідно взяти під увагу ґеоґрафічний та історичний чинник та почування, які відтіля випливають — бритійський уряд мусить їx заспокоїти. Східні справи годі полагодити в компетенції самої Анґлії та Франції.

 

(«Діло», ч. 79)

06.04.2014