Самоуправні вибори.

Камінка Струмилова.

 

Вибори до міської ради в Камінці Струмиловій відбулися 5. березня ц. р. Місто поділено на 6 округ. Українців поприділювано до всіх округ. Поділ несправедливий — 2-мандатова округа з більшістю українців має більше мешканців, як інші 3-мандатові округи. Озонівці давали українцям позакулісово одного радного, хоч відповідно до числа мешканців українцям належиться 5 мандатів. Українці (в "Ділі" з 68 була подана неправдива вістка про компроміс) на компроміс не пішли. У пятьох округах оголошено українські листи. У виборчій окрузі ч. 2, де українці мали певного радного, — уневажнено безпідставно українську листу. У виборчій окрузі ч. 6. стрінула українців інша несподіванка. Понад 200 виборців тієї округи заявили письменно, що вони віддали свої голоси за голову повітового виборчого комітету д-ра Івана Лемішку, місцевого лікаря. Але при обчислюванні голосів окружна виборча комісія устійнила, що на д-ра Івана Лемішку віддано всього 117 голосів. Отже більше як 100 голосів розвіяв якийсь вітер! Предсідник комісії, відчитуючи картки, не дозволив українському мужеві довіря вглянути до цих карток, хоч він цього домагався і таке право йому прислужено. Ясно, що і в справі уневажнення листи і в справі пропавших голосів українці вносять протести.

 

Слід завважити. що предсідник головної виборчої комісії віддали негайно по зголошенні всі інші листи разом зі заявами державній поліції для перевірки власноручности підписів.

 

В дотеперішній компромісовій раді українці мали 3-ох радних, тепер вибрали 2-х: пп. Володимира Мулькевича й Івана Барабана.

 

Треба признати, що українці пішли до виборів здисципліновано, 95 відсотків управнених (по хворих їздили підводи). Навіть в 2-ій окрузі, де уневажнено українську листу, всі пішли зголоситися на цю листу, хоч були свідомі, що всі їх картки будуть уневажнені.

 

Що торкається виборів у повіті, то ще в грудні 1938 р. відбулася повітова нарада в Камінці Струм. у присутности посла тієї округи, д-ра С. Біляка. На тій нараді вибрано повітовий виборчий комітет з д-ром Іваном Лемішкою у проводі. Потім відбулися ще 2 повітові віча. Вибраний комітет охопив своєю акцією всі громади 4-ох волостей: Камінка Струм., Желехів Великий, Добротвір і Незнанів та крім цього 5 громад району Буськ і 3 громади жовківського повіту. У всіх тих громадах створено громадські виборчі комітети, які добре вивязали ся зі своїх завдань.

 

В часі розписання виборів аж до останньої неділі перед голосуванням відбулося у кожній громаді передвиборче віче. На ці віча виїздили делєґати повітового виборчого комітету д-р Іван Лемішка, д-р Петро Мінко, о. Евген Дмитрук, проф. Іван Корчинський, м-р Андрій Затхей, м-р Святослав Коцибала, м-р Лавро Цегельський, дир. Михайло Караман. м-р Семен Михайлишин. Разом за не цілих 2 тижні було 28 поїздок.

 

На всіх 37 громад камінецького району (4 волости) у 15-ох громадах відбулося голосування 11. березня ц. р., у 12-ох громадах заключено компроміс, а 10 громад — майже чисто польські або німецькі. Висліди такі: Волость Камінка Струм.: На всіх громадських радних 270 — вибрано українців 73. Майже у всіх громадах цієї волости відбулося голосування. Волость Желехів Великий: На всіх громадських радних 176 — вибрано українців 101. На всіх 10 громад: 4 громади заключили компроміс, 6 громад пішло до голосування. Волость Незнанів: На всіх громадських радних 84 — вибрано 26 українців. Волость Добротвір: На всіх радних 120 — вибрано 78 українців. У всіх громадах заключено компроміс.

 

Слід підмітити, що у всіх громадах, де було голосування — до виборів пішло 90 до 100 відсотків управнених українських виборців. Возили підводами хворих, старих, сліпих (Ясениця Руська і ін.). Не зрозуміла ваги хвилини Руда Габлинецька, де коло 100 українських виборців і то таких, що уважають себе за свідомих, не пішло до голосування або голосувало на чужих кандидатів.

 

У всіх громадах, де відбувалося голосування, були виборчі зловживання і тому всюди внесено протест. Батятичі: аґітація в сінях виборчого льокалю, аґітатори не пускали наших виборців до виборчої домівки, так, що коло 400 виборців не могло віддати голосу. Ясениця Руська: аґітація поляків у виборчій домівці, підчас обчислювання пропало коло 20 українських карток, у звязку з чим перепало 4-ох радних. Зубовмости: безпідставне уневажнення української листи. Горпин: при обчисленні виборча комісія додавала протизаконно всі голоси, які впали на польських кандидатів і як на радних і як на заступників радних і тому, що вони мали разом більше голосів як українські кандидати тільки як на радних — признала їx радними, а всіх українців заступниками радних. Желехів Великий: державна поліція пускала до домівки тільки поляків, українців придержувала аж до год. 6. веч., коли замкнено домівку. Незнанів: уневажнено українську листу — бо якраз, коли кандидати і виборці прийшли на заклик виборчої комісії до перевірки підписів, державна поліція забрала кількох на якесь переслухання і придержала їx аж доки комісія не перестала урядувати. Соколя: повновласникові відмовлено рано вглянути до урни, державна поліція з Грабової забрала того повновласника з домівки на час обчислення. Пропало кожному кандидатові від 50—60 голосів. Справу віддано до прокуратури в Золочеві.

 

Плавуча мала, пов. Бережани.

 

Українці у Плавучі Малій, зражені несправедливістю при виборах у 1934 р., не думали брати участи в цьогорічних самоуправних виборах, бо рахували, що вони будуть такі, як і попередні. Але далися переконати, що цьогорічні самоуправні вибори будуть справедливі та чисті, бо цього бажає собі премієр Складковський і до того в дечому змінено виборчий правильник, який допускає повновласника листи до контролі, щоб не було зловживань. З вірою у справедливість українці рішили ще раз взяти участь у виборах. Всякі познаки від проголошення виборів до самих виборів не віщували нічого доброго. До таких познак належали кількаразові зміни виборчої комісії.

 

Аж прийшов день 11-го березня — день виборів. Провідником виборчої комісії призначено місцевого секретаря ґміни Лєнара. Замість попереднього Яна Гавита. Повновласником української листи був о. Михайло Юхнович, який від год. 8-ої рано до год. 1.30 зночі не виходив зі салі, щоб не допустити до зловживань. Українці йшли всі солідарно голосувати на свою листу, тобто на 15 радних і тілько заступників, голосуючи друкованими карточками. Здавалося, що все буде добре, але при обчисленні голосів предсідник виборчої комісії Лєнар на очах о. М. Юхновича так порахував голоси, що на українську листу було 379 голосів, а на польську 234. У висліді вийшло 15 поляків і 5 українців, хоч мало бути навпаки. Проти таких виборів внесено протест.

 

Вишенка. Повіт Городок.

 

На 6. березня ц. р. назначено вибори до громадської ради у Вишенці, повіт Городок. Виборчий льокаль приміщено в будинку місцевого двора. Всі входи до льокалю обступила двірська служба і форналі та гаєві й не пускали українських виборців. Впускали лише фільварочну службу жидів і тих, щодо яких мали певнїсть, що голосуватимуть на кандидатів двора. Повновласників української листи викинули з виборчого льокалю, щоб не було свідка. Так не допущено до голосування коло 600 українських виборців. Внесено виборчий протест і вислано телєґраму до премієра Складковського.

 

[Діло, 31.03.1939]

 

Підгаєччина.

 

Українське громадянство Підгаєччини переконані, що обіжник Міністерства Внутрішніх Справ про свобідне виконування виборчих прав та про чистоту виборів буде бодай частинно переведений в життя — рішило взяти активну участь у виборах та зробити все, щоб поправити некорисний для нас склад громадських рад. Бо треба знати, що влада ще при попередніх виборах потворила з усіх польських осад низку нових громад та деякі національно мішані села порозбивала на нові громади, зате великі українські села залишилися дальше в незміненому складі, хоч їx великі присілки могли би бути окремими громадами. Річ була в тому, щоб створивши з малих польських громад осади і приділивши їм по 12 радних, послабити значіння українського елєменту при виборі повітової і волосних рад. Та все-ж стан міг змінитися на нашу користь, якби обіжник Міністерства внутрішніх Справ був пристосований при виборах. Але польське громадянство поставило собі за ціль за всяку ціну "виграти вибори" і їx фактично виграло.

 

Згідно з урядовою оповісткою, на терені повіту на 1638 радних "вибрано" 1056 поляків, 529 українців, 8 німців та 5 жидів. Неодин, читаючи ці числа, здивується, як це сталося, що в повіті з українською національно свідомою більшістю — польське населення при громадських виборах здобуло таку "блискучу перемогу". Для заспокоєння нашого громадянства мусимо сказати, що Повітовий Виборчий Комітет УНДО і всі громадські виборчі комітети зробили все, що можна було, щоб вибори випали якнайкраще.

 

Українські виборчі власти були зголошені в усіх громадах. На випадок компромісу з поляками устійнено засаду національної пpoпopциональности. Правда, що декілька громад, як Золотинки, Вишнівчик і т. д. при заключуванні компромісу знехтували цей принцип, але інші села рішили від тієї засади не відступати, або йти до виборів самостійно. Тільки у трьох гром. Гниловодах, Вишеньках і Рудниках знайшлися люди, які задля особистих амбіцій станули на польських листах і poзуміється, що за "благословенням" вийшли.

 

Коли йде про поставу нашого селянства в часі виборів — голосування відбулося 11-го березня — то треба признати, що селянство стало до виборів бадьоро і масово. В цьому наша моральна перемога. Несподіванкою для наших виборців було проголошення висліду виборів, який не відзеркалює того, що виборці масово голосували на своїх кандидатів.

 

На те, що ми програли вибори і на те, що поляки на терені нашого повіту здобули таку перемогу, склалися такі обставини:

 

1) При укладанні списів управнених до голосування не вписали багато українських виборців, багато реклямацій не взяли під увагу, домагаючись метрикальних витягів остемпльованих на 1.10 зол. Крім цього, в деяких громадах, передовсім з волости Горожанка, усунено з виборчих списів без всякої правної підстави українців, караних адміністраційно. Зате поміщено у списах багато малолітніх виборців польської національности.

 

2) Уневажнено українські виборчі листи у громадах Шумляни, Гайворонка, Гниловоди, Соколів, Заставє, Огіньщина — мовляв тому, що листа не була повна або кандидати на радних не зголосилися до виборчої комісії для перевірки власноручности їx підпису. Щодо першого закиду, то були зголошені повні листи, але виборчі комісії замість уневажнити тільки деякі кандидатури, станули на становищі, що уневажнення поодиноких кандидатур спричинює неважність цілого зголошення, що противиться виразним приписам арт. 25 виб. ординації. Замітне, що на такому становищі стануло також підгаєцьке староство. Така інтерпретація закону зовсім не потягнула за собою уневажнення листи наших розбивачів у Вишеньках, хоч ця листа від самого початку не була повна. Щодо закиду, що кандидати на радних не зявилися до перевірки їx підпису на заявах, то він теж правно необоснований.

 

3) Всі вичислені в точках 1) і 2) "заходи" все-ж не могли дати перемоги польським виборцям, тимбільше, що українські виборці виявилися масово по голосування. Тому в день виборів або не допущено повновласників до участи у виборчих чинностях, або призначено їм місця у віддалі кількох метрів від виборчої урни, звичайно при дверях і заборонено під загрозою усунення з виборчого льокалю наближуватися до виборчої урни.

 

4) Предсідниками та членами виборчих комісій призначували головним чином поляків, щодо предсідників, то були ними дуже часто особи незамешкані на території тих самих громад. Цікаве, що коли при виборах до сойму іменовано також українців, то при виборах до громадських рад влада не уважала за відповідне наділити тих самих людей таким самим довірям.

 

5) У великих українських громадах, як Мужилів, Голгочі, Горожанка, Вербів та інші зроблено тільки одну виборчу округу, наслідком чого доводилося голосувати тільки в однім виборчім льокалю. До виб. льокалю впускали в першу чергу виборців поляків, у деяких громадах їx впускали окремим входом. Предсідники комісій так поволі полагоджували свої чинности, що в деяких громадах більшість виборців, хоч ждала від ранку до год. 6-ої попол. — не могла віддати своїх голосів; нпр. у Голгочах не віддало своїх голосів понад 1.000 виборців, у Вербові на управнених 1.025 виборців — 555 виборців не змогло віддати своїх голосів, у Мужилові коло 300 осіб, у Швейкові коло 215 осіб, у Горожанці коло 300 осіб. Всі ці виборці ждали від ранку до вечора під виборчим льокалем.

 

6) Обчислення голосів відбувалося так, що предсідники комісій відчитували самі картки, члени комісії робили записки, а повновласникам лист казали сидіти коло дверей. Відтак проголошено висліди, які для всіх наших і польських виборців були великою несподіванкою.

 

Про ріжні зловживання в поодиноких громадах, як аґітацію в сінях виборчого льокалю, що її вели навіть члени порядкової сторожі, роздавання особам залежним передовсім від фільварків нумерованих карток до голосування і т. п. напишемо у звідомленнях з поодиноких громад.

 

Нічого дивного, що проти таких виборів коло 40 громад (майже всі, де відбулися вибори) — внесли виборчі протести. Такі вибори викликали велике розчарування обіжником міністра внутрішніх справ та підтвердили, що польське громадянство хоче мати за всяку ціну більшість та не допустити українського населення до голосу в самоуправі. Тому вибрані радні українці рішені на знак протесту скласти свій вибір та не брати участи у виборах до повітової та волосних рад.

 

Бережани.

 

Дня 26. березня ц. р. відбулися вибори до міської ради в Бережанах. Українці поставили у трьох округах свої листи. Предсідник окружної виборчої комісії перевірював автентичність підписів на двох листах, одну уневажнив, бо не зявилися виборці, що підписали листи до перевірки. Micцеві обставини та події останнього часу вплинули на те, що українці, хоч могли вибрати у двох округах своїх радних, від виборів відступили, повідомляючи своєчасно Головну Виборчу Комісію про свою постанову. Тому вибрано до ради 18 поляків та 6 жидів.

 

Лагодів, пов. Перемишляни.

 

В часі громадських виборів у Лагодові, що відбулися 11-го серпня ц. р., довелося ствердити такі зловживання.

 

1) Предсідник виборчої комісії п. Моніка Дітріх не дозволила переглянути списів виборців і не дозволила зробити з них витягів, внаслідок чого не було змоги зробити реклямацій. Виборці, що не вміють читати, не могли перевірити, чи вони вписані, бо кожний мусів особисто дивитися тільки за собою, навіть чоловік за жінку не міг довідатися чи вписана. Багатьом неграмотним при перегляді предсідник чи інший член виборчої комісії сказали, що вони вписані до листи виборців, в потім при голосуванні виявилося, що їх у списі нема.

 

2) Багатьох громадян, поминених у списі виборів, навіть на їх реклямації, підтримані метрикальними виписами, не вписано до листа, подаючи як причину, що їх нема у реєстрі мешканців. Громадянки Олени Макар до спису виборців не втягнули, а на її реклямацію, підтриману витягом метрики, відповіли відмовно, бо "в реєстрі мешканців зазначене, що вона померла в 1933. р.".

 

3) Вношених спротивів по думці ст. 19. уст. 23, проти рішень виборчої комісії, — виборча комісія не приймала.

 

4) В часі перегляду листи виборців перешкоджували зацікавленим особи зпоза виборчої комісії. Громадян, що ще не мають ч. дому, бо новозбудований, не дозволили втягнути до спису.

 

5) Листи кандидатів на радних ч. 1. і ч. 2. проголошено всуміш, незгідно з виборчою ординацією.

 

6) Михайлові Лабові с. Василя заявили, що хоч він до спису виборців не вписаний, може проголосувати, якщо свій голос видасть на польську листу.

 

7) З двох громадянок, вже заміжніх, зписаних до листи виборців на дівоче прізвище, одна, Паранька Макар, заміжня Пальчинська, не могла голосувати, друга, Марія Зварич, заміжня Ліпіцька, голосувала.

 

8) Громадському грабареві сказали, що як не буде голосувати на радних поляків, то його виженуть зі служби.

 

9) Воєнні вдови дістали картки до голосування на польських радних: ці картки були позначені на другій стороні числами.

 

10) Постерунковий Ліс ще перед замкненням голосування намагався не допустити до голосу Катерину Брилинську, домагаючися, щоб показала йому, яку має картку.

 

11) Одинокого члена виборчої комісії української національности, Ілька Макогона, усунули з виборчого льокалю за те, що у виборчому льокалю дав своїй жінці картку до голосування. Але мужеві довіря Снєжикові Йосифові і двом іншим членам комісії дозволили свобідно балакати й порозуміватися з виборцями.

 

12) Перед кінцем голосування, тобто в год. 17.25, війт приніс додаткові дві пачки коверт (мабуть, по 50 штук в одній пачці) і передав їx предсідникові виборчої комісії, хоча коверти мали бути доручені у потрібній кількости перед початком голосування.

 

13) Виборча комісія примістилася на високому підвищенні, до того-ж на столі понаставляли багато ріжних предметів (склянки, тарелі, меняжки, пакункові папери з конверт) так, що вони ще більше заслонювали рухи членів виборчої комісії і давали змоги слідкувати за ходом голосування. Mужa довіря примістили у протилежному кінці кімнати і не дали йому змоги виконати ті чинности, які передбачує ст. 28 виборчої ординації. Коли муж довіря деклярував своє право бути присутнім ближче стола, щоб міг точно бачити обчислення голосів і картки, предсідник виборчої комісії не дозволив на те та заявив: "Я картек не полкне, я нє любє, як уто мі патши на пальцк і воґулє то псує мі нерви".

 

14) Обчислення голосів тривало від год. 18-ої 11-го березня до полудня 12-го березня, бо комісія переривала читання карток приватними балачками, хотячи примусити мужа довіря (який був цілий час без заступника) покинути виборчий льокаль.

 

15) У трьох випадках вдалося мужеві довіря запримітити, що предсідник, відчитуючи картки голосування, не відчитав з них усіх пунктів, хоч на тих картках не було ніяких записів.

 

16) Вислід голосування незгідний з правами, проголошені за вибраних не вибрані виборцями, але визначені виборчою комісією: задля того самі картки голосування, а також проголошення вибраних радних, на якому вони названі поазбучно, а як заступники на першому названі поляки та на другім заступники з польської листи.

 

Наведені неправильности може підтвердити кожен свідок, яких спис маємо у себе.

 

[Діло, 01.04.1939]

01.04.1939