15 лютого 2013 року два гості з Космосу неабияк нагадали землянам про себе.
Першим був метеорит біля російського Челябінська. За підрахунками вчених, космічне тіло масою близько 100 тонн увійшло в атмосферу зі швидкістю 15 км/сек або 44 Мах, вивільнивши енергію, еквівалентну атомному вибуху у Нагасакі (20 кілотон).
Челябінський метеорит – справжня сенсація, адже це найбільший космічний об’єкт, який досягнув Землі після падіння Тунгуського метеориту (1908), та єдиний в історії такий випадок, що спричинив значні руйнування (кількість потерпілих досягла 1 000 осіб, а збитки оцінюють у 1 млрд. рублів).
Другим гостем став астероїд 2012 DA14 масою 130 000 тонн, що пройшов на критично близькій відстані від нашої планети — 27 000 км, яка ледве перевищу геостаціонарну орбіту деяких штучних супутників Землі. Якби такий об’єкт зіткнувся з планетою, наслідки були б справді апокаліптичними.
За відомою гіпотезою, через падіння подібного небесного тіла наприкінці крейдового періоду (66 млн. років тому) вимерло понад 75% усіх рослин і тварин, включаючи господарів тогочасного світу — динозаврів.
Хоч два космічні гості між собою не пов’язані (адже траєкторії їхніх рухів були діаметрально протилежні), все ж їх поєднує символічний зв’язок. Вони змушують вкотре задуматися про те, якою високою є ймовірність загибелі людства внаслідок космічного катаклізму та наскільки ми залежні від непідконтрольних сил всемогутньої природи.
Протягом геологічної історії людства відбулися 6 великих катастроф біосфери, в яких гинуло від 3% до 95% усіх живих організмів (найбільшим було т. зв. «велике пермське вимирання» 254,1 млн. років тому, а найвідомішим — вже згадане крейдове вимирання, що покінчило з динозаврами). Найпоширенішою причиною цих катастроф називають якраз зіткнення Землі з космічним тілом. В Мексиканській затоці дотепер існує кратер Чіксулуб завбільшки 180 км. Вважають, що його залишив астероїд діаметру 10 км, який впав на Землю близько 66 млн. років тому. Енергію його удару оцінюють у 5×1023 джоулів або в 100 000 гігатонн у тротиловому еквіваленті (для порівняння, найпотужніший термоядерний пристрій дорівнював лише 0,05 гігатоннам). За припущеннями, удар викликав цунамі висотою 50–100 метрів, а підняті ним часточки пилу призвели до зміни клімату, подібні до ядерної зими, тож поверхня Землі декілька років була закрита від сонячних променів пиловою хмарою.
Як стверджує професор Перрі А. Джеракінес (Perry A. Gerakines) з Університету Алабами, ймовірність зіткнення нашої планети з великим небесним тілом дуже мала, однак цілком виключати її також не варто. Зазвичай така подія може трапитися раз на 100 млн. років. Ризик падіння на Землю небесного тіла, до речі, вимірюється за шкалою Торіно. Від її запровадження у 1995 році лише один космічний об'єкт, а саме астероїд 99942 Апофіс у 2004 році, мав рівень небезпеки «4», а це відповідає 1% ймовірності зіткнення. Більшість астероїдів діаметру понад 1 км, що своїм падінням на Землю можуть завдати серйозної шкоди, сьогодні добре вивчені та внесені до спеціальних каталогів (а щодо невеликих небесних тіл, таких як Челябінський метеорит, то фізичної можливості спостерігати за ними взагалі не існує, адже навколо Землі кружляють мільйони таких об’єктів). Вчені заспокоюють, що в найближчому майбутньому загрози для Землі від цих небесних тіл немає, але визнають, що ніколи не можуть до кінця бути впевненими у своїх розрахунках. Цікаво, що б вони відповіли, якби їх спитали, якою є ймовірність відвідин Землі одразу двома екстраординарними космічними гостями з різницею у кілька годин?
16.02.2013