До недавнього часу опозиція намагалася проштовхнути ідею продовження протестів уже в березні – мовляв, тоді й тепліше буде, і сам Тарас Шевченко своїм ювілеєм нам сил духовних додасть. Зрозуміло, що політики усвідомили свою безсилість будь-що змінити, їм не сподобалося, що ще хтось – зокрема, громадськість – претендує на лідерство в акціях протесту, та й щодення Майдану здалося опозиційній казні задорогим.
Проте, останні події – побиття Тетяни Чорновол, реакція на цей інцидент правоохоронних органів (спроба перевести стрілки на УДАР і опозицію загалом), спалення машини організатора Євромайдану в Ужгороді, напади на активістів у Харкові тощо, – все це знову розпалило революційні настрої.
Людина, наділена логікою, одразу скаже, що влада й справді не була зацікавленою у такому звірячому побитті символічної постаті, якою в боротьбі з режимом є Тетяна Чорновол. Секрет, однак, у тому, що у владі людей, наділених логікою, наразі не спостерігається. Згадайте останній штурм Майдану – тоді більшість вважала, що ніч буде спокійною, адже в готелі неподалік ночувала Кетрін Ештон, Верховний представник ЄС, яка приїхала в Київ на перемовини з Януковичем. Жодній нормальній людині тоді б не спало на думку атакувати Майдан, але ненормальній таки спало. Тож аргумент «побиття було невигідним перш за все владі» можна сміливо закинути у той же кошик, в якому опинилися марні сподівання, що Янукович не підпише Харківські угоди чи «мовний» закон, бо «це й самому йому невигідно».
Навіть вигадана провокаторами з Банкової версія про те, що Таню побили банальні хами за дорожню пригоду, не витримує жодної критики. Янукович – президент, який від народу отримує зарплатню за те, що гарантує в країні спокій і лад. Гарант натомість випустив джина з пляшки, а «тітушка» – зі спортзалу. Використання гопників замість міліції, гарантії їхньої безкарності розв’язало руки усій тій нечисті, через яку люди зараз бояться вночі вийти на вулицю. Якщо мажори на дорогому джипі не в задрипаному Єнакієві, а в столиці можуть собі дозволити влаштувати голлівудську погоню з пекельним побиттям, то і такому президенту, і такій країні час виголошувати або вирок, або діагноз.
Є таке перше правило аналітика – не перемудруй. Не треба шукати концепцій, шахових ходів і стратегічних планів, досить визнати, що в Україні стало страшно жити. І зрозуміти, що буде ще страшніше, оскільки банда не збирається віддавати владу. Який є спосіб утримати владу, а людей змусити не виходити на вулиці й під резиденції? Він один: пересварити між собою і залякати.
Я добре пам’ятаю, що Вацлава Гавела забрали в тюрму не з вулиці, роботи чи навіть із виступу на мітингу, а саме з ліжка коханки. Його ворогам хотілося знівелювати його моральний авторитет в очах народу, деморалізувати його сім’ю і самого Вацлава, оскільки вся історія тягнула за собою очевидний конфлікт і кризу сімейної довіри. Зламування пошти опозиціонерів, злив у мережу нібито компрометуючих відео, розмови про недовіру до опозиції – все це має спрацювати на один результат: зневірити й розсварити нас між собою.
Паралельно відбувається друга частина музичної партитури: побиття, кримінальні справи, візити міліції, спалені автомобілі і шантаж компроматом. Януковичу треба одного: злякати нас, щоб пересічна людина вважала за краще просто не виходити не тільки на мітинг, а й узагалі на вулицю.
У цій ситуації в країні залишається єдине безпечне місце – Майдан. Якщо ми звідти розійдемося, то всіх задушать методично й наодинці: кого податковими, кого кримінальними справами, хтось просто отримає пляшкою по голові від нібито не пов’язаного з революцією п’яного безхатька, комусь спалять машину, комусь надішлють додому компромат на чоловіка/дружину. Методи старі й перевірені, мета їхня єдина: посилити атмосферу страху перед 2015 роком.
Тому не можна зневірюватися, не можна розходитися по своїх хатах скраю. Саме там, скраю, у потемках передмість нас і будуть виловлювати, щоб вести до кари чи страти. Хата кожного має бути в центрі – бажано в центрі Києва, на Майдані.
31.12.2013