«Четверта ночі. Євромайдан. Повернулись з акції "Нічний патруль". 500 членів Самооборони Майдану організованою колоною відвідали блок-пости "Беркуту" біля кабміну, Адміністрації Президента, а також "вольєр" з "тітушками" біля Верховної Ради. Ішли мовчки. Біля блок-постів – тричі "Слава Україні!". "Тітушки" металися по вольєру. "Беркут" розгублено вибігав із автобусів. Ми не спимо — хай і вони не сплять...», — розповідає про буремні будні «єврореволюції» у своєму блозі комендант наметового містечка на Євромайдані Андрій Парубій.

 

Для нього цей досвід не перший. У 2004-му Парубій (тоді депутат Львівської облради) був комендантом київського Українського Дому, після того, як його зайняли «революціонери» зі Львова. Зараз уже народному депутату України Парубію довірили головне стратегічне і символічне місце «єврореволюції» — Майдан Незалежності.

 

Першого грудня, після силового розгону Євромайдану в ніч проти 30 листопада, сюди повернулися люди. Опозиційні політики вирішили ставити намети. Про особливості охорони Євромайдану та наступні плани опозиції «Z» запитав у самого Андрія Парубія, який усі ночі, від першого дня, провів на Євромайдані, крім однієї, коли лежав з черепно-мозковою травмою після бійки з «Беркутом».  

 

Андрій ПАРУБІЙ:

 

МАЙДАН ДО ШТУРМУ ГОТОВИЙ

 

 

– Згадуючи Ваше буремне минуле в 2004 році, одразу питання: чому досі не взято Український Дім і яка принципова різниця, на Вашу думку, між нинішньою і тодішньою «революціями»?

 

– Ключова відмінність, що тоді фактично не було такого протистояння з міліцією. Зараз маємо періодичні сутички, і це надає новому Майдану іншу атмосферу — більш напружену і більш зосереджену атмосферу, ніж це було 9 років тому. Тому ми пильніше дбаємо про оборону периметру Майдану, ніж тоді. І ми визначаємо той периметр, який нам на сьогодні є потрібним, і наскільки ми здатні його повноцінно захистити. 

 

Для наших загонів самооборони сьогодні головне — не дозволити більше бити наших жінок, наших дівчат, наших матерів. Найважливіше — не допустити повторення тої страшної ночі.

 

А подібною у порівнянні з 2004 роком є така ж висока самоорганізація, що дозволяє забезпечити цю охорону.  

 

Сьома річниця Помаранчевої революції. В центрі уваги «Беркуту» Андрій Парубій

 

– Київська держадміністрація теж поодаль Майдану Незалежності, але вона тепер в розпорядженні мітинґувальників. Не  задалеко вона від того периметру? І чи немає все-таки наміру звільнити це приміщення (все ж орган державної влади), щоб не провокувати силовий розгін людей, які там перепочивають?

 

– КДМА знаходиться недалеко від периметру, і у нас цілковито розроблена схема охорони цього приміщення, і налагоджені дії у випадку атаки «Беркуту». Перебування там киян було для нас принциповим, оскільки міська рада — це є орган самоврядування, який належить киянам і який утримується за їхні кошти. Вони мають право там грітися.

 

– Значення цієї будівлі більше стратегічне чи тактичне? Бо є, крім неї, інші взяті приміщення, де можна грітися...

 

– Кияни самі туди зайшли. Ми їм забезпечили охорону і організували координаційні пункти. Там одночасно може ночувати до тисячі людей. Для нас утримання КДМА є не так символічним, як само собою зрозумілим: кияни вважають, що влада в Києві нелеґітимна.

 

Інтерактивна мапа в режимі реального часу за посиланням http://www.cityband.com.ua

 

– Чи у 2004 році звучали від силовиків вимоги звільнити захоплені приміщення і погрози штурму, як зараз?

 

– Тоді влада була більш дезорганізована. Кучма не планував ще раз йти на президентський термін, тому він повністю самоізолювався. Тоді після перших днів Майдану влада лежала під ногами народу.

 

Зараз влада є більш мобілізована, про що свідчать постійні атаки «Беркуту». Зараз важче: для блокади кожного приміщення доводиться залучати більшу кількість людей, щоби забезпечити їхній захист і побут під час варти під Кабміном чи Адміністрацією Президента. В 2004 році звучали заклики не займати приміщення, а зараз вже звучать конкретні погрози.

 

– Наскільки серйозно Ви ці погрози сприймаєте?

 

– Кожної ночі ми чекаємо штурму. Постійно надходить багато інформації, яка підтверджує ймовірність  нападу. Наприклад, прямо зараз маємо інформацію, що в Київ їдуть ще тридцять автобусів «Беркуту». З одного боку, то може бути перезмінка тому «Беркуту», що невиспаний, потомлений і нами розаґітований і деморалізований. З іншого, можливо, це все-таки загроза атаки.

 

«Беркут» постійно знаходиться в близькості — в Маріїнському парку. Тому всю ніч ми готові до оборони, всю ніч ідуть мобілізаційні заходи, укріплення барикад. Їх у периметрі 8, біля  кожної стоїть наша сотня загонів самооборони. І кожної ночі як мінімум 100–150 організованих навчених чоловіків тримають цей периметр. Крім того, є розвідка, яка знаходиться за кілометр–два від барикад і по раціях повідомляє про рухи «Беркуту», і чи він йде на Майдан, чи просто загони переходять з точки в точку.

 

Вдень легше. А кожної ночі ми готуємося до нападу і готові до нього.

 

– Але «Беркуту» більше, ніж ваших загонів…

 

– Загалом у наших загонах самооборони до трьох тисяч осіб, на постійному чергуванні перебуває тисяча. І ми розуміємо, що їхніми зусиллями зупинимо «Беркут» до 15 хвилин. Тому на Майдані постійно перебуває кілька тисяч людей, навіть в п'ятій-шостій ранку — у найважчі години. 

 

Ми закликаємо людей залишатися на ніч. Бо після того, як передові барикади зупинять перші напади «Беркуту», буде необхідність підходу великої кількості людей, щоби повністю зупинити атаку.

 

Тому я вдячний людям, що приїжджають зараз вже не на мітинґ, не стояти тут годину–дві, а на цілу ніч. Особливо хочу подякувати львів'янам, з міст і сіл, їх приїжджає дуже багато.

 

22 листопада на Майдані Незалежності. Андрій Парубій разом з колеґами-мітинґувальниками відтісняє «Беркут», який прийшов встановлювати «йолку»

 

– На Вашу думку, є потреба у львівському (франківському, тернопільському) Євромайдані, у цих зборах на площі, чи краще всім їхати на Київ?

 

– Є сенс в цих зборах. Але, окрім того, має бути блокада органів державної влади, держадміністрації тощо. Бо ми оголосили загальнонаціональний страйк. Підтримуючи людей в Києві, було би непогано, щоби люди в реґіонах розходилися вранці до держустанов і їх блокували.

 

Так, у нас щоранку групи по кілька тисяч розходяться в різні напрямки — блокувати Кабмін, АП. Тобто вночі ми захищаємось, а вдень наступаємо. Я рекомендую землякам розробити систему блокади. Бо якщо оголошений страйк, то де, як не у Львові, мають показати, що страйк усюди.

 

– А яка ефективність такої блокади, якщо у середу, наприклад, частина міністрів потрапила на роботу і навіть відбулося засідання уряду?

 

– Ми ставили блокаду денну, але вони приїхали на роботу в п'ятій ранку. Тому будемо ставити питання про цілодобову блокаду. 

 

– Зараз лунає дуже багато критики в бік опозиції, що у трьох її лідерів немає чіткого плану дій і самі вони не були готові до такого розвитку ситуації. Ви, наприклад, у неділю зранку 1 грудня уявляли, що саме так завершиться Ваш вечір — взяттям Майдану і влаштуванням наметового містечка?

 

– Наступної ночі після кривавого розгону у нас було одне гасло: завтра повертаємося на Майдан. Ми у неділю йшли на віче з однією метою — повернути собі Майдан, що і зробили.

 

– А план дій розробляється на скільки годин/днів наперед?

 

– Я як комендант знаю чіткі інструкції, що щоранку в сьомій годині одна група людей виходить на блокаду Кабміну, друга на блокаду Адміністрації Президента. Там є багато входів, кожна група знає, за який вхід відповідає. Тобто люди на Майдані чітко знають, за що відповідають, все сплановано, все передбачено. Ще звечора ми роздаємо структурним підрозділам розпорядження, хто де має стояти, і вранці, як в армії, люди вишиковуються і прямують на блокування тих чи інших об'єктів.

 

– Тобто плани наступних днів — це постійне блокування Кабміну і АП?

 

– Так. І розширення об'єктів блокування.

 

– А блокувати резиденцію «Межигір'я» планується?

 

– Планів щодо об'єктів блокування, звісно, я розголошувати не можу.

 

– За Вашою оцінкою, те, що зараз відбувається, це революція?

 

– Є багато політологічних визначень, можна довго на цю тему говорити. Але я згоден з тим, що в Україні є революційна ситуація, яка ставить за ціль зміну влади. А зміна влади є ціллю будь-якої революції.

 

– Відсутність чітких цілей — це, власне, і є головна претензія до опозиційних лідерів...

 

– Так, багато хто пише, що люди розчаровані, що у нас немає цілей. Переконаний, що такі тези спеціально запускаються з адміністрації президента, щоб дезорганізувати людей. Насправді на Майдані атмосфера бойова і правильна. І наші цілі чіткі: відставка Кабміну і президента; кримінальна відповідальність керівництва «Беркуту» і міністра МВС, який дав наказ по-звірячому бити дітей. У нас є чіткий план, і ми крок за кроком йдемо до його реалізації. Тому тут не треба впадати в розпач, а треба розуміти, що легко не буде. Результат отримаємо важкою працею. І ми повинні пройти цей шлях. 

 

– А якщо Ваші вимоги виконуватимуть частково? Наприклад, відставка Кабміну відбудеться, а Янукович залишиться в президентському кріслі. Стоятимете далі?

 

– Ми будемо приймати рішення по ходу виконання наших вимог.

 

Розмовляла Мар'яна П'ЄЦУХ

 

05.12.2013