Похмілля у Вільнюсі

Свою головну «подію року-2013», а може, й останніх трьох років, Віктор Янукович зустрів із відверто дурним виразом обличчя. Складалося враження, що президент надягнув якусь гумову маску – адже хіба може посмішка триматися без жодних змін протягом довгих хвилин?

На пленарному засіданні саміту «Східного партнерства», що проходив на околиці Вільнюса в головному павільйоні виставкового центру «ЛітЕкспо», українського президента посадили з самого краю в другому ряду – поруч із міністром закордонних справ ще більш безнадійної Білорусі Володимиром Макеєм.

На груповому, «сімейному», фото учасників саміту Янукович теж стояв ближче до краю – і знову з тим самим виразом обличчя. Як, зрештою, було і під час неформального спілкування. Якби не повезений із Києва, перевірений і надійний перекладач, Віктор Федорович був би зовсім самотній. Утім, це теж промовистий факт: Янукович – чи не єдиний із 38 глав держав, урядів та чільних представників ЄС, який не володіє англійською мовою.

Дозволю собі порівняти ту дурнувато-усміхнену гримасу з міною, яка може бути в татка, якого мама раптом застукала за якимсь непристойним заняттям. Із батечком сам себе високомовно порівняв сам Віктор Федорович. Пригадуєте – у телезверненні після початку опозиційних виступів він сказав, що «як батько не може залишити сім’ю без хліба, так і я не маю права залишити людей напризволяще з тими проблемами, які можуть виникнути, якщо під тиском, який ми відчуваємо (у разі реформування економіки за стандартами Євросоюзу. – Авт.), зупиниться виробництво, і мільйони громадян будуть викинуті на вулиці».

У тому самому зверненні він дякував «усім за високу громадянську свідомість» і заявляв, що «воля громадян України була, є і буде вирішальною для кожного мого рішення». Трохи згодом ще в іншій телезаяві він аплодував тим, хто вийшов на євромайдани за євроінтеграцію. Тому, хоча більшості єврочиновників та аналітиків вже одразу після рішення уряду Азарова про «паузу в укладенні асоціації», датованого «чорним четвергом» 21 листопада, було зрозуміло, що саме це і є остаточний вибір Януковича, певна надія ще жевріла. Очевидно, що Євросоюз поставив на кін дуже багато, і відмова Києва від асоціації стала б (і таки стала!) болючою геополітичною поразкою і для ЄС із його нинішніми очільниками, і для «адвоката» України в Євросоюзі – Польщі, і для Литви, яка нині головує в Раді ЄС, і для конкретних кваснєвських-коксів… Тому усміхненого українського президента європейці – Меркель, Грибаускайте, Баррозу, ван Ромпей, Фюле – спільно чи поодинці намагалися перетягнути на свій бік до пізньої ночі четверга, 28 листопада. Журналісти у своїй загорожі в дворі Палацу великих князів литовських мерзли поночі зайві півтори години – саме стільки часу високі представники Євросоюзу «понаднормово» спонукали Януковича до європейського вибору.

Дехто вважав, що це вже не переговори, а умовляння, і що європейці втрачають гідність у такому форматі ставлення до президента України. Дивним чином «двічі несудимий» володар Межигір’я з авторитарними замашками, який досі наражався на стільки гнівних резолюцій Брюсселя і Страсбурга, отримав шанс увійти в історію та фактично знівелювативесь негатив свого іміджу одним розчерком пера. За деякими даними, того вечора, 28 листопада, Януковичу у Вільнюсі пропонували асоціацію навіть із Тимошенко за ґратами та на деяких інших його умовах. А недавно саме ця умова вважалася головним каменем спотикання на шляху до підписання Угоди про асоціацію.

Однак президент України залишився стояти на своєму. Пункт а) якщо хочете бачити нас у Європі – компенсуйте в різній формі мільярдів так 160 євро для наших «адаптаційних» витрат; б) давайте ще залучимо до переговорів Росію.

Важко збагнути, чому Янукович та його урядовці досить активно просувалися на шляху до асоціації впродовж останніх п’яти місяців, а суму «відступних» Київ публічно озвучив лише за п’ять днів до Вільнюса. Якщо в кулуарах про «ярди компенсацій» говорили й раніше – то чому єврочиновники вперше прокоментували їх лише в ці дні – здебільшого, в такому сенсі, що «ви нормальні взагалі люди?» і «це хіба не ваш власний інтерес – модернізувати економіку та підвищити рівень демократії?»

Перший віце-прем’єр Сергій Арбузов, який зі своєю групою (зокрема із богатирями-охоронцями) прибув до столиці Литви на день раніше за «батька Сім’ї» і проводив переговори-узгодження з єврокомісаром з питань розширення Штефаном Фюле, переконував журналістів, що компроміс справді близько й асоціацію 29 листопада буде підписано. Що ж до сум компенсацій, то, як сказав Арбузов в інтерв’ю Мустафі Найєму, «ми постійно про це говорили. Просто ви про це не знали. А коли угода вже було готове, а ми зрозуміли, що ми до нього не готові, ми прийняли рішення озвучити публічно. Тобто, немає такого, що ми спали-спали - а потім раптом прокинулися і заявили!»

Водночас міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський фактично заперечує заяви Арбузова, стверджуючи, що Європа не збиралася й збирається торгуватися з Росією, хто дасть за Україну більше. «Така гра, в яку грає президент Янукович, для нас неприйнятна», — заявив Радек Сікорський на конференції громадянського суспільства, що відбулася у Вільнюсі паралельно з самітом.

«Мені дивно бачити, що Україна зневажила руку ЄС та тепер чекає на допомогу від країни, яка зовсім недавно вводила проти неї економічні санкції. Гм, ну що ж — успіхів! — саркастично заявив Сікорський, маючи на увазі вибір Києва на користь Росії. – Ви змарнували свої можливості та добру волю ЄС [щодо активного просування євроінтеграції] після Помаранчевої революції, і мені здається, що зараз ви втрачаєте ще одну таку велику можливість».

А, мабуть, найголовніші висновки розчарованого Сікорського (адже для Польщі поразка на українському фронті справді дуже болісна) – такі: по-перше, після провалу асоціації Україна через відтік західних інвесторів втратить значно більше, ніж вона вимагала їй «компенсувати», і по-друге, заявлені Києвом суми можливих втрат – не причина відмови від підписання угоди у Вільнюсі, а вигадана відмовка.

«Можливо, з понеділка справді доведеться говорити про «похмілля Януковича», — роздратовано заявив на згаданій конференції Карл Більдт.

У свою чергу господиня саміту Даля Грибаускайте принизила українського колегу в інший спосіб – її прес-служба виклала в інтернет відеозапис кулуарних перемовин за участю самої президентки Литви, канцлера ФРН Ангели Меркель та Януковича перед неформальною вечерею. Там ВФЯ скаржився, як йому тяжко.

Тож, можна стверджувати, все найцікавіше трапилося ДО саміту, який, власне, вклався в три ранкові години 29 листопада – з 10:00 до 13:00. Були численні вичікувальні сюжети на литовському ТБ – в останні два дні слова «Україна» та «Януковичюс» звучали тут найчастіше. Були виступи українських опозиційних лідерів у Сеймі. Була конференція на проспекти Гедимінаса, 35, де символічну «угоду про асоціацію з ЄС» від імені України підписали представники громадських організацій. Був молебень представників української громади Литви за нашу асоціацію - процесія від Гострої брами до Кафедральної площі зібрала майже півтисячі осіб. Був вільнюський євромайдан за участю журналістів та інших активістів з України, які пікетували Палац князів литовських із плакатами «Янукович, підпиши!», причому місцева поліція була не проти того, що замість заявлених п’ятнадцяти зібралося понад сто осіб. Зрештою, були останні умовляння.

Власне під час саміту було лише парафовано (відкрито до узгодження) угоди про асоціацію ЄС із Грузією та Молдовою. А з Україною Євросоюз не підписав навіть договір про відкрите небо, хоча це анонсувалося напередодні. Провал Угоди про асоціацію позначився і на термінах лібералізації ринку авіаперевезень.

Учасники саміту «Східного партнерства» прийняли спільну декларацію, у якій «взято до відома рішення українського уряду тимчасово призупинити процес підготовки й підписання Угоди про асоціацію та глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС. Також узято до уваги «безпрецедентну суспільну підтримку політичної асоціації та економічної інтеграції України з Євросоюзом».

«ЄС і Україна підкреслили свою відданість підписанню цієї Угоди», зазначивши, що «до теперішнього часу вже було досягнуто значного прогресу». І Ангела Меркель, і Кетрін Ештон говорять про «відчинені двері для України», а Жозе Мануел Баррозу при цьому особливо наголошує на тому, що «ЄС підтримує український народ, який продемонстрував свою європейськість і глибоке розуміння потреби модернізації».

Хоча всі розуміють: щоб відійти од вільнюського шоку й знову почати конструктивний діалог з Україною на тему асоціації, потрібен буде тривалий період. Очевидно, «відхідняк після похмілля» затягнеться до того часу, коли співрозмовником Брюсселя буде вже не Янукович.

«Дозволю собі спрогнозувати, що перша можливість такого підписання виникне вже після президентських виборів 2015 року, – коментує Валерій Чалий, один з учасників конференції громадянського суспільства у Вільнюсі. – Це не питання техніки — дипломатичної, переговорної... Угода насправді готова. Це питання мотивації, реальних інтересів. А в найближчий період ми, очевидно, побачимо активність президента на російському напрямі. Скажімо, можуть бути ухвалені такі стратегічно абсолютно помилкові рішення, як вихід України з Енергетичного співтовариства. Це взагалі закриває можливість підписання Угоди про асоціацію з ЄС, бо енергетична інтеграція є однією з її частин».

Експерти погоджуються, що «пресловутий» «план Б» тепер полягатиме в тому, що Янукович намагатиметься «скачати» якісь фінансові вигоди для себе вже з Путіна.

Хоча з тим товаришем такий «кидок», як із Євросоюзом, навряд чи пройде.