Повернувся щойно до Львова з Києва, поки їхав додому, нашвидкуруч повкладав собі в голові враження дня...
Їхали зі Львова в столицю самостійно, поза штабами\партіями\рухами, просто купа друзів, які усвідомлювали, що ТРЕБА там бути. Не до кінця розуміючи – нащо. Загалом близько 20 людей кількома машинами (в .т.ч. одним бусом), ще троє – поїздом. Їхали не колоною і без зовнішньої атрибутики: цікавив не піар, а факт доїзду та участі з заходах. Просто тримались один від одного в межах години–двох їзди, про всяк випадок.
Вся ця активність відбувалась за свої власні кошти – то ж нехай Азаров тєжко кашляє, коли каже про зовнішнє фінансування участі. Була проблема у Львові з європейською символікою – ніде немає, тож українські прапори на вудочках везли «з дому», решту «здобували» на місці.
Очікування у мене особисто були значно песимістичніші. Загальна кількість учасників методом часового обліку руху колони по Хрещатику (одна година двадцять хвилин!) показала явно більше 200 тисяч – я не розумію кільканадцять разів озвучену опозиціонерами зі сцени фразу про сто тисяч учасників… Хіба це фіксація власної, в їхньому розумінні, перемоги – в найбільш райдужних планах вони мріяли саме про таку цифру, тож зараз «на автоматі» озвучують досягнення такого результату. Але це дивно – 200 тисяч звучить краще.
Офіційно озвучена МВС цифра 50 000 (включно з 20 000 на Михайлівській площі!) виглядає як насмішка! Клоуни з МВС, вас в школі взагалі нічого не вчили чи ви підручник з математики скурили?!?
Хоча іншого ніхто і не сподівався, об’єднана на камери і така роз’єднана по факту опозиція показала себе повними імбецилами:
– Попри обіцянки, кількість партійних прапорів та партійної символіки просто зашкалювала. Хоча по факту захід був позапартійний, і була чітка і недвозначна домовленість не використовувати партійної символіки. Кинули, причому нахабно і цинічно! Жирний мінус в карму!
– На обличчях багатьох присутніх політиків час від часу проскакував жах – кількість людей явно перевершувала їхні розрахунки:-D Мало хто (підозрюю, взагалі ніхто) розумів, що з тим всім робити. Під час виступів буквально на сцені відбувались імпровізовані «наради» і суперечки з приводу того, що зараз казати і куди цей весь натовп дівати.
– По факту громадська позапартійна акція часами нагадувала передвиборче турне якоїсь партії: я не розумію, що на сцені робив, наприклад, Левченко (кандидат-мажоритарник від ОО по Києву). Його якщо й не засвистали та не зафукали вголос, то лише завдяки вродженій толерантності українців щодо гостей, навіть коли вони занадто нахабно себе ведуть. Але ремствування по рядах проходило періодично.
– Логістикою заходу ніхто не займався взагалі. Величезна проблема з символікою: партійні цяцьки ніхто брати не хотів, натомість прапорів\прапорців\стрічок Євросоюзу практично не було! ОО, що ви робили останній тиждень?! Про акцію було відомо давно, чому ви не подбали про банальну і копійчану, але дуже важливу деталь?!
– Інформаційне забезпечення – нуль: триста метрів від Майдану – і люди питаються, чого це ми з прапорами ходимо і що сталось, що стільки людей на вулицях… Один лише хлопчина від Удару коло виходу з метро «Майдан Незалежності» роздавав листівки з закликом Кличка прийти на Майдан (треба віддати належне – без логотипів Удару). Один! На весь Київ! Не було налагоджено інформування, що, де, коли і скільки. Жодного разу зі сцени не звучав план дій бодай на кілька годин. Жодного коротенького пасажу з логістичною інформацією, де можна щось попити. Де туалети. Де пункти зарядки мобільних пристроїв. Де стоять швидкі допомоги. Де «квартирне бюро». Ну і так далі за списком: це міг би зробити будь-хто зі співорганізаторів, але натомість вони, за рідкісними винятками, волали «Слава Україні!», вважаючи це сомодостатньою заявою, яка більше не потребує жодної конкретики.
Причому робили це (волали) часом у смішний спосіб: з інтервалом в 20 секунд одна й та сама особа говорила і про перевибори в раду (складання мандатів депутатами опозиціонерами, що взагалі-то нереально, а кругом не лохи, а люди, які знають що таке гугл і навіть – о боже! – твітер та фейсбук!) і про довибори на проблемних округах. Як це можливо одночасно – загадка для всіх, крім доповідача :-) І тут же Левченко вискакує і надривно агітує за свою особу… Нащо це львів'янину, донеччанину, кримчанину, присутньому на заході?.. І причому тут євроінтеграція?
Або Чубай, який в розпал мітингу, коли градус напруги найвищий, раптом вийшов і заспівав «Ти втретє цього літа зацвітеш». Зі всією повагою до Тараса та його творчості – але який стосунок ця пісня має до Європи, чому ліричною піснею було повністю порушена соціальна динаміка акції?.. Бурмака в цьому плані виглядала значно краще… До речі, чому Руслана не співала? А тільки спіч штовхала, до речі – сірий та нецікавий (хоча це справа смаку)... Де був Пономарьов, Петриненко, ВВ, ТіК та інші?
Окрема жирна претензія – гімн України. Його ставили двічі – спочатку та наприкінці. І обидва рази – обрізану мелодію гімну на півтора куплети!!! Тобто після слів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» гімн ЗАКІНЧУВАВСЯ!!! Діяло, як серпом по коліну… Натомість у 2004-му живе виконання мільйонним натовпом гімну з Пономарьовим у ролі першого голосу було одним з найбільш об’єднуючих та мобілізуючих моментів Майдану!
– Відеорежисерська робота – мінус з мінусом: за весь мітинг на екран тричі вивели загальну картинку площі та Хрещатику, щоб можна було побачити, СКІЛЬКИ нас! Решта – морди, мордочки та писки політиків, густо розбавлені «офіційним» прем’єрським портретом Тимошенко…
– Туалети: навіть казати нічого не буду, адже це просто ідіотизм. Годинні черги в Макдональс, і в туалети Глобусу (той що на верхньому рівні був взагалі зачинений «на ремонт») – це 100500 променів поносу на голову ОО, яка ніби-то це все організувала… Якось би їх в таку чергу, бажано з оцим самим поносом… Посміялись би разом.
– Текст Резолюції, який зачитував Турчинов, – кал і дно, яке демонструє повний непрофесіоналізм авторів цього опусу. Це не Резолюція, і навіть не Декларація – це фрустрація… Не можна такі тексти ухвалювати на масових заходах! Поки від дочитав до «Слава Україні!», я, який дуже уважно слухав всю цю маячню, вже забув, з чого вона починалась!..
Комусь зі «Свободи» вистачило клепки не випускати на сцену Фаріон. За це – «плюс» в карму.
Тепер про позитиви: кілька нових облич на сцені зробиили максимально позитивне враження. Персональні для мене відкриття: Портніков, Найєм та Геращенко. Чув неодноразово їх, але в статусі публічних політиків перші два народились саме тут. Портніков – той взагалі як заправський революціонер говорив, навіть шапка-ленінка тільки підкреслювала гармонійність образу:-) Мустафі – максимальний респект як автору, ідейному натхненнику і головному організатору Євромайдану! І - дякую за душевний спіч! Тим прикрішим є кидок ОО з партійною символікою: вони не «партнерську» партію кинули, порушивши обіцянки. Вони кинули персонально позапартійних організаторів, які, по суті, запросили політиків на свій власний захід. Цинічно обдурили у відповідь на гостинність…
Але все ж, головне та найсильніше, на фоні чого бліднуть всі можливі недоліки та прорахунки, – ЛЮДИ! Маса людей! Успішних, розумних, дотепних, які все чудово розуміють і знають! Їх вийшло на вулиці – хмара! Багато приїжджих, хоча зрозуміло, що «базис» – це Київ та Київщина.
Величезна відмінність від 2004-го – реальна оцінка всіх політиків, в т.ч. «своїх». Жодного зачарування чи пієтету. «Фу» Азарову, і таке саме «фу» Порошенку. Це жахливо, звичайно... Але це також – прекрасно. Значить, у нас все ще попереду. Україна повертається в Європу! Чи Європа в Україну… Не важливо. Головне – європейські цінності нам явно ближчі, ніж будь-які інші. І факт підписання Асоціації урядовцями тут жодної ролі не грає!
Янукович, схоже, не в стані цього зрозуміти – і звідси всі проблеми. Насправді все дуже просто: не він веде Україну в ЄС, а люди. Він може це лише формалізувати. Або політично згоріти в цьому протистоянні. Бо перемога буде за нами!
25.11.2013