Амбітні проекти зазвичай втілюють щирі мрійники. А якщо йдеться про проекти не одноденні, а тривалі, то здійснення їх вимагає будувати стратегію не на рік чи два, а на довшу, часом страхітливу для самих діячів, перспективу. У четвер, 21 листопада, у Львові стартує IV Фестиваль сучасної драматургії «Драма.UA», що триватиме чотири дні. Організатори його замахнулися цього разу охопити і професійні, і широкі глядацькі кола своїми сценічними читаннями, лекціями, майстер-класами, виставами та навіть дитячим театральним проектом. Мета «Драми.UA» – показати, яким може бути сучасний театр, «який ми хочемо бачити в Україні, який ми готові творити, і куди ми з радістю підемо як глядачі».
За тиждень до фестивалю більшість квитків вже продано, а впізнавані «драматичні зайці» зустрічаються у місті все частіше на дошках оголошень. До речі, про зайців: на перший погляд ніяк не пов’язані з театром, вони тепер міцно асоціюються з «Драмою.UA». Автор концепту, дизайнерка Оксана Васьків, пояснює, що приховано у незвичному символі: «Нам хотілося чогось парадоксального, небанального та іронічного, що не в’яжеться напряму з театром, з театральними штампами. Спочатку придумали просто зайця, а зав’язати вирішила я, коли вже втілювала його графічно на плакаті минулорічного фестивалю. Керувалася гаслом "Більше драми!". Він символізує молоду українську драматургію, яка і рухається, і водночас переборює внутрішні протиріччя. Варто пам’ятати, що заєць – це кельтський, буддійський та зороастрійський символ, що символізує зміни та рух».
З української театральної панорами на «Драму.UA» - 2013 потрапив тільки один проект – «Корабель на прийде» від Нового драматичного театру на Печерську, що здобув Київську Пектораль 2013 за кращу камерну виставу та кращу сценографію. Решта вистав – «драма сусідів». Оксана Дудко, куратор програми «Драми.UA», розповіла про принципи формування фестивальної програми:
«Насамперед, критерієм є якість вистави чи п'єси. Тому немає жодної випадкової акції на фестивалі. "Драма.UA" триває всього лиш чотири дні, конкуренція дуже висока і всі частини програми дуже ретельно відібрані. У фестивальній програмі немає однієї теми чи жанру. Навпаки, ми намагалися показати різноманість форм і підходів. За змістом всі п'єси і вистави надзвичайно різні, й будуть цікаві дуже широкій аудиторії.
Однак, у нас є географічний фокус цього року. Ми завжди намагаємося репрезентувати західноєвропейський театр. У нас будуть присутні німецькі й британські учасники. Вони є промоторами і законодавцями сучасного театру.
Основний цьогорічний акцент фестивалю – це Східна і Центральна Європа. Україна знаходиться між двома театральними країнами, які мають школи з світовими іменами: Росія і Польща. Тому ми маємо потужну програму з цих країн. Також присутні критики, режисери, куратори, театри практично з усіх країн-сусідів України: Угорщина, Білорусь, Словаччина, Румунія. Також будуть гості з Чехії, Болгарії, Сербії.
Запрошення 160 учасників з різних країн було для нас принциповим рішенням. Більшість театральних професіоналів та глядачів не мають уявлення про те, що діється у театральному світі. В Україні немає жодного потужного міжнародного театрального фестивалю, де можна дивитися не тільки найновіші європейські прем'єри, але й просто добрі вистави останніх років. Україна є закритою країною для гастролей більшості іноземних театрів. Не тому, що існують якісь заборони. Просто не сформований ринок. Українські театрали немобільні.
Своїм, хоча б, невеликим проектом ми намагаємося подолати умовні бар'єри, які існують між українським та іноземним театром. Зараз, за небагатьма винятками, Україна є театральною резервацією, де зберігаються сталінські культурні формати, які ми ніяк не можемо перерости».
«Корабель на прийде»
Мар’яна Куземська, координатор медіа-проектів «Драми.UA», розповідає, що майже усі вистави, представлені на фестивалі, прийшли до організаторів «зі сцени»: протягом року вони їздили різними країнами та фестивалями, і там придивлялися до світових тенденцій та яскравих облич, а потім колегіально обирали та запрошували. Але крім того, «Драма.UA» цілий рік працювала і у Львові: перша резиденція режисера Павла Юрова навесні, дитячі драматургічні проекти влітку, і, звісно, підготовка до самого фестивалю, що відчутно виріс за останній рік.
«Не все повністю вливається у фестиваль, – коментує Мар’яна, – але, наприклад, на досвіді Юрова ми побачили, як можна працювати з львівськими акторами, випробували схему, перевірили, на які речі вони погоджуються, як взагалі виходить працювати в іншій атмосфері. У співпраці з GIZ та проектом «Майстерні міста» ми вчили дітей писати драми: у підсумку маємо проект «Мала драма» – Оксана Савченко приїздила і працювала з підлітками, що написали свої тексти, і зараз наш резидент буде ставити ці тексти на фестиваль. Власне, цього року ми намагалися невеличкими резиденціями напрацювати кінцевий фестивальний продукт. З українських проектів це буде читання першої драми, читання нашого резидента, яка тут писала п’єсу, і зараз працює вже у парі з режисером над її постановкою, і читання переможця нашого конкурсу п’єс, якого ми визначали з початку літа, а оголошуватися він буде безпосередньо на фестивалі».
Крім «проекції мрій» – демонстрації кращих та найцікавіших зразків театру з близького закордону, «Драма.UA» береться також «залатувати діри» в українській театральній освіті: у рамках фестивалю відбудуться триденні майстер-класи для працівників майже усіх сфер театральної інфраструктури. Уве Гьоссель (Німеччина), керівник Міжнародного форуму фестивалю Berliner Theatertreffen, відомий німецький театрознавець та драматург, розповість театральним менеджерам та кураторам про європейські театральні процеси, способи управління театрами, фестивалями, створення та реалізацію окремих проектів та можливості інтеграції українського театру у європейський контекст. Для режисерсько-драматургічних тандемів будуть провадити вишколи Іга Ґаньчарчик (Польща) і Лукаш Їрічка (Чехія). Обидва лектори мають чималий досвід як у викладанні (Іга Ґаньчарчик викладала у Державній вищій театральній школі у Кракові, Лукаш Їрічка працює над дисертацією та читає лекції про радіо-арт та музичний театр в Празькій академії перформативних мистецтв). Посада «драматурга» у європейському розумінні в українських театрах наразі взагалі відсутня, отож мета майстер-класів – пояснити українським режисерам, завлітам та класичним драматургам, у чому полягає ідея такої співпраці, і чому роль «драматурга» набуває все більшої ваги у театральному світі. Для зацікавлених у новітніх театральних практиках (new media theatre, devised theatre, вербатім, site-specific theatre, фізичний театр) організатори запросили Ян Віллема ван ден Боша, що має значний досвід роботи у британському театрі. Як режисер ван ден Бош працював у США, Словаччині, Словенії, Чехії, Німеччині, Росії, Боснії і Герцоговині, Ізраїлі та Латвії.
Продовжиться і робота з театральними критиками. Щоправда, тепер від теорії вони перейдуть до практики: основне завдання буде полягати у відвідуванні вистав та формулюванні власних рефлексій щодо побаченого у рамках круглих столів та дискусій. За підсумками роботи ІІ Майстерні критики кращі тексти будуть опубліковані у щоденнику фестивалю. На допомогу початківцям запрошено вже визнаних закордонних авторів, серед яких Павел Руднєв (Москва), Мартіна Черна (Прага), Вітольд Мрозек (Варшава), Юлія Поповічі (Бухарест), Томаш Ясаї (Будапешт), Павел Сошинський (Варшава), Йоанна Віховська (Варшава), а також низку досвідчених українських театральних критиків (Олег Вергеліс (Київ), Майя Гарбузюк (Львів), та ін.).
«O dobru»
Масштаб «Драми.UA» - 2013 відчутний не тільки у кількості гостей та проектів, але і у самих запрошених виставах. Наприклад, польська постановка «Про добро» від Драматичного театру імені Єжи Шанявського у Вальбжиху виявилася чималим логістичним викликом для організаторів. Мар’яна Куземська говорить, що якби можна було обрати лише одну-єдину виставу для перегляду з усієї цьогорічної програми, то нею мала би стати саме «O dobru»: «Вальбжих – це глибока польська провінція, куди ніякий українець самостійно не поїде. Хоч насправді це потужний театральний осередок у Польщі, і ця вистава не дуже виїзна. Вона йде в репертуарі театру, її складно привезти – там дві фури декорацій. Це свіжа постановка 2012 року, скандально відомий тандем Моніки Стженпки і Павла Демірського. Я бачила їх спектакль у Варшаві. Вони часто працюють з гострими соціальними темами, але подають це у оригінальній і легкій формі. Наприклад, вистава, на якій я була – мюзикл на тему пологового будинку. З «O dobru» спочатку взагалі було питання, де її проводити. Врешті, ми обрали Перший український театр для дітей та юнацтва, і там будемо повністю змінювати зал – актори мають бути на одному рівні з глядачами, тому ми робимо подіум над кріслами. Вона настільки складна технічно, що це чудо насправді, що таке приїжджає до Львова».
Від фестивалю 2012 року і дотепер академічні українські театри не надто зрушилися на своєму шляху до глядачів. І ажіотаж щодо квитків на вистави цьогорічної «Драми.UA» підтверджує, що запит аудиторії на свіже і актуальне театральне видовище лишається значним. Організатори фестивалю, тим не менше, вважають, що рух в українському сучасному театрі та серед його глядачів все-таки є:
«Як така публіка і сама виховується, і середовище змінюється. За рік я помічаю дуже багато змін, – коментує Мар’яна Куземська. – Почали організовуватися читання в театрі Курбаса, і люди туди ходять, отже – сприймають сценічні читання як самодостатній жанр. Зрушились процеси щодо документального театру в Україні. Цілий фестиваль відбувається в Києві і мандрує по Україні. Таке враження, що театр потрошки стає нарешті модним. У Києві почалися якісь театральні «заворушення»… Необов’язково це може бути однозначно позитивне чи негативне, але театр однозначно виходить у публічну сферу і про це починають говорити не тільки в межах спеціалізованого середовища. Тому є надія, що, наприклад, до нашого фестивалю глядачі вже дозріли і знають, на що вони йдуть.
Дуже сподіваюся, що львівська публіка піде не на одну виставу, щоби скласти собі враження, що відбувається у театрі навколо України. Ми веземо здебільшого камерні, але яскраві постановки, і варто подивитися, як можна працювати у такому мінімальному форматі. Я сподіваюсь, що львів’яни це оцінять. Цікаво, що до нас приїздить дуже багато киян на фестиваль, і саме вони забронювали більшість квитків».
Відкриється «Драма.UA» все-таки українською виставою – «Корабель не прийде» від режисера Олександра Крижанівського і художника Бориса Орлова, створеною у співпраці з Гете Інститутом за твором Ніса-Момме Штокманна. Новий театр на Печерську, організований студентами Київського театрального інституту, щедро використовує у цій виставі технології (екран та гру світла) і обіцяє багато несподіванок глядачам – так само, зрештою, як і уся фестивальна програма.
19.11.2013