Д-р Володимир Кушнір, визначний український публіцист, доцент Українського Вищого Педаґоґічного Інституту у Празі, піонір української пропаґандивної публіцистики за кордоном, помер 22. ц. м. після довгої та тяжкої недуги в Модржанах біля Праги. Таку вістку дістали ми сьогодні з Праги.
В. Кушнір уродився 1881. р. в селі Янчині, перемишлянського повіту. Після скінчення бережанської ґімназії студіював на фільософічному виділі львівського й опісля віденського університету. Там зійшовся з пок. Романом Сембратовичем, редактором "Ruthcnische Rеvue", першого українського пропаґандивного місячника в німецькій мові та став його постійним співробітником. Від того часу з малою перервою поверх трицять років покійний Кушнір був одним з найневтомніших українських робітників пера на полі пропаґанди української справи між чужинцями.
Кушнір редаґував у Відні: "Ukrainischе Rundschau", "Ruthеnische Korrespondenz", бюлетини першого, ним заснованого Українського Пресового Бюра, відкликувався на злободенні українські справи на сторінках віденської німецької преси і був навіть якийсь час співробітником відомого католицького щоденника "Reichspost". У 1911. році Покійний був короткий час начальним редактором нашого щоденника, опісля перенісся на Буковину і був редактором черновецької "Буковини" та "Народнього Голосу".
В часі великої війни Кушнір перебував у Відні, де далі вів українську пропаґанду в порозумінні з тодішнім Українським Парляментарним Клюбом. В тому часі написав у німецькій мові кілька талановитих брошур про українську справу.
З хвилиною повстання Української держави Кушнір вибирається до Києва й вертається звідти як пресовий шеф Української Делєґації на мирову конференцію в Парижі. Денунціонований ворогами українства як германофіл, мусів спинитись у своїй подорожі до Парижа у Швайцарії, звідки вертається небавом назад до Відня. Там працює далі в українській та чужій пресі. В 1920. р. він оснував разом з О.Олесем (Кандибою) та Ю.Сірим "Союз Українських Письменників та Журналістів" і став першим дуже заслуженим головою цього Союзу. Саме він як голова "Союзу Письменників та Журналістів" кинув і зреалізував ідею Українського Вільного Університету за кордоном, з якого потім повстав Український Університет у Празі.
Переїхавши до Чехословаччини, Кушнір працював при орґанізації Українського Високого Педаґоґічного Інституту у Празі, якого доцентом був аж до ліквідації цього Інституту. Вже важко хворий написав у 1930. році брошуру в анґлійській мові про події в Галичині і ця брошура мала великий відгомін у світі.
Кушнір був одним з тих 101 українських студентів, що в 1911. р. залюднювали львівські Бриґідки в боротьбі за український університет.
Відійшла з цього світу незвичайно інтеліґентна й талановита людина, публіцист з Божої ласки, гарячий український патріот і визначний пропаґандист української справи на чужині.
[Діло]
26.10.1938