Франсуа Анґлер та Пітер Гіґґз здобули Нобелівську премію з фізики 2013 р. через 50 років після того, як почався пошук бозону Гіґґза.
У пошуку бозону Гіґґза доклали зусиль тисячі науковців. Без перебільшення, "Гіґґз" став найбільшим відкриттям у фізиці елементарних частинок за кількадесят років, і це відкриття стало можливим виключно за рахунок об'єднання зусиль багатьох вчених. Проте Нобелівський комітет особливо виділив два імені, які, на думку комітету, зробили у відкритті найбільший внесок. Цьогорічну премію присудили двом фізикам - Пітеру Гіґґзу з Единбурзького університету (Сполучене Королівство) та Франсуа Анґлеру з Вільного університету у Брюсселі, які дослідили так званий "механізм Гіґґза": процес, за допомогою якого поле, що наповнює простір, надає іншим елементарним частинкам масу, й квантом якого виступає бозон Гіґґза.
Як прокоментував рішення Нобелівського комітету Джон Елліс, провідний фізик-теоретик Європейської лабораторії елементарних частинок CERN біля Женеви, "це абсолютно справедливе рішення. Я б зробив точно такий самий вибір".
Відкривачі бозону Гіґґза - Франсуа Англер (зліва) та Пітер Гіґґз
Про існування бозону Гіґґза фізики CERN оголосили 4 липня 2012 р. після того, як частинку виявили у Великому адронному колайдері в процесі високоенергетичних зіткнень. Як стверджує Елліс, який очолював минулорічний експеримент, "заслуга фізиків-практиків, безумовно, велика, однак першість належить все-таки тим, хто 50 років тому розробляв теорію - Англеру та Гіґґзу".
Бозон Гіггза довгий час був відсутнім елементом єдиної теорії елементарних частинок, яка пояснює взаємодію усіх сил у мікросвіті, окрім гравітації. Бозон Гіґґза - це квант поля Гіґґза, яке надає масу усім відомим частинкам, включаючи електрони, кварки та W і Z бозони, що передають т. зв. слабку ядерну взаємодію.
Ідею частинки, яка б надавала іншим частинкам масу, вчені почали обговорювати всередині 1960-х рр., натрапивши у своїх теоретичних побудовах на проблему існування частинок без маси. У 1964 р. шість фізиків почали активно працювати над тим, як вирішити цю проблему. У серпні 1964 р. Роберт Бравт (який помер у 2011 р.), Франсуа Англер та Пітер Гіґґз опублікували статтю, в якій довели, що така частинка з необхідністю є бозоном з нульовим спіном (окрім них, значний внесок мали також дослідження Тома Кіббла, Джеральда Ґуральніка та Карла Хаґена). Частинку назвали іменем П. Гіґґза, який першим запропонував оригінальну ідею. Як коментує Джон Елліс, "спочатку на роботу Бравта, Англера та Гіґґза не звернули уваги, адже фізики не знали, як на основі цієї теорії здійснювати обчислення. Лише у 1971 р., коли Джеральд Гуфт доопрацював її математичну складову, дослідження вчених почали активно цитувати й розпочався пошук бозону Гіґґза у природі".
4 липня 2012 р., коли науковці CERN оголосили про відкриття бозону Гіґґза, на церемонії був присутній сам Пітер Гіґґз. Як заявив вчений, тепер вже Нобелівський лауреат, "дивовижно, що ця подія сталася ще за мого життя".
12.10.2013