Вже вчера над вечер слїдно було в нашім містї значний рух; видко було по улицях богато чужих лиць, богато невиданих звичайно у Львові свит селянських. То ходили вже по містї учасники нинїшного всенародного Віча. Люде, що опісля надїзжали зелїзніцями, розказували нам, що Русини з різних сторін краю їхали сотками, і интелигенція руска і міщане, а вже найбільше наших селян. І так зобралося нинї у Львові Віче, котре числом своїх участників дорівну всїм дотеперішним Вічам у Львові.
Підчас богослуженя в Успеньскій церкви була церков битком повна участників селян, а коли відтак всї зібралися в сали „Народного Дому", ціла саля і прилягаючі комнати та коридори так заповнились людьми, що годї було рушитись.
О 9½ години розпочалося Віче. Засїданє відкрив член видїлу краєвого і вице-предсїдатель руского клюбу, совітник Бережницкій такою промовою:
„Світлий Зборе! Посли соймові руского клюбу позволили собї відозватися до своїх земляків, запрошуючи їх на всенародне Віче. Менї припав той милий обовязок забрати до Зібраних привітне слово. Вивявуючися з того, витаю именем послів руских Високопреподобних достойників церкви і отців духовних, Високодостойну світску интелигенцію, Поважане селяньство і міщаньство нашого руского народу і всїх Благородних мужів покрівної нам народности, котрі почтили нас своєю присутностею, — витаю тим горячійшим серцем, що на відгомін нашого голосу так численно всї верстви на наше Віче зібралися і бажаю нашому зібраню найбільшого успіху в подвигах наших честних, чистих і важних, — руским словом: Щасть Боже!"
По сих словах представив сов. Бережницкій комисарів правительственних, пп. Соболяка і Заячківского, а потім предложив зібраним вибрати предсїдателя Віча і єго заступників.
Вибрано одноголосно предсїдателем самого сов. Бережницкого, а на заступників предсїдателя: проф. д-ра Олександра Огоновского і крил. о. Т. Павликова. На секретарів покликав предсїдатель д-ра Чайківского з Бережан, д-ра Костя Левицкого, о. Гургаля з Золочева і о. Пелехатого.
Опісля сов. Бережницкій забрав слово яко предсїдатель і сказав:
„Будучи покликаний Світлим Збором на предсїдателя, складаю мою подяку за честь і довіріє, а отвираючи наші Збори, позволю собі ще раз відозватися короткими словами: Рускі посли скликали всенародне Віче, а ціль того єсть: обговорити декотрі справи, дотикаючі нашого краю і нашого народу, — заявити, чого нам до розвою національного і матеріяльного потреба і яких доріг ужити нам до той ціли.
Яке єсть теперішне наше положенє, як ми Русини старалися добитись до запорученого законами всїм народам рівноуправненя, — се пояснить почтенний референт відповідної справи. Я тілько зазначу, що всї стремленя руского народу опирались і опираються на праві і справедливости. Ми не маємо окремішних бажань, — домагаємось тілько того, чого домагаєсь кождий нарід в конституційній державі — а то свого історичного становища і своїх національних прав.
Наша политика не була нїколи ложна, а всякі підозріваня, з котрої-небудь сторони, заперечуємо яко безосновні. Не місце тут широко розводитись о тім, — досить зазначити, що Русь галицка, коли прийшла під володїнє имперії Австрійскої, давала неустанно докази, що чуєся щасливою під тим панованєм.
Нарід рускій був і єсть перенятий постоянною вірностею для наймилостивійше пануючої нам Династії, був і єсть все вдячним за спливаючі на него найвисші блага і має повну надїю, що під скиптром наймилостивійше пануючого нам Монарха і Єго великої і могущої Династії не загине, а противно, займе межи народами имперії належне становище.
Вдячні за всї ласки і свободи, котрі на нас з рук нашого Наймилостивійшого Цісаря і Пана спливають, бо — і за тую свободу, що можемо радити над своєю долею, маємо дякувати Найяснїйшому Панови, кликнїм єго Величеству нашому Цісареви і Пану — Многая лїта!"
Промову сов. Бережницкого приняли всі зібрані оплесками, а опісля почались реферати.
Першій реферат держав пос. Антоневич о справі пропинаційній, другій реферат о справі дороговій пос. Сїчиньскій, а наконець третій реферат о наших Справах политично-народних пос. Романчук. Само виступленє послів на естраду приймали зібрані оплесками, а вже особливо пос. Романчук удостоївся такого сердечного привіту, що грімки оплески і оклики “Слава!” і „Многая лїта!" не переривались і потрібно було довшого часу, заки прийшов до слова. Така красна а щира овація рідко кому може лучитися.
Участники Віча пильно слухали промов референтів і заявляли голосно свою згоду з виводами референтів.
По рефератах і принятю резолюцій почали забирати голос учасники Віча. Селяне рвуться до слова... раді висказати свої болі...
[Дѣло]
11.10.1888