І. Резолюції в справах политично-народних.
Всенародне віче Русинів Галичини, згромаджене дня 29 вересня (11 жовтня) 1888 р. у Львові, поновляє резолюції віч всенародних у Львові з 18 (30) листопада 1880 і 17 (29) червня 1883 в справах політичних, шкільних і економичних, як і резолюція віча львівских Русинів з 22 цвітня (4 мая) 1884 в справі василіяньско-єзуїтскій, і заявляє, що галицкі Русини рішучо і торжественно протестують проти теперішного трактованя їх, в що, опираючись на свої права историчні; як в на основні постанови конституції, не перестануть всїми законними способами добиватися своїх прав, їм належачихся і до охорони та плеканя їх народности, як і до розвою їх матеріяльного і культурного потрібних. За найнаглїйші же потреби уважають і від тїл законодательних, як і від ц. к. правительства передвсїм домагаються:
1) виданя устави о народностях, котра 6и обіймала подрібне, точне і ясне переведенє постанов артикула 19. основних законів державних о забезпеченю прав кождому племени на хороненє і плеканє своєї народности і мови в школї, урядї і публичнім житю;
2) зміни теперішної системи правительственної, протеґуючої в нашім краю одну народність і верству перед другими, в тім напрямі, щоби обі народности в всї верстви рівного дізнавали трактованя і рівної опїки, а именно: а) щоби ц к. правительство всїми способами старалося і ц. к. властям администраційним, як і ц. к. судам усильно припоручило наше селяньство в міщаньство від всякого визискуваня хоронити, двигати і підносити; б) щоби при виборах до сойму краєвого і ради державної заховувалося зовсїм безсторонно, не ставляючи анї не підпираючи від себе нїяких кавдидатів, а притім як найострійше уважало, аби органи єго зі всею точностію пильнували законного порядку при всїх актах виборчих і не дозволяли нїкому уживати нїяких незаконних способів, при виборах же до рад громадских і повітових аби, не сходячи з грунту безсторонности, уможливляли вибір людей честнотою характеру і відповіднини спосібностями до доброї управи придатних; в) щоби ц. к. правительство перестало урядників, учителїв і судіїв Русинів переносити в сторони з нерускою людностію, а противно, щоби в рускій части Галичини постановляло на урядових становищах тілько Русинів і людей, знаючих докладно рускій язик і письмо; г) щоби ц. к. правительство ввело в житє всї постановленя і розпорядженя дотично управненя руского язика в урядах і судах (цїсарскі постановленя з 20 жовтня 1852 р. і 10 цвітня 1861 р., розпорядженя министерства справедливости з 22 жовтня 1852, 9 липня, 7 серпня і 12 грудня 1860 р., з 21 цвітня і 23 листопада 1861 р., з 5 червня і 11 серпня 1869 р. і и.), котрі тепер майже зовсїм не виконуються, і щоби усунуло всї постанови о уживаню латиньских букв в руских письмах урядових, а противно, по мисли рішеня ц. к. трибуналу державного з 25 цвітня 1882 р. приказало всї руски письма урядові рускими буквами виставляти; д) щоби ц. к. правительство покликало щиро відданого рускому шкільництву Русина до ц. к. министерства просвіти, щоби покликувало більше Русинів до ц. к. шкільної ради краєвої і ц. к. шкільних рад окружних, щоби в гимназіях уможливляло закладанє руских паралельок і зрівняло число годин руского язика яко предмету науки з числом годин польского язика; щоби у всхідній Галичинї була бодай одна учительска семинарія чисто руска а прочі семинарії з чисто-польских або утраквистично-польских були перемінені на утраквистично-рускі, щоби при кождій такій семинарії була 4-клясова руска школа вправ, і щоби громади тих місцевостей, де єсть більше шкіл народних і значне число людности рускої, зневолені були утримувати руску школу; е) щоби Єзуїтам віднятий був заряд в руских василіяньских монастирях і вихованє новаків і щоби взагалї управа гр.-к. церкви бувала повірювана мужам і до гр.-к. обряду і до рускої народности щиро правязаних; ж) щоби ц. к. правительство строго припоручило властям оминати і устороняти все, що могло-би уражати народні або религійні чувства Русинів.
II. Резолюції в справі дороговій.
Всенародне віче узнає наглячу потребу реформи закона дорогового; заявляєся за знесенєм престацій шарваркових і против розкладаня тягарів дорогових після нумерів домів, родин і після числа худоби.
1. Всенародне віче домагаєсь від ц. к правительства:
а) щоби по приміру давнїйших правительствт взяло иниціятиву до реформи закoна дорогового;
б) щоби поки-що в мисль внесеня руского клюбу постаралось о найспїшнїйше усуненє і регулямину дорогового тих постанов, котрі для селяньства і маломіщаньства найбільше докучливі;
в) щоби з своєї сторони органам своїм поручило збиранє дат статистичних, потрібних до реформи закона.
2. Всенародне віче домагаєся від видїлу краєвого скорійшого зіставленя дат і предложеня на їх основі проєкту реформи закона найблизшому соймови і з найбільшим увзглядненєм жадань народу, виражених в внесеню руского клюбу, попертім численними петиціями. Представителїв менчої посїлости в видїлах повітових і радах повітових взиває всенародне віче до точного пильнованя, щоби дати збирані через видїли повітові і оперті на них мнїня були виразом дїйстного стану річей і дїйстних потреб і жадань населеня.
3. Всїм послам селяньским пригадує всенародне віче обовязок оборони интересів громад і селяньства в справах дорогових; а особливо поручає будучим руским послам як найревнїйше старанє, щоби реформа закона дорогового як найскорше піднята і з як найбільшим увзглядненєм интересів громад і малої посїлости переведена зістала.
ІІ.
Всенародне віче взиває громади рускі і мазурскі до пошанованя обовязуючого закона дорогового, а заразом до солидарного і неустаючого домаганя петиціями реформи того закона.
III. Резолюції в справі пропинаційній.
Право пропинації первістно належало до монархів (regale) і перейшло на поодинокі лиця і громади за заслуги або тягари.
Польске правительство вже не узнавало єго правом, тілько привилеєм; по містах же дійшло оно з часом до значеня права приватного.
Розличного рода розпорядженя з польских і австрійских часів т. зв. право пропинації значно підкопали, а патент цісарскій з 7 марта 1848 р. і рішеня сойму в Кромерижи завдали єму смертоносний удар.
По введеню урядів повітових, увільняючих властителїв пропинації від тягарів, могло було ц. к. правительство право пропинації цілком знести, і то без всякого винагородженя.
Уставою краєвою з дня 30 грудня 1875 р. вправдї нїби-то знесено право пропинації, однак лишено давних властителїв в ужиткованю через 26 лїт (до кінця 1910 р.) і санкціоновано уставою вічне посїданє одного шинку реального з титулом права власности приватної. І ми числимося з тим фактом, однако домагаємося, аби право пропинації разом з тим шинком було знесене за справедливим винагородженєм.
Розличного рода проєкти обходять більше властителїв права пропинації, а для нас суть о стілько важні, о скілько в меншій або більшій степени могуть ангажовати фонд краєвий і тим самим причинитися до меншого або більшого піднесеня податків. В виду того нема иншого виходу, як тілько застеречи себе і край перед всяким піднесенєм податків в ціли знесеня права пропинації.
Понеже дальше межи проєктами знесеня пропинації суть і такі, котрі безпосередно не до фонда краєвого, тілько в першій линії до калити консументів відзиваються, єсть небезпечність, що в той спосіб сила податкуюча в нашім краю значно би ослабилась.
В виду наведеного позволяємо собі Світлому всенародному Вічу предложити до благосклонного принятя слїдуючі резолюції:
І. Право пропинації має бути зараз знесене разом з т. зв. вічним шинком за справедливим винагородженєм;
II. Всенародне Віче протестує рішучо против всяких проєктів і законів, котрі би край, а взглядно фонд краєвий в якій-небудь спосіб в справі викупна права пропинації обтяжали; на проєкт правительственний можна-би згодитися, тілько змінивши декотрі постановленя, а именно, щоби можливі недобори не покривав фонд краєвий, тілько податок консумційний.
III. Всенародне Віче взиває всїх щирих патріотів, аби закладали і розширяли братства тверезости і читальнї, котрі одні можуть охоронити наш край від дальшої матеріяльної руїни.
[Дѣло]
10.10.1888