Іспанія – нова Ірландія ХХІ століття

Іспанія вступила в нове століття, перебуваючи в напрочуд невигідному становищі порівняно з розвинутими країнами

 

Відсутність промислової структури та економічна криза змушує передрікати, що Іспанія розвиватиметься за ірландською моделлю ХХ століття.

 

Еміграція ірландців розпочалася близько середини ХІХ ст. з настанням ірландського «картопляного» голодомору, який призвів до того, що понад 2 млн. осіб виїхали в інші європейські держави. Дві світові війни, англосаксонська аристократія та відсутність промисловості змусили ірландців покинути свою рідну країну й податися у розвинуті країни світу.  

 

У світі ірландців нараховується близько 80 мільйонів, й лише трохи більше 4 млн. з них проживають в самій Ірландії, тобто понад 1000% з них мешкають за кордоном. Це нація, яка в ХХ столітті почала складатися головним чином з емігрантів.

 

Випадок Іспанії є схожим, все йде до того, аби ми перетворилися на націю-емігранта ХХІ століття. Країна переживає небачену раніше кризу, починаючи з 2008 р. у пошуках роботи з неї вже виїхало понад 400 тис. іспанців, які розсіялися по різних закутках п’яти континентів.

 

Молодь, яку вважають найкращим поколінням в історії країни, опинилася у ситуації, коли процент безробіття серед активного населення становить 27%, а показник безробіття серед молоді сягнув майже 57% і в найближчому майбутньому покращень очікувати марно. Єдиним виходом є еміграція, і, можливо, без зворотного квитка для багатьох із тих, хто одного дня вирішують взяти курс на зарубіжжя.

 

З огляду на цю невтішну перспективу, через іманентну політичну та інституційну корупцію та відсутність промислової структури для створення робочих місць доводиться передрікати, що через кілька десятиліть по усьому світу розсіються мільйони іспанців, які додадуться до вже існуючих мільйонів, які є прямими нащадками іспанців, які потроху емігрували, починаючи з ХІХ століття, через відсутність можливостей.

 

З макроекономічної точки зору в обох країн є багато схожого: зменшення ВВП, зростання відсотку безробіття, обидві отримують фінансову допомогу, яку регулює трійка: Європейська комісія, Міжнародний валютний фонд та Центральний європейський банк.

 

У випадку Ірландії очікування є помітно кращими, аніж у випадку Іспанії. Чому? Головним чином через зростаючу технологічну промисловість, яка базується в Дубліні та прилеглих до нього територіях, а також завдяки бастіону у вигляді головної світової мови – англійської.  

 

У 90-ті роки Кельтський тигр пережив зростання економіки, яке в середньому становило близько 7% ВВП і вдвічі перевищувало середній показник у Європейській Унії; а також щорічне зростання експорту у майже 9%, що разом із заснуванням компаній з інформаційних технологій made in USA спричинило ірландське диво.

 

IBM, HP, Google, Facebook, Apple, Ebay, Amazon, Microsoft, Siemens  чи Intel скористалися зі зниження процентної ставки податку на прибуток компаній до 12,5% та податкового режиму, який надає компаніям кредит у 20% на збільшення видатків на науково-технічні дослідження, а також нульового податку на експорт за межі Європейської Унії.

 

Усе це створило зручну екосистему для майбутнього нової ірландської економіки, яка посприяла створенню понад 100 тис. робочих місць. За словами прем’єр-міністра Енди Кенні

Ірландія «була і буде одним із лідерів» при створенні нового міжнародного консенсусу стосовно «прозорості податкових режимів, що застосовуються до мультинаціональних компаній».

 

Це змушує думати, що Іспанія повинна буде застосовувати податковий режим, відмінний від існуючого нині, щоб стати привабливою для великих мультинаціональних компаній, сприяти створенню робочих місць та витворити життєздатну екосистему, як це свого часу зробила Ірландія. Бо інакше вона може відстати від поїзду розвинутих країн.

 

Іспанія з точки зору індустріалізації вважається такою, що належить до другого покоління індустріальних країн Європи – це пов’язано з її майже столітнім відставанням від першої промислової революції, - й у ХХІ століття вона вступила, перебуваючи в напрочуд невигідному становищі порівняно з аналогічними їй європейськими країнами.  

 

Наприклад, у період між 2009 та 2012 рр. згідно з даними Асоціації наукових товариств Іспанії науковий бюджет втратив 1,4 млрд. євро (31%); а наукові стипендії для майбутніх докторантів скоротяться на 15-20%, щороку їх буде на 1000 менше.

 

Ситуація є тривожною, і лише структурна перебудова промисловості шляхом сприяння науковим дослідженням, розробці та впровадженню технічних інновацій, а також доступним кредитам для інноваційних підприємств зможе зламати тенденцію. Це буде нелегко, і мине багато років, перш ніж іспанська економіка зможе розправити крила.

 

Ірландія, яка раніше асоціювалася з гальбою Ґіннесса та музичним гуртом U2, тепер є відома ще й як осереддя технологічного бізнесу з велетенським потенціалом, незважаючи на те, що одержує останній транш економічної допомоги, завдяки іншому фактору – половину населення становить молодь, яка не досягла 30-літного віку. Чи піде Іспанія таким самим шляхом еміграції та структурної перебудови промисловості?  

 

 


Roberto García Delgado
España, la nueva Irlanda del siglo XXI
El País, 23.09.2013
Зреферувала Галина Грабовська

 

27.09.2013