Віра діточа різдвяна

Від ранку старалися нічого не їсти, чекаючи на Святу Вечерю, до якої сідали ввечір з першою зірницею на небі, яка показувалася на синьому прозірному небі морозяному. Миготіла, виблискуючи яскраво, одна-одніська на небі безкрайому ряхтіла, вечєрати зазивала ясна.

 

 

Докутувалиси в стайні, давали маржинці нічліги, поїли водою. Переживала, щоб мама з татом махом попоралися в стайні й прийшли в хату ще до того, як вівці, корови й коні почнуть розмовляти, щоб бува не зачули, про що маржинка між собою говорить: на Сєтвечір худоба говорить, а нам не вільно чути їхню розмову.

 

Приготовляли стіл до Вечері, настилаючи отави й пшениці під скатерть, обмотували стіл вгорі червоною вовняною волічкою. Накладали на стіл хліб й колачі. З діточим інтересом рахували страви на столі – щоби дванадцять: бирше може бути – але ‘би не менше.

 

Відбирали в тарілку по ложці кожної страви зі столу й клали на вікно з горнятком вару з сушениць для душ, які прийдуть на Святу Вечерю. Дивилася зранку, чи приходили душі вечєрати, чи зменшилося їди в тарілці на вікні й чи відпито вару зі склянки.

 

Щоби тато підкидав з ложки кутю до стелини перед тим, як сісти вечеряти: перехреститься й помолиться, а розмітуватиси їдичкою по хаті не буде, шкода пшенички і стелі дерев’яної з сволоками. 

 

Сягали за пшеничкою першою на столі на Сєтвечір, відтак досягали й инших страв пісних, сєтвечірних. Здоровили одні одних на многаліт з Сїтим Вечором, дєкували Богу сїтенькому, шо помиг мирно цих сєт рєздвєних дочекати, та й просили, ‘би Бог помиг в мирности ці сєта видсїткувати та й нарик діждати. Сиділи всі разом за столом до кінця Вечері, ніхто скоріше не вставав, витак разом вставали й молилися.

 

Не забирали зі столу миски після Вечері, лишали до ранку, щоб душі вночі могли прийти й повечеряти за столом, посидіти разом, набутися. Продували місце на лавиці, як сідали, рукою прогладжували, щоб не присісти ніяку душечку, що в цей вечір прийшла. Бо в цей вечір душі померлих сходяться на Сїту Вечєрю, їх повна хата, лиш ми їх не видимо, вечеряють собі, слухають коляду разом з господарями цего дому й самі колядують.

 

Після Вечері господарі розмикали хату, щоб коляднички заходили до них колядувати: святково вбрані сиділи ґазди на пристеленій ліжником лавиці й слухали, як ми, пастушки, колядуємо, крутячи в руці вертепою у такт колядування. Зірка з чотирма променями виблискувала сріблясто, променіла барвисто, оздоблена позліткою й кольоровими витинанками. І на лиці розпромінювалась усмішка, і очі сяяли від коляди, що торкалася серця: в день Різдва Христового ми прийшли в ваш дім, щоб добра і радості побажати всім. Щоб від нас вам, люди добрі, додалось тепла, бо в цей день Марія Сина зродила. І зійшла зірниця Божого Дитяти, і про це ми всім хочем розказати!

 

– Хай нашої єдності вороги лякаються, а ми кажем дружно: Христос си рождає! – Славити Христа!  

 

Вуйко Юра сидів на краю дерев’яного ліжка й слухав, як ми колядуємо. На стіні красувалися різьблені підставки для рогів, з красно виписаними візерунками й орнаментами, гладко вистругані. Єк ви файно та й пишно колідуєте, діточки, дай вам Боже здоров’я та й долі доброї, казав вуйко, лиш абесте ураз колідували по-нашому, навіть їкшо слова літературні у колєді, ‘бесте вимовлєли по-гуцулски, ни кривили ротом по-пански.

 

Вуйна Анна сягала під подушку за пулярцем шкіряним й давала нам на коляду. Напихала нам повні кишені пампушок, обваляних в пудрі цуґровій, солодкій й відпроваджала нас аж до’в надвиря. Стояла біля брами, поки ми не зникали за перелазом під ясенем височезним, що потріскував від морозу лютого, в ніч різдвяну порипував. Небо з зірками, всіяними мов зернятка, ясними й срібними, відбивалося на заметицях зими білої, блискучої. Поринала дома у сон глибокий, міцний й снилось мені радісне колядування, те саме небо прозірне, ясне й зірки блискотливі, що просвічували нам дорогу, як ходили колядувати. І безмір зими м’якої, з якої, мов з вовни пухнастої, пряли білосніжну кужіль на ліжники.  

 

На Різдво рано варили в кітлику бануж на сметані, масний, жовтий, їли з бринзою й гуслинкою пахучий, паруючий, та й збиралися всі до церкви на Службу Божу, й щоб послухати, як колєдники мут коло церкви колєдувати...

 

 

24.12.2025