АБО ЧОМУ ДОСЯГТИ МИРУ СКЛАДНО
Щоб укласти Вестфальський мир, дипломати витратили своїх зусиль на це все п’ять років. Хоча час стискається, та ні за 24 години, ні за сто днів укласти мир між Україною та Московією нереально. Існує конкретика – руссо-українська війна екзистенційна: Московія банально не визнає суб’єктності України, хоча сама колись була колонією київських князів і без України вона втрачає свій імперський характер. Тобто у конкретному вимірі цей мир означатиме деімперіалізацію Московії. У глобальному контексті є проблема перерозподілу ресурсів, зокрема доступу до Арктики, зміщення світової економіки у Тихоокенський регіон, і я би ще виділив тренд до конкуренції в Америці між США та Мексикою, яку будемо з цікавістю спостерігати за декілька десятиліть. Тому такі дивні торговельні війни США із КНР, Мексикою і Канадою, які оголошені президентом Трампом.
Михайло Савчин,
д.ю.н., професор,директор НДІ порівняльного публічного права та міжнародного права
Ужгородського національного університету,
віцепрезидент Світового конгресу українських юристів,
радник Голови КСУ (2008–2010)
На цьому тлі обриси майбутнього світового порядку – 3.0 наразі доволі примарні й нагадують відвідування ворожок знаменитого закарпатського села Лікіцари, звідки у файну погоду відкривають види навіть на Високі Татри, відкриваються чакри і в голову приходят лем файні думки. Однак треба говорити про вихідні умови формування хоча би обрисів нового порядку.
Якщо ми говоримо про результати перемовин між Україною та США у Джидді, то вони є з’ясуванням з боку США того, в яких межах Україна може допускати компроміс на майбутніх переговорах щодо миру із Російською Федерацією. Але тут маємо такі вихідні умови, які прописані у конституціях двох держав, між якими екзистенційна війна. Преамбула Конституції України містить положення про європейську ідентичність України, її європейську і євроатлантичну інтеграцію, а також у статтях 85, 102 і 116 визначено конкретні повноваження Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів щодо реалізації зазначеного курсу у сфері зовнішньої політики.
У свою чергу, Московія теж має свій документ під назвою «конституція», хоча воно в них все фейкове. Як відомо, ця країна ніколи не мала періоду раціоналізованого обмеженого правління, де гарантуються права людини, що становить сутність конституціоналізму. Московія, попри офіційну назву, є не федерацією, а суперцентралізованою державою. Що більше, у цій країні федеральним президентом створені федеральні округи, що суперечить навіть цій «конституції». Насамкінець, офіційна назва країни є вкраденою, оскільки є еллінізованою формою назви Русь, предтечі України. І в цій «конституції» формалізовано як «суб’єкти федерації» незаконно анексовані від України Крим, Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську області. Це є грубе порушення Заключного акта Конференції з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року, в якому повага державного суверенітету і територіальної цілісності були визнані в якості фундаментальних принципів системи безпеки в Європі. Погроза і застосування сили є вже порушенням статті 2 (4) Хартії¹ ООН.
Це класична патова ситуація. Її вихідні умови не мають наразі розв’язання за наявних параметрів і при серединному розвитку воєгнного конфлікту. Як я вже зазначав у попередньому матеріалі, наразі сама система ООН є інституційно вразливою у зв’язку із механізмом одностайного ухвалення рішень на Раді безпеки ООН та відсутності, за окремими винятками, універсальної юрисдикції у Міжнародного суду ООН. Це й зумовлює хаотичні кроки президента США Трампа по укладенню миру між Україною та РФ, який фактично запустив човникову дипломатію.
Ті доволі скандальні перемовини між президентами Зеленським і Трампом в Овальному кабінеті два тижні тому були лише прелюдією до потенційних переговорів про мир між Україною та РФ. Сьогодні ситуація така, що предметних перемовин про попередні умови миру між Трампом та Путіним (чи то путлєрром) наразі немає – і невідомо, коли вони будуть. У світлі мети Московії досягти чи під тими, чи під тими умовами фактичної капітуляції України, наразі складно предметно говорити про реальний мир, який може бути досягнуто при істотній ревізії організації ООН, як мінімум.
Ще раз наголошую, що умови Московії є незмінними: НАТО має полишити території до свого розширення у 1997 році; визнання територіальних завоювань Московії як «нової реальності»; роззброєння України; визнання російської мови як другої державної; забезпечення особливих привілеїв російській православній Церкві, яка є насправді класичною пірамідою агентури ФСБ, оскільки було особисто схвалено диктатором Сталіним список учасників Синоду РПЦ у 1944 році, що дозволило НКВД-МГБ-КГБ за принципом МММ вербувати надалі агентуру. При цьому висуваються вимоги проведення виборів президента і парламенту як необхідної умови для ведення мирних переговорів. З боку Московії то є звичайна бандитська практика, що доволі очікувано. Фактично, це умови капітуляції, які доповнюються умовами наявності якоїсь «неозброєної цивільної місії» (це всерйоз чи стьоб – не знаю) як гаранта безпеки.
Доволі хаотична манера перемовин з боку Трампа, яка відображає притаманний йому стиль ведення бізнесу (хоча би зважаючи на епізод в Овальному кабінеті), малопродуктивна у міждержавних відносинах, що засвідчили перемовини у Джидді, в яких американську сторону вже представляли діячі із дипломатичним досвідом. З цієї точки слід розцінювати рамкові домовленості про попередні умови рідкісноземельної угоди. З точки зору логіки укладення миру між Україною та Московією – це є лише попередня домовленість. Московська пропаганда любить повторювати наратив, що вона ніби веде війну із НАТО/США, замовчуючи суб’єктність України. Той факт, що країни конституційної демократії почали підтримувати Україну із самого початку повномасштабного вторгнення, цілком не означає, що Московія веде війну саме із НАТО/США. Тому виходячи із цієї системи координат, реально можна вийти на певні цивілізовані умови майбутнього миру за аналогією механізму укладення гарантій безпечного проходу суден із чорноморських портів України із продовольством для країн Африки і Азії. Так само для визначення попередніх параметрів майбутнього примирення з Україною би мали з’ясовувати такі умови США та ЄС, а з Московією – КНР, Туреччина, Індія.
Конституційний порядок України має певні застереження щодо попередніх умов укладення миру. По-перше, це питання суверенітету і територіальної цілісності України. Питання зміни території України взагалі вирішується шляхом голосуванням на національному референдумі і потребує внесення змін до Конституції. Рідкісноземельна угода має враховувати конституційну гарантію належності народові України землі, надр і природних ресурсів та завдання держави охороняти довкілля. Для проведення президентських і парламентських виборів слід досягти стабільного перемир’я. До укладення миру я доволі скептично ставлюся, оскільки насправді це є питанням обрисів майбутнього світового порядку – 3.0.
Тому події руссо-української війни є всього-на-всього прелюдією до подій більшого масштабу, і в цьому контексті слід вирішувати її розв’язання. Розглянемо основні виклики, у подоланні яких і вбачаються ключі в становленні нового світового порядку – 3.0.
1. Доступ до ресурсів і справедливість їх розподілу. Багато суперечностей між основними світовими ȧкторами породжені несправедливістю у доступі та розподілі ресурсів. Це накладається на постколоніальний синдром, на чому ґрунтується вимога так званого Глобального Півдня щодо реформування інститутів ООН, оскільки механізм ухвалення рішень базується на закріпленні провідних позицій країн-переможниць у Другій світовій війні. Скажу ще більше, стаття 53 Хартії ООН оперує поняттям «ворожі держави» (адже на момент створення ООН Німеччина та Японія були вже окуповані, і в них розпочалися відповідно заходи з денацифікації і демілітаризації), що є неприпустимою риторикою для міжнародного договору, який визначає засади світового правопорядку на майбутнє. Хоча у статті 44 Хартії, в якій йде мова про можливість застосування сили проти держави-порушника, термін «ворог» вже не вживається.
Натомість відсутність на постійній основі представництва у РБ ООН представників Індії, Бразилії, Індонезії, Нігерії чи Південно-Африканської Республіки та інших впливових країн, доля яких у світовій політичній і економічній системі дедалі зростає, дає більше підстав для критики цієї системи світопорядку. Власне, це є однією із ключових причин розгортання боротьби за ресурси у світі, що знаменує собою повернення до засобів Realpolitik. Звідси, і риторика щодо Арктики, а Антарктика чекає своєї черги. Й Україні слід продовжувати свою присутність і наукові дослідження в Антарктиді. Слід брати до уваги підвищення забруднення довкілля з боку людства та чергову хвилю глобального потепління, яке періодично має місце на планеті Земля, боротьба з чим ставиться наразі на паузу у зв’язку з торговельними війнами, розв’язаними адміністрацією Трампа. Закономірно, що за таких обставин посилюється боротьба за доступ до ресурсів – і звідси доволі дика заява Трампа щодо можливої анексії Гренландії.
2. Економічна конкуренція та глобальна економіка. Приклад із відключенням РЕБ на F-16 із одного кабінету Вашингтонщини якраз рельєфно розкриває цю проблему-дилему. У цій ситуації виграшними виявилися стратегії країн із нейтралітетом (Швейцарія, донедавна Швеція) та з доктриною воєнного суверенітету (Франція), які забезпечують повний цикл національного ВПК. Тим більше така стратегія є прийнятною і необхідною для України як воюючої країни, місця боїв якої є фактично діючим у режимі реального часу військовим полігоном.
Я ще раз наполягаю на тому, що зважаючи на масштаби військового конфлікту з Московією, розвиток ВПК може стати передумовою для значного економічного зростання або навіть економічного дива в Україні. Необхідною умовою є забезпечення повного циклу виробництва зброї, яка була притаманна вітчизняному ВПК, та забезпечення виробництва нових видів озброєнь, заснованих на інноваціях та їх фактичному випробуванню на полях битв триваючої війни. На цьому тлі актуальними є все ж таки реальні гарантії економічних свобод, покращення адміністративних послуг через інструменти доброго й електронного урядування, зниження податкового тиску. Остання опція є вирішальною, оскільки податкова система має перекладати відповідальність зі сплати податків власне не на податкових агентів, а саме на їх платників. Для цього потрібно посилення доброго врядування у діяльності податкової служби та розширення бази оподаткування за рахунок зниження ставок податків у критично важливих галузях національної економіки.
На цьому тлі рішення адміністрації президента США спрямовані на автаркію, а не відстоювання національних економічних інтересів. Про фрагментацію світової економічної системи не говорю, оскільки вона переважно спрямовується на формування і посилення регіонального впливу певних держав-систем. Різного роду торговельні війни призведуть радше до стагнації розвитку економічної системи США, а не до Make America great again ©. США взагалі згортають економічну взаємодію в рамках СОТ, Світового банку тощо. Також адміністрація Трампа не усвідомлює, що американський безпековий вклад компенсувався у рамках НАТО економічним добробутом у рамках ЄС, оскільки НАТО відігравало роль безпекової парасольки ЄС, що давало економікам США і ЄС синергетичний ефект. Так само нападки США на Японію, яка ніби є винною їй за безпекову парасольку, є насправді неврахування положень консенсусу щодо компенсації відсутності національної армії американськими безпековими гарантіями. І тут знову на згадку приходить згадка у статті 53 Хартії ООН про «ворожі держави».
Розглядаючи КНР як головного економічного конкурента без контексту глобалізації, стратегія США є в цілому програшною. Навпаки, вироблення нових правил, з урахуванням змінюваного балансу сил на світових ринках з посиленням конкуренції та поглибленням сталого розвитку, дає змогу забезпечити поступальний розвиток світової економіки. Натомість економічні війни лише варваризують світову економіку. Власне руссо-українська війна розпочалася з економічної війни РФ у 2013 році.
3. Атака цінностей конституційної демократії. Вихід США з Міжнародного центру розслідування злочинів РФ в Україні є свідченням такої кризи, як стосовно розуміння справедливості у розподілі ресурсів, так і розуміння соціальних устоїв, що виражається у неповазі до сталих правил. Насправді все доволі очікувано, оскільки основними силами, на які спирається і завдяки кому виграв вибори Трамп, є релігійні спільноти харизматичного типу та технократи Кремнієвої долини, які мислять переважно корпоративними категоріями. Це зводить суспільний дискурс до своєрідного неосередньовіччя з його ієрархіями, але замість ленних відносин тут встановлюються технократичні ієрархії з доволі сильним душком авторитаристської елегії (або «Горянській елегії»²) у стилі Беніто Муссоліні. Тому не дивними є симпатії до різного роду видатних автократів сучасности.
Ці речі атакують цінності конституційної демократії. Адже ідея обмеженого раціоналізованого правління, яке лежить в основі конституціоналізму, побудована на повазі до людської гідності, свободи, рівності, верховенства права. Це не найлегша форма демократичної легітимації влади, як то доволі фривольно дозволяє собі розмірковувати в дусі анархізму Майкл Г’юмер, цілком ігноруючи витоки і природу людських цінностей, зводячи їх дію до примусової сили влади (authority). Навіть доволі така рафінова позитивістська теорія права Кельзена базується на концепції «основної норми», яку вуйко Ганс відмовився достеменно пояснити. Власне, це і мова про цінності як соціальні орієнтири, і відчуття справедливого щодо кожного та в суспільстві загалом, що виходить поза писане право і тим більше державний примус.
Оскільки до влади у США прийшов конгломерат вкрай консервативних сил, активність яких спрямована насамперед до згортання інституцій, закладених батьками-засновниками конституції, ми отримаємо на виході певний тип управління, який скоріше за все нагадуватиме мережу корпорацій. Власне кажучи, це є протилежний процес формування управлінської структури у порівнянні із мережоцентричною організацією ЄС. Тому звідси і недовіра з боку Трампа до СОТ, Світового банку, OECD, NAFTA, взагалі до різних форм інтеграції в рамках Американського континенту, чи Тихоокеанського регіону, чи то НАТО.
4. Роль румунської справи та Брекзіт. Як виявилося, Московія побудувала цілу мережу підривних організацій з метою згортання конституційної демократії в Румунії. Доволі прикметно, що московська агентура, в якій також замішане політичне русинство (ну як тут без Гецка, який готовий за кривий крейцар і душу продати!), обрала собі назву «Влад Цепеш» (за іменем господаря Валахії, який насправді чинив гідний опір Оттоманській Порті, а не вотетовотвсьйо). Характерно, що Келін Джеорджеску, який до президентських виборів і білого поняття не мав про ТікТок – і підозрюю, що й тепер не вміє записати на ньому бодай якийсь примітивний ролик, – виграв у першому турі президентських виборів завдяки цій платформі, профінансованій з-за кордону, зокрема за допомогою криптовалюти. Закономірно, що це стало предметом розслідування спецслужб, і потім румунська ЦВК після призначення нових виборів відмовила Джеорджеску в реєстрації в якості кандидата у президенти. Так само сталося із відмовою у реєстрації іншій промосковській агентці Шошоаці (Șoșoacă). Підтримка крайніх правих і лівих політичних рухів взагалі стало загальним місцем підривної діяльності Московії проти конституційних демократій Європи.
Тому такі інструменти militant democracy, обороноздатної демократії, які полягають у судовому розпуску екстремістських громадських організацій та політичних партій, обмеження у судовому порядку певних політичних прав у разі зловживання ними, відіграють ключову роль у забезпеченні стійкості конституційної демократії, заснованої на поважанні людської гідності, свободі та рівності. Адже, як висловлювався Аарон Барак, «конституція не є інструкцією із самогубства, і цивільні права (civil rights) не є вівтарем для національного знищення».
До речі, такий собі гоп-наїзд JD Vance на засади militant democracy на Мюнхенській безпековій конференції ще був із тої опери виступів того пана, який у притаманному йому риторичному стилі намагався щось доводити і нашому президентові Зеленському, який дав йому цілком гідну відсіч в Овальному кабінеті. Так само лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц у ході конференції зробив заяву про забуття з боку представників адміністрації Трампа витоків американської конституційної традиції. Попри різні конотації щодо розуміння природи свободи вираження, Європа має власний досвід боротьби проти авторитарних і тоталітарних режимів, який свідчить, що конституційна демократія має мати надійні інструменти захисту від використання інструментів демократії, зокрема свободи вираження, які можуть стати засобами для її згортання і встановлення якихось авторитарних корпоративних режимів.
Все це дозволяє зробити висновки і щодо наслідків Brexit, адже від виходу програло як Сполучене Королівство, так і ЄС. Це значною мірою ослабило потугу й авторитет ЄС, а також конкурентоспроможність на світових ринках Сполученого Королівства. І в ході Brexit ми також спостерігали маніпулювання метаданими, фінансування цієї кампанії з-за кордону, що одразу робили результати голосування нікчемними, і британський парламент не мав його брати до уваги. Це вже пізніше будуть заяви німців і британців Ілону Маску, що його виступи є політичними заявами, що розглядаються як підтримка політичної кампанії та втручання з-за кордону.
5. Регіональні системи безпеки та глобальна безпека. У балансі співвідношення регіональних та глобальної системи безпеки, мабуть, лежить ключ у розв’язанні російсько-українського воєнного конфлікту. У регіональному аспекті його розв’язання призведене принаймні до трансформації інституційної та військової потуги НАТО. Ймовірно, нарешті може бути реалізовано безпековий проєкт Міжмор’я за підтримки Сполученого Королівства. За цим принципом може бути побудована мережа регіональних систем колективної безпеки і налагоджене співробітництво між ними. Також може виникнути міжнародно-договірна база щодо співробітництва між ними, на відміну від кволого механізму глави VII Хартії ООН.
Обриси системи глобальної безпеки є вельми туманними, вирішення їх лежить наразі в економічній площині. У цьому ракурсі рідкісноземельна угода є паліативом безпекової гарантії суверенітету й територіальної цілісності України. З точки зору Realpolitik, як би то цинічно не звучало, це відкриває можливість освоєння природних ресурсів, належних Україні, на окупованих територіях спільно США та РФ. І США цілком можуть посилатися на цю угоду. Однак наразі її немає, бо попередній рамковий договір достеменно не визначає механізму користування надрами із рідкісноземельними металами. Та й системи колективної безпеки не будуються лише на розробці природних ресурсів, тут має місце вирішення глибинних речей – з’ясування сфери національних інтересів, їхнього узгодження між політичними ȧкторами.
6. Механізми укладення миру. Стаття 43 (3) Хартії ООН визначає, що переговори щодо укладення угоди проводяться у можливо найкоротший можливий час за ініціативою РБ. Вони завершуються між РБ та членами організації або між РБ та групами членів організації та підлягають ратифікації держав, які їх підписали відповідно до конституційної процедури. По суті, сьогодні ми спостерігаємо відсутність навіть і цього паліативного механізму, адже наразі США використовує методу човникової дипломатії.
Якщо брати до уваги логіку статті 43 (3) Хартії ООН, то саме США із ЄС мали визначати і гарантувати відстоювання інтересів України. Своєю чергою, з РФ би мали вести переговори КНР чи Індії. Після цього по лініях Україна–США/ЄС та РФ–КНР/Індія мала формуватися платформа для миру.
Водночас слід не забувати загальний контекст, оскільки цей механізм фактично доповнюють процедури згідно з пунктами 4 і 6 Будапештського меморандуму, які визначають здійснення консультацій із застосуванням механізмів РБ ООН. Абсолютно нічого не змінює ситуація, що РФ як держава-деліквент фактично не могла брати участь у цих процедурах, оскільки інші держави-гаранти (США та СК) мають вживати всіх необхідних заходів для забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України з виходом на умови сталого миру. Вочевидь, що як механізми Будапештського меморандуму, так і Хартії ООН містять правила гри із мінусовою сумою. Все пов’язане з неспроможним механізмом одностайності та порушенням засади due process, згідно з якою порушник міжнародного права не може брати участі в ухваленні рішення з питань, що стосується таких порушень. Це би дало змогу розблокувати частково недоречності одностайного механізму ухвалення рішень у рамках РБ ООН.
Сьогодні маємо нову систему координат, яка свідчить, що значна частина конфліктів, з якими стикається людська цивілізація, вирішується у рамках регіональних безпекових систем, на двосторонній основі, або за механізмом, аналогічним до вирішення безпеки морських суден з українських портів Чорного моря. Якщо воно не дає ефекту, то це стає тривалою невиліковною проблемою на політичному тілі планети Земля.
Напевно, слід пам’ятати про фактичне висловлювання Ілона Маска, що людство живе чи не в матриці, і його погрози про неприпустимість створення глобального уряду, оскільки такий контролюватиме людство через засоби електронного врядування. Насправді це було вираження вологих мрій Маска щодо можливості неконтрольованого управління з боку корпорацій за допомогою штучного інтелекту, хоча серед фахівців з ШІ існує етична згода, що в алгоритмі прийняття рішень ШІ кінцеве рішення має приймати людина. Своєю чергою, ШІ складно робити оцінні судження – це притаманно людині, що пов’язано із дослідженнями у галузі нейробіології. Отже, ми далекі від сингулярності, оскільки соціальні інституції далекі від ідеалу і замінити їх ШІ складно.
Повертаючись до гіпотетичного перемир’я, то незрозумілий модус примирення та розмежування протиборчих сил у війні між Україною та московією. Оскільки московія порушила засади територіальної цілісності й іменуючи воєнний конфлікт «спеціальною військовою операцією», не визнає суб’єктність України, доволі складно уявити статус миротворчого контингенту, роль якого московія зводить до якоїсь «цивільної місії». Інші хотєлкі московського диктатора, як завжди, базуються на невизнанні суб’єктності України та є умовами її капітуляції. Натомість маємо хіба що домовленість про початок перемовин про проведення хокейного матчу. Але тут питання, чи надасть згоду на такий матч канадська частина НХЛ і гравці українського походження. На виході маємо проміжний етап краху човникової дипломатії Трампа.
Насправді у периферійній для світової системи Україні зіткнулися зони інтересів провідних світових сил. Чинник України на фронтирі дозволяє модифікувати модус Європейського Союзу, який втратив мотивацію до свого розвитку мережної держави. Власне ЄС сьогодні є втіленням проєкту мережоцентричної держави, і в ньому майбутнє, а не у ретроградній мережі корпорацій, в яку штовхають деякі утопісти нас, тобто певний кшталт неосередньовіччя. Розв'язання значених вище проблем є ключем розв’язання конфліктів, у зону яких людство ще лише входить. Які будуть обриси такого миру складно сказати, оскільки розглянуті вище вихідні умови радше є констатацією проблем, а не шляхів розв’язку потенційних конфліктів.
На завершення: цинічна ідіологема Realpolitik, заснована на розподілу світового поля за сферами інтересу, завжди зазнає краху перед цінностями. А носіями цінностей є з часів Античності республіканська традиція, яка була збережена протягом Середньовіччя у містах-республіках (Дубровник, Генуя, Флоренція, міста Ганзейського союзу, Венеційська, Новгородська та Псковська республіки), та епохи поступального розвитку людства в епоху Модерну і нині триваючого Постмодерну. Із викликами, пов’язаними зі штучним інтелектом, мережоцентричною організацією публічної влади, забезпеченням балансу приватних і публічних інтересів, завжди цілком справлялася республіканська традиція.
Хай живе Республіка! Слава Україні!
__________________
¹ Вживаю термін «Хартія», оскільки він відповідає правовій традиції гарантування вільності та свобод і характеризує тяглість ще з епохи Античності традиції республіканізму та свобод через Середньовіччя, коли монархи шляхом надання хартій визнавали міське самоврядування. Власне англомовний термін United Nation Charter слід перекладати на українську саме як Хартія. Його переклад як «статут» є московством, яка не знала взагалі традиції місцевого самоврядування. Термін статут вживається щодо внутрішніх організаційних актів – наприклад, Римського статуту, яким засновано Міжнародний кримінальний суд і врегульовано його діяльність.
² Це не має жодного стосунку до села Горяни, де розміщена знаменита ротонда. До речі, якщо англійський термін hillbilly перекласти на закарпатський діалект, то він звучить як «гурош», тобто горянин. І вживається у такій самій конотації, як це притаманно Закарпаттю. У фільмі «Горянська елегія» самі жителі гір йменують себе неодноразово гурошами (hillbilly). Самого роману я не встиг прочитати, але не помітив у фільмі намагання родини низки ліричних героїв вивчити своїх дітей у коледжі чи університеті, що завжди було і є притаманним принаймні для верховинців Закарпаття. Це у фільмі навіть інколи знецінюється. А це автобіографічний роман JD Vance, і з нього багато можна порозуміти про джерела доволі нахрапистої і нетолерантної манери поведінки цього політика.
19.03.2025