Серед розмаїття мистецьких подій, що відбулися на сцені Львівського будинку органної та камерної музики у першій декаді березня, особливу увагу слухачів привернув речиталь відомого київського піаніста Романа Рєпки з програмою «Фортепіанний футуризм», в котрій була презентована творчість Лео Орнштейна. Буквально нещодавно, у січні, музичний Львів сколихнула премʼєра Концерту для фортепіано з оркестром Орнштейна у виконанні симфонічного оркестру Луганської філармонії, де так само блискуче солював Роман Рєпка. Тож березневий сольний концерт став логічним продовженням занурення у творчість американського композитора єврейського походження з Кременчуга, імʼя та музична спадщина якого лише нині повертається на батьківщину митця.
Музикант-універсал Роман Рєпка (нар. 1974) поєднує педагогічну, виконавську, науково-дослідницьку та композиторську діяльності. Серед його зацікавлень – творчість маловідомих або й зовсім забутих українських та європейських композиторів, що знаходить відображення в концертних програмах Рєпки-піаніста. Композиторська творчість Романа тісно переплетена з дослідницькою та педагогічною: на основі ґрунтовного дослідження дидактичного доробку Карла Черні Роман Рєпка написав свої опуси етюдів, призначені для учнів старших класів спеціалізованих музичних шкіл.
Вибір репертуару Романа Рєпки завжди є осмисленим і невипадковим. Піаніст зосереджений на виконанні малознаної спадщини авторів, імена яких ще належить повернути українській музиці й, звісно, сучасному слухачеві. Варто підкреслити, що кроки здійснені київським музикантом, є важливим етапом на цьому шляху. Особисті якості піаніста – сміливість та відважність, вміння обдумано ризикувати, наполегливість та працьовитість, допитливість та амбіційність – надзвичайно потрібні й цінні в питанні повернення з небуття спадщини українських композиторів, що є актуальним в реаліях сьогодення.
Знаковими є програми Романа Рєпки з творів Всеволода Задерацького, Олександра Лебедєва, Ігоря Драго, Петра Соловкіна, Лео Орнштейна та ін.
Лео Орнштейн (Leo Ornstein, 1893, Кременчук Полтавська область – 2002, Грін Бей, штат Вісконсин) – композитор, піаніст та педагог, творчий почерк котрого сформувався під впливом українського та американського мистецького оточення. Отримавши початкову музичну освіту в Києві та Петербурзі, молодий композитор емігрував до Нью-Йорку, де продовжив навчання у Джульярдській школі музики. Його творчий доробок можна поділити на п’ять основних груп:
1) твори для дітей, що могли б стати частиною навчальних планів початкових музичних навчальних закладів;
2) легкі романтичні твори салонного характеру створені композитором в ранній період творчості;
3) твори, що можемо віднести до імпресіонізму та постімпресіонізму;
4) твори на межі атональності та суто атональні, що належать до модернізму і є найчисельнішим пластом доробку композитора;
5) авангардні твори, створені одночасно з салонно-романтичними опусами.
У концерті, що відбувся в Львівському органному залі 9 березня 2025 року, звучали такі твори Орнштейна: «Трагічна прелюдія» (1924), «Мить спогадів» (1950-ті), «Алегорія» (приблизно 1918), «Шість акварелей» (1921), «Бурлеска» (1976), «До грецької амфори» (б.р.), № 4 з циклу «Чотири легенди» (1960-1982), № 5 та № 6 з циклу «Шість п’єс-щоденників» (1988), «Самотність» (1978), «В китайському стилі» (приблизно 1918). Програму, запропоновану львівській публіці, Роман Рєпка скомпонував на свій смак на основі імпресіоністичних творів за винятком романтичної «Трагічної прелюдії» та іронічних модерністських «Бурлески» та «В китайському стилі». Виконавець об’єднав 1-4, та 6-9 номери концерту в цикли, виконавши їх без перерви. Усі композиції були представлені в Україні вперше. Цікавим є те, що в інтернеті немає жодних записів більшості з цих творів. Це ще раз підкреслює неординарність та новизну виконаної програми.
Музична тканина представлених творів дивним чином нагадує картини художників імпресіоністів. Витримана динаміка, використання віддалених регістрів фортепіано, поліритмічні та полігармонічні нашарування творять відчуття широкого простору та гри світлотіней. Швидкоплинні зміни образів дозволяють не фокусуватися на якомусь конкретному емоційному стані. Цікавими для українського слухача є вкраплення в музичну тканину композицій ладо-регіональних інтонацій Буковини та Прикарпаття.
Програма концерту викликала чимало вражень та думок, про які хочеться розказати трохи детальніше. «Трагічна прелюдія» є досить розгорнутою п’єсою романтичного характеру з використанням розлогої акордової фактури. Незважаючи на назву, її настрій не є трагічним. Cкоріше його можна віднести до героїчного. Рєпка чудово передав характер цього твору. «Мить спогадів» – елегійний твір в стилі постімпресіонізму, що передає авторське почуття певної ностальгійності. «Алегорія» – п’єса споглядального характеру, насичена яскравими гармонічними співзвуччями. Піаніст майстерно використав колористично-тембральні можливості інструмента. «Шість акварелей» асоціювалися зі сюїтними циклами французьких імпресіоністів не зважаючи на відсутність контрастних співставлень характерів поміж частинами. Вражаючим стало поєднання в творі французьких, єврейських та західноукраїнських мотивів. Виконавцеві вдалося продемонструвати мальовничу красу як кожної окремої частини, так і циклу в цілому. «Бурлеска» – яскрава п’єса віртуозного плану, дещо агресивного характеру, проте з часткою іронії. У ній Роман Рєпка продемонстрував високу віртуозність у володінні складними виконавськими прийомами поєднану з невимушеною легкістю. Композиції «До грецької амфори» та останній номер з циклу «Чотири легенди» знову повернули слухача в русло постімпресіоністичної звукової барви та споглядального настрою. Частини 5 та 6 з циклу «Шість п’єс-щоденників» привідкрили сторінки внутрішнього світу Орнштейна. Так, 5-та п’єса присвячена його дружині Пауліні. На жаль, дату створення не вказано. Можливо, вона написана після відходу Пауліни у 1985 році, й тоді ця прекрасна елегійна мініатюра набуває додаткового трагічного змісту. №6 – безумовний трагедійний центр всієї програми. Лаконічна наспівна пʼєса дуже переконливо передає почуття «мандрівника мимоволі». Ці глибокі за змістом та переживанням частини Роман виконав з особливо щемливою щирістю. У п’єсі під назвою «Самотність» слухачі мали змогу відчути емоційний стан митця, що на піку популярності і визнання відмовляється від подальшої кар’єри і слави. Вражає, що саме в п’єсах найбільш інтимно-відвертого змісту у композитора прориваються, ніби з підсвідомості саме українські (іноді буковинські, іноді галицькі, іноді центральноукраїнські) мотиви. Не російські (як можна прочитати у деяких джерелах). Жодного разу. На завершення концерту Роман виконав п’єсу «В китайському стилі». Блискучо віртуозна, насичена карколомними технічними завданнями. Вона стала феєричним завершенням вечірнього речиталю. Абсолютно закономірно львівська публіка не змогла відпустити музиканта зі сцени без вимоги виконання «на біс». Роман подарував вдячним слухачам мініатюру «В стилі Скарлатті».
Виконання Романом Рєпкою фортепіанних творів Лео Орнштейна заворожило слухачів щирістю та теплом. Настрій цього вечора доповнила особлива атмосфера камерності. Піаніст продемонстрував технічну довершеність, чудове володіння динамічною й тембрально-колористичною палітрою інструмента.
У контексті сучасної боротьби українського народу за незалежність збереження національної культурної спадщини є об’єднуючим життєвим кредо усіх вітчизняних митців, а віднайдення незаслужено забутих чи маловідомих імен є надзвичайно важливим та пріоритетним.
Гучні браві організаторам концерту та піаністу Романові Рєпці за сміливість опрацьовувати та відкривати незнані й надзвичайно вартісні програми слухачам!
Петро Довгань, Заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії, піаніст, доцент Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка
Фото: Євген Червоний
22.03.2025