Ефект равлика

Мітч Макконнелл, колишній лідер республіканців у сенаті й один із ветеранів американської великої політики, попередив, що після перемоги його однопартійця Дональда Трампа на виборах президента Сполучених Штатів світ стає дуже й дуже небезпечним. Цей висновок Макконнелл, переконаний консерватор і союзник Трампа з багатьох принципових внутрішньополітичних питань, робить, спираючись на головну відмінність між собою та Трампом – а саме відверто ізоляціоністські погляди нового старого президента. І нагадує, що у 30-ті роки минулого сторіччя, напередодні Другої світової війни, гасла прихильників ізоляціоністської політики нічим не відрізнялися від гасел і поглядів Трампа та його прихильників.

Макконнелл уже виступав з аналогічним попередженням у дні, коли святкувався ювілей висадки військ союзників у Нормандії, й нагадував, що саме політична недалекоглядність американської еліти призвела до того, що молоді американці змушені були гинути на узбережжі окупованої нацистами Франції. Однак сто років тому такі погляди сприймалися би радше як екстравагантні. Американці і знати нічого не хотіли про зовнішній світ. Політична позиція президента Вудро Вілсона, який наполягав на участі США у світовій політиці і вважав саме таку участь гарантією від повторення війни, зазнала повного краху. Її відверто висміювали найбагатші й найвпливовіші американські скоробагатьки, ілони маски тих часів, серед них було чимало відвертих прихильників «сильної руки» Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні. Найяскравіший, як на мене, приклад – мільйонер Джозеф Кеннеді, який за свою підтримку передвиборчої кампанії Франкліна Рузвельта отримав посаду посла в Лондоні й був упевнений у неминучій поразці Великої Британії у війні з Німеччиною. Ця неадекватність і симпатії до фюрера коштували Кеннеді політичної карʼєри, але не зменшили його впливу: один із його синів став найпопулярнішим президентом країни, двоє інших – сенаторами, а онук, також відомий симпатіями до ультраправих політиків, очолюватиме департамент охорони здоровʼя в адміністрації Дональда Трампа. Ну і, зрозуміло, що якби Рузвельт не був ізоляціоністом, він ніколи не став би президентом США – як і всі його попередники після Вілсона він присягав панівній в обох головних партіях країни зовнішньополітичній ідеології. Майбутні біографи перепишуть образ Рузвельта і будуть наполягати, що він тільки вдавав з себе ізоляціоніста, щоби прийти до влади – і дійсно, великий президент мав набагато ширший погляд на світ, ніж інші американські політики його генерації. Але ізоляціоністом Рузвельт все ж таки був і в європейські справи втручатися не бажав. Навіть після Перл-Гарбору він вагався з оголошенням війни Німеччині, щоб не втягнутися у протистояння на далекому континенті. Відмовитися від сумнівів його примусив Адольф Гітлер, який оголосив війну Америці, не очікуючи на рішення Рузвельта.

В американському ізоляціонізмі сторічної давнини немає нічого несподіваного. Перша світова довела пересічному американцеві, в якому небезпечному світі він живе, – і реакцією на цю небезпеку стало бажання закритися в Америці, як равлику в мушлі. Політики, як це зазвичай буває у Сполучених Штатах, просто відповідали цьому суспільному запиту. В результаті американці змушені були воювати, бо їхню байдужість розцінили як слабкість. Після Другої світової війни американське суспільство зробило протилежний висновок – не можна зберегти мир, а значить і спокій у самих США, без сильної Америки. І віра в цю тезу ослабла зі зникненням післявоєнних генерацій – за великим рахунком, першим післявоєнним американським президентом, який бажав іти ізоляціоністським «антивоєнним» шляхом, був не республіканець Трамп, а демократ Барак Обама.

Так що Трамп – віддзеркалення американського страху перед важкими передвоєнними часами й американського бажання знову сховатися у мушлю – про що й говорить Мітч Макконнелл, який порівнює наш світ зі світом перед Другою світовою. Звісно, Трамп і прихильники Трампа до нього не дослухаються – але це вже не має ніякого значення, бо ефект равлика знову спрацює, й вороги Америки знову сприймуть її байдужість за слабкість. І дарма, бо Америка буде захищатися й перейде у наступ, якщо її спробують принизити і приперти до стінки.