Німеччині ж довелося випустити на свободу кремлівського кілера Вадіма Красікова.
На летовищі Анкари у четвер, першого серпня, відбувся обмін в'язнями між Росією, Білоруссю з одного боку та країнами Заходу – з іншого. Про це повідомила телерадіокомпанія Deutsche Welle з покликом на адміністрацію президента Туреччини та Турецьке управління розвідки.
Відомо, що в обміні брали участь 26 осіб. Офіційних списків наразі немає. Як стверджують експерти, це найбільший обмін в’язнями після Другої світової війни.
За даними видання The Insider, Росія передала країнам Заходу 16 людей. Це, зокрема, американський журналіст, кореспондент в Москві газети The Wall Street Journal Еван Ґершкович та колишній американський морський піхотинець Пол Вілан. Також поталанило потрапити під обмін російським опозиційним політикам Владіміру Кара-Мурзі та Іллі Яшину. Окрім того, в списку російські громадські активісти, наприклад екскерівники штабів Навального Лілія Чанишева, Ксенія Фадєєва та Вадім Останін, художниця Алєксандра Скочиленко, правозахисник Олег Орлов, петербурзький велоактивіст Герман Мойжес та інші. Режим Олександра Лукашенка, своєю чергою, звільнив раніше засудженого до страти в Білорусі, а згодом помилуваного німецького громадянина Ріко Кріґера (Rico Krieger).
Німеччина ж була змушена випустити з в’язниці й передати Росії Вадіма Красікова – вбивцю колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. У ФРН Красікова засудили до довічного ув'язнення. Крім того, Москві був виданий Павєл Рубцов, який був ув'язнений у Польщі, Міхаіл Мікушин, який видавав себе за бразильця і затриманий за шпигунство в Норвегії, а також подружжя Артема і Анни Дульцевих, які зізналися в роботі на російські спецслужби та були засуджені в Словенії. Крім того, Росії видали трьох чоловіків, які відбували терміни у США, – Романа Сєлєзньова, Владіслава Клюшина та Вадіма Конощенка.
Уряд Німеччини у своїй заяві з приводу обміну визнав, що це рішення далося Берліну нелегко. «Треба було обирати між інтересом держави щодо виконанні тюремного покарання для засудженого злочинця і свободою, фізичним благополуччям і – в деяких випадках – зрештою життям невинних людей, ув'язнених в Росії, і тих, хто несправедливо ув'язнений за політичними мотивами. Зобов'язання захищати німецьких громадян і солідарність зі США були важливими мотивами», – йдеться у заяві.
А от американський президент Джо Байден назвав реалізацію обміну «шедевром дипломатії».
Обмін ув'язненими, що відбувся в четвер в Анкарі, розпочався, як повідомляє CBS News, в березні 2023 року з дзвінка держсекретаря США Ентоні Блінкена міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову всього через кілька днів після затримання журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича (хоча ще до арешту Гершковича американці довго й безуспішно намагалася повернути на батьківщину іншого американця – колишнього морпіха Пола Вілана, який 2018 року приїхав до Москви на весілля товариша по службі, а його заарештували і 2020 року засудили за шпигунство на 16 років). Він сказав, що Москва "перейшла межу" і що питання має бути вирішене дипломатичним шляхом. "Ви добре знаєте нашу країну, нашу систему. Ви знаєте, що ми не використовуємо журналістів", – сказав Блінкен Лаврову. Лавров у бесіді з Блінкеном сказав, що Гершковича "спіймали на гарячому" і що "те, що він журналіст, не дає йому імунітету".
У квітні 2023 року Блінкен на зустрічі глав МЗС "великої сімки" в Японії вперше запропонував міністерці закордонних справ Німеччини Анналені Бербок включити політика Олексія Навального до обміну ув'язненими. Після подальших консультацій пропозицію схвалив канцлер Олаф Шольц. Після цього американська розвідка почала контакти з російськими колегами.
До літа 2023-го стало очевидно, що угода не відбудеться без включення в неї кілера ФСБ Вадіма Красікова: ще в березні 2023 року, лише за два тижні до арешту Гершковича, директор ФСБ Бортніков в особистій розмові з директором ЦРУ Вільямом Бернсом (колись той був послом США в Росії) заявив: Путін наполягає, що Вілана слід обміняти саме на Красікова. Сам Гершкович, який ще був на волі, у розмові з колегою, висловив сумнів, що Німеччина може погодитися на такий обмін.
Першим американським чиновником, який активно включився в процес роботи над обміном, став спецпосланець президента США у справах заручників Роджер Карстенс. Але, як пише WSJ, великого впливу на Білий дім у нього не було, і від самого початку американська адміністрація зайняла позицію, що російська влада має просто звільнити Гершковича, бо того заарештовано за неправдивими звинуваченнями. Через кілька тижнів після арешту журналіста Карстенс зустрівся з журналістом Христо Грозевим - співавтором розслідувань Belligcat. Зустріч відбувалася в ресторані. Грозев на серветці накидав список ув'язнених росіян, яких Вашингтон міг би обміняти на Вілана і Гершковича. Але його основна пропозиція полягала в тому, щоб спробувати переконати США і Німеччину зробити учасником обміну політика Навального.
Грозев розповів Карстенсу, що вже обговорював цю ідею з іншими людьми, саме він допоміг переконати долучитися до процесу екс-держсекретаря США Гілларі Клінтон, яка мала лобіювати угоду в Німеччині. Після арешту Гершковича ідею з обміном Навального Байдену запропонував і колишній виконавчий директор Google Ерік Шмідт. Карстенс передав ідею главі Держдепу США Ентоні Блінкену і Джейку Саллівану, раднику Байдена з питань національної безпеки, одному з ключових чиновників у Білому домі. Салліван обговорив пропозицію з Єнсом Плетнером - радником канцлера Німеччини з міжнародних справ і безпеки. Той попередив колегу: узгодити угоду буде складно. Проти такого обміну виступали і німецьке МЗС, і силовики.
Проте Плетнер погодився обговорити це питання з Олафом Шольцом, німецьким канцлером. Той зізнався, що вважає такий обмін можливим, але політично складним - з урахуванням того, що юристи німецького уряду прямо заперечували проти угоди. Шольц наполягав на тому, що США мають передати Берліну офіційний запит на обмін за участю Красикова.
У вересні 2023 року Шольц був у США з візитом. На одному із заходів, де він був присутній, була присутня і мати Гершковича Елла. Вона сподівалася поговорити з послом Німеччини у США, але потім помітила самого канцлера. Вона підійшла до нього і попросила допомоги у звільненні сина. Шольц відповів "ми допомагаємо, ми намагаємося" і швидко пішов.
Влада США намагалася придумати схему, в якій кілер взагалі був би не потрібен, в листопаді Білий дім запропонував Кремлю обмін ув'язнених американських громадян на чотирьох співробітників спецслужб, спійманих у Європі. Ця пропозиція була відхилена.
У жовтні спецпосланець Карстенса, без акцептації Білого дому, зустрівся в Ізраїлі з мільярдером Абрамовичем (ініціативу проявив російський бізнесмен) і розповів йому про ідею великої угоди, до якої міг би увійти Навальний. Через кілька тижнів Абрамович повідомив йому, що Путін "відкритий" до цієї пропозиції.
На грудневій пресконференції Путін у відповідь на запитання про долю Гершковича сказав, що діалог про обмін триває, але американська сторона має "почути" вимоги Москви. Натяк зрозуміли і в Берліні, і у Вашингтоні. Салліван знову спробував дізнатися у німецьких колег, чи готові вони віддати Красікова. "Поки що ні", - відповіли ті. Але сам Шольц почав говорити членам свого кабінету, що якщо США передадуть йому формальний запит на таку угоду, він відповість згодою. Головним противником було німецьке МЗС - дипломатів турбувало, що якщо погодитися на такий обмін, Кремль у майбутньому візьме ще більше заручників.
8 лютого в ефір вийшло інтерв'ю Такера Карлсона з Путіним, де той практично прямо сказав, що обмін Гершковича можливий у разі повернення Красікова. В той же день Шольц під час зустрічі з Джо Байденом у Вашингтоні дав принципову згоду на обмін за участю Красікова, Вілана, Гершковича і Навального, повідомляє CBS. "Заради вас я це зроблю", – мав сказати Шольц Байдену. Але за тиждень Навальний помер у колонії. За словами американських чиновників, потенційна пропозиція щодо обміну стала неактуальною ще до того, як її зробили Москві.
Після загибелі Навального в колонії радник із національної безпеки Джейк Салліван зустрівся з батьками Гершковича і сказав їм, що ще є можливість укласти угоду. Віцепрезидентка США Камала Гарріс на Мюнхенській безпековій конференції провела закриту зустріч із Шольцем, щоб підкреслити важливість звільнення Красікова. Але з Росії прийшло повідомлення про смерть Навального в колонії.
За місяць після Мюнхенської конференції США звернулися до Німеччини з новою пропозицією, вони запропонували додати в обмін соратників Навального та інших політв'язнів, яких утримують у Росії. У квітні Байден надіслав Шольцу листа з докладним описом плану, який канцлер затвердив кілька тижнів потому.
Після цього почалися зустрічі між високопоставленими представниками розвідки США і Росії в третій країні. На початку липня директор ЦРУ Вільям Бернс представив структуру угоди. А офіційну пропозицію Москва отримала в середині липня.
Угода, запропонована Білим домом і схвалена Берліном, була передана Москві через ЦРУ. Москва відповіла на пропозицію ствердно.
Байден продовжував вести переговори про обмін, перебуваючи на лікарняному з коронавірусом. Президент США 21 липня о 12:45 зателефонував до Словенії, щоб домовиться про видачу Росії шпигунів Артема й Анни Дульцевих. Через годину Байден після цієї телефонної розмови повідомив про зняття з виборів.
А вчора коло 11-ї вечора в урядовому "Внуково-2" приземлився Ту-204 спеціального льотного загону "Россія", на льотному полі, по обидва боки червоної доріжки його зустрічала почесна варта – зазвичай протокольний елемент візитів іноземних лідерів до Москви. Трапом спустився чоловік у кепці та спортивній куртці. Його особисто зустрів Путін, він зі словами "здорово!" потиснув йому руку і обійняв його. Путін добре знайомий із Красіковим, вони навіть ходили разом у тир. 23 серпня 2019 року серед білого дня він двома пострілами в голову з "Глока" вбив у берлінському парку колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі.
01.08.2024