VESNA на асфальті

Seebühne am Schwanenspiegel, Дюссельдорф, Німеччина

VESNA у складі Мар’яни Садовської, Крістіана Томе та Маркуса Брауна, а також їхні гості Олег Каданов і Стас Кононов брали участь в asphalt Festivalі, який відбувся недавно в західно-німецькому місті Дюссельдорфі. Творили весну, наповнювали спраглі серця сенсами та смислами, пророкували перемогу життя.

Весну треба співати! Саме так вчили поліські бабусі Мар’яну Садовську, яка їздила туди в експедиції за піснями, а насправді попри старовинні пісні і особливі техніки співу отримала від них ще й особливу Школу Життя. Разом з піснями Мар’яна Садовська автоматично перейняла в цих старожилів принципи функціонування пісень, через які можна впливати на дійсність, якщо дуже сильно цього хотіти і дуже сильно в це вірити. Напевно саме тому Мар’яна весну не просто співає, вона її творить і точно знає, як це робиться і як це функціонує. 

VESNA у складі Мар’яни Садовської, Крістіана Томе та Маркуса Брауна – відома кьольнська мистецька формація, яка творить мультимедіальні та мультикультурні альтернативні проєкти і є платформою для зустрічі різноманітних митців. Хоч склад VESNY сталий, часто в ньому приймають участь запрошені гості. Тому в VESNY вже сформувалася своя дуже цікава історія.

Цьогоріч завдяки прихильності Ґьотте Інституту та інших німецьких інституцій Мар’яна Садовська мала можливість запросити навіть по два українських митці в рамках шести концертів. Отже в VESNY гостювали вже молоді українські музиканти Дарія Фоміна та Сафіє Лентер-Кізі, Юрій Йосифович і Юрій Гуржі, а також відеодизайнер Валерій Лісак. Останній недавній перформенс VESNY відбувся в середині липня на asphalt Festivalі в німецькому місті Дюссельдорфі, мета якого – за допомогою мистецтва створити можливість для діалогу про теми, які диктує час. А особливими гостями цього разу були культові харківські музиканти Олег Каданов і Стас Кононов. Мар’яні Садовській за допомогою Українського Інституту вдалося тільки на десять днів вирвати Олега Каданова з війни і організувати концерти в Польщі (в Кракові), Німеччині (в Бонні та Дюссельдорфі) та Португалії ( в Лісабоні).

Стяг Гострих картузів завжди супроводжує Олега Каданова.

У Дюссельдорфі на asphalt Festivalі VESNA та друзі мали честь відкривати особливу локацію фестивалю – Seebühne am Schwanenspiegel¹, плавучу сцену на озері Шваненшпіґель. Сцена – на воді, слухачі – на суші. Таке поєднання має в собі щось біблійне, точніше євангельське, бо й Ісус пророкував з човна, використовуючи бризу як акустичний підсилювач. Про добру акустику на озері Шваненшпіґель дбали як майстерний звукорежисер, так і інсталяція високоякісної системи навушників, які потрібно було надівати слухачам, щоб мати ідеальну подачу звуку зі сцени. А музиканти, як і очікувалось, подбали про незабутній музичний вечір, пророкуючи своїми піснями.

Особливо щемко було фанам і друзям Каданова та Кононова слухати своїх улюблених митців наживо тут, в Дюссельдорфі, у цій новій реальності. Їхня невимовна спрага за рідним була очевидна. Вони підспівували, танцювали, дихали в такт музики, а в паузі – обіймалися, спілкувалися та фотографувалися. І важко сказати, що діяло на слухачів сильніше – гармонічні звороти знайомих мелодій, чи по-новому перепрочитані екзистенційні тексти Каданова. «Буде біда, чи не буде біди» – одна ця фраза викликає каскад емоції і дає вийти назовні глибокому внутрішньому трепету людських переживань. І щоб не заціпеніти в інстинктивних реакціях самозахисту – «Видихай, дихай глибше і легше Вдихай, завтра буде інакше», концентруйся на механіці дихання як основній функції організму, даній для виживання фізичної оболонки тіла, а потім вдихай те нове і твори те, вже інакше, завтра. Це ж пісні-інструкції на виживання для сучасної української молоді і не тільки.

VESNA&guests Олег Каданов і Стас Кононов, asphalt Festival

Слова пісень і їхній енергетичний посил не залишали байдужими і тих, хто цю музику слухав уперше, та ще й не розумів тексти, бо на концерті було багато німецьких слухачів. Молодий німець після концерту захоплено ділився своїми позитивними враженнями з Олегом Кадановим і просив показати, на яких інтернет-платформах можна знайти його музику. А дюссельдорфські дівчата були зворушені тим фактом, що музиканти приїхали саме з фронту – стяг Гострих Картузів, який супроводжує Олега Каданова в цьому турі по Європі, висів на сцені і нагадував всім про це, що ще більше сприяло захопленню музикою та розумінню емоційного посилу зі сцени, який вони могли зчитати, не знаючи жодного слова українською.

Про розуміння українських текстів німецькою публікою подбала Мар’яна Садовська разом з Крістіаном Томе та Маркусом Брауном. Мар’яна вже добре знає, як працювати з іномовним слухачем. Вона розказує своїй публіці, про що співає, або використовує в своїх піснях переклади української поезії на німецьку, чи англійську. «To learn from the light» називається нова програма VESNY і ставить не тільки перед виконавцями, а й перед слухачами досить непросте завдання. Та простих завдань в Мар’яни Садовської тепер не буває. «It´s impossibe! Let´s do it!“ – її гасло після 24 лютого 2022. Спочатку Мар’яні ще було незвично, що вона, музикантка та співачка, мусить купувати тепловізори, берці та бронижелети. Зараз – все змінилося. Одне з основних її завдань тепер – активне волонтерство та організація концертів і культурних заходів для українських митців. Садовська не перестає збирати донати, останнім часом в основному на дрони, антидронні системи та автівки.

«Починаючи з 24 лютого 2022, я намагаюся на всі свої концерти і виступи запрошувати гостей, музикантів та музиканток, з України. Це ще один аспект моєї волонтерської діяльності. Мені дуже важливо, використати мою позицію та можливості для того, щоб дати голос митцям і мисткиням з України», – каже Мар'яна.

VESNA на asphalt Festeval

Чи не одним з найпотужніших таких голосів є сучасна українська поезія. «To learn from the light», українською «Навчитися світла» – рядки з вірша Маріанни Кіяновської, написаного ще перед вторгненням. «Це мала бути наша нова програма, вона мала бути про світло, любов….», – ділиться Садовська колишніми планами. На жаль, програма про любов мусить трохи почекати. Натомість рядки ще тоді написаної пісні про любов виконують іншу місію – тепер вони покликані творити VESNY Мар’яни Садовської, будити розслаблену людську свідомість та нагадувати, ЩО є світло.

«Ми не просто виступаємо, а даємо голос тим митцям, які зараз захищають Україну і тому позбавлені можливості займатися творчістю», – каже Мар’яна у вступному слові. Через свої пісні та модерацію до них Садовська намагається донести своїй публіці, чому не можна зупинятися і зневірюватися, чому треба всьому світу зібратися разом і реагувати на загрозу вже зараз. І робить вона це насамперед як через аранжування вибраних віршів українських поетів, так і через сценічну дію, чим створює наративи, які спроможні досягти іноземного слухача.

Садовська вважає, що поезія має щось спільне з обрядовою музикою, «бо заклинання, прокляття, обереги, молитви – це також свідчення», – каже вона. Всі вибрані Мар’яною для VESNY тексти-свідчення надзвичайно майстерно перевтілені в сценічні пісні-перформенси, в яких задіяні сучасні техніки, використані композиторкою дуже віртуозно. І не треба забувати, що Садовська не тільки людина музики, вона ще й людина театру і як артистка з досвідом добре знає, як працювати з емоціями і які посили зі сцени створюють потрібні алюзії, щоб досягти бажаної реакції зали. Після перформенсу парафраза «Отче наш» Катерини Калитко, наприклад, створилась така німа пауза, що навіть природа співдіяла, бо якийсь момент панувала абсолютна тиша. Звісно, завжди знайдеться слухач, який оплесками перерве цей магічний перехід музики в тишу. Та насправді після цього опусу хотілося не аплодувати, а ридати.

Ридати хотілось і після композиції, в якій поєднані поезії Вікторії Амеліної «Повітряна тривога» та Зельми Меербаум² «Я хочу жити». Той факт, що обидві талановиті поетки трагічно пішли з життя, це жорстоке передчуття реальності мистецтвом (якщо слухач в темі) породжує усвідомлення того, що це жахіття може статися ще раз і що є трагедії, яких в часі війни неможливо уникнути.

Марʼяна Садовська та Олег Каданов після спільного виступу на asphalt Festival

Попри трагічність тем, які домінують в програмі VESNY, комічність розповіді Мар’яни про Щекавицю, де українці в момент ядерного удару збираються святкувати оргію життя, викликала сміх у публіки. «Це така наша типово козацька відповідь на ядерні страшилки путіна», – пояснює Мар’яна публіці. Такий неординарний креативний спротив смерті дійсно захоплює. А композиція «Ґілу», створена на основі першого вірша Зельми Меербаум, написаного нею в 16 років, і в перекладі з івриту означає «радуйся», стала одним з кульмінаційних моментів концертної програми VESNY.

«Я знаходжу тут перегукування з нашими заклинальними „мантрами„ коляд та щедрівок , коли ми ще і ще повторюємо „Радуйся, ой радуйся земле.“ Всупереч всьому РАДУЙСЯ ЗЕМЛЕ! Це мабуть те, що ніякий путін і ніяка російська імперія не може знищити», – коментує Садовська. Цікаво, що в поєднанні з музичною мелодикою клезмеру, Мар’яна використовує в цій композиції танець люті³, як один з елементів вираження спротиву та радості життю.

«У середньовічній Європі існував дивний феномен, коли під час пандемії чуми, в найтемніший час, люди виходили на вулиці і ціле місто танцювало. Танцманія – досі не до кінця зрозуміле явище. Мене дуже зворушила ця ідея […]. Ми не жертви, ми чинимо спротив. Нас можна вбити, але не зламати!» – ділиться Мар’яна. Тілесний акт спротиву – танець люті Садовської в поєднанні з розспівами «Ґілу!» вивільняє якусь особливу енергію, проявляє силу радості життю, не зважаючи ні на що, драйвує і заводить публіку, особливо молоду.

Олег Каданов після концерту та перед грозою

Загалом актуальну програму VESNY склали пісні, написані в основному на слова українських поеток. Крім вище згаданих Садовська майстерно озвучила потужні поетичні рядки, такі як «Соntra spem spero» Лесі Українки, «Життя» Олени Теліги, вірші Маріанни Кияновської, «Кіт у чоботях» Катерини Бабкіної та «Війна“ Павла Тичини. Музичне проникнення Мар’яни Садовської у кожну з цих поезій перетворили їх на пісні-свідчення нашого часу, скеровані на вимогливого інтелектуального сучасного європейського слухача.

Ну і, звісно, не обійшлося без автентики, бо ж ім’я Мар’яни Садовської стало вже брендовим на мапі ворд м’юзік. Вона одна з перших осучаснила старовинні українські пісні, поєднуючи автентичний спів з найсучаснішими музичними техніками та стилями. Таким чином Мар’яна урбанізувала їх, модернізувала та зробила доступними для світового слухача. Її композиція Vesna базується на пісні-закликанні весни «Ой, лети, гульо, вилети...» і є центральним опусом програми. Яскравий ритмічний супровід ударом смичка по струні цитри на початку нагадує дримбу, або цимбали, і пронизує цілу композицію. На цей супровід нашаровуються звучання синтезатора, вокалу та інших музичних ефектів наближених до звучання Карпат. Свій голос Мар’яна тут, як і в інших композиціях програми, випробовує в найрізноманітніших спосіб, не шануючи його. Вона віртуозно змінює техніки співу від автентичного до альтернативного, скаче з найнижчого діапазону в найвищий, вишуковує найрізноманітніші тембри власного голосу, поєднуючи це все скечом розхристаних слів і букв, стогоном, а й навіть заземленим харчанням. Весь цей музичний калейдоскоп пронизаний лупіньґами і насичений електронними ефектами.

Важливу роль відіграють тут і Крістіан Томе та Маркус Браун як співтворці VESNY. Віртуозний перкусіоніст і композитор Крістіан Томе дуже інтуїтивно вибирає потрібні ефекти та підголоски ударних і інших альтернативних інструментів, а то й голосу, перетворюючи їх за допомогою електронних засобів. Одночасно Маркус Браун – саунд-дизайнер – створює відповідно потрібний саунд, тонко відчуваючи, як збагатити звучання кожного такту, щоб максимально підсилити дію музики на слухача і збагатити сценічну дію. Важливу роль в цьому проекті відіграє також режисер Андре Ерлен, «котрий допомагає викристалізувати сенси, збудувати драматургію, впровадити певні елементи театру і перформансу», – стверджує Мар’яна. Творчий тандем Садовська&Ерлен є вже відомим передусім в мистецьких колах України та Німеччини. Разом вони є потужним рушієм не тільки цікавих проектів в сфері театру і музики, але, за вимогою часу, і в волонтерській сфері.

Селфі на памʼять

Навчитися світла, навчитися тіла, творити весну, радіти життю в найтемніші часи, жити – такі імпульси отримали слухачі цього літнього вечора від пророкування VESNY, Каданова та Кононова на asphalt Festivalі в німецькому Дюссельдорфі. Попри це в Мар’яни Садовської є і її особиста мета: «Моїм головним посилом усіх проєктів є – пізнайте Україну, пізнайте нашу культуру, нашу історію, пізнайте силу духа і красу, закохайтеся, і зробіть усе, щоб підтримати наш спротив! Нам потрібна зброя, бо ми ставимо чоло найбільшому злу і темряві, злочинній імперії, диктатурі, державі терору». Вкінці, звичайно, як і на усіх концертах Мар’яни, був збір на ЗСУ і було інтенсивне та радісне спілкування. А потім була справжня літня гроза з розкотистим громом та блискавкою. «Ми переможемо. Ми приречені на перемогу», – переконана Мар’яна та її брат, котрий добровольцем бореться з руснею.

Післяконцертні фотосесії

¹ Schwanenspiegel – українською Лебедине дзеркало.

² Зельма Меербаум – єврейська поетка, яка народилась і жила в Чернівцях. В 1941 році разом з батьками була в чернівецькому ґетто. Померла Зельма в 18 років від тифу та голодного виснаження. Збереглися 57 віршів поетки.

³ Танець люті - німецькою Tanzwut.