Як стверджує соціологія, більшість американців не хочуть бачити наступним президентом ні Байдена, ні Трампа. Проте останнього принаймні акцептують у власній Республіканській партії. З Байденом же ситуація значно критичніша.
«Тепер я хочу передати слово Президентові України, у якого стільки ж сміливості, як і рішучості. Пані та панове, президент Путін», – так репрезентував голову української держави його американський колега Джо Байден на церемонії за участю лідерів країн НАТО у четвер, 11 липня. Так, можна це назвати обмовкою за Фройдом – зрештою, Байден досить швидко зрозумів свою помилку й виправився. Але визнаймо щиро, занадто багато цих обмовок лунає останнім часом з вуст найвладнішої особи світу.
І от буквально через якусь годину вже на пресконференції за результатами саміту Північноатлантичного альянсу у Вашінґтоні Байден, відповідаючи на запитання про те, чи готова Камала Гарріс у разі потреби замінити його як кандидата, Байден випалив: «Я б не вибрав віцепрезидента Трампа на посаду віцепрезидента, якби не вважав, що вона має достатню кваліфікацію бути президентом». От тобі й на!
Чи не забагато ляпів на годину часу? А от для Дональда Трампа – якраз те, що треба. Його передвиборчий штаб оперативно змайстрував ролик з обмовками Байдена і запустив його у трампівську соціальну мережу Truth Social з підписом: «Чудова робота, Джо!» (Great job, Joe!)
І все це відбувалося на тлі болісного падіння підтримки Байдена у його ж Демократичній партії. Однопартійці президента особливо активно почали відвертатися від свого лідера після телевізійних дебатів на каналі CNN з республіканським претендентом Трампом у ніч на 28 червня. Америка і світ побачили, що 81-річний голова держави здав остаточно й безповоротно. А його опонент, який не надто відрізняється від президента за віком, виглядав доволі жваво. Ба більше, він набув статечності і стриманості, яка досі була йому не притаманна.
Причому дебати, як вже було сказано, проходили телеканалі CNN, який значно критичніше налаштований до Трампа й значно прихильніше – до Байдена. Умови дебатів виписувала команда Білого дому, тож все, що треба було передвиборчому штабу Байдена – щоб їхній кандидат продемонстрував хоч якийсь мінімум жвавості й адекватності. Тим часом опонент мав себе репрезентувати нестриманим вискочкою, який не здатен контролювати свої слова й дії.
Але не так сталося, як гадалося. Трамп зумів продемонструвати витримку й жвавість. Хай він раз за разом брехав, але, як то кажуть, хто може знати, що таке істина. Байден же репрезентував себе старцем, який розвалювався на очах. Тому й не дивно, що 67% глядачів упевнено віддали перемогу Трампові. Хоча до початку самих дебатів фаворитом вважався саме Байден. Досі він легко вигравав у будь-яких політичних дискусіях. Дебати – це була його стихія. Але ці часи вже канули в Лету.
Відтак намагання президента США Джо Байдена втриматися в президентських перегонах, схоже, не дають бажаного результату. Вони чимраз більше нагадують спробу потопельника врятуватися, хапаючись за соломинку.
«У цій кампанії доведеться пройти довгий шлях, і тому я рухатимуся далі. Я думаю, що я найкращий кандидат для участі у виборах!» – заявляє Байден. Але замість ентузіазму в лавах демократичного виборця ці слова викликають у кращому разі сарказм, а в декого навіть гнів на непоступливого діда, який не усвідомлює, що вже давно настав час піти геть.
Напередодні голова американської держави зазнав чергових болісних ударів, завданих його симпатиками – актором Джорджом Клуні та колишньою спікеркою Палати представників Конґресу Ненсі Пелосі. От вже й вони засумнівалися в шансах Байдена на перемогу, хоч ще зовсім недавно виступили на його підтримку.
«Я люблю Джо Байдена. Як сенатора, як віцепрезидента і як президента. Я вважаю його другом і вірю в нього. Вірю в його характер. Вірю в його мораль. За останні чотири роки він виграв безліч битв, у яких опинився. Але єдина битва, в якій він не може перемогти, –це битва з часом», – написав Клуні в колонці для американського видання The New York Times. Він робить невтішний для Байдена висновок: «Ми не переможемо в листопаді з цим президентом. Крім того, ми не виграємо Палату представників і втратимо Сенат. Це не тільки моя думка. Це думка кожного сенатора, члена Конґресу та губернатора, з якими я спілкувався приватно. Кожен, незалежно від того, що він або вона говорить публічно».
Актор є одним із найзатятіших прихильників голови держави та одним із його найбільших спонсорів у Голлівуді. 15 червня він провів благодійну акцію в Лос-Анджелесі, яка, за словами Байдена, зібрала рекордні 28 мільйонів доларів. Нагадаємо, це саме та акція, через яку американський президент не забажав залишитися на Саміті миру в Швейцарії й терміново гайнув до Каліфорнії.
Але Клуні таки закликав Байдена зняти свою кандидатуру, стверджуючи, що президент не в змозі перемогти Дональда Трампа восени. «Ми можемо сховати голову в пісок і молитися про диво в листопаді. Або ми можемо сказати правду», – підсумовує Клуні.
Слова Ненсі Пелосі не були такими відвертими й різкими, радше вони пролунали як натяк, але доволі прозорий. Вона заявила, що у Байдена залишилося обмаль часу, щоб вирішити, чи варто йому залишатися в президентських перегонах після провальних теледебатів. «Президент сам вирішує, чи балотуватиметься він. Ми всі закликаємо його ухвалити це рішення, тому що часу залишається все менше», – заявила Пелосі в етері телеканалу MSNBC.
Занепокоєння Клуні й Пелосі розділив і сенатор-демократ Пітер Велч, який закликав президента знятися з перегонів «заради блага країни». «Я розумію, чому президент Байден хоче балотуватися. Він врятував нас від Дональда Трампа одного разу і хоче зробити це знову. Але йому потрібно ще раз зважити, чи він є найкращим кандидатом для цього. На мою думку, це не так. Заради блага країни я закликаю президента Байдена зняти свою кандидатуру з перегонів… Ставки не можуть бути вищими. Ми не можемо не бачити катастрофічний виступ президента Байдена на дебатах. Ми не можемо іґнорувати або відкидати обґрунтовані питання, що виникли після того вечора», – написав Велч у своїй статті в газеті The Washington Post.
Переламний момент у Демократичниій партії в питанні евентуальної заміни кандидата на президентські вибори стався сьомого липня, напередодні виходу конґресменів з літніх вакацій. Тоді група впливових демократів у Палаті представників США заявили лідерові демократичної меншості Гакіму Джефрісу під час телефонної наради, що президентові Джо Байдену необхідно відмовитися від участі у передвиборчій кампанії 2024 року.
«Під час телефонної розмови було висловлено глибоке занепокоєння потенційними збитками для Демократичної партії і тим, що це ставить під загрозу шанси партії повернути більшість у Палаті представників», – так прокоментував подію телеканал CNN. За його даними, кількість законодавців, які прямо заявили, що Байден не повинен бути кандидатом від Демократичної партії, була значно більшою, ніж кількість тих, хто висловився за те, щоб він залишився.
Паралельно тиск на Байдена чинять спонсори Демократичної партії. Вони очікують, що президент врешті-решт отямиться й визнає, що заслужений відпочинок для нього, партії, Америки й світу значно краще за майже гарантовану ганьбу на виборах п’ятого листопада. Тож група ділових і громадських лідерів надіслала листа до Білого дому, в якому міститься заклик до Байдена припинити свою спробу переобратися. Лист підписали 168 членів проєкту Leadership Now. Підписанти попросили Байдена «закріпити свою спадщину, відступивши, щоб дати дорогу іншому кандидату на тлі загроз, які створює друга каденція Дональда Трампа».
Автори листа хвалять Байдена за «десятиліття державної служби», але водночас вказують на «поважні ризики для стабільності в США та світу під час цьогорічних виборів». «Ми з повагою закликаємо вас зрезиґнувати з переобрання заради нашої демократії та майбутнього нашої нації», – йдеться у листі.
Багато хто очікував, що момент істини настане у четвер, 11 липня, під час вже згаданої пресконференції Джо Байдена. Сподівалися, що він тверезо оцінить ситуацію і таки скаже те сакральне: «Я втомився, я піду геть». Але дарма. Голова Білого дому лише заявив про свою рішучість перемогти Трампа… і зайвий раз підтвердив сумніви щодо своєї здатності мислити тверезо.
