Найнижчий рівень етнічних упереджень в Україні до поляків, потім до канадців і американців, а далі – до німців, французів та євреїв (з приблизно однаковими значеннями соціальної дистанції); найгірше в Україні ставляться до росіян Росії, потім до білорусів Білорусі – свідчать результати соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології 29 вересня – 9 жовтня 2023 року для дослідження ставлення населення України до деяких етнічно-мовних груп за шкалою Боґардуса.
Соціальна дистанція від дорослого населення України до деяких лінгво-етнічних груп (шкала Боґардуса), жовтень 2023
Вимірювання соціальної дистанції за шкалою американського соціолога Еморі Богардуса полягає в тому, що для кожної групи з переліку респонденти мають відповісти, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з груп. Мінімальна соціальна дистанція 1 (згоден допустити як члена родини), максимальна 7 (не пускав би в Україну):
Я згоден допустити представників названої в рядку національної групи..
Як членів своєї родини (1)
Як близьких друзів (2)
Як сусідів (3)
Як колег по роботі (4)
Як жителів України (5)
Як гостей України (6)
Не пускав би в Україну (7)
Як бачимо з результатів, в Україні мова суттєво впливає на соціальну дистанцію, збільшуючи її майже на один бал (індекс соціальної дистанції до україномовних українців 2,03, а до російськомовних – 2,95. Враховуючи, що більшість українських євреїв та білорусів російськомовні, можна припустити, що мовно-етнічна група україномовні євреї мала би індекс 2,4, а україномовні білоруси – 3,1. Натомість україномовні росіяни (4,0) гіпотетично були би розташовані далі, ніж канадці, американці, німці та французи.
Якщо порівнювати ці дані з минулим роком, бачимо, що суттєво (на 0,5 бала і більше) зменшилася соціальна дистанція, тобто покращилося ставлення до канадців, американців, німців і французів, тобто до представників головних союзників України в боротьбі з Росією. Ставлення до поляків не змінилося, бо воно і так було на високому рівні (зауважимо, що дослідження проводилося до блокування українсько-польського кордону польськими фермерами). За останній рік погіршилося лише ставлення до російськомовних українців.
Соціологи зазначають, що для інтерпретації результатів слід взяти до уваги, що деякі групи проживають тільки за межами України (наприклад, американці, французи), деякі переважно в Україні (українці, кримські татари), а деякі і в Україні, і за ії межами (наприклад, росіяни, білоруси). У шкалі Боґардуса, що була адаптована 1994-го, такого розділення не було, і шкала використовувалася без цього розділення до 2022 року (цей недолік був давно зрозумілий, ми навіть проводили деякі експерименти з порівняння результатів, але не хотілося втратити динаміку за багато років). В результаті раніше частина респондентів мала на увазі громадян України, частина – громадян іншої держави, що ускладнювало інтерпретацію даних. Щодо росіян і білорусів ця різниця не виглядала неприродною до 2013 року, 90% населення України позитивно ставилися до Росії, і ще більший відсоток – до росіян, вони займали друге місце в ієрархії за шкалою Боґардуса після самих українців. У 2022 році росіян та білорусів розділили на жителів України і, відповідно, Росії та Білорусі, а результати по цих двох групах для порівняння з довоєнними роками – це середня арифметична ставлення до росіян – жителів Росії, і росіян – жителів України, аналогічно для білорусів. Щодо євреїв, то запитували тільки про євреїв – жителів України.
Порівняння соціальної дистанції від дорослого населення України до деяких етнічних груп з вересня 2013 до жовтня 2023.
Нижче наведена динаміка індексу ксенофобії, який розрахований як середня соціальна дистанція до 13 етнічних і лінгво-етнічних груп (крім того, як уже було сказано, для росіян і білорусів у 2022 і 2023 використали середнє арифметичне дистанцій для мешканців України і мешканців Росії й, відповідно, мешканців Білорусі). Індекс не вимірює ксенофобію (або толерантність) безпосередньо, але пов'язаний з її рівнем.
Динаміка рівня ксенофобії в Україні з 1994 до 2023 (середнє для 13 етнічних груп значення соціальної дистанції за шкалою Боґардуса).
Рівень ксенофобії в Україні зростав з деякими коливаннями з 1994 до 2007 року, він зріс за цей період з 3,5 до 4,3 бала. З 2008 до 2013 індекс знизився до 4,0 балів. Далі індекс ксенофобії коливається довкола цього значення (у жовтні 2022 він дорівнював 3,99), зараз знизився до 3,7 (коливання частково можуть бути пояснені змінами у доступності для опитування окупованих територій – у лютому 2014, наприклад, Крим ще входив у вибірку; крім того, дослідження 2018–2020 років, на відміну від попередніх, проводилося не з паперовими опитувальниками, а за допомогою планшетів, а вже у 2021 через ковід довелося перейти на телефонне опитування, а в телефонному опитуванні трохи вищий рівень освіти респондентів і тому нижчий рівень ксенофобії). Цей рівень не є високим, він показує, що для більшості етнічних груп населення України підтримує дистанцію 3, 4 або 5 (тобто не хотіли б, щоб представники цих етнічних груп були членами їх родин і близькими друзями, але готові їх бачити сусідами, колегами по роботі і жителями України).
Коментар президента КМІС В.Паніотто
Як відмічалося і в пресрелізах попередніх років, рівень ксенофобії в Україні не є високим, але і не є дуже низьким, індекс ксенофобії (середнє значення соціальної дистанції) приблизно дорівнює 4.0. Н.Паніна і Є.Головаха вважають, що значення, які менше 4.0, свідчать про відкритість (толерантність), а значення від 4 до 5 – про національну відокремленість (бажають у сім’ї та з друзями спілкуватися з представниками своєї етнічної групи, а із сусідами та на роботі готові спілкуватися з іншими групами). Рівень ксенофобії в Україні в цілому є середнім між відкритістю і національною відокремленістю.
Незважаючи на війну, рівень ксенофобії в Україні в цілому залишається стабільним. Серед українців протягом багатьох років зберігається толерантне ставлення до євреїв (на додачу до того, що більшість українців зараз підтримують Ізраїль у конфлікті з Палестиною, до того ж рівень підтримки більший, ніж в США чи Великій Британії). Це розвіює міфи про Україну як державу з поширеним антисемітизмом.
А от ставлення до росіян – мешканців Росії, і білорусів – мешканців Білорусі очікувано значно погіршилося.
Неочікуване те, що ставлення до росіян і білорусів, які мешкають в Україні, теж погіршилося. Негативним явищем є також погіршення ставлення до російськомовних українців. Можливо, що погіршення ставлення до росіян-жителів України і до російськомовних українців пов’язано з тим, що до початку широкомасштабної війни серед них був вищий відсоток тих, хто підтримує проросійські партії, ніж серед україномовних українців. Але зараз ситуація радикально змінилася. Усі опитування КМІС та інших соціологічних компаній після 24 лютого 2022 року засвідчують, що хоча громадяни України, які є етнічними росіянами, і російськомовні українці дещо відрізняються за своїми поглядами, але насправді більшість із них цілком є проукраїнськи налаштованими громадянами. Наприклад, серед них більшість виступають і за членство в ЄС та НАТО. В Україні дуже сильно зменшилися (за деякими показниками майже зникли) регіональна і мовно-етнічна диференціації. Жахлива дійсність швидко розвіяла ілюзії прихильників Росії про можливість співробітництва з цією країною і зробила їх противниками Росії і прихильниками НАТО. Можливо, що не всі усвідомлюють ті радикальні зміни, які відбулися в нашому суспільстві.
Ми маємо усвідомити цю нову реальність, наші громадяни – й етнічні росіяни, і російськомовні українці, і представники інших етнічних груп – пліч-опліч борються з ворогом. Ворог знаходяться не серед нас, а веде активну інформаційну війну, щоб посіяти між нами ворожнечу, в тому числі і між мовно-етнічними групами. Ми маємо уважно слідкувати за міжетнічними стосунками громадян України, щоб протистояти негативним тенденціям, які можуть знизити інтегрованість нашого суспільства.
31.01.2024