Під час зустрічі Сікорського з Дмитром Кулебою, шефом української дипломатії, відчувалося, що атмосфера була прохолодною. А вимога польського заступника міністра Міхала Колодзейчака українців зморозила.
Мирослав ЧЕХ,
польський політик українського походження, депутат сейму РП ІІ та ІІІ скликань, журналіст
На початку року Росія атакувала Україну з подвоєною силою, й одна ракета залетіла на територію Польщі та через три хвилини повернулася на територію сусіда, щоби вразити заплановану ціль. Атака була здійснена із заходу, ніби підкреслюючи, що жодна ділянка українського кордону не є безпечною, а руйнування і смерть загрожують українцям звідусіль.
Те, що мета росіян була саме такою, підтвердив Яцек Сєвєра, голова Бюро національної безпеки. Він розцінив інцидент як російську провокацію, бо "важко припустити, що 40 кілометрів від перетину кордону Польщі були випадковими", а українська протиповітряна оборона налаштована на знищення цілей, що надходять зі сходу і півночі, а не із заходу.
Після ракетного обстрілу Києва та Харкова 2 січня міністр закордонних справ Радослав Сікорський написав: "Ми повинні відповісти на останній напад на Україну мовою, яку розуміє Путін: загострюючи санкції, щоб він не міг виробляти нову зброю з контрабандних компонентів, і надаючи Києву ракети великої дальності, які дозволять ліквідовувати пускові установки та командні центри Росії".
Потужно і відповідно до політики уряду Коаліції 15 жовтня щодо війни в Україні. Під час засідання Європейської ради (14–15 грудня) прем'єр-міністр Дональд Туск підтримав початок переговорів про вступ України та Молдови, а міністр Сікорський спрямував свій перший закордонний візит до Києва.
Однак ці важливі жести не покращили загалом поганого стану польсько-українських відносин. Бо він залежить від вирішення питання блокади кордону для вантажівок, яка триває з 6 листопада, і кінця-краю її не видно. Організатори протесту отримали дозвіл на його продовження до березня, а фермери із т. зв. "Підкарпатського ошуканого села", що блокують перехід у Медиці, – до лютого. І хоча в суботу останні призупинили свій протест, тимчасовий стан на кордоні з Україною перетворюється на перманентну ситуацію.
Розмови про кордон і транспорт Сікорський доручив заступникам міністрів
На спільній пресконференції Сікорського та глави української дипломатії Дмитра Кулеби відчувалося, що атмосфера була прохолодною. Польський міністр запевнив у підтримці України та її європейських прагнень, але переговори стосовно блокади кордону делегував заступникам міністрів інфраструктури та сільського господарства, яких взяв зі собою. Його український колега політичні запевнення вислухав, але залишився непохитним: блокада повинна скінчитися якнайшвидше.
Після переговорів польських заступників міністрів з українськими колегами міністр інфраструктури Даріуш Клімчак з PSL оцінив результати як обнадійливі, оскільки українці погодилися на низку рішень, яких досі не хотіли обговорювати. А під час розмов з організаторами протестів 23 грудня Клімчак запевнив, що уряд доб'ється перегляду торговельної угоди між Україною та ЄС щодо скасування ліцензій для українських перевізників. Тобто головна вимога протестувальників буде виконана.
Проблема в тому, що переговори про скасування ліцензій можливі не раніше березня, коли в ЄС почнуться дискусії про продовження "маршрутів солідарності" з Україною на наступний період. Це означає, що влада дозволить блокаді тривати щонайменше до весни. І так само вважають її організатори, які похвалили нову польську владу за розуміння ситуації й заявили, що м'яч у грі стосовно видачі дозволів тепер на полі ЄС та України. Тому вони не мають наміру припиняти блокаду.
На початку грудня ситуацію на кордоні України з Польщею, Словаччиною та Угорщиною обговорювала Європейська транспортна рада. З польською позицією, представленою урядом Моравецького, різко полемізувала Адіна-Іоана Валеан, комісар ЄС з питань транспорту. "Чинна угода про автомобільні перевезення з Україною, – переконувала вона, – зрештою, є частиною «маршрутів солідарності». Ми не можемо відновити систему дозволів. Можу собі уявити, скільки б їх видали Польща, Словаччина та Угорщина, якщо ці країни вже не погоджуються на присутність українців на нашому ринку".
Чи зміниться ця позиція до березня? Сумнівно, бо війна на виснаження, в яку перетворилася російська агресія, посилила значення "шляхів солідарності" для захисту України та виживання її економіки.
Вимога перевізників: заборонити українцям засновувати компанії
Окрім повернення дозволів для українців, організатори блокади вимагають: заборонити українцям створювати компанії-перевізники (навіть якщо вони мають польське громадянство); скасувати систему електронної черги на українській стороні для польських вантажівок; створити спеціальні переходи для порожніх вантажівок, які повертаються з України, і включити польських перевізників до системи "Шлях" – привілейованого способу перетину кордону на українській стороні; а також припинити практику каботажу українськими перевізниками.
Навіть двотижневий міністр інфраструктури в нібито новому грудневому уряді Моравецького визнав, що каботажні випадки є лиш спорадичними, а українська система контролю вантажівок працює ефективно.
Під час переговорів українське міністерство інфраструктури погодилося використовувати два пункти пропуску для повернення порожніх вантажівок – зазначивши, що це тимчасове рішення. Застереження було зроблено з двох причин: це, фактично, привілеї польських перевізників порівняно з транспортними компаніями інших країн – членів ЄС та небажання скасовувати систему електронної черги, яку українці слушно вважають своїм досягненням.
Після російської агресії на Україну 24 лютого 2022 року та блокади Росією морських портів обсяг вантажних перевезень автомобільним транспортом зріс на 300%. Кожен, хто перетинав кордон 2022 року, пам'ятає величезні черги – на п'ять-сім днів – ТІР-ів, що стояли на узбіччях доріг без жодних умов для водіїв. Тепер це змінилося, бо ТІР-и чекають на спеціальних паркінгах – наприклад, біля гіпермаркетів, автозаправок і логістичних центрів. Для водіїв це величезний прогрес.
Варто зазначити, що Польща запровадила систему електронної черги у 2022 році, розв’язавши гігантські проблеми перетину кордону транспортними засобами, що перевозять гуманітарну допомогу. І хоча система себе виправдала, тепер на польському боці вантажівки стоять у довгих чергах.
Польща втратила десятки мільйонів євро через протест водіїв
Блокада кордону вдарила по польській економіці та підважила державну безпеку. У 2022 році польський експорт до України зріс на 37% (загалом 10 млрд доларів США), а за перші три квартали 2023 року – ще на 25%. Україна стала восьмим експортним ринком із серйозним позитивним сальдо у 3 млрд доларів США для польської торгівлі. Тобто Польща заробляє, а не втрачає на торгівлі з країною, яка бореться з російською агресією. Заробляє, в тому числі, завдяки 300-відсотковому зростанню обсягу перевезень між нашими країнами.
Збитків, завданих протестом польській економіці, як повідомив міністр Клімчак, ніхто не підраховував. Однак, враховуючи тривалість блокади, слід припустити, що вони мають обчислюватися десятками мільйонів євро.
Коли зміна влади в Польщі ставала реальністю, війт ґміни Дорогуськ Войцех Сава зупинив акцію протесту перевізників (11 грудня), мотивуючи це двома причинами. Перша – загроза збитків значного розміру через значну тривалість протесту і сигнали від підприємців, "чий бізнес базується на обміні товарами або послугами з Україною, про значне зменшення їхніх доходів". Другою причиною було названо "блокування автомобільного руху".
Люблінський воєводський суд, до якого звернулися організатори блокади, відкинув такі аргументи, заявивши, що "цей вид протесту є єдиною юридично дозволеною формою тиску на органи державної влади". Суд додав, що, "можливо, проблема буде розв’язана новою владою, але наразі протестувальникам не представлено жодного вирішення".
В оптиці суду немає війни в Україні, немає євроунійного права й угод, підписаних Польщею. Відсутній економічний розрахунок, турбота про спільне благо й адекватність задекларованих цілей можливостям їх досягнення. Важливо лише те, що протестувальники не отримали "жодного вирішення".
На чотирьох переходах є 70 протестувальників. Держава їм допомагає з блокадою?
Секрет блокади в тому, що її фактичними виконавцями є державні служби. Протестувальники, незважаючи на гучні назви їхніх об'єднань, на чотирьох прикордонних переходах налічують загалом 30–70 осіб. Більш ніж скромна кількість, якщо врахувати, що черги перед пунктами пропуску розтягнулися на 50–70 км, у них одночасно стоять до шести тисяч вантажівок, а час очікування на перетин кордону становить 6–12 днів.
Сильніше "вражала" лише кількість словацьких перевізників, які взяли участь у листопадовому "протесті солідарності з перевізниками в Польщі". Основний пункт перетину кордону з Україною на чотири дні заблокували 4 (чотири) особи. Словацька влада, ймовірно, вирішила, що немає сенсу продовжувати компрометуючий спектакль, і припинила "протест перевізників".
У Польщі цим не переймаються, тож спектакль триває – бо дефіцит кадрів протестувальників заповнили державні служби. Поліцейські патрульні машини перекривають дороги для інших ТІР-ів після того, як протягом години проїдуть "дозволені" одна чи три вантажівки. Організатори блокади задекларували, що пропускатимуть військові та гуманітарні вантажі. Тому поліція направляє ТІР-и до протестувальників, щоб ті перевірили вміст вантажу – власне вони визначають, служить щось потребам української армії чи ні.
Одна з найбільших волонтерських організацій, яка працює з українською армією, алярмувала про перевезення безпілотників, які на два тижні застрягли на кордоні з Польщею. Натомість один із лідерів блокади опублікував на своїй сторінці в соціальній мережі фотографію накритого брезентом човна, повідомивши, що це яхта одного з українських політиків. Швидко з'ясувалося, що то патрульний катер з програми військово-морської допомоги США Україні. "Ми помилково прочитали документи", – повідомив перевізник-протестувальник.
Знайомий запитав мене, чи справді протестувальники блокують військові й гуманітарні вантажі. "А чому, – запитав я у відповідь, – ти не задався питанням, на якій правовій підставі неуповноважені особи контролюють вантажівки, що везуть спорядження для воюючої України? Чи ж у Польщі перестали діяти закони, а поліція, митниця і прикордонна служба втратили свої повноваження? Їхні функції передали «протестним комітетам»?"
"Чи, може, – іронізував я, – між військовою базою навколо аеропорту в Ясьонці під Ряшевом (головним хабом західного спорядження для української армії) а кордоном з Україною постало «дике поле», де кожен робить, що йому заманеться? А необхідність зміцнення східного флангу НАТО є цілковитою бздурою, бо Польщі не загрожує жодна небезпека з боку Росії?"
Росіянам вигідна блокада польсько-українського кордону
Про питання безпеки згадую з трьох причин.
Для російської розвідки інформація про кількість, асортимент і транспортні маршрути західної допомоги Україні є безцінною. Вона дозволяє точніше визначати цілі атак з використанням безпілотників і ракет. А завдяки тому, що на початку листопада протест організували активісти Конфедерації, такої інформації, хоч би в соцмережах, є незліченна кількість. Наслідки вже можна бачити на прикладі атак на заході України.
Друга причина – відтестувати спосіб перекрити головні дороги ЄС на "маршрутах солідарності" з Україною. Після 6 листопада в Кремлі знають, що аби польсько-український кордон завмер, нема потреби особливо напружуватися. Вистачить кількох десятків осіб, патріотичних гасел і криків про польську кривду, спричинену допомогою українцям.
Третя причина – це необхідність максимально мобілізувати українське суспільство, підтримати в ньому волю до боротьби і готовність іти в армію. Цивільне населення має бути готовим пережити посилені атаки на міста й об'єкти критичної інфраструктури, а також змиритися з усвідомленням того, що війна може затягнутися на роки. Елементом, що визначає виживання, є підтримка Заходу та забезпечення умов для відносно нормального функціонування вітчизняної економіки.
Завдяки величезній допомозі, яку у великих масштабах поляки надали на початку війни, своєрідним еталоном ставлення Заходу до українців стала Польща. Сьогодні від цих настроїв мало що лишилося. Для української економіки й оборони втрати від польської блокади є величезними. У листопаді державний бюджет недоотримав 9,5 мільярда гривень митних платежів, а за даними українського Міністерства інфраструктури, транспортні компанії за день простою вантажівок втрачають мільйон гривень.
Через блокаду ВВП України у 2023 році зменшився на 1%, що означає втрати не лише з економічної точки зору, а й для національної оборони, оскільки українці покривають витрати на армію з власного бюджету. Соціальні та зарплатні видатки бюджетної сфери регулюються за рахунок західної фінансової допомоги. Крім того, українські планувальники з Генерального штабу вже взяли до уваги, що західний кордон є перешкодою, а не фасилітатором для постачання армії та підтримки економіки в цілому. Своєю чергою, для Росії ситуація на польсько-українському кордоні є важливим активом у її зусиллях поставити Україну на коліна.
Вимога Міхала Колодзейчака зморозила українців
Засадничою причиною блокування кордону є політика. Бажання здобути голоси на селі та в малих містечках (що цікавило всі парламентські партії), припинити "бандеризацію польської політики" (Конфедерація, активісти якої стоять за блокадою) та "показати українцям їхнє місце в міжнародній політиці" (PiS). Згода уряду Туска на її продовження означатиме, що з цього приводу сформувався політичний консенсус.
Оголошуючи в середині липня про продовження ембарго на імпорт чотирьох зернових культур з України, прем'єр-міністр Моравецький заявив, що або в Єврокомісії після 15 вересня буде розроблено відповідне законодавство для продовження заборони, або польський кордон залишиться закритим. Єврокомісія не погодилася продовжити ембарго, тому Польща зробила це самостійно і кордон закрила.
Кілька днів тому новий міністр сільського господарства Чеслав Сєкерский з PSL оголосив про продовження ембарго до часу, коли винегоціює з ЄС квоти на імпорт з України. В суботу він підписав угоду з фермерами отого "Підкарпатського ошуканого села", які заблокували перехід у Медиці, про виконання їхніх вимог: субсидіювання ціни кукурудзи, збільшення суми кредитів на ліквідність та збереження минулорічного (тобто пільгового) рівня сільськогосподарського податку.
Таким чином, метод "заблокувати українця" виявився ефективним і вигідним. Хоча ситуація на світовому та польському ринках кукурудзи не пов'язана з імпортом кукурудзи з України (бо його з квітня нема) – до падіння цін призвів урожай в Бразилії та США. Заблоковано, однак, кордон з Україною, а не посольства згаданих країн.
Заступник міністра сільського господарства Міхал Колодзейчак (KO) заявив, що після вступу України до ЄС має діяти 20-річна заборона на імпорт агропродукції з цієї країни. Українців зморозило, бо за перспективу вступу до ЄС вони ведуть найкривавішу війну в Європі з часів Другої світової. А до дня приєднання Україна мусить передусім вижити і виграти війну з Росією.
Отже, виходить, що ембарго на імпорт українського зерна та блокада кордону є інструментами торговельної війни, яку Польща веде проти України. І це унеможливлює ведення позитивної політики щодо України, включно з переговорами про гарантії безпеки Польщі для України. За прикладом 26 інших країн (у тім числі США, Великої Британії, Німеччини, Канади та країн Північної Європи і Балтії), які такі переговори ведуть.
Прем'єр-міністр Туск на початку року запевнив, що переконає польських перевізників "не використовувати блокаду як метод захисту своїх інтересів". Водночас польський уряд хоче зробити "все можливе, щоб захистити їхні інтереси в нерівній конкуренції з українськими перевізниками". В контексті посилення обстрілів України з боку Росії блокування кордону не допомагає польській владі розв’язати цю проблему, "а навпаки ускладнює її. Аргументи поляків почули б краще, якби Польща не була країною, яка блокує кордон", – підсумував він.
Туск і Сікорський усе ще диспонують великим капіталом довіри в Україні, але з кожним днем блокування кордону він зменшується. Блокаду можна і потрібно припинити нині, а не через кілька місяців чи років.
Польська версія тексту опублікована у "Ґазеті виборчій"
09.01.2024