Якщо НАТО швидко не запросить Україну до членства, доведеться створити коаліцію з охочих до цього європейських країн, щоб підтримати боротьбу українців.
Україна переживає важкі часи. Російська армія з військовим бюджетом у 106 мільярдів євро, який вона хоче збільшити до 135 мільярдів євро до 2025 року, продовжує вторгнення в Україну, спричинивши загибель десятків тисяч її громадян і розпочавши систематичне руйнування її ключової інфраструктури: електростанцій, лікарень і заводів.
Незважаючи на героїчний опір українців, ця армія здобуває перевагу в результаті напівзаходів і затримок з наданням допомоги з боку союзників, які вперто відмовляються розглядати єдиний можливий варіант завершення цієї війни: відхід Росії до своїх кордонів.
Паралізовані «ядерним шантажем» Владіміра Путіна, Джо Байден і західні лідери надали Україні зброю в обмеженій кількості і з обмеженим радіусом дії, не забезпечивши її засобами для перемоги. Дбаючи насамперед про те, щоб не сприяти «ескалації», вони дозволили Кремлю пройти всі послідовні етапи воєнних дій, кульмінацією яких стало прибуття в останні дні 10 тисяч військових з Північної Кореї та використання хімічних боєголовок і гіперзвукової балістичної ракети.
Невже європейські уряди, налякані вихвалянням Дональда Трампа, готуються з боягузливим полегшенням mezza-voce прийняти угоду про припинення вогню, укладену всупереч волі України новою адміністрацією США?
Зрада України стала би смертельним ударом по європейському проєкту: Путін, тріумфуючи сьогодні, відновить свої війни проти України, а також Грузії, Молдови та країн Балтії через два, п'ять чи сім років.
Весь континент покотився би до прірви. Наша безпека, наша свобода і наші цінності опинилися перед прямою загрозою. Тому ми повинні діяти, і діяти швидко.
НАТО залежить від доброї волі Білого дому. Європейський Союз стикається з нерішучістю і відсутністю відповідного реагуванням деяких лідерів держав і дволикістю угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана.
Тому ми закликаємо всіх європейських громадян мобілізуватися: якщо НАТО швидко не візьме на себе відповідальність і не запросить Україну стати членом Північноатлантичного альянсу, доведеться формувати коаліцію з охочих до цього європейських країн – незалежно від того, чи є вони членами ЄС, чи ні (як, наприклад, Велика Британія чи Норвегія).
Ця коаліція могла б узгодити пакет заходів:
1. Забезпечити фінансування необхідного озброєння, за вимогою Києва, шляхом конфіскації та передачі Україні 210 мільярдів євро активів російського Центрального банку, які наразі заблоковані в Європі (поточний кредит ЄС може ґрунтуватися на інших гарантіях).
Така конфіскація не лише дозволена міжнародним правом, а й виправдана алярмовою ситуацією: потреби зруйнованої війною країни, оцінені Світовим банком у 483 млрд USD, на 1 січня 2024 року, за даними українського уряду, становлять майже 800 млрд USD. Це також зміцнило б європейський колективний суверенітет на міжнародній арені.
2. Захист неба і північного кордону України:
• дозволивши українцям атакувати зброєю, яку ми їм постачаємо, всі російські військові об'єкти, з яких вилітають снаряди і ракети;
• наданням значної кількості протиповітряних батарей та засобів доставки, щоб зупинити руйнування цивільної інфраструктури;
• нейтралізація за допомогою наших військово-повітряних та протиповітряних сил з європейського простору ракет середньої та великої дальності та безпілотників, що запускаються по українських містах;
• шляхом направлення заздалегідь розміщених військових сил, зібраних коаліцією країн, готових до таких дій. В рамках логістичних місій (навчання, технічне обслуговування і ремонт, розмінування, медична і санітарна підтримка) ці сили також відповідатимуть за моніторинг українського кордону з Білоруссю. Це дозволило б українським військам, іммобілізованим на цих позиціях, повернутися на лінію фронту. Така оборонна присутність була б найкращою відповіддю на залучення військ тоталітарного режиму Кім Чен Ина поряд з російськими військами і ознакою нашої рішучості відмовити Путіна від подальших дій.
3. Відкинути будь-яку угоду про припинення вогню, яка не враховує:
• людський (а не лише територіальний) вимір російського вторгнення: жоден українець не може утримуватися проти своєї волі в Росії чи на окупованих територіях. Повернення в Україну населення, депортованого російською армією, включаючи десятки тисяч викрадених дітей, не підлягає обговоренню;
• безпека України, якій не можна нав'язувати статусу демілітаризованої чи нейтральної держави. Країни – члени НАТО мусять запросити Україну приєднатися до них, як того домагається Київ, і поширити захист Альянсу на підконтрольні їй території, починаючи з 2025 року.
Всупереч твердженням кремлівської пропаганди, жоден з цих заходів не є оголошенням війни Росії. Їх вартість обмежена. Вони необхідні для країни, яка відстоює свою свободу і захищає нашу. Європо, не зрадьмо Україну. Час діяти!
Перші підписанти:
Даніель Кон-Бендіт, колишній депутат Європарламенту (Франція та Німеччина)
Кшиштоф Чижевський, президент Fundacja Pogranicze (Польща)
Венсан Депорт, генерал французької армії, колишній президент Collège interarmées de Défense (Франція)
Стівен Фрай, письменник, режисер, актор (Англія)
Мішель Хазаванічюс, кінорежисер (Франція)
Аґнєшка Голланд, режисерка (Польща)
Ярослав Курський, журналіст, ексзаступник головного редактора Gazeta Wyborcza (Польща)
Джонатан Літтелл, письменник і кінорежисер (Франція)
Деніс МакШейн, колишній міністр у справах Європи (Англія)
Адам Міхнік, головний редактор Gazeta Wyborcza (Польща)
Аріан Мнушкін, режисер і директор Théâtre du Soleil (Франція)
Сільві Ролле, професорка-емерит, президент асоціації «За Україну, за нашу і їхню свободу!» (Франція)
Карл Шльоґель, історик, почесний професор European University Viadrin (Німеччина)
Фолькер Шльондорф, кінорежисер (Німеччина)
Марк Тис, генерал-лейтенант у відставці, почесний ад'ютант короля бельгійців (Бельгія)
Олів'є Ведрін, президент Асоціації Жана Моне (Франція)
Мішель Яковлєв, генерал французької армії (Франція)
Apel do obywateli Europy: Wybiła godzina dla Europy, nie zdradźmy Ukrainy!
Gazeta Wyborcza, 19.12.2025
20.12.2024