Містечко пенсильванських вуглекопів

Тут жирний вугіль – масло – житній хліб

Червоне зерносховище і хлів

В містечку – церква і місцева пошта

Якби знаття що білка і єнот

десь притаїлись – Бо скавчить койот

й живе своїм – як кажуть – власним коштом

Навколо міста – фермерські сади

за них і землю точаться суди

з минулого століття – так нізвідки

хтось взяв в оренду чи позичив в борг

про це забув – здається – навіть бог

й присяжні судді і продажні свідки

Похилий млин скалічено кульгав

Самотній міст ловив – як звично – ґав

Койот то щикає – то нявкає – та врешті

провінція – містечко двох складів

крамниць не густо – товариство вдів

і дочок революції – і ще щось

що схоже на музей історії  ремесел

роди місцеві – їхні гнуті чресла

вугільний пил – вугільний склад – вагон

покинуті копальні без породи

за річкою – пощикують койоти

в ріці – піщаний окунь і вугор

вдівці та вдови скрають час в таверні

церковній службі – у якійсь майстерні

нащадки вуглекопів – бо вони

тут поселились щоб  вдихати вугіль

щоб писк койотів наслухати  вухом –

наївні лемки й темні русини

лем їм не бíда в гамерицкім краю

ні гір ні хыж вони не пам’ятають

ні де згубився лемківський король

той що прибув перед Колумбом – звісно –

у лемківських закінченнях затісно

й незвично без овець та їх коров

діди в землі – слова із євангéлій

під містом нори із вугільних келій

–що їдуть з гір пихаті мазури–

затягне хтось із пам'яті в таверні

старіє місто для живих і мертвих

вдивляючись в кириличні копри