У межах франківської програми Київської бієнале під назвою “На периферії війни” дві мистецькі роботи будуть представлені в міському просторі. Анна Хвиль та Дарина Мамайсур підготували аудіовізуальну композицію — аудіопрогулянку стометрівкою та відео-роботу на міському моніторі на Вічевому майдані. А дует Яреми Малащука та Романа Хімея робить телеміст між трьома барами та “третіми місцями” — ГОСТ у Франківську, Протагоніст в Харкові та Медуза в Берліні.
“Коли закінчиться довго і вічно триватиме”
Аудіовізуальна композиція (аудіо, відео)
Створено на резиденції з периферій від Асортиментної кімнати та proto produkciia з подякою Пьотру Армяновському.
Аудіовізуальна композиція буде доступна з 7 по 30 жовтня.
Прем'єрна аудіопрогулянка за участі Анни Хвиль відбудеться 7 жовтня (в суботу) о 14:00 та почнеться біля Спілки художників (Незалежності 53).
____
Робота складається з аудіо-прогулянки, лінк на яку розміщений на вході в Спілку художників (Незалежності 53). Тут же знаходиться й точка, з якої починається аудіо-прогулянка та триває до Вічового майдану. Відео частина роботи розміщена на рекламному моніторі на Вічовому майдані — вона демонструється кожні 5 хвилин, тож, часом треба перечекати, аби знайти її.
Робота досліджує сприйняття часу у моменти невизначеності. Вона концентрується на питаннях: Яким чином час може розтягуватися та втрачати свої межі? Скільки триває “довго”, коли йде війна? Як відчуття нескінченості часу нарешті завершується?
*Для прослуховування роботи треба мати телефон з навушниками та мобільним Інтернетом.
“Телеміст”
Ярема Малащук та Роман Хімей
Відеотрансляція та відеоінсталяція
ГОСТ (Івано-Франківськ), Протагоніст (Харків), Медуза (Берлін)
Створено в межах Київської бієнале.
Трансляція буде доступна з 7 по 30 жовтня в просторі всіх трьох барів.
____
Люди, які звикли часто бачитись та проводити час разом одне з одним, виявилися розділеними тисячами кілометрів. Звичні місця для зустрічей — зокрема, кафе — надалі виконують свою функцію, хоч структура суспільства та спільних цінностей зазнає змін. Не зважаючи на зсуви в етичній орієнтації мілітарного суспільства такі місця досі відіграють важливу роль та стали компромісним варіантом для організації дозвілля в перервах у роботі на перемогу. Вони стали допустимим максимумом прийнятного.
Маси людей організовано (і не дуже) рухаються, аби врятуватися, убезпечитися чи організуватися для спротиву. Вони переміщуються, змішуються та детонують. Кафе стають точками фіксації цих рухів людей, де вони застигають у певну соціальну констеляцію, — нетривалу живу картину, що зображує «інше» життя. Телеміст переводить кафе в інший вимір, де (не)подібні місця поєднуються невидимим зв’язком. Телеміст уособлює одночасно єдність та розділеність у гіркоті кави чи пива, які смакують дещо по-різному із відстанню від фронту. Це - геопоетика війни.
У трьох різних кафе, на різній відстані від фронту, у Харкові, Франківську та Берліні встановлена камера та екран, які передають та примають сигнали зображення одне від одного: у харківському Протагоністі відвідувачі спостерігатимуть за життям у берлінському барі української діаспори Медуза; у Медузі на моніторі за баром будуть пити пиво відвідувачі франківського Госту; а вже їхнє зображення транслюється в Протагоністі та замикає коло Телемосту. Всі ці місця в прямому ефірі означують тил, чи радше його відносність. Попри все лишатись на зв'язку. Попри все захищати право на тил. Попри все відсувати цю лінію тилу все далі на схід.
7 жовтня у Франківському драмтеатрі художниця з Німеччини Генріке Науманн представить свій сайт-специфік перформанс Breathe
Breathe — перформанс
Барабанщик — SI Process
Володимир — Віктор Абрамик
Естрагон — Олег Панас
Спеціальні об'єкти — Counterfuture
Вхід вільний
07.10.2023"Коли я отримала запрошення взяти участь у цьогорічній Київській бієнале, я думала про The Prodigy, Сьюзен Зонтаґ та Iron Maiden, а також про те, чому вони займаються мистецтвом в умовах війни. Чому я приїхала в Україну? Чи може бієнале сприяти виживанню людей у новому стані нормальності в зоні бойових дій? А за межами України, чи поверне вона емпатію, щоб не бачити щодня однакові руйнування, а людей, які прагнуть жити в мирі? Чи прагну я повернути відчуття реальності? Чи, можливо, я більше не можу говорити про «Схід» і «Захід» і про те, що це означає, з перспективи Німеччини, а повинна обговорювати це питання в нинішній точці його кристалізації, в Україні?
Я беру це за відправну точку для проєкту OSTBLOCK, який з 2021 року реалізовується спільно з ifa (Institut für Auslandsbeziehungen). Протягом кількох років я подорожуватиму країнами, які мали дипломатичні відносини з колишньою соціалістичною Східною Німеччиною (НДР) і де відбувалися обміни митцями. Моя практика направлена на смислення традиції мистецьких зв'язків, які охоплюють колишній соціалістичний світ. Сьогодні, в ситуації, яку вже не можна назвати «постсоціалістичною», коли холодна і гаряча війни змушують нас переосмислити глобальний порядок, я хочу подивитися на роль, яку відіграють історія, історія мистецтва і художники у формуванні ідей щодо різного майбутнього. Взявши складну спадщину того «Остблоку», яким би він не був, і перетворивши її на машину майбутнього."
Генріке Науманн, Івано-Франківськ, Україна, 3 жовтня 2023 року