Проїзд заборонено

Є у мене дивне збочення – люблю читати тлумачні словники і брати під сумнів деякі дефініції. От недавно задумалася над словом "жлобство". Не у всіх словниках воно є, а там, де є, дефініція, як на мене, далеко неповна. Наприклад, Великий тлумачний словник української мови подає таку: "Жлобство – хамство, грубість, нецивілізована поведінка, скнарість". Ніби все так, але чогось бракує. Можливо, у жлобства є види, підвиди, нюанси та відтінки. Адже жлоби бувають різні, й деколи вони аж ніяк не скнари.

Галина ГРАБОВСЬКА,

знана перекладачка з іспанської й англійської мов.

Знаєте, як виглядає щедрий жлоб? Щедрий жлоб, приїхавши в Карпати, 24 серпня вбирається в жовті шорти і синю футболку, винаймає за немалі гроші квадроцикл чи ще якусь позашляхову чортопхайку, садить на нього свою жлобиху і своє жлобеня і пензлює з ними на якусь вершину, маючи в носі таблички, що це національний парк і їздити там позашляховиками й квадроциклами заборонено. Надає йому в оренду цю чортопхайку такий самий жлоб, але вже не щедрий, а трохи іншого відтінку: жадібний жлоб місцевого розливу, для якого основне – це збити побільше грошей з туристів. От і везе він їх квадроциклами в національний парк, дає їм на вершині 10 хвилин, аби вони познимкувалися, пафосно розгорнувши синьо-жовтий прапор, а потім, розвернувшись довкола якоїсь баюри, везе донизу, аби там наловити нову партію щедрих жлобів. Таких ходок нагору жлоб місцевого розливу робить зо п'ять на день і збиває собі копієчку до копієчки.  

Але не думайте, що та вся копієчка залишиться йому. Ні, місцевий жлоб підвиду "низовий", мабуть, мусить поділитися з місцевим жлобом, який стоїть трохи вище за нього, – з тим інспектором Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, який відповідальний зокрема й за те, щоб квадроцикли по національному парку не їздили. І, мабуть, ділиться, бо скільки ми, замахавшись вдихати вихлопні гази від тих тарадайок, не намагалися додзвонитися до тих інспекторів, стільки вони трубку не брали (телефонували ми в робочі дні і в робочий час).

А що ще робить жлоб, припхавшись на квадроциклі в національний парк? Жере якісь таблетки, запиває їх горілякою, відтак його тягне на подвиги, тож він підпалює дерева і трощить місця для пікніків піших туристів.

Тільки не треба думати, що жлоби – це якісь товстошкірі створіння, яким на все плювати. Ні, у них вразливі душі, і вони щиро дивуються, чому піший мандрівник горами показує їм середній палець, коли вони весело махають йому лапками, стрівши на дорозі.

А ще буває такий підвид жлоба, епітет для якого мені важко підібрати. Такий прикметник насправді є, і не один, але його я можу промовити вголос, а от писати ще не можу – через повагу до писаного слова. Поясню на прикладі. Кілька років тому одна група піших мандрівців горами перепинила шлях вервечці таких квадроциклів – і таки добилася, аби вони розвернулися і поїхали вниз. Справа набула розголосу, про неї писали в медіа. Як відреагували на неї жлоби, означення яким у цензурному сегменті мого словникового запасу я не можу підібрати? Позаяк на тих квадроциклах їхали туристи з сусідньої держави (де заборони пересуватися транспортними засобами по їхніх національних парках суворо дотримуються), такі жлоби почали квилити, що іноземцям можна було б і дозволити робити в нас те паскудство, якого вони не можуть робити в себе, бо ж «скільком нашим людям вони у себе роботу дають». Прикметник «меншовартісний» – це занадто м’яке означення для такого штибу жлобів.

Наостанок я могла би пафосно написати, що всі ці чотропхайки зараз значно органічніше виглядали б не в Карпатах, а десь на сході чи на півдні України, але не знаю, чи мені пасує, бо я в Карпати також їздила не корпію щипати. Проте на всіх тих щитах біля підніжжя гір, де великими буквами написано «ПРОЇЗД ЗАБОРОНЕНО», зазначена також немаленька такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд: від семи до майже тринадцяти тисяч гривень за кожні сто метрів. А вище є ще одна табличка, трохи менша, де під шапкою Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України написане прізвище інспектора, який буцім охороняє певну площу національного парку. І номер телефону, куди треба звертатися «з метою попередження та недопущення подібних заходів» (себто джипінгу і ралі). Але як «працює» цей телефон – див. вище. Мені ці дві таблички – менша вгорі, більша під нею, – прибиті до одного стовпа, нагадують хрест на могилі. Могилі нашого прагнення жити в цивілізованому світі. Бо як справедливо написано у Великому тлумачному словнику української мови, «жлобство – це нецивілізована поведінка».