Камерний оркестр «Академія» Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка.
Для людини свято – це сталий символ пам’яті про найважливіше і, водночас, приємний момент радості. Але в часі жорсткої війни, боротьби та скорботи кожна людина свідомо чи несвідомо задає собі питання: а чи доречні тепер святкування? Команду Львівського органного залу, яка з перших днів російського вторгнення в Україну прийняла оборону на культурному фронті, на урочисте відзначення 55-го ювілейного концертного сезону надихнула саме ця, сучасна боротьба українців за право самоідентифікуватися, плекати національне мистецтво на світовому рівні, боротьба за право демонструвати її високу культурну цінність.
Шлях від першого органного концертного залу в Україні при Львівському політехнічному інституті до звання Львівського академічного будинку органної та камерної музики нарешті отримав гідну увагу та оцінку. І, звісно, сама установа-ювілярка з її довгою та цікавою історією заслужила на справжнє свято. Як годиться, були й урочисті фанфари, і гості в костюмах, які крокували червоним хідником. Не обійшлося без теплих спогадів та вітань. Як подарунок Органному залу, його команда в стислі терміни і в умовах військового часу реалізувала унікальний історичний проєкт, результатом якого стало видання брошури «Хроніка Львівського органного залу» та створення тематичної виставки в галереї залу, кожен експонат якої – справжній ексклюзив. Експозиція охоплює оригінали та фотокопії архівних документів, а також знакових афіш і доступна для перегляду щодня з 13 до 21 годин.
Без подарунків не залишились і слухачі: в рамках циклу історичних концертів протягом чотирьох днів (з 3 по 6 листопада) в Органному залі презентували 5 особливих концертних програм.
Організатори та учасники реконструкції історичного концерту в органному залі.
Яскравим стартом історично-музичного марафону стала реконструкція першого офіційного концерту відкритого у Львові в 1969 році органного залу. Про цю непересічну події зі сцени розказав співдиректор Органного залу Тарас Демко. Про гідне наступництво, ефективність і першість Львівського органну залу не лише в хронологічному, але й в багатьох інших аспектах говорила в своєму вітальному слові заступниця начальника управління культури Львівської міської ради Оксана Стельмах. Відчуття причетності до історії і щире бажання поринути в атмосферу минувщини ознаменувало вектор концерту, який повністю повторив програму концерту-відкриття Органного залу 3 листопада 1969 року. У виконанні солістів-органістів Олени Мацелюх, Світлани Позднишевої, Віталія Дворового, Сергія Павліва та Марка Новаковича, а також солістки Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Аліни Діденко прозвучали твори Мушеля, Людкевича, Франка, Баха й Ліста. У другому відділі концерту Світлана Позднишева виконала віртуозну Органну месу Золтана Кодая у семи частинах, продемонструвавши високий рівень майстерності. Після двох годин технічно складної, різноманітної, глибокої музики було несила повірити, що у 1969 році всю цю програму виконував лише один органіст – патріарх української органної школи Арсеній Котляревський.
Органіст Марк Новакович та сопрано Аліна Діденко.
Протягом півстоліття органний зал у Львові гостинно приймав на своїй сцені не лише найкращих органістів, а й сотні інструменталістів, співаків, музичних колективів. І цикл історичних концертів до ювілейного 55-го сезону неможливо було б уявити, не запросивши давніх колег та друзів. 4 листопада з приголомшливим успіхом відбувся концерт камерного оркестру «Академія» Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. Дивовижно, та кількість охочих почути виступ оркестру перевищила навіть кількість місць у глядацькій залі: дехто так і не встиг придбати квиток на подію, а для деяких глядачів довелося спорудити додаткові ряди стільців. У програмі звучали відомі барокові шедеври. Розпочав вечір Концерт для органа з оркестром №6 оп.4 Георга Фрідріха Генделя (солістка Світлана Позднишева), який порадував вишуканістю інтерпретації й ефектною контрастною динамікою. Життєрадісна симфонія-увертюра до опери «Олімпіада» Антоніо Вівальді, яка прозвучала наступною, подарувала усім присутнім особливе відчуття радості та безтурботності. А хіба може бути по-іншому, коли просто під час стрімкої коди диригент Ігор Пилатюк починає акомпанувати оркестру бубном і водночас запрошує публіку плескати в такт?
Ключовим твором програми, безумовно, став легендарний цикл Вівальді «Пори року», який, власне, й дав назву концерту камерного оркестру «Академія». І хоча цей цикл в аранжуванні для скрипки й органа регулярно (принаймні, двічі на місяць) можна послухати у виконанні солістів Львівського органного залу, публіка із затамуванням подиху чекала нагоди почути повну оригінальну версію твору для скрипки соло (Назарій Пилатюк), струнних та клавесина (Анна Іванюшенко). Скрипаль Назарій Пилатюк напрочуд фантазійно, романтично, а подекуди навіть експресивно трактував сольну партію. Харизма Назарія дозволила йому почуватися у цій музиці буквально «рок-зіркою».
Назарій Пилатюк і камерний оркестр «Академія».
Слід особливо відзначити високу виконавську культуру студентів-оркестрантів, які бездоганно ансамблювали як з солістами, так і між собою. Дається взнаки ґрунтовна підготовка колективу його художнім керівником Артуром Микиткою, який традиційно музикує зі своїми учнями на сцені як концертмейстер. Смілива гра з контрастною динамікою мала ефектний і переконливий вигляд. Особливо вишукано звучали тихі оркестрові епізоди: граючи ніби «навшпиньках», виконавці зберегли чітку артикуляцію, що забезпечила прекрасне «активне» звучання piano, яке було чутно навіть в примхливій акустиці Органного ще й за умови вщент заповненого глядацького залу.
Органіст Сергій Павлів.
Наступного дня в Органному знову звучав оркестр, на цей раз – струнна група Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії, що з лютого 2022 року функціонує на базі Органного залу. Чотири органні концерти Георга Фрідріха Генделя, позначені винятковою вітаїстичністю, прозвучали за участі солістів Віталія Дворового, Сергія Павліва, Олени Мацелюх та Світлани Позднишевої. Гарний тон вже на початку задав Концерт для органа з оркестром №1 оп. 4, в якому органіст Віталій Дворовий зміг показати свою технічність та гнучкість. Особливо до душі слухачам припав і Концерт під назвою «Зозуля і соловей», у якому солювала досвідчена музикантка Олена Мацелюх. Захід одночасно став символом єднання музикантів з різних куточків країни та вкотре маніфестував позицію дирекції Львівського органного залу, яка всебічно підтримує і сприяє вихованню молодого покоління українських органістів.
За органом Олена Мацелюх.
У неділю, 6 листопада, на поціновувачів органного мистецтва чекали одразу два музичні дарунки – концерти іменитих органістів Ореста Коваля (Суми) та Галини Булибенко (Київ). Обідній концерт Ореста Коваля поєднав в одній програмі твори Баха, Мендельсона, Жанглє, Месіана, Франка та Скорика, демонструючи широкий хронологічний та географічний репертуарний діапазон від бароко до сучасності. Орест Коваль презентував складну й серйозну програму, яка відповідає його довгій творчій кар’єрі. Звісно, добрим напарником у цій справі став грандіозний львівський орган, який підсилив монументальність виконаних композицій. Публіка прийняла органіста справді тепло: багато львівських музикантів, які завітали на концерт добре знають пана Ореста завдяки його численним виступам та музичним проєктам в Сумах та інших містах України.
Органістка Галина Булибенко.
Кульмінацією циклу концертів справедливо можна назвати останній з них – концерт Галини Булибенко – «хрещеної мами» сучасної української органної школи, учениці того самого Арсенія Котляревського, який своїм концертом відкривав Львівський органний зал півстоліття тому. Але в цьому випадку доречно порівняти концерт Галини Булибенко з рідкісним у музиці явищем «тихої кульмінації», яка була досягнута не граничними напругою, драматизмом чи гучністю, а досконалою майстерністю органістки у поєднанні з кількома визначальними рисами виступу, які слід неодмінно озвучити. Логіка створення концертної програми заслуговує на захоплення та детальний аналіз. За відсутності яскравих жанрових та динамічних контрастів, концерт слухався на одному диханні – саме те, що треба для музичного вечора неділі. Твори Регера, П’єрне, Дюбуа, В’єрна та інших композиторів об’єднала спільна естетика, побудована на пейзажно-філософських образах. Цікаво, що для кожного твору було характерним використання надширокого регістрового діапазону, який дозволив львівському інструменту звучати напрочуд масштабно, заповнюючи своїм звучанням та навіть фізичною вібрацією кожен сантиметр чималої концертної зали. Думаю, слухачі відчули, наскільки душевно музикантка виконала кожен з творів – чи то програмні п'єси, чи прелюдії. Зрозуміло, що без номеру «на біс» публіка на могла відпустити артистку зі сцени. На завершення Галина Булибенко заграла піднесений твір «Ave Maria» Михайла Шуха, який став красивим завершальним акордом не лише її виступу, а й усього циклу історичних концертів до 55-го ювілейного сезону у Львівському органному залі.
Фото: Роксоляна Труш; Facebook-сторінка Львівського органного залу.
10.11.2022