Ювілей Євгена Станковича

Другий скрипковий концерт композитора Євгена Станковича у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика

"Допоки живе людина, для неї музика вічна. Коли людини немає – я не знаю, хто визначатиме вічність чи невічність музики".

Євген Станкович

Для музичного світу України 2022 рік мав стати роком важливих ювілеїв, роком Миколи Лисенка, Соломії Крушельницької та сучасних композиторів-ювілярів – Валентина Сильвестрова та Євгена Станковича, останній з яких своє вісімдесятиріччя відсвяткував 19 вересня.

Євген Станкович – один з визначних українських композиторів нашого часу, митець світового рівня, чия музика підкорює усе нові й нові сцени. Лауреат Шевченківської премії, Герой України, Голова Національної спілки композиторів України (у 2005-2010 роках), митець, котрий у своїй творчості поєднав духовність, даоську філософію, сучасну музичну мову та український фольклор. І саме народна творчість стала тим вічним двигуном та палким серцем музики Євгена Станковича.

Свій творчий шлях Євген Федорович починав із класу Адама Солтиса у Львівській консерваторії, потім навчався у Київській (зараз НМА). Саме навчання подарувало композитору ціле сузір'я доленосних зустрічей: знайомство зі Станіславом Людкевичем, навчання у велета української симфонічної музики – Бориса Лятошинського, а згодом – Мирослава Скорика, музичні вечори у квартирі Валентина Сильвестрова.

У власній музичній мові Євген Станкович велику роль приділяє українському фольклору, майстерно вплітає його в сучасну музичні полотна. Саме у фольклорі композитор бачить могутнє історичне значення та грандіозний потенціал.

“Фольклорна музика – доказ не лише музичних шедеврів і музичної історичної пам’яті. Це доказ ідентичності української нації. Коли співають народну пісню, яка має тисячу років, це свідчить про те, що тут уже була Україна. І це усуває всі суперечки про те, хто звідки походить…”

Євген Станкович.

Євген Станкович є автором шести симфоній, дев’яти камерних симфоній, фольк-опери “Коли цвіте папороть”, п’яти балетів, великої кількості ораторіальних, камерно-вокальних та інструментальних робот, а також музики для шести спектаклів та більш ніж ста фільмів.

Експресія, філософська глибина та фольклорне коріння поєднались і в симфонічній музиці Євгена Станковича, частина прем’єр якої відбулась саме на сцені Львівської Національної філармонії ім. Мирослава Скорика. Це і Другий концерт для віолончелі з оркестром, який став справжнім проривом композитора в цьому жанрі, і львівські прем’єри скрипкових концертів та “Страстей за Тарасом” для змішаного оркестру та хору.

Музика Євгена Станковича в залі філармонії звучала і цієї весни, бо попри повномасштабну агресію музиканти продовжили роботу. За шість місяців війни було виконано більш як десять творів композитора. Від Сонати для кларнета соло і до Другої “Героїчної” симфонії.

Концерт 27 вересня, присвячений 120-річчю Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика, також увів до ювілейної програми Другий концерт для скрипки з оркестром Євгена Станковича.

Символічним є те, що соло виконає Дмитро Ткаченко, який виконував соло на прем'єрі концерту у 2006 році. Також в програмі зазначені “Українське капричіо” Станіслава Людкевича та Симфонія №9 “З Нового Світу” Антоніна Дворжака. Оркестр виступить під батутою головного диригента – Теодора Кухара.

Соліст – Дмитро Ткаченко, київський скрипаль та віртуоз. Випускник Національної музичної академії України (НМАУ) та Ґілдголської музичної академії (Guildhall School of Music and Drama) в Лондоні. Лауреат міжнародних конкурсів, серед яких конкурс сольної скрипки Вронського (Варшава), конкурс Лисенка (Київ) та конкурс Нільсена (Оденсе, Данія).

Другий скрипковий концерт вважають вершиною скрипкової творчості Євгена Станковича. Вже після прем’єр було зрозуміло, що це один з найпотужніших творів композитора, це нове і сильне слово не тільки в українському, а й в світовому скрипковому мистецтві. Світова прем’єра відбулась в 2006 році, в Колонному залі ім. М. Лисенка Національної філармонії України під батутою Володимира Сіренка.

Емоційне наповнення концерту – це дивовижне поєднання нашої сучасності, історії та особистої драми митця. Поява концерту тісно пов’язана з трагічними подіями в житті родини композитора, що не могло не позначитись на музиці.