У березні 1882 року у львівському часописі «Зоря» була надрукована нотатка під назвою «Гдещо про Кримъ» за підписом «Денисъ». У різних виданнях можна було натрапити на інші варіанти цього авторського імені – «Денис з-над Серету» або «Денис з Покуття». Цими та іншими псевдонімами свої праці підписував Василь Ільницький – греко-католицький священник, історик, письменник і педагог, чию 200-ту річницю народження відзначатимуть 22 квітня наступного року.
Василь Ільницький
Син священника, учень гімназій Станіславова, Тернополя та Львова, випускник Львівського університету, Василь Ільницький у 1846/47 році був висвячений і став парохом села Воскресинці поблизу Коломиї. У 1848 році – член львівського «Собору руських учених», з 1858 року – директор Другої української гімназії у Львові, з 1861-го – вищої гімназії в Тернополі, з 1868-го – перший директор Львівської академічної гімназії, член крайової шкільної ради. Був обраний до першого відділу «Просвіти» у Львові. Помер 15 квітня 1895 року в рідному селі Підпечери поблизу Івано-Франківська, де й був похований.
Припускаємо, що згадана нотатка Василя Ільницького стала першим краєзнавчим репортажем про Крим в українській пресі. До того ж, вона відкриває незнану сторінку життєпису автора, який, вочевидь, відвідав півострів на початку 1880-х років.
У 1896 році видатний український літературний та громадський діяч Олександр Кониський надрукував у кількох числах тієї-таки «Зорі» об’ємну працю «Листи з Криму» (Олександр Кониський. Листи з Криму (упорядник, автор передмови та приміток А. Божук). К.: Науково-дослідний інститут українознавства, 2021. 135 с.), яка фактично стала першою відомою розгорнутою публіцистичною та краєзнавчою розвідкою в українській пресі, присвяченою практично всім аспектам життя півострова – історичним, економічним, культурним, соціальним тощо. Описуючи свої враження від перебування в Криму взимку 1895–1896 рр., Кониський на початку «Листів» зазначав, що створив їх заради «своїх любих земляків – галицьких русинів», орієнтуючись передусім на те, що «може бути цікавим для них» і може стати для тих, кому «заманеться» відвідати півострів, «хоч невеличким покажчиком шляху до того – як кому "раю", а кому "пекла", що зоветься Кримом». При цьому можемо припустити, що для самого Кониського одним з «покажчиків шляху» до Криму свого часу могла стати розвідка Ільницького. Не можемо сказати однозначно, чи були певні контакти між ними. Знаємо лише єдине: публіцистичні праці обох авторів друкувалися на шпальтах львівських часописів «Русалка» (1866 р.) та «Слово» (1860–70-ті рр.), а літературні – у шкільних читанках, укладених Олександpом Баpвінським та Омеляном Паpтицьким у 1870–80-х рр. Маючи на оці «кримознавчі» праці Ільницького та Кониського, не можемо не відзначити ще один важливий момент: їхню мову. Якщо стаття Ільницького написана наддністрянським варіантом української мови, то праця Кониського – наддніпрянським.
Для полегшення сприйняття сучасним читачем праця Василя Ільницького потребує адаптації сучасною українською літературною мовою. Відтак ми вдалися до спроби виконати її, подавши примітки до термінів та згадок, що потребують роз’яснень.
За допомогу та сприяння у підготуванні матеріалу висловлюємо щиру подяку співробітникам Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника.
ДЕЩО ПРО КРИМ
Крим має 360 кв. м. в обсязі.¹ Північна частина – степ; на півдні починається край гористий, покритий чудовими лісами. Найвища гора, Чатирдаг, має висоту 1539 м.² Рясно наводнені плодоносні долини, подірявлені печерами вершини, густі ліси та добре оброблені гори та поля утворюють, на противагу до північного голого степу, багато чудових краєвидів, що милують око та звеселяють душу. Південна частина Криму є найбагатшою на всілякі земні плоди та овочі.
Населення становить собою строкату суміш різних народів – росіян, євреїв, німців, греків, ромів. Найчисельнішими є татари³ – 119 000 осіб, що становлять шосту частину всього населення. Бахчисарай є містом майже зовсім татарським. Татари мають повагу з боку кожного народу завдяки своїй пильності, стриманості, чистоті звичаїв та охайності, і вони користуються цілковитою свободою визнання своєї віри та обряду.⁴ Вони є або пастухами, або рільниками. Є назагал тверезими, дбайливими та гостинними.
Головним містом Криму є Сімферополь. Найважливіші пристані є в містах Керчі, Феодосії⁵, Севастополі та Євпаторії.
Острів Крим є в більшій частині плідним і багатим на мальовничі краєвиди, має лісисті та голі гори, височини з гарними левадами та тінистими долинами та обрії, яким може позаздрити Швейцарія або Італія. Клімат є загалом лагідним, особливо на південному узбережжі, де зиму навряд чи знають на ім’я.
Не можна собі уявити нічого гарнішого за південне узбережжя. Ліси, долини, левади перемішуються з голими скелями, що стримлять догори. На схилах, вкритих травою, зрошених річками та потоками, видно мальовничо порозкидані села зі стрункими мінаретами, а також італійські вілли та пишні палаци: одні підносяться між розпадинами гір і по долинах, інші – на верхівках гір і на берегах річок. Дерево горіхове, гранати, мигдаль і мирти творять багатий різнобарвний образ; широколиста смоківниця гарно вирізняється з-поміж інших плодових дерев.
Тут пасуться череди овець під проводом чорнобородого чабана; там відпочивають верблюди під наглядом поводиря у чорному халаті. А довкола – різнобарвний краєвидний образ: блакитна небесна рама, чудове гарне море, що мило відображає образ тих гарних берегів, золотисті світлові відображення на обрії, прозорі хмари, передгір’я з темним забарвленням. Краса, приваба та гармонія природи під ясним небом – це південний Крим!
Керч – гравюра 1880 року
У місті Керчі в 1837 році мешкали лише 3000 осіб, тепер – 23 000. Торгівля у цьому дуже вигідно розташованому місті розвивається дедалі більше. У Керчі є величезні склади солі, яку видобувають на Перекопі з природних соляних озер. Італійські та російські купці, євреї, греки і татари привозять на продаж вовну, мило, шкіру, рибу тощо. Місто має широкі вулиці та гарні будинки – словом, на перший погляд видно, що воно нове, у сучасному вигляді. Брак скляних шибок у багатьох вікнах не дається взнаки при тутешньому лагідному кліматі; у найбільш сувору пору татари заклеюють їх папером. Славетний музей міста зберігає багато цінних пам’яток старовини. Зали наповнені незліченними етруськими⁶ вазами, скляними шафами з начинням, золотими ланцюгами, перснями, медальйонами, монетами – вже не згадуючи про багато старовинних надгробків. Одним із найгарніших місць для прогулянок є Ак-Бурун⁷ – узгір’я на південному кінці пристані, з якого водночас видно море та його тіснину.⁸
Феодосія – 1880 рік
Феодосія (Кафа) мала у XV столітті 150 000 населення, нині налічує 8500 і пригадує в своїх просторих і величних руїнах своє давнє величне минуле. Поміж тамтешньою грецькою людністю часто трапляються прегарні жіночі обличчя.
Карасубазар, сучасний Білогірськ. Малюнок Карло Боссолі – середина ХІХ століття
Карасубазар⁹ має 12 000 осіб населення і є суто татарським містом. Неохайними і зле брукованими вулицями тягнуться обабіч незліченні будівлі з піддашшями від дощу та сонця. Численні кав’ярні скупчені на одній і тій самій вулиці. На килимі¹⁰, з довгим цибухом у зубах, куняють тут татари, вірмени, караїти¹¹ на землі і палять тютюн годинами у безмовній тиші.
Татарські ресторації розташовуються під вільним, навсібіч відкритим дахом. Опівдні сходяться численні люди до такої відкритої ресторації. Баранина, на рожні печена, та різновид тонкої паляниці становлять переважно татарський обід; після нього час для кави та люльки.
Краєвиди Сімферополя – 1880-ті
Сімферополь, нині головне місто Криму, налічує 17 000 осіб. Воно є немовби подвійним містом – російським і татарським. Нове місто (російська частина) має гарні будинки, великі казарми, приємні церкви, широкі вулиці; старе місто (татарське) має вузькі, криві й брудні вулиці та маленькі будиночки. На одній вулиці мешкають виключно самі лише євреї.¹² У тамтешніх купецьких крамницях можна бачити добрі пояси черкеського штибу, які робляться у Євпаторії, а також інші делікатні жіночі прикраси зі срібла, добрі сідлярські роботи, шкіряні капці та інші вироби привертають очі перехожих до себе. Товари з верблюжої вовни – хустки, шалі, плащі – надають великого розвитку цій галузі промислу.
Бахчисарай – 1880-ті
Бахчисарай, стара резиденція кримських ханів, має 10 600 осіб населення. «Бахчисарай» означає «місто садів» – і дуже справедливо, бо тут пречудові сади; ціле місто і кожний будинок розташовані просто в саду. Бахчисарай ще не втратив нічого зі свого давнього татарського характеру, і можна було б подумати, що ми перебуваємо скоріше в Багдаді, ніж у російському місті. У цьому місті вповні вирує татарське життя; всюди гомонить музика, бринять цимбали, дуднять бубни – спадає на думку, що в старому палаці ще живуть давні татарські хани.
Як в інших татарських містах, так і тут життя є публічним: що в нас робиться за заслоною, те відбувається тут на очах в усіх. В одному будинку бачимо, як пекар саджає хліб до печі, з якої тепло виходить на вулицю; в іншому шиє кравець із помічниками роботу і зовсім не зважає на перехожих, що зацікавлено приглядаються; тут витинає швець шкіру, там можна спостерігати за працею цілої родини і т. д. Все, що є в крамницях, розстелене і розкрите перед очима глядачів: гарна кінська збруя та добрі сідла з червоного сап’яну, прикрашені сріблом, турецький тютюн, зсипаний на купи, соковиті кавуни, дині та інші фрукти з кримських долин складені купами на вулиці. Кав’ярні ніколи не порожніють, усі новини міста можна дізнатися насамперед тут. І поміж тим натовпом і гамором покупців, продавців і зацікавлених проїжджають цілісінький день татарські вози на рипучих немащених дерев’яних осях.
Палац ханів зі своїми просторими садами займає середину міста. Всі кімнати прикрашені дорогими тканинами та встелені килимами. Зали та кабінети перебувають між собою у дивовижному неладі. Кімнати слабко освітлені крізь строкато розмальовані шиби, але чітко та лискучо полаковані, прикрашені перлами, кришталем, золотом і сріблом, викурені бальзамічними пахощами. Та й годі вирахувати всі переходи цього лабіринту: ті потаємні коридори, ті мармурові купелі – мовчазні свідки азійських розкошів!
Чуфут-Кале – краєвид зі старої листівки
Чуфут-Кале є єдиним у світі містом, населеним виключно євреями-караїтами¹³: лише в його передмісті оселилися роми. Неохайність, злидні, безладне господарство б’ють в очі, де лиш не стань.
Синагога караїтів¹⁴ містить у собі багато масивних срібних посудин і ламп оригінальної форми; також є цікаві манускрипти та релігійні книги з прадавніх часів.
Караїт є гостинним: гостя пригощає люлькою знаменитого турецького тютюну, татарським конфектом¹⁵ і всілякими ласощами. Через велику дбайливість караїтів усюди шанують.
Севастополь – 1880 рік
Севастополь лежить на пагорбі, що простягається поміж двома пристанями. Місто поруйноване у 1855 році.¹⁶ Тепер знову відбудовується за новим стратегічним планом.
Коли поглянемо на ті скелясті вершини, на ту величну пристань, на те широке море – мимоволі замилуємося тією величезною фортецею, на варті якої скраю стоять узгір’я; коли ж пригадаємо собі її історію, а разом з тим і стосунки між сусідами, то неможливо уникнути міркувань, які спадають на думку, про те, що та незвична тиша, яка тепер панує тут, на зруйнованих рештках фортеці, є лише одним із перепочинків, які так часто повторюються в історії міст, і що той скелястий клин, висунутий далеко у Чорне море, немов якась велетенська рука, ще сильно вплине на долю нестійкого східного світу.
Великий палац у Лівадії
Чим далі рухаємося на схід Криму, тим принаднішою стає ця панорама. У тій околиці лежить царський палац у Лівадії, славетний своєю величавою будовою, як і внутрішнім надмірним оздобленням… Усе, що лиш здатна вигадати бурхлива фантазія, що можуть вчинити смак і мистецтво за сприяння природи, – все це знаходиться у тому царському палаці.
Виноградарство в південному Криму розвивається добре і дуже успішно: одна десятина (4 морги) землі коштувала тут 25 років тому 50 рублів, нині коштує вже від 800 до 1000 рублів.
(Денис. V. Дещо про Крим. Зоря. 1882 р. №5. С. 75–77.)
________________________________
¹ Не вдалося встановити джерело, яким керувався автор, подаючи дані щодо площі Кримського півострова, яка становить 26 850 кв. км.
² Найвищою вершиною Криму є гора Роман-Кош (1545 м). Найвища точка гірського масиву Чатир-Даг – вершина Еклізі-Бурун (1527 м).
³ В авторському оригіналі кримські татари описуються як татари; так само подається прикметник «татарський».
⁴ В оригіналі – «культу».
⁵ В авторському оригіналі тут і далі – «Теодозія».
⁶ В оригіналі – «етрурійськими».
⁷ У тюркських мовах – «білий мис»; в автора подано переклад «біла рожа».
⁸ Ймовірно, автор мав на увазі Керченську протоку.
⁹ Історична назва сучасного Білогірська.
¹⁰ В авторському оригіналі тут і далі – «диван».
¹¹ Тут і далі маються на увазі караїми.
¹² Караїмів тривалий час ототожнювали з євреями через їхню старозавітну релігію. Вулиця Караїмська в Сімферополі дотепер зберігає свою назву.
¹³ Так в оригіналі. Караїми тривалий час помилково ототожнювалися з євреями.
¹⁴ Молитовний будинок караїмів має назву «кенаса».
¹⁵ Це слово зазвичай тлумачиться як «цукерка», однак під ним також може матися на увазі той чи інший різновид випічки або ж фрукти, смажені в цукрі.
¹⁶ Під час подій Кримської війни.
============
Подаємо від редакції ще оригінальний текст Василя Ільницького в осучасненому правописі.
Гдещо про Крим
Крим має 360□ м. в обсягу. Північна часть єсть степ; на полуднє починає ся край гористий, покритий прекрасними лісами; найвисша гора „Чадир Дагт“ має 1539 м. висоти. Обильно наводнені плодоносні долини, печерами подіравлені вершки, густі ліси, і добре оброблені огороди і поля, дають, в противоположності до північного нагого степу, много прекрасних сценерій, чаруючих око і розвеселяючих душу. Полуднева часть Крима єсть найбагатша в всілякі земні плоди і овочі.
Народонаселення єсть пестрою мішаниною ріжнородних народів: Росіян, Жидів, Німців, Греків, Циганів. Найчисленнійші суть Татари, 119.000 душ, вони становлять 6-у часть цілої людності ; Бакчи-Серай єсть майже зовсім місто татарське. Татари мають почесть у кождого народа задля своєї пильності, повздержності, чистоти обичаїв і харності, і вони уживають повної свободи що до визнавання своєї віри і культу. Вони суть або пастирі, або рільники. Суть в загалі тверезі, ретельні і гостинні.
Головне місто Криму єсть Симферополь. Найважніші пристани суть в містах : Керч, Теодозія, Севастополь і Евпаторія.
Остров Крим єсть по найбільшій части плодовитий і багатий в мальовничі краєвиди, має лісисті і голі гори, височини з красними левадами і тінистими долинами, і далекі види, котрих позавидувати єму може Швайцарія або Італія. Клімат єсть в цілости лагідний, особливо на полудневім побережу, де зиму ледве з імени знають.
Не можна собі ніщо кращого виобразити , як тото полудневе побережє. Ліси, долини, левади мішаються на переміну з голими, стрімко горі спинаючимися групами скал; на збочах травою умаєних, зрошених річками і ручаями, видко порозкидані мальовничо села з стрункими минаретами, італійські вілли і пишні палати; одні взносяться межи розпадинами гір і по долинах, другі на вершках гір і на берегах рік. Дерево горохове, гранати, мигдалі і мирти творять богатий образ ріжнобарвний ; широколиста смоковиця відбиває хорошо від прочих овочевих дерев.
Тут пасуть ся череди овець під проводом чорнобородого пастуха; там починають верблюди під надзором проводира в чорнім халаті. А в округи того ріжнобарвний образ краєвидний: голуба небесна рама, чудно-красне море, що любо відбиває образ тих берегів хороших, золотисті світляні рефлекси на горизонті, прозористі мраки, пригір'я з темним забарвленням. Красота, примана і гармонія природи під ясним небом — то єсть Крим полудневий.
Місто Керч мало 1837 року лиш 3000, тепер має 23.000 душ. Торговля того так корисно положеного міста змагає ся що раз більше. В Керчі суть огромні магазини соли, котру добувають на Перекопі з природних соляних озер. Купці італійські, російські, Жиди, Греки і Татари привозять на торг вовну, мило, скіри, риби і т. д.
Місто має широкі улиці і красні будинки , — словом на першій погляд видко, що то місто нове, в нинішнім строю. Брак шиб шклянних у многих вікон не чувствуєся при тутешнім лагіднім кліматі; Татари заліплюють їх в острійшій порі папером.
Славний музей міста содержить многі дорогоцінні пам'ятники старини. Етрурійскі вази, шклянні шафи з начиннями, золоті ланцухи, перстені, медальйони, монети без числа наповняють салі, не згадуючи про многі надгробки старинні. Одно з найкращих місць до прогульки єсть Ак-Бурун („Біла Рожа“), пригір'є на полудневім кінці пристани, з котрого разом видко на море і на тіснину мороку.
Теодозія (Каффа) мала в 15-ім століттю 150.000 душ, нині числить 8.500; пригадує в своїх просторих і величавих руїнах давну свою величаву бувальщину. Межи тамошньою грецькою людностею подибуються часто прехороші жіночі лиця.
Карассу-Базар має 12.000 душ і єсть чисто татарське місто. Нехарними і зле брукованими улицями тягнуться по обох боках безчисленні буди, з піддашями против дощу і сонця. Численні кав'ярні скуплені в одній і той самій вулиці. На дивані, з довгим цибухом в зубах, куняють тут Татар, Вірмени, Караїти на землі, і курять тютюн годинами, в безсловнім мовчанню.
Реставрації татарські суть під вільним, на всі сторони отвертим дахом. В полуднє сходить ся нарід численно до такої отвертої реставрації. Баранина, на рожни печена, і рід тонкої паляниці становлять головно обід татарській ; по нім наступає кава і люлька.
Симферополь, нині головне місто Криму, має 17.000 душ; воно єсть якби подвійним містом: російським і татарським. Нове місто (російська часть) має красні будинки, великі касарні, приятні церкви, широкі вулиці; старе місто (татарське) має вузькі, криві і брудні улиці і малі домики; на одній вулиці мешкають самі лиш жиди виключно. В тамошніх купецьких магазинах можна бачити хороші пояси, на строй черкеській, котрі робляться в Евпаторії (Козлові), також і інші делікатні прибори до жіночої прикраси із срібла; хороші роботи сідлярскі, папуча і вироби скіряні приманюють очі прохожих до себе. Товари з верблюжої волосіні: хустки, шалі, плащі, оказують великій поступ в той галузі промислу.
Бакчи-Серай, стара резиденція кримських ханів, має 10.600 душ. На руське значить Бакчи-Серай місто огородів, і дуже справедливо, бо тут суть огороди пречудесні; ціле місто і кождий будинок лежить в самім огороді. Бакчи-Серай не утратив єще нічого з свого давнього татарського характеру, і можби скорше думати, що находимо ся в Багдаді, як в місті російськім. В місті сім кипить вповні життя татарське; всюда гомонить музика, бренять цимбали, дуднять бубни —гадавбись, що в старій замковій палаті живуть єще давні татарські хани.
Як в других містах татарських, так і тут життя єсть публічне; що у нас робить ся за заслоною, тоє відбуваєся тут перед очима всіх. В однім домі видимо, як пекар саджає хліб до печі, з котрої тепло на улицю виходить; в другім шиє кравець з челядниками роботу і не зважає зовсім на цікаво приглядаючихся прохожих; тут виковтує швець скіру, там можна працю цілої родини розглядати і т. д. Все, що находить ся по склепах, розстелено і розкрито перед очима зрітелів: красні прибори на коні і хороші сідла , з червоного саф'яну украшені сріблом, турецькій тютюн, зсипаний на купи, сочисті кавуни, мелони і другі овочі з кримських долин понакладані купами на вулиці. Кав'ярні ніколи не випорожняють ся, всіх новинок міста можна тут на самий перед довідатися, і проміж тую глоту і той гамор купуючих, продаючих і цікавих проїжджають цілісінькій день татарські вози на скрипливих, немащених деревляних осях.
Палата ханів з своїми просторими огородами займає середину міста. Всі комнати суть дорогими матеріями приодіті і диванами вистелені. Салі і кабінети поступають по собі в дивогляднім неладі. Комнати слабо освітлені скрізь пестро-мальовані шиби, але стрійні і лискучо полякеровані, жемчугом, кришталем, золотом і сріблом украшені, бальзамічними вонями викаджені. Тай годі всі ходники того лабіринту вичислити: тоті тайні коритарі, тоті мармурові купелі — мовчаливі свідки азійських розкошей!
Чуфут-Кале єсть одиноке в світі місто, виключно через жидів-караїтів замешкале; лиш на передмістю єго поселили ся Цигани. Нехарність, нужда, безладне господарство б'ють в очі, куди лиш поступити.
Синагога Караїтів містить в собі много масивних срібних сосудів і лямп оригінальної форми, також і цікаві манускрипти і релігійні книги з старинних часів.
Караїт єсть гостинний; прихожого угощає люлькою знаменитого турецького тютюну, татарським конфектом і всякими ласощами. Задля великої ретельності Караїтів всюда почитають.
Севастополь лежить на горбі, котрий тягне ся межи двома пристанями; місто збурене 1855 року. Тепер знов відбудовує ся після нового стратегічного пляну.
Наколи поглянемо по тих скалистих верхів'ях, по той величавій пристани, по тім мори широкім, мимо волі задивуємося над тою огромною кріпостею , котрої тоті пригір'я суть крайніми ведетами; а коли пригадаємо собі єї історію, а відтак відношення сусідів, то не можна обігнатися від насуваючоїся гадки, що тая незвичайна тишина, яка тут тепер на зруйнованих кріпосних останках панує, лиш єсть одним з відпочинків, які в історії міст так часто повторяються, і що той клин скалистий, якби яка рука великана далеко в Чорне море висунений, єще сильно вплине на судьбу хитаючогося орієнту.
Чим більше посуваємо ся на всхід Криму, тим принаднійша стає ся панорама. В той то околиці лежить царська палата Ливадія, славна своєю величавою будовою, як і внутренним збитковим украшенням... Все, що лиш буйна розкошна фантазія вигадати, що вкус і штука при співділанню природи утворити може, все тоє находиться в отсій цісарській палаті.
Управа винної лози в полудневім Кримі розвиває ся хорошо і дуже успішно; одна десятина (4 морги) землі стояла тут перед 25 роками 50 рублів, нині стоїть вже 800 до 1000 рублів.
Денис.
08.06.2022