Токсичне ретро (3)

У ТРЬОХ ПАПКАХ.

#3. 

 

 

Це третя, фінальна добірка колажів з мого "Поступівського" доробку (попередні публікації 1 та 8  квітня).

 

Завершальною вона є не від нестачі малюнків, а завдяки нашим з вами спільним суспільним мукам та алергії до остобридлих безликих ликів брехливих політиків і назагал до всіх лаптів земної кулі...

 

 

Нехай віднині спочивають з війною мої колажі та папки з лейбами "УКР-РОС". З війною, – бо ж казали мудрі люди, що cформувати модерну Українську націю допоможе лише війна з Росією. А ми у більшості своїй ховали вуха в плечі, лячно промовляючи "Бійтесь Бога, яка ще війна?!", вчуваючи глибинами душі, що рано чи пізно та війна неминуча, бо МОСКВА НАМ НАС НІКОЛИ НЕ ПОДАРУЄ. 

 

Мені не шкода часу своєї "політичної" праці у двох "Поступах" (1999–2003, 2007–2017), де зроблено сотні ілюстрацій до текстів найцікавіших тогочасних авторів. Як тоді, так і тепер я тішуся, що українці, попри невимовні історичні страждання, зберегли природню властивість жартувати, що підтверджує здоров'я  душі нації як в окопах, так і на державному й міжнародному рівнях.

 

Я щиро вдячний Творцеві Світу, що нашим ворогам він масово і завчасно відібрав розум, нагородив  всеможливими недоліками та позбавив їх чеснот, якими обдарував нас поряд з іншими народами світу. 

 

P.S. Кепські справи у них ще й з гумором. За оркацапським національним менталітетом "пожартувати" означає "збрехати", але значно  крутіше, ніж завжди...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15.04.2022