В міру того, як війна проти України все більше дезорганізовується, режим президента Росії Путіна демонструє зростання відчаю.
Путін знає, що програє, і подвоює агресивні дії, навіть якщо його стратегічне становище слабшає.
Це означає, що зараз ми входимо в найнебезпечнішу фазу безталанної кампанії Путіна. Сполучені Штати і Захід повинні обережно керувати цією ситуацією. Замість того, щоб говорити Росії, чого ми не будемо робити, ми повинні змусити її тривожитися тим, що ми можемо робити. Путін не хоче ще більше ускладнювати свою війну, втягуючи в неї нас.
Ми повинні проявити силу, щоби стримати Путіна (і підлеглих йому генералів) від застосування зброї масового знищення чи нападу на територію чи сили НАТО, водночас надаючи українцям засоби для боротьби та виживання доти, доки російський напад закінчиться крахом.
Ключем до виживання України є стримування російських військ достатньо довго, щоб санкції проти Росії мали ефект, а інші патріотичні лідери в Москві усвідомили економічне та військове руйнування, на яке Путін прирік їхню батьківщину, і зупинили його.
Відчай Путіна очевидний. Розглянемо наступні кроки, зроблені за останні кілька днів:
• Зміна тактики від переважно боїв з українськими військовими, які відбивали напад Росії, до навмисного нападу на цивільне населення з метою зламати волю українського народу;
• Навмисний напад на енергетичну інфраструктуру України та недопущення ремонту, щоб позбавити населення тепла, електроенергії та води;
• Взяття співробітників власної розвідки Путіна під домашній арешт – нібито щоб покарати їх за невдачі, але, можливо, також з метою запобігти державному перевороту;
• Звернення до Китаю з проханням про військову підтримку та заклик вербувати сирійських та інших найманців для участі у війні разом із російськими військами;
• Мобілізація російських сил з інших місць, таких як Абхазія (Грузія), для посилення російських сил в Україні;
• Погроза напасти на сили країн НАТО, які допомагають постачати українських військових з метою спробувати перервати ці поставки (які, очевидно, мають вплив);
• Посилення заяв про перспективи застосування хімічної, біологічної та ядерної зброї і, як наслідок, загроза того, що Росія сама зробить це; та
• Обстріл крилатими ракетами дальнього радіусу дії морського і повітряного базування української бази в Яворові поблизу польського кордону, що могло призвести до вбивства офіцерів країн НАТО або помилково уразити територію країни НАТО і таким чином викликати військову відповідь НАТО.
Ніщо з цього не є діями впевненого у перемозі лідера. Навпаки, Путін демонструє всі ознаки особи, яка знає, що його гамбіт провалюється. Він затиснутий між загрузлою військовою операцією з одного боку й економікою у вільному падінні – з іншого. Останнє, чого він хоче, – це ще сильніше погіршити своє становище, втягнувши в боротьбу США або НАТО.
Це вказує на дві речі.
• По-перше, знаючи, що його війна йде зле, Путін зробить, незважаючи на ціну, все можливе, щоб її перезавантажити і повернути собі все більш і більш ілюзорну перевагу. Це час максимальної небезпеки. Немає жодних меж з точки зору систем озброєння, цілей, тактики або людських страждань, які він не перетне в Україні. Він справді може вдатися до ескалації нападів або застосування зброї масового знищення, якщо не побачить іншого виходу.
• По-друге, через це західна підтримка України – і стримування Росії – зараз потрібна як ніколи. Ключем до поразки Путіна є виживання України. Україні потрібно якомога швидше надати все – гуманітарну допомогу, підтримку енергетиці, розвідку в реальному часі, винищувачі МіГ-29, штурмовики А-10, системи протиповітряної оборони, ракети класу "берег-корабель" та додаткові протитанкові системи. Час має вирішальне значення. Стосовно ж стримування, то від самого президента Байдена має вийти попередження про те, що будь-яке використання біологічної, хімічної чи ядерної зброї зустріне дієву відповідь. Ми також мусимо поширювати інформацію про те, що російські воєначальники можуть і будуть нести індивідуальну відповідальність за будь-які скоєні військові злочини.
Українці справляються надзвичайно добре: відбивають наземні війська Путіна, перерізають лінії постачання, не допускають переваги в повітрі. Вони зарекомендували себе як спроможна сила, яка може адсорбувати і реально адсорбує західну військову допомогу. Вони мають залізну волю.
Захід має довести, що він так само спроможний забезпечуючи Україну і протистояти загрозам Путіна. Путін хотів би виграти цю війну залякуванням. Ми мусимо показати, що ми не залякані, а дійсно сповнені рішучості забезпечити виживання України, поки Путін заганяє російську армію та економіку під землю.
Посол Курт Волкер є заслуженим співробітником Центру аналізу європейської політики; провідний експерт із зовнішньої та національної політики безпеки США, він обіймав посаду спеціального представника США з питань України в 2017–2019 роках, а також був послом США в НАТО в 2008–2009 роках.
Kurt Volker
Desperate and Dangerous: Managing Putin
CEPA, 15.03.2022
16.03.2022