Після російської війни. Сильніші Україна та Захід

Курт Волкер

Війна Путіна призводить до протилежного від планованого ним: до приниженої Росії, сильнішої України та зміцненого Заходу.

Попереду довгі, важкі та смертельні дні й тижні, коли Україна адсорбує, а потім реверсує безперервні атаки Росії на свою територію. Пакет додаткової допомоги у розмірі $20,4 мільярда, запропонований президентом Байденом і узгоджений з союзниками, безпосередньо міністром оборони Остіном, є вкрай необхідним. Святкувати українську перемогу ще зарано, адже попереду важка робота.

Але ми вже можемо з упевненістю заявити, що Україна переможе — тобто існуватиме як суверенна, незалежна та постійно все міцніша європейська держава, а Росія буде змушена припинити свою агресію. Кремль не зможе знищити всю Україну та її народ, українці продовжуватимуть воювати. Російські війська загрузли на сході України без жодних перспектив знову загрожувати Києву. Путін не може теж нескінченно протистояти і сукупному тиску невдалої військової операції в Україні та занепаду економіки всередині країни, викликаного масштабними санкціями та зростаючою ізоляцією Росії від світової економіки.

Маючи на увазі ці основні орієнтири, можна почати бачити тектонічні зрушення, які відбудуться в результаті безглуздої війни Путіна.

По-перше, доки Путін залишається при владі та/або російські сили залишаються в Україні, Росія буде глобальною парією. Санкції не будуть скасовані; Європа дійсно заборонить закупівлю російських нафти і газу (хоча і недостатньо швидко); західні компанії продовжуватимуть залишати Росію і не повертатимуться; доступ країни до ключових технологій та деяких ключових імпортних товарів зникне; її не сприйматимуть в якості співрозмовника на міжнародних зустрічах; її військовим і цивільним лідерам в міжнародних трибуналах пред'являть звинувачення у воєнних злочинах.

Брехня і жорстокість Москви у веденні цієї неспровокованої війни підірвали всяку готовність або довіру демократичних держав до бізнесу з Росією. Її економіка скоротиться щонайменше на 10% цього року і, мабуть, ще більше в наступному – через зменшення доходів від нафти та газу. Росія буде приниженою й ізольованою авторитарною державою з обмеженим вибором варіантів.

По-друге, Україна нарешті буде розглядатися як легітимна та гідна європейська держава. Її прагнення більше не будуть відхиляти, бо, мовляв, вона «пострадянська» або страждає від «ендемічної корупції» чи «відсутності реформ». Ніколи більше ніхто в Західній Європі не буде рівною мірою звинувачувати Україну і Росію за минулі вторгнення Росії в Україну. Стійкість і рішучість українського народу, доблесть його солдатів, винахідливість його лідерів і сила його ідентичності як європейської демократії призвели до докорінної зміни сприйняття в Європі та Америці. Тепер усі розуміють, що Україна – одна з нас.

По-третє, і виходячи з цього, Європейський Союз, Сполучені Штати та інші країни приступлять до масштабної програми післявоєнного відновлення України. Ці фонди не просто відновлять Україну в її колишньому вигляді – вони побудують кращу Україну. Вона матиме кращу й орієнтовану на Захід інфраструктуру, більшу цифровізацію, тіснішу інтеграцію її енергетики, сільського господарства і логістики із Заходом, а також законодавство і нормативні акти, перероблені в ході реконструкції так, щоб привести економіку України у відповідність з економікою ЄС. На це, звісно, знадобляться роки – але не ті тридцять років, які вже минули з моменту відновлення Україною незалежності.

По-четверте, зміна ставлення та реальні зміни в економіці України призведуть до вступу України до ЄС. Рада ЄС вже звернулася до Комісії з проханням про рекомендації щодо надання статусу кандидата – і незабаром, найімовірніше, отримає позитивну відповідь. Західноєвропейські держави, які раніше виключали членство України в ЄС, тепер говорять про це як про реальну можливість. Європейці швидко зрозуміють, що відбудована Україна буде радше активом для ЄС, а не тягарем. Україна пропонуватиме енергоносії (традиційні та відновлювані), сільське господарство, корисні копалини, кваліфіковану робочу силу, допоміжну промисловість тощо. Це може допомогти Євросоюзу досягти власних цілей з припинення імпорту російської нафти та газу та збільшення частки відновлюваної енергії в енергетичному балансі Центральної та Східної Європи, сприяючи досягненню мети блоку щодо відновлюваної енергетики.

По-п'яте, агресія Росії відновила НАТО. Тепер усі бачать, що війна в Європі дійсно можлива, і тому підготовку до оборони більше не можна випускати з уваги. Німеччина задля допомоги в озброєнні України порушила свою традицію і пообіцяла збільшити витрати на оборону на 100 мільярдів євро. Фінляндія та Швеція (яка порвала зі 200-літнім неприєднанням) тепер долучаться до Альянсу. Аргументи, які використовувалися в минулому для блокування вступу України до НАТО, як-от непровокування Москви, тепер є пустим звуком, оскільки Росія вже двічі неспровоковано атакувала Україну. На хвилі ослабленої Росії і сильної, відновленої та військово спроможної України більше немає жодних виправдань змушувати її (а також Грузію та Молдову) жити в небезпечних сірих зонах.

По-шосте, і насамкінець, тривалий період дрейфу та безладдя у глобальному лідерстві США, мабуть, добігає кінця. Як мав казати Вінстон Черчилль, завжди можна розраховувати на те, що Сполучені Штати зроблять правильні речі після того, як вони вичерпають усі інші можливості. На нинішній день адміністрація Байдена, що на початках у відповідь на агресію Росії діяла надто повільно і недалекоглядно, активізувалася і в останні тижні запропонувала значно більше лідерство в трансатлантичному співтоваристві. Понад те, значна двопартійна більшість в обох палатах Конгресу підштовхувала адміністрацію робити ще більше і швидше (наприклад, новий закон про ленд-ліз). Не виглядає, щоб це змінилося найближчим часом, а це означає, що оновлений двопартійний консенсус щодо американського лідерства триватиме і в майбутньому.

Президент Путін розв'язав цю війну з метою ліквідації незалежної України та відновлення Російської імперії. Однак результатом буде принижена Росія та сильніша і повністю європейська Україна, а також відроджена трансатлантична спільнота, сповнена рішучості протистояти майбутнім загрозам навіть після того, як нинішні зникнуть.

Хоча всі ці тенденції очевидні, вони не є наперед визначеними. Західні лідери, й особливо адміністрація США, повинні чітко їх розуміти і продовжувати зміцнювати. Поки зарано заявляти про перемогу, але шлях до кращого та безпечнішого Заходу зі зміцненою безпекою і більшим процвітанням та з прийнятою до нього Україною тепер очевидний.

Посол Курт Волкер, почесний співробітник Центру аналізу європейської політики (CEPA). Провідний експерт із зовнішньої та національної політики безпеки США, він займав пост спеціального представника США з переговорів в Україні у 2017-2019 роках, а також був послом США в НАТО в 2008-2009 роках.