Колишня заступниця міністра іноземних справ Італії, відома журналістка Марта Дассу пише про виклики, що виникли для міжнародної політики Китаю після російського вторгнення в Україну.
Дотепер Китай залишався більш-менш нейтральним. Така позиція мала свої переваги – оскільки США втягнуті у європейський конфлікт, і це відвертає їхню увагу від азіатського реґіону, а ізольована Росія у зв’язку із санкціями змушена в ролі залежного васала шукати в КНР підтримки. Звідси випливають очевидні нібито переваги для Китаю: скеровувати на себе потоки газу й іншої сировини і потроху скуповувати за безцінь те, що ще залишилося від великих російських підприємств. Проте війна в Україні починає Китай поступово непокоїти, позаяк її вплив може мати наслідки значно серйозніші, ніж ці вигідні на перший погляд переваги.
М. Дассу твердить, що згідно з деякими джерелами, у Пекіні китайська розвідка надто наївно повірила у версію своїх російських колег про бліцкріґ – швидку, переможну і майже безболісну військову операцію. Тов. Сі Цзіньпін сподівається бути переобраним на третій термін, і він вже повинен був би серйозно перейматися конфліктом, який, як видається, може затягнутися і мати значно трагічніші наслідки, ніж передбачалося. Це, своєю чергою, може поставити під сумнів, чи потрібно було аж так швидко укладати з Путіним якраз перед вторгненням Росії в Україну угоду про «Дружбу без кордонів».
Насправді ця війна накладає на політику Китаю свої обмеження. Вона зміцнила стосунки США з ЄС, які КНР намагалася послабити, вона також показала можливі наслідки конфлікту навколо Тайваню, вона зрештою серйозно почала розхитувати підвалини тієї світової фінансової системи, на якій Китай зміг підняти своє народне господарство. Китай побоюється як непрямих наслідків економічних санкцій для своїх підприємств, так і прямих в разі дефолту Росії, оскільки її Центробанк володіє мільярдними запасами у китайській валюті. Невисокі прогнози економічного росту (всього 5 відсотків, найменший показник за багато років), проблеми, пов’язані з коронавірусом, зростання цін на електроенергію і криза на ринку нерухомості не можуть дозволити, щоб Росія, яка залишилася фактично без союзників, втягнула КНР у вирву своїх проблем. Формально, пише Марта Дассу, Пекін і далі буде твердити про своє партнерство без кордонів з Росією, але насправді він намагатиметься поставити йому певні обмеження.
У зв’язку з цим виникає два питання. По-перше, чи вирішить КНР використати свій вплив у рамках партнерства, щоби переконати Росію припинити війну. По-друге, чи зважиться Пекін після шоку, викликаного війною в Україні, на зближення зі США для того, щоби підтримати серйозно розхитану цією війною світову економічну систему. Питання ці очевидно пов’язані між собою. Адже якщо Китай вирішить чинити тиск на Путіна, то він отримає можливість вести з Америкою розмови про майбутній світовий порядок, який встановиться після закінчення війни в Україні. Деякі відповіді, сподівається авторка, ми зможемо побачити після зустрічі в Римі радника Джо Байдена з національної безпеки Джейка Саллівана з одним із провідних китайських дипломатів Ян Цзєчи.
Китай стоїть перед стратегічним вибором: або використати обмежені переваги ситуації, викликані цією війною і тим, що увага США та їхніх європейських союзників прикута нині в першу чергу до неї, і намагатися зміцнити свої позиції в Тихоокеанському регіоні, або зосередитися на укладанні угод зі США про збереження і підтримку міжнародної рівноваги після того, як війна закінчиться.
Китай зараз на роздоріжжі – й Америка може вплинути на те, який саме напрям він вибере. На думку американців, існує фундаментальна потреба зупинити конфлікт, який уже ізолював Росію, але створює великі ризики для світової економіки і безпеки. США доведеться суттєво змінити свою зовнішню політику, яка була вироблена урядом Обами і після нього, й повернутися за нових обставин до Realpolitik, що її свого часу проводили Ніксон і Кіссінджер.
Зробити це буде непросто, беручи до уваги проміжні вибори, оскільки доведеться вести переговори із головним геополітичним суперником про глобальні питання рівноваги й економічні стосунки. Америка не може собі дозволити, на думку журналістки, наражатися на конфронтацію відразу на двох фронтах – європейському і тихоокеанському, коли потрібно займатися відновленням економічної активності після пандемії й тримати під контролем інфляцію. Таким чином війну в Україні та її наслідки можна буде інтерпретувати як щось на кшталт вододілу 21-го ст., як якийсь «холодний мир». Дассу вважає, що через конфлікт, викликаний Росією, можна говорити про початок нової холодної війни версії 2.0.
Закінчує свою статтю Дассу питаннями про роль Європи й можливу втрату нею якихось значних впливів у світі, де першу роль відіграватимуть США і Китай. Європі свого часу не вдалося відділити Росію від Китаю. Сьогодні їй потрібно було би відділити Китай від Росії, щоби, як пише М. Дассу, «спробувати зупинити таку трагічну війну на східних рубежах ЄС і зробити ефективнішими економічні санкції, які й нам коштують дуже дорого».
15.03.2022