Нижче подаємо (в перекладі українською) останнє слово Сервера Мустафаєва, кримськотатарського журналіста і правозахисника, координатора «Кримської солідарності», виголошене ним цими днями на засіданні апеляційного суду в Ростові-на-Дону. Ні в кого не було сумніву, що це слово не вплине на злочинну поставу суддів. Так воно і сталося: апеляційний суд підтвердив попереднє рішення Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону засудити Сервера за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації»), ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК РФ («Підготовка до насильницького захоплення влади») до 14 років позбавлення волі в колонії сурового режиму. Беззаконня в Росії стало законом життя.
Заарештували Сервера 21 травня 2018 року. Вирок набув чинності тепер, у березні 2022 року. В сумі – майже чотири роки. Працьовиті в Росії судді…
Що мене зворушує в цьому далеко не останньому слові Сервера, то це віра в Бога й бачення нинішніх дій путінського режиму як дій Темряви, дій Сатани. У цьому пункті сприйняття кримськотатарських в’язнів Кремля і світовідчуття українців, що ведуть пряму війну з цією Темрявою, цілковито збігаються. Тому й кажемо ми сьогодні: разом – до перемоги!
Мирослав Маринович
Всіма правдами і неправдами російського правосуддя ми знову підійшли до стадії чергового останнього слова в рамках нашої політично вмотивованої кримінальної справи і переслідувань за національним, релігійним і політичним мотивами. Як ми говорили раніше – це наше чергове слово в нашому ненасильницькому мирному шляху за право жити на своїй землі, відроджувати правдиву історію та культуру свого народу і мусульманської громади, а також вивчати й шанувати свою релігію – іслам, передану і збережену для нас нашими праведними предками-героями. Останнім же словом ми молимо Господа світів і Царя в День Суду зробити слова: «Lā ilāha illā-llāh, Muḥammadur Rasūlu-llāh» [Немає Бога, окрім Аллаха, і Мухаммад Його Пророк], а поки ми говоримо: «Lā ḥawla wa-lā quwwata ʾillā bi-llāhi» [Немає сили та могутності ні в кого, окрім Аллаха].
Ні анексія царської Росії 1783 року, ні нападки тиранічного СРСР, ні голодомор, репресії і депортація 1944 року – не змогли знищити наш народ, нашу релігію, історію і культуру. Так, ці нелюдські й беззаконні, залиті кров'ю, сльозами дітей і розбитими долями сторінки нашої історії безслідно не проминули. Багато що було спотворено, частину знищено безповоротно. Свої негативні плоди на шляху досягнення цілей тиранів і окупантів дала й асиміляція. Але хвала Всевишньому, що дарував нам іслам, цю прекрасну релігію миру, добра, чистоти і справедливості, яка дала силу вижити, зберегти себе і повернутися в рідний Крим, почати вивчати й відновлювати все те, що було раніше по-варварськи відібрано. Саме ці наші законні прагнення та благі наміри були оббріхані, переслідувані, і вони лягли в основу наших обвинувальних вироків. Цю правду спадкоємець минулих тиранів – РФ – прикриває псевдоантитерористичною та псевдоантиекстремістською боротьбою.
Нинішній час подібний на похмурі 80-ті ХІХ століття, коли розгорнулася відчайдушна боротьба з «небезпечними ідеями» серед молоді. Тоді поліцейське свавілля стало нормою, а підозрюваних / обвинувачених (без доказів!) у політичних злочинах висилали з міст цілими вагонами. Бачачи масштаби переслідувань у нинішньому Криму, і співкамерники, і співробітники ФСВП, зокрема, шукають відповіді на справедливі питання: «За що вас садять на такі терміни? Чи залишилися в Криму ще кримські татари? Ви не схожі на таких, у чому вас звинувачують!» і т. п.
Я радий, що, крім світової спільноти, вже і внутрішньоросійське населення бачить відсутність здорового глузду й обґрунтованості в цих злочинах влади щодо цілого народу, зокрема мусульман. Я радий, що ці співробітники ФСВП та інші люди, що контактують з нами, без зайвих слів бачать, що образ ворога і терористів ніяк не повʼязується з нашим способом життя, манерами, поняттями та поведінкою.
Сьогодні війна слів, звинувачень і безпідставних переслідувань виникає – минаючи смисли, дух законів і норм національного та міжнародного права – буквально з повітря! У зомбування суспільства залучено буквально весь простір пропаганди російських ЗМІ. Але нехай знають ті, які за цим стоять і це підтримують, що брехня приречена на погибель, а правда неодмінно візьме гору і зрештою переможе. Така обіцянка Господа небес і землі. Вся світова спільнота відкинула брехливу пропаганду РФ і категорично заявила: кримські татари мусульмани – не терористи, а в Україні – ніяка не спецоперація, а братовбивча війна!
В. В. Путін 19 травня 2021 р., коментуючи нові звинувачення на адресу Росії, сказав: «Виходити треба з реалій, а не з паперів». Але ж РФ і сам Путін – ви не тільки не бачите реалій, а ще й розумієте їх і прочитуєте по-своєму. Кажучи словами експерта-лінгвіста з нашої кримінальної справи, для виправдання своїх злочинних дій ви вписуєте у вигадану вами реальність і нашу релігію, чужі нам, але потрібні вам смисли.
2014 року до Криму з так званою «кримською весною» прийшла не декларована РФ історична справедливість, а низка суворих російських буднів та історичних репресій мирного народу: агресія, протистояння, стримування, санкції, видворення, пʼяті колони, «корисні зрадники», псевдошпигуни, диверсанти і терористи – загалом усе, як у минулі часи і період холодної війни... До Криму прийшла не «мати» Росія, а зла «мачуха».
Звичайно, безглуздо говорити сучасній російській державі, що вона, як двієчниця, має обміркувати свою поведінку і взятися за розум. Нічого вона не обміркує, а якщо і візьметься, то знову за дрючок. Що ми, власне кажучи, бачимо щодня скрізь і всюди. Але все-таки сказати треба, і ми говоримо. Говоримо не стільки державі, скільки кожному, хто мовчки і пасивно фактично підтримує весь цей абсурд і державний терор. Тут згадуються слова діалогу Ібн Таймії з катом, який мордував великого вченого-мусульманина: кат вибачався і виправдовувався перед героєм свого часу й автором світових праць в ісламському світі, кажучи: «Вибач мене, я не винен, я лише виконую накази», на що Ібн Таймія відповів: «Горе тобі від Аллаха, воістину ти причетний до цього, бо якби не такі, як ти, то тиранам не було би з ким реалізовувати свої злочини»...
Тиранія – це страж з обличчям людей. Тому і судді, і прокурори тощо – всі ви, хоч як ви себе виправдовуєте, маєте до цього свавілля пряме відношення. Поки ж можу констатувати, що ваша країна і режим достатньо сильні лише в тому, щоб дозволяти собі відкриті репресії, державні та посадові злочини, а також геноцид за національним, релігійним і політичними мотивами.
Тут згадався ще один вираз вашого В. В. Путіна у відповідь Джо Байдену: «Хто як обзивається, той так і називається». Обзиваючи нас терористами, екстремістами, диверсантами і т. д., що не має до нас, нашої релігії та народу жодного відношення, ви фактично перекладаєте свої вчинки і свій образ на беззахисних, невинних. Нинішні зрадники своїх присяг у Криму ще вчора самі називали мій народ зрадником. Ті, що сьогодні захопили владу в Криму, самі звинувачують нас у замаху на владу і конституційний лад РФ.
Краще бути маленьким, але вільним і справедливим народом, ніж великою людоїдською тиранічною країною-диктатором, окупантом. Але й тут хочу зазначити, що нечисленність мого кримськотатарського народу не свідчить про нечисленність світової мусульманської громади. Це все тимчасово, і близький той час, коли правда обʼєднає всіх солідарних із нами, а наша беззахисність не буде виглядати, як нині, безкарною. Історія показала це всьому світу, але ви так і не зробили з неї висновків. Політична короткозорість вашого керівництва в усі часи ставила країну і народ у принижене становище. Сьогоднішні дикі та нелюдські події в сусідній Україні – яскравий приклад до моїх слів.
Жоден здоровий глузд не може не бачити або мовчки приймати подвійні стандарти здійснюваної вами політики. Наші мирні відкриті зібрання в мечетях, «кухонні» розмови та обговорення – про релігію, політику, історію та світові події – трактуються як спонукання до ненависті, войовнича пропаганда, змова для захоплення влади і повалення конституційного ладу! Але водночас цілодобова [ненависницька] пропаганда ЗМІ і МЗС РФ про турецьку, арабську і західну зовнішню політику подається як аналітичні дискусії, захист національних інтересів і т. д. Хіба у мого народу і нашої релігії не може бути аналогічного вашому права на свою думку, на свій погляд, свої національні та світоглядні інтересі? Що це таке, як не подвійні стандарти? Про які права кримських татар, мусульман і загалом громадян на віросповідання, свободу зібрань і совісті ви нам після цього можете говорити?!
До 9 травня РФ запустила проєкт «без термінів давності». Так-от, у ваших нинішніх злочинів теж немає терміну давності, і ми докладемо всіх зусиль, щоб не піддати їх забуттю і притягти до відповідальності кожного, хто – прямо або опосередковано – причетний до них.
Окремо хочеться відзначити становище сучасного російського суспільства – до чого його довела здійснювана в країні політика. Навіть лояльні до держави та здійснюваної державної політики фахівці різного рівня, вчені, інтелігенція і навіть пропащі пропагандисти російських ЗМІ – перехрещуються і тисячу раз вибачаються, коли допустять у своїх словах обʼєктивну критику, відмінний від державного погляд на новий/черговий закон, події, досягнення тощо, що відбуваються в РФ чи стосовно РФ. Тобто кожен, хто дозволив собі озвучити свою точку зору, свої погляди, відразу застерігається, що він не песиміст, не ліберал, не опозиція тощо! Цьому є пояснення, оскільки після таких «вольностей» у висловленні думок – навіть при застереженнях та вибаченнях – таким людям надходять дзвінки на вимкнений телефон, у них знаходять заборонені предмети в кишенях, у сумках та на робочому місці. Цей абсурд – дика реальність РФ, усім до болю знайома, але кожен уперто заплющує на неї очі, вважаючи, що його це не торкнеться. Які ж дурні ті, хто в беззаконні та тоталітарному режимі очікує справедливості й якихось прав, свобод!
Якщо ти сказав що-небудь усупереч політиці влади, з тобою у кращому разі проведуть профілактичну бесіду, а в гіршому – людина приречена скуштувати все те, на що заплющувала очі або що замовчувала раніше.
У Криму ця дика реальність для кримчан настала з 2014 року. І сьогодні, особливо у світлі останніх подій, практично не залишилося тих, хто цього не бачить або не чує. А ми попереджали з першого дня так званого повернення в «рідну гавань», що саме нас усіх, якщо не проявити правильну політичну свідомість і народну солідарність проти правового свавілля і державного терору, чекатиме в цій «гавані». Не варто очікувати справедливості від несправедливого тирана. Помилково чекати миру і добра від до зубів озброєних людей («зелених чоловічків»), що прийшли до тебе додому. Ви прийшли в Крим з гучними гаслами збереження миру і порядку, але ціною цього уявного миру виявилася кров убитих, викрадених і закатованих моїх співвітчизників і земляків! Мир і порядок не можна побудувати на зламаних долях і сім'ях, сльозах осиротілих дітей і розбитих серцях матерів! Абсурдно за мир і порядок вбивати, садити, залякувати і викрадати. За мир і порядок треба жити, творити і розвивати!
Звинувачення на нашу адресу – про цілі захопити владу і повалити конституційний лад РФ – від тих, хто сам знехтував своїми міжнародними договорами і навіть національними нормами, захопив владу і території сусідів, братніх народів, не тільки смішні і дурні, а й відображають справжнє обличчя та імперські амбіції цього агресора. Ми говорили і говоримо об'єктивну правду, без претензії на владу та іншого абсурду, в якому нас брехливо звинувачують. Наша правда, як і в усі часи, стає гіркою для тиранів і режимів нашого часу, за що піддають нас наклепам, гонінню і висилці в далекі від дому краї, де раніше бували наші предки через такі ж необґрунтовані переслідування з боку батьків і дідів сучасних фараонів – дзержинських і сталінів.
Кращим доказом нікчемності й надуманості звинувачень на нашу адресу про міжнаціональну та міжрелігійну ненависть і ворожнечу є відсутність хоча б одного реального свідка з боку звинувачення, який би підтвердив хоч один факт нашого слова чи погляду в сенсі, про який твердить звинувачення, не згадуючи вже про якісь вчинки, заклики, плани! Ми виросли в багатонаціональному Криму (школа, садок, навчання, робота, сусіди), і якби пред'явлене нам звинувачення мало би хоч якесь до нас відношення, то невже не знайшлося б документального доказу або свідчення цього? А реальне сприйняття суспільства, загальнокримська і світова солідарність з нами, численні свідчення від людей різних національностей та конфесій на нашу підтримку і проти звинувачень – найкращий доказ цим моїм словам! Про надуманість нашого міфічного зв'язку – нібито для досягнення визначених звинуваченням цілей – з військовими та генералами російської армії навіть говорити зайве і смішно. Бо інакше – де ці генерали й офіцери армії? Де сила, яка нібито підтримала нас у тому, що нам повідав «борцун» за безпеку, який проявив себе схильним до зради, оперативник ФСБ – Артикбаєв Н.?
У низці бурхливих подій і трансформації світової політики В. В. Путін виголосив ще одну думку, яка мимоволі згадується: «Всі хочуть нас вкусити або щось у нас відкусити, ну нехай знають ті, хто цього хоче або збирається – ми зуби всі вибʼємо!». Те, що РФ не соромиться застосовувати свою зброю проти мирних громадян, що хімічну зброю випробовує на беззбройних і що, не шкодуючи, відправляє на вірну загибель гарматним м'ясом або витратним матеріалом синів свого населення – це ні для кого не секрет. Ми всі очевидці цього. Те, що це прикривається національними інтересами, – теж ясно, так було і в минулому. Але як не бачить і чому мовчить народ, коли наслідком цих ігор та інтриг є незрозумілі жертви дітей і синів, тих, кого обманює пропаганда? Це, звичайно, ваша внутрішньоросійська біда..., а мій народ виявився знову залученим у цю пропаганду.
Так-от, ми не дозволимо будь-що у нас відкусити чи покусати нашу культуру, історію та релігію. Але методи наші не військові, а мирні. Слова правди та істини назвали ви нашою зброєю злочинів. Сила наша – не в ядерній зброї, а в єдності й солідарності. Натхнення нам дають золоті сторінки історії предків і прекрасна релігія миру, добра та справедливості – іслам. Ми готові перенести всі труднощі на цьому шляху так само рішуче, як усі ви прагнете обмовити нашу релігію – іслам, обікрасти народне багатство – історію, культуру, мову, архітектуру, і знищити нас як титульний народ Криму. Ми проявимо таке терпіння і старанність на обраному нами ненасильницькому шляху, якого не показали вам раніше ті, кого ви підкорили й асимілювали, підпорядкували та, обдуривши, забули. Амінь.
З історією Росії я був змушений глибше ознайомитися після подій 2014 р., щоби зрозуміти суть цього народу і політику держави, яка вторглася в мій будинок і наше життя. М'яко кажучи, я в шоці: як повторюється історія, методи управління, державна політика її органів, інститутів – навіть у період із кінця царської Росії. Чому народ не бачить, що немов під копірку над ними проводять політику поневолення і гніту? Чому можновладці не бачать, чим закінчилася історія і життя всіма засуджених, проклятих їхніх попередників?
Як і в минулому, інституційна спадщина КҐБ, якою є ФСБ, має свій слід у всіх справах, зшитих білими нитками.
Роль і місце духовних управлінь, на жаль, як і раніше, далекі від текстів, вимог священних книг, канонів релігії, а відокремлення релігії від життя, декларована законом, – закінчується в дні закликів на чергові національні вибори або коли треба виправдати чергові політичні рішення государя (як приклад – війна в Сирії, Україні; анексія Криму і т. д.) Навіть конституційну реформу – нахабно і не червоніючи – духовенство виправдовувало. У наших кримінальних справах також не обійшлося без їхньої співучасті та сприяння – від ДУМК, зокрема. Це все я кажу лише до того, що хай поміркують хоча б ті, які при здоровому глузді та щирі самі з собою. Нехай згадає ці слова кожен, хто буде слухати лицемірів з духовенства, що закликають не плутати політику з релігією…
Російські спецслужби разом із поліцією, слідством, судами – будучи на папері «поза політикою», а насправді за першим же наказом, а часом і без нього – поспішають рятувати бідний режим від армії страшних ворогів: «кровопивців»-журналістів, адвокатів-правозахисників – і до зловісно оголошуваного вже поза абсолютно всіма законами будь-якого інакомислення. Таким чином ці «вартові порядку і закону», за визначенням професора Вітале (соціолог Алекс Вітале, книга «Кінець поліцейщини», The end of Policing), стали «репресивним інструментом, що підтримує соціальну, економічну і політичну нерівність». Якщо не вже, то зовсім скоро псевдоворогів буде більше за купку лояльних, що годуються від государя. Цікаво, що тоді?
Ми ж усі, свідки тих жахливих подій у Керчі та Казані, можемо сміливо констатувати, що вся ця дороговартісна для бюджету армія бюрократів і трутнів забула або розучилася робити свою безпосередню роботу. Ось і виходить, що злочинці на волі та при владі, а ми без злочинів посаджені й обмовлені яко терористи і екстремісти.
Наша кримінальна справа і підсумковий вирок по ній – черговий і, на жаль, не останній приклад того, як явно невинних, мирних і цивільних осіб/людей судять військові суди просто за перетин «подвійної суцільної» в головах окупанта і задля залякування інших, надто сміливих і вільних…
Міжнародні моніторингові звіти – та й ми самі, мешканці Криму – за вісім років де-факто влади РФ у Криму свідчать про викрадення, тортури, вбивства (зокрема при слідчих діях), масові обшуки за формою і видом спецоперацій КТО, підкидання книг, газет, журналів та ін.; заборони збиратися одним громадянам і вседозволеність збіговиськ, угодних владі; заборона навіть молитися за брехливо звинувачених зниклих синів народу; заборона і викорінення відвідувань родичами відкритих судових засідань і вироків; абсурдних звинувачень у місіонерстві; переслідування за публікації та висловлення своєї думки ще періоду України; зазнаване нами пекло в період багаторічного утримання в структурах ФСВП РФ; добровільно-примусова паспортизація, хоча правильніше сказати «аусвайсовізація» з подальшим переслідуванням їхніх власників; я вже мовчу про незліченні порушення та нищення у соціально-побутовій, історико-науковій, архітектурній, культурній та інших сферах – взагалі суцільний потік прикладів жахливої дисфункції всієї російської правоохоронної, наглядової та судової системи, так і держави загалом.
Все це планомірний і послідовний рух за раніше затвердженим політичним курсом окупанта. А якщо говорити про декларовану з перших днів анексії турботу про людей і піклування про мир та благополуччя багатонаціонального Криму, про його процвітання, – то досягти цих цілей точно неможливо, увʼязнюючи та пригнічуючи корінний народ Криму, переслідуючи політично активне населення і проводячи політику ісламофобії!
Політично мотивовані суди – це ритуал для легалізації вже давно прийнятого рішення. Таке ж і наше сьогоднішнє подання під назвою «суд». Таке відкрите нехтування Апеляційним військовим судом Власихи навіть своїх рішень і дій свідчить лише про те, що політична воля і безкарність у подібних категоріях справ не має меж. Інакше прокоментувати рішення суду я не можу: дати додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи і при цьому позбавити права подати зауваження на протокол судового засідання в установленому законом порядку. Не розумію логіки в тому, щоб направити нам у СІЗО для вручення документи, що стосуються матеріалів кримінальної справи і необхідні для вивчення та підготовки стратегії захисту, але при цьому ігнорувати той факт, що ці документи і їхні переклади на зрозумілу нам рідну мову нам не вручені! Як можна назвати затягуванням нами процес ознайомлення, надавши файл тривалістю в 225 годин і допустивши до прослуховування лише на трохи більш ніж 70 годин? Продовжувати список цих порушень не бачу сенсу. Саме тому я і всі ми говоримо, що рішення у наших справах прийняті давно і не людьми в мантіях. Тому ми звертаємо увагу на політичні, історичні та ісламофобські складники в питанні захисту своїх прав та інтересів.
У всі часи правду називали пропагандою, інакомисленням, а фашизм, тиранію і справжню пропаганду – подавали правдою... Говорити про політику можна тільки під певним «правильним» ідеологічним кутом. Така реальність сучасної РФ. Але ми, як і мій багатостраждальний нескорений мусульманський кримськотатарський народ, маємо колосальний досвід захисту своїх прав, цінностей та ідентичності, що передаються з покоління в покоління разом із молоком матері. Ми добре розуміємо мораль притчі німецького пастора Мартіна Німеллера: «Коли нацисти прийшли за євреями, я мовчав, бо я не єврей; коли прийшли за комуністами – я мовчав, бо я не був комуністом; коли прийшли за мною – не залишилося нікого, хто б заступився за мене». Наша релігія вчить не бути байдужим до біди і скрути сусіда або ближнього. Ми сприймаємо біль і несправедливість будь-кого як свою. За цю єдність і солідарність ми гнані, й саме ці цінності ви і ваше злочинне законодавство та уряд хочете в нас викорінити. Ви так виховуєте своє суспільство й населення – бути аполітичним, пасивним і байдужим. Лев Троцький 1922 р. на підтримку політичної боротьби Леніна і Дзержинського з інакомисленням сказав публічно, зокрема про висилки (крім розстрілів): «Ми цих людей висилаємо, тому що розстріляти їх не було приводу, а терпіти неможливо». Ось і ми з 2014 р. спостерігаємо в Криму реалізацію саме цієї політики держави та її судів. Нікого не оголосили потерпілим від нас, збитку від нас ніхто не виставив – але держава нам дає жахливі звинувачення і дикі терміни.
Фактично, потерпілою від нас виставляє себе держава РФ! А її інтереси представляє військова прокуратура, якій допомагає військовий суд! Чого нам у цій ситуації очікувати?! За формою і змістом усі ці переслідування, звинувачення та суди не витримують жодної критики. Як у національному, так і в міжнародному правовому полі це суцільні порушення базових і фундаментальних прав людини. Ось і виходить, що для досягнення мети – винищення нас, нашої думки і волі – когось видворяють із Криму, когось вивозять столипінськими вагонами, як у минулі часи, депортуючи на Урал і Сибір.
Олександру II приписують слова: «Росія – держава не торгова і не землеробська, а військова, і покликання її – бути грозою світу». Сьогоднішні спадкоємці влади сприйняли ці слова за гасло і чітко діють у своїй внутрішній та зовнішній політиці відповідно до цих слів минулого диктатора, свого попередника.
РФ провадить політику політичного державного тероризму – не проходить і місяця, а то й тижня, щоб не стало відомо про факти чергових переслідувань активістів, журналістів і навіть адвокатів; про правозахисників я вже мовчу – це немов норма в цій авторитарній країні... Що це все, як не системний державний терор, виконуваний руками слідчих, прокурорів, суддів?
У кожної людини є свій будинок і своя Батьківщина, і у нас є свій край – рідний Крим. У ньому ми хочемо жити і творити. Його нам заповідали наші предки. Але жити ми хочемо згідно з тими цінностями й поглядами, які дали колишню славу нашим предкам, а не з навʼязаними вами, чужими нам і нашій релігії «цінностями» зради, віроломства, жадібності й інших вад вашого життя. Ви ж прийшли в наш будинок і наше життя, щоб не творити, а руйнувати. Ви принесли нам не мир, а біль, тривоги, втрати і сльози дітей та матерів. Ви бажаєте зробити нас бездомними й безликими – але ви помилилися, як і ваші предки. Цього не буде! З волі Всевишнього ваш репресивний каток і людожерський режим зупиняться на нас. Амінь.
Який здоровий глузд і розум може повʼязати з нами терор і насильство? Що з розумом і сутністю тих, які повʼязали з нами всю цю фальш і марення? Все озвучене мною сказано кожному, хто прямо або побічно повʼязаний зі здійснюваним свавіллям. І не думайте, що час звітувати за все скоєне десь там далеко. Повірте, що все зміниться значно швидше, ніж ви думаєте. Нас не лякають ваші дикі терміни, бо вони не гумові. А тиранія Сталіна і подібних, хоч як довго тривала, – теж канула в Лету. Ви не зможете відняти у нас те, що не підвладне вам. Наше життя і віра належить не вам і не вами дана. Ми вільніші, ніж будь-коли чи будь-де. Ваші ж свобода, сила і влада вельми сумнівні, і що раніше ви це усвідомите, то краще для вас самих.
Вʼязниця нам миліша, ніж те, що ви хочете і пропонуєте нам. Прокиньтеся, поки не прийшов ваш кінець. Зупиніть свій утопічний і кривавий шлях у прірву. Врятуйте свої душі від мук, ганьби і принижень.
А поки наші благання спрямовані проти кожного несправедливого гнобителя та його підручних. Ми молимо Всевишнього за кожного, хто солідарний з нами, хто поруч із нашими рідними, хто підтримує нас на судах, у своїх листах і всілякою діяльністю на майданчиках у всьому світі:
Хай ваша душа не сумує ніколи,
а вогонь надії ніколи не гасне.
Хай над брехнею правда ваша завжди тріумфує,
а ваше слово хай буде алмазом твердим.
Хай в боротьбі проти зла ваші крила не слабнуть,
і вас нехай не огорне безсилля.
Ну, і важливо – що завжди є в наших молитвах і окрилює нас – це те, що всі ці роки нас і наші сімʼї ні на хвилину не залишили сотні й тисячі небайдужих, солідарних із нашою мирною боротьбою за правду і справедливість; ті, що спрямували обʼєктиви своїх камер і налаштували своє перо показувати й говорити правду, відображаючи весь той біль, усі жертви та свавілля, з якими зіткнувся наш народ, усі політично активні й вільно мислячі кримчани. Як у Криму, так і далеко за його межами нас памʼятають сотні й тисячі часом незнайомих нам людей.
Ваші листи зі словами підтримки для нас воістину як ковток чистого повітря; вони надають кольорових відтінків у сірих вʼязницях; це показник присутності у світі живих і гідних сердець, а також певний стимул та натхненник боротися далі й більше.
Сагъолунъ джемаат, эллеринизни упемиз. [дякую, громадо! Цілуємо ваші руки]
Эй меним джесюр ве адалетли халкъым. [Гей, мій відважний та справедливий народе!]
О мій мусульманський народе, який пережив минулу анексію, депортацію і зберіг нам нашу історію, культуру, релігію – сьогодні наш обовʼязок зберегти це все для наших дітей, для наступного покоління. Ми повинні не тільки памʼятати історію предків. Своїм прикладом ми прагнемо показати шлях захисту майбутнього нашого народу.
Спасибі активістам Туреччини, Канади, Латвії, Литви, Чехія, Франції, України, Росії та ін.
Окреме спасибі консульському відділу в Ростові-на-Дону, всім моніторинговим і дипломатичним місіям і МЗС України.
Правозахисним організаціям Amnesty International, Front Line Defenders, Фонду Джорджа Клуні «За справедливість», Центрові прав людини ZMINA, «Крим SOS», ЦГС, КТРЦ і всім, хто всі ці роки поруч з нами і за нас.
Представництву Президента України в АРК, МЗС України та ін.
Радий був дізнатися і вірю, що дасть свій ефект стосовно нашого звільнення і кінцевої перемоги правди над брехнею, ініціативи «публічного менторства» і «авторів-амбасадорів» – як мінімум це ще один доказ неприйняття світом брехливих звинувачень і вироків російського «правосуддя» проти всіх нас.
Мої дорогі колеги журналісти НСЖУ, PEN, ATR, «Ґрати», «Крим Реалії» і всі, хто був у Криму, – ви в найтепліших моїх спогадах. Боюся, не дадуть мені перерахувати всіх вас поіменно, але всіх вас памʼятаю і дякую вам. Спасибі вам за вашу системну і послідовну роботу й підтримку. Мабуть, у сьогоднішній боротьбі проти імперських амбіцій РФ ЗМІ зроблять ключову роботу у справі перемоги добра, справедливості й правди над брехнею, тиранією і беззаконням.
Разом нас багато, нас не подолати. Рухаймося рішуче й упевнено далі й ні кроку назад.
Всі разом ми зробили і продовжуємо робити те, що далі повинні взяти й довести до кінця політики. Якщо вони це забудуть або не зрозуміють, то ми знову і знову будемо говорити правду, хоч яка вона гірка, навіть із катівень вʼязниць Уралу та Сибіру.
Мені щиро шкода, що українському народові довелося на своїх хатах і сімʼях відчути те, від чого застерігали проникливі люди всі останні вісім років, – агресивну політику сучасної РФ. Боляче бачити, як світ по-справжньому почув і усвідомив загрозу лише після таких розвʼязків і кровопролиття.
Але я щиро захоплений стійкістю, самовідданістю і єдністю українського народу, консолідацією світової спільноти й бізнесу. Приємно чути, як почали пробуджуватись і в різних елітах РФ.
Команду російських активістів і правозахисників: Віру Лаврешину, «Стратегію 18», Алєксандра Криленкова, Льва Пономарьова, Віталія Пономарьова, Серґєя Давидиса, Костянтина Котова, ПЦ «Меморіал» і всіх інших, з ким був радий особисто познайомитися і спільно працювати, – завжди памʼятаю і вдячний за все, що було зроблено і робиться, попри жодні перешкоди і переслідування.
Не можу промовчати про «Новую газету» – видання, важливе для всіх політвʼязнів РФ та й усіх, хто не втратив почуття відповідальності, хто не отруєний пропагандою державних ЗМІ та репресивного режиму. Це єдине джерело інформації в спецблоках СІЗО і одиночних, ізольованих від світу й новин, камерах тюрем РФ.
ПЦ «Меморіал» хочу окремо виділити і подякувати за системну, посильну та важливу для нас вашу солідарність із нами, вашу віру в нас і професійну оцінку того, що ми не терористи/екстремісти/диверсанти. Ви гідні громадяни своєї країни. Ви ціною власних жертв вибрали тернистий в РФ шлях захищати справедливість і говорити правду.
Щиро бажаю вам удачі, красивого терпіння та гідних помічників в обстоюванні своїх і наших прав при чергових нападках режиму на вашу важливу для всіх нас діяльність, закладену академіком, правозахисником і дисидентом Сахаровим. Тисну всім вам руку. Не здавайтеся і не зупиняйтеся.
Я і всі в'язні Кремля навіть із вʼязниць сучасних гулагів бачимо, чуємо і радіємо тому, як згадані організації, НКО, журналісти, активісти, правозахисники не втратили своє людське та професійне обличчя й серце, продовжують допомагати тим, кого жорна політичних репресій намагаються перетерти в порох, щоб знищити наш ясний погляд і позбавити можливості відрізняти честь від підлості, гідність від лицемірства, свободу від рабства, закон від беззаконня.
Ми всі встали на обраний нами шлях, щоб дійти до кінця, бо інакше навіщо було на цей шлях виходити. Воістину: хто йде – той дійде. Наскільки ж істинні слова великого мусульманського вченого імама Шафі: «Псується застояна вода – але смак її солодкий, коли вона перебуває в русі»!
Нині закували лише наші тіла, але дух наш, віру нашу і правду навіть «правосуддю» й режиму РФ неможливо підкорити, посадити, знищити. Зрозумійте ви це нарешті!
До скорої зустрічі на волі – рідним і солідарним, а всім тиранам та їхнім приспішникам – до зустрічі в Гаазі та на суді у Господа світів у день великого Суду.
15.03.2022