Віктор Косенко – композитор, в музиці якого відчутні всі риси української ментальності. Від ліричності та ніжності до трагізму. Від радісного піднесення до сентиментальності.
11 лютого в Львівській національній філармонії ім. Мирослава Скорика звучатиме концерт Віктора Косенка для скрипки з оркестром ля мінор, тв .6 .
Виконуватимуть Концерт скрипалька Лідія Футорська та Академічний симфонічний оркестр львівської національної філармонії під батутою Володимира Сіренка.
Історія цього твору є надзвичайно цікавою та такою, що надихає. Попри свою красу концерт майже не виконувався в Україні. Не було навіть партитури в хорошій якості. Зацікавлення та бажання грати цей твір виявили львівська скрипалька Лідія Футорська та диригент Сергій Хоровець. Саме з їх ініціативи почалось відновлення концерту.
Про це далі в інтерв’ю розповіла пані Лідія Футорська.
Львівська скрипалька Лідія Футорська.
– Як з’явилась ідея виконувати саме музику Віктора Косенка у Вашому концертному репертуарі?
– Це дуже натурально, що ми маємо любити, пропагувати і поширювати нашу, українську музику. Хто ж її може більше любити та краще відчувати, ніж ми?
Звісно, її грають і в інших країнах, проте цей код, який закладений в нас, його неможливо відмінити. Тому ми маємо просто купатись в ній, вона постійно має звучати в наших залах. Це не просто думка, я намагаюсь це постійно підтверджувати своєю роботою, своїми виступами. Дуже велику частину мого репертуару становлять твори українських композиторів, українська класична музика.
Віктор Косенко для мене є одним з тих композиторів, в творах яких я можу найбільш повно виразити себе як виконавця. Це музика, яку найкраще відчуваю, найбільш вона мені виходить, лине з середини. Це та музика, яку я можу озвучити і знаю, що потрапляю точно в ціль, точно в код цієї музики, бо це чутно. Вона просто відкривається, розцвітає, звучить. Тому, без зайвої скромності, можу сказати, що Косенко – мій композитор. І якось так склалось в житті, що я відчула: маю присвятити йому чимало зусиль, щоб цей автор заново відкрився, зокрема в скрипковій музиці.
Український композитор Віктор Косенко.
Знайшов Концерт Сергій Хоровець і запропонував його виконати. І от тоді почалося. Це було незадовго від 120-го Дня народження Косенка. Вдалось організувати невеликий тур з цим твором та ледь не вперше реалізувати його у Львові, а також заграти в Запоріжжі, Харкові та Житомирі. З того часу пройшло понад 5 років і до 125 іменин композитора виникла ідея виконати Концерт знову. Така музика має звучати якомога щастіше.
На мою думку, це один з кращих українських скрипкових концертів, який можна вільно презентувати на світових сценах. Тому, великою радістю буде знову його озвучити на концерті 11 лютого. Тим паче з таким грандіозним диригентом, як Володимир Сіренко. Я думаю, це буде дуже красиво.
– Відомо, що ноти Концерту В. Косенка , за якими відбудеться виступ мають свою окрему історію, чи можете нею поділитись?
– Цей концерт має дві редакції. Косенко написав лише клавір і, на жаль, не встиг його довершити. Оркестрував твір Олексій Горохов. Також є ще варіант Г. Майбороди. Я зупинилась на версії О. Горохова, оскільки вона мені здалась ближчою до самого Косенка, більш камерною, лірично.
Коли почали шукати ноти, то виявилось, що є досить нечітка копія, з багатьма помилками, за якою майже неможливо виконувати твір.
З’явилась ідея знайти мецената, щоб створити порядну партитуру для такого достойного твору.
Одного разу, бувши запрошеною з концертом для українського посольства на Кіпрі, я наважилась розповісти українцю Дмитру Якушеву, що є такий чудовий твір без доброї партитури.
Без Дмитра Якушева цих нот би не було. Величезну роботу також зробив редактор. Треба було не просто набрати текст. Необхідними були композиторське вміння і талант, щоб все це зіставити, повиправляти і навіть дописати окремі ноти. Це доручили молодому українському композитору Івану Пахоті. Велика також подяка Сергію Хоровцю, який працював переважно над технічними питаннями. Також ми вдячні адміністрації Львівської національної філармонії ім. М. Скорика за сприяння в підготовці партитури.
Я страшенно рада, що ця ідея втілилась. Партитура, за якою ми гратимемо на концерті є результатом цієї праці.
Мета такої роботи не є комерційною. Це є справа честі, патріотизму, любові до музики. Також моєю ідеєю було, маючи спонсорську підмогу, надрукувати і подарувати, цю партитуру філармоніям України та музичним академіям, щоб музику Косенка могли виконувати повсюдно.
Надіслала ці ноти знайомим музикантам в інші країни. Один екземпляр вже поїхав в Америку до української скрипальки і ,сподіваємось, почути виконання твору Косенка і там. Ця партитура –це зусилля чотирьох людей: мене, Івана Пахоти, Сергія Хоровця, Дмитра Якушева, а також друзів, які допомагали нам. Обкладинку, наприклад, допоміг підготувати композитор Остап Мануляк.
Віднайдена партитура та партитура в редакції І. Пахоти.
– У кожного музиканта за виконаним твором є своя історія, свій сюжет. Про що Ваша історія в Концерті В. Косенка?
– Часто музиканти не задумуються над тим, як сформулювати це в слова. Мені цей твір асоціюється перш за все з Україною. Це мовби якийсь політ над моєю рідною землею, з великим трепетом, з серцем переповненим любов'ю до цієї землі, з масою надтонких відчуттів і нюансів. Це не є твір широкого масштабу. Щоб вникнути в цю музику треба зануритись до дна свого серця, там знайти ці всі кольори, всі тони.
Думаю, що тут дуже багато саме українських національних кодів. Того, на що реагує саме наша українська душа. Також це така собі енциклопедія української душі з усіма її відтінками. Як зі злетами, мріями, так і дуже характерною для нас сентиментальністю. А ми є дуже сентиментальними, кордоцентричними. І кожен має навчитись самостійно, як давати собі раду з цими почуттями. Але це є ми. Це все є про українську душу.
Розмовляла Марія Сидорак.
04.02.2022