Молоко чи пиво в річках не потекло, небо на землю не впало, і це тішить оптимістів та додає наснаги песимістам. Коронавірус мутує, війна гібридизує — і переважна більшість громадян до того звикли, а у 2022 році звикнемо до ще чогось, аби тільки Полтвою чи Сулою не потекло щось безлактозне чи безалкогольне. Огляд подій року в Україні.
Тяжко пандемічний 2021 рік виявився лише продовженням дуже тяжко пандемічного 2020-го. Олімпіада, європейський чемпіонат з футболу і навіть "Євробачення", які де-факто відбувалися в 2021-му, на логотипах мали написано 2020. Власне саме ці заходи дали українцям можливість трохи гордитися собою. Беленюк і Довбик записали себе в історію. Перший золотою перемогою над угорцем, другий гарним голом шведам. Борець працює у Верховній Раді, футболіст має шанс повторити шлях Олега Блохіна та Андрія Шевченка в політиці, і хай Бог його від того милує. В контексті "Євробачення" знову довелося згадати, що ми співаємо краще за всіх, але 24 золоті, 47 срібні і 27 бронзових медалей паралімпійців коментарів не потребують.
Решта цифр вимагають нормального почуття гумору, яке допомагає не втрапити в депресію, бо гордитися від побаченого в телевізорі можна і треба, але іноді хочеться їсти, а цей процес "за звітний період" стало складніше реалізувати. Вітчизняна статистика порахувала, що у порівнянні з 2020-м найбільше подорожчала олія — на 47%. Інші показники росту: цукор — 40%, яйця — 25%, хліб — 18%, м'ясо — 13%, овочі — 12%.
Сакральний для українських широт продукт — гречка. Вона, за даними Держкомстату, подорожчала за рік на 23%, але цимес ситуації з цією крупою в іншому. В 2020 році гречки в Україні зібрали найбільше за всю історію існування країни — і раптом сталася така халепа. У 2021 році в нас найбільший урожай зернових, з чого дуже тішаться далекі до аграрної промисловостті громадяни, але з цього приводу чомусь виникають сумні паралелі з гречкою.
Банан з Еквадору доступніший за вітчизняне ябко
Проте історія з гречкою та іншими продовольчими товарами для звичайного обивателя запам'ятається феєричними провалами обивателів незвичайних. У жовтні народний депутат від "Слуги народу" Микола Тищенко довів, що вміє не тільки вузяти пальцем по унітазу в пошуках мікробів, говорити про гумову ляльку і плювати з "Велюру" на карантин, але й знає якісь таємничі точки, де гречка коштує 12 гривень, а сало — 50. А вже під Новий рік у продуктовій темі відзначилася Олена Зеленська. Рівня "наколотих апельсинів" Людмили Янукович сучасна перша леді, на щастя, ще не досягнула, але її скумбрія по вісім гривень назавжди ввійшла в історію державного ціноутворення.
Натомість Денис Шмигаль вербальними перлами старався не грішити і відкривав рот лише, коли це не загрожувало йому несподіваними наслідками. "Плюсом" у список власних досягнень прем'єр-міністр може собі намалювати те, що тарифи на комунальні послуги виросли лише на 10%, а обіцянки Дениса Анатолійовича не підвищувати комірне, поки триває опалювальний сезон, Кабмін наразі дотримується. Хоча сам термін Кабмін за рік остаточно перетворився у щось аморфне і майже метафізичне. На початках свого існування "зелена" Верховна Рада продукувала законопроєкти в турборежимі, згодом парламентарі вгомонилися і занялися звичною дифузією під куполом, а турборежимом заразився уряд, де саме в такому темпі відбувається ротація посадових осіб. Тільки міністрів помінялося дев'ять штук, а відставлених чиновників меншого масштабу (хоча голову Фонду держмайна дрібнокаліберним клерком ніяк не назвеш) можна рахувати довго і нудно.
Цей колектив мусить домовитися з небесною канцелярією, щоб зима була тепла і коротка
Щоправда, у лавині відставок були дві, про які варто згадати окремо. У липні посаду міністра внутрішніх справ за власним бажанням залишив Арсен Аваков. Міністерський портфель Арсен Борисович носив сім років, і не можна сказати, щоб від того дуже втомився. Занадто самостійного силового міністра колективна Банкова спровадила без жодного рейваху, й Аваков поки що також тихо почав вибудовувати свою політичну кар'єру в іншій іпостасі. І навпаки з потужним резонансом зі спікерського крісла команда президента в жовтні зганяла Дмитра Разумкова. Коли цей своєрідний екзорцизм став доконаним фактом, то на тій самій Банковій задумалися, що робити тепер з відставником, який почав демонструвати непристойно високі рейтинги, а ще не створена партія "під Разумкова", згідно з соціологічним опитуванням, легко долає прохідний бар'єр у Верховну Раду.
Володимир Зеленський не особливо переймався цими двома персонажами, які, дуже ймовірно, складуть йому компанію у президентських виборах, і, реалізувавши низку своїх прагнень (розігнати старий парламент, а новий струнко вишикувати, подивитися в очі Путіну, зустрітися з Байденом), звернув увагу на Раду національної безпеки і оборони та вирішив вивести цей орган на якісно новий рівень. Злостивці відразу почали порівнювати повноваження, які отримала РНБО, з можливостями тонтон-макутів — усемогутніх гаїтянських силовиків часів диктатора Дювальє, а для особливо вразливих співвітчизників згадали Івана Грозного та його опричників. Секретар Ради Олексій Данилов з культом вуду, за офіційною інформацією, не знайомий і мітлу з собачою головою до сідла не причепляє, як то робили соратники Малюти Скуратова. Але вже з початку року переключив свою діяльність в темп алюру. Спочатку з'явилося рішення РНБО про застосування санкцій проти нардепа Тараса Козака та телеканалів 112 Україна, NewsOne та ZIK, яке Зеленський оперативно ввів в дію. Потім РНБО підтримала санкції за фінансування тероризму проти 19 юридичних та 8 фізичних осіб, серед яких Віктор Медведчук та Оксана Марченко. А вже в листопаді президент Зеленський підписав "антиолігархічний" закон, який має відокремити великий бізнес від політики та обмежити вплив касти, створеної ще в минулому столітті Леонідом Кучмою, на політичне та економічне життя України. Хто є олігархом і яке майбутнє чекає представників цього соціального прошарку, вирішуватиме РНБО, а Данілов побіцяв до лютого представити відповідний список.
Разом із секретарем Радбезу у важливих процесах буде брати участь Бюро економічної безпеки, яке почало працювати 24 листопада і має стати єдиним органом державної влади, відповідальним за боротьбу з економічними злочинами, тобто зав'язати на себе те, чим займалися профільне управління Служби безпеки та Податкова поліція.
Злі язики стверджували і стверджують, що на прю з олігархами Володимир Зеленський став, маючи єдину мішень — свого попередника Петра Порошенка. Проте першим несподівано отримав клопоти найбагатший громадянин України Рінат Ахметов, якого звинуватили ледь не у підготовці державного перевороту. Протистояння між Банковою і власником ФК "Шахтар" дуже швидко перейшло у підкилимну площину, зате Порошенкові від Державного бюро розслідувань вручили підозру про державну зраду, що не завадило п'ятому президентові поїхати до Туреччини, а потім Польщі з офіційними, як він сам каже, візитами. Ще Петро Олексійович пообіцяв з-за кордону повернутися і продовжити псувати життя Володимирові Олександровичу.
Хоча ускладнювати існування Зеленському є кому і без Порошенка. У листопаді видання Bellingcat та The Insider оприлюднили розслідування унікальної операції спецслужб України щодо бойовиків приватної військової компанії Вагнера. Чомусь про суперсекретний захід, крім українського керівництва, знав такий собі Олександр Лукашенко, і в результаті Зеленський втрапив в епіцентр скандалу.
Крім того, струсонув імідж чинного президента "пандорагейт", завдяки якому зацікавлені взнали про існування офшорних рахунків у "Кварталу 95" і безпосередньо Зеленського, який тривалий час саме боротьбу з офшорами використував для самопопуляризації.
Звести скандали на маргінес інформаційного поля можна було загадковим атентатом на автомобіль першого помічника президента України Сергія Шефіра, в результаті якого Ауді А8 отримав кілька дірок, а водій Олександр Іванько взнав, як лікують вогнепальні поранення у "Феофанії". Замах був надто "квадратним" чи, говорячи дипломатичною мовою, неоднозначним, тому для оптимізації реноме влади (тобто Зеленського) продовжилася потужна розкрутка глибоко позитивних ініціатив влади (тобто Зеленського). Серед них насамперед "Велике будівництво", яке таки дійсно кладе асфальт і бетон — і хто тепер згадає, що для реалізації цього проєкту були забрані гроші з антиковідного фонду. Є ще державні програми кредитування "5-7-9" і "Доступна іпотека", про які відомо, що вони існують і допомагають законослухняним громадянам, але ощасливлені нагадують легендарного ховраха, який в оригіналі "суслик" і його не видно, але він є. Ще в плюс офіційному Києву можна поставити старт кампанії добровільного декларування активів фізичних осіб, так звану податкову амністію. Правда, і тут вийшло не так барвисто, як планувалося, і замість очікуваних багатьох і багатьох мільярдів до державного бюджету надійшло 1 млрд 116 млн грн. Але тут є чим крити, бо свого часу "амністувалися" грузини, і в тамтешній бюджет надійшло всього 35 тис. доларів.
Окремо варто згадати законопроєкт про економічний паспорт українця, відповідно до якого плата за використання надр накопичуватиметься на персональних рахунках дітей українських громадян. Ця ідея президента могла конкурувати лише з віртуальною тисячою гривень від Зеленського вакцинованим проти коронавірусу.
Ефектний популізм став нормою, але трапляються й ефективні прориви, як це сталося з "Кримською платформою". Офіційний Київ зумів на міжнародному рівні реанімувати тему окупованого росіянами півострова. Це, звичайно, не компенсувало проблем з "Північним потоком-2", але викликало істерику в Москві, що є найкращим індикатором.
А ще Україна відсвяткувала тридцятиріччя своєї нової незалежності. Можна наводити алюзії з сорокарічною мандрівкою Мойсея з родичами і друзями, але не будемо, бо нам ще є куди йти.
06.01.2022