Рефлексії «Контрастів»

Рефлексії «Контрастів»: 5 особливих подій Фестивалю, що відбувся у Львові

У жовтні 2021 року «Контрасти» відгриміли у Львові. Тож пригадаймо одну з найважливіших подій сучасної музики в Україні та п’ять найзнаковіших концертів Міжнародного фестивалю.

«Контрасти» уже 27 років утримують пальму першості у царині сучасного фестивального мистецтва не тільки Львова, а й України. Знаною атракцією Фестиваль є також у Європі: щороку до Львівської національної філармонії приїжджають гості з-закордону, щоб послухати найновішу музику, але, що ще цікавіше, виконувати її. Цей рік не став винятком навіть попри пандемійну ситуацію: наприклад, швейцарці — диригент Сімон Камартін разом з віолончелістом Йонасом Краєнбюлем та піаністкою Андреа Віслі обрали Львів задля презентації щойно віднайдених у Цюрихській бібліотеці творів знаних європейських авторів.

Перші концертні вечори ознаменувались не тільки виставкою художниці Олександри Головатої, масштабними симфонічними імпрезами та світовими прем’єрами, а й по-справжньому модерними затіями клубного формату: 2 жовтня фоє філармонії поєднало марево й танець — мистецтво запахів (ольфакторний перформанс Влада Зварича) та електронну музику (авторства Миколи Хшановського, a.k.a. MusicDyer). Така колоритність перших трьох днів уже засвідчила достатньо про широту інтересів фестивалю та блискучу організацію. Однак що було далі?..

Фрагмент картини Олександри Головатої, що використана у візуальному оформленні Фестивалю.

Музика чотирьох поколінь

Концерт зібрав у програмі як українських авторів трьох поколінь, так і класика авангарду XX століття, поляка Вітольда Лютославського. На прикладі цієї програми хочеться наголосити на важливих рисах, притаманних Фестивалю загалом.

Спадкоємність традиції. У програмі звучала музика Віктора Камінського, який був учителем Остапа Мануляка з фаху у Львівській музичній академії. Остап Мануляк (який щойно став лауреатом премії імені Станіслава Людкевича в галузі музики), своєю чергою, був творчим керівником Стипендії Центру Шептицького, яка мала на меті пошук талановитих митців у різних мистецьких сферах. Так Остап став ментором молодого композитора Юрія Пікуша, твір якого, натхненний перебуванням в Резиденції, також виконувався того вечора і дав назву проєкту — «Summa Tempologica». Ще більш прикметно, що переклад словосполучення означає «суму темпологіки», тобто множинність варіантів мислення про розгортання в часі музики, і — її функціонування в просторі життя. Інший відомий автор, Михайло Швед, був учнем Мирослава Скорика, чия творча присутність теж позначила цьогоріч кілька фестивальних проєктів.

Друга риса, яка випливає із названого, — відкритість «Контрастів» до партнерських проєктів з суспільно важливими інституціями. Спільними зусиллями такі колаборації доводять, що мистецтво не може існувати як «річ в собі», обмежуючись єдиним творчим виміром. Розв’язання питань якісного наповнення українського культурного поля належить до сфери інтересів фестивалю.

Врешті, зупинімось і на третій (хоч і не останній) цінності — компетенції львівських музикантів у сучасній музиці. Наталія Кожушко-Максимів, Тарас Гамар, Наталія Пелех, Володимир Веретельник, Марко Комонько, Андрій Чайковський, Устим Жук, Оксана Литвиненко, Роман Кресленко — завдяки їхньому ентузіазму та інтересу відбулись ці прем’єри.

Шляхи Квартету

Переходячи до наступного підтвердження наведеної тези про значення участі музикантів найвищого рівня, розповім про ще одну камерну подію. На екваторі фестивального життя київські виконавці «Струнного квартету імені Левка Ревуцького» (Маріана Скрипа, Едуард Скрипа, Андрій Тучапець, Золтан Алмаші) привезли до міста Лева маніфест сучасної класичної музики з наміром довести: у своїй строкатості вона може викликати не менш захопливі почуття, ніж музика минулих століть! Програму становили твори самого Алмаші, шведа Томаса Єннефельта, львів’ян Любави Сидоренко та Богдана Сегіна, поляка Марцеля Хижинського. Твір Сергія Пілютикова дав назву концерту — «Шлях до Вудстоку», і це підтвердило спрямованість твору ген-ген за небокрай класичних уявлень про музику. Калейдоскоп екстрасучасних технік, елементів рок-музики, глибоких роздумів авторів над теперішнім часом, у якому саме це й поєдналось — зібрав найвідданіших, хоч і нечисленних слухачів.

Струнний квартет імені Левка Ревуцького.

Меланхолія за львівським Моцартом

І аргументуючи одночасність фестивального «вчора й сьогодні», традиції та новації, сміливості експерименту та звернення до перевіреного часом, цьогорічна фокусна тема «Контрастів» стосувалась дослідження минулого сучасного та після-сучасного, тобто постмодернізму («past-moderne / post-moderne»). Ця назва бере свій початок з есею Юрія Андруховича «Час і місце, або Моя остання територія». Водночас вона походить ще від коментаря до кроскультурного проєкту «past-moderne (post-moderne?..)», реалізованого у Львові у 2000 році Центром міжнародних культурних ініціатив, Львівською організацією Національної спілки композиторів України, Володимиром Сивохопом (директором Філармонії) та світлої пам’яті Романом Стельмащуком. Врешті, концерт 7 жовтня за принципом цієї ж назви був розподілений на два відділи. У першому — вдруге за своє поки нетривале життя, у просторі філармонії прозвучала музично-літературна композиція «Меланхолійна кантата на честь львівського Моцарта» для читця, хору, оркестру, солістів та електроніки Богдана Сегіна та Остапа Сливинського. Їхній погляд на світовідчуття Франца Ксавера Моцарта відкривався через ряд ретроспективно згадуваних митцем ХІХ століття ситуацій із міста Лева. Монтаж любовної меланхолії та міщанської ностальгії, листів самого Моцарта та фрагментів його щоденника, текстів стародавнього латинського гімну та авторських діалогів; музичної стильової розкутості зі складових п’єс Моцарта, українських старосвітських кантів та використання клавесина й бандури поруч з хоровими вставками, театралізованими епізодами, — вкупі всі ці риси «Кантати» спричинили її блискучий успіх.

Ірина Стефанко, Анна Іванюшенко, Олена Мацелюх, Мирослав Драган, Дмитро Губ’як, Маріанна Винар, Остап Сливинський, Група духових та ударних інструментів Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика, Львівський вокальний ансамбль «A cappella Leopolis» (керівник — Людмила Капустіна), Вінсент Козловський, диригент.

Контрастна Ніч

Безпрецедентний концепт нічної події організатори цьогоріч трансформували у дещо інший змістовний хід, і шалено-безперервна континуальність попередніх років набула нового вигадливого ритму.

Концертна хода тривала із 15:00 години до півночі, об’єднала шість кардинально різних концертів і таку ж публіку. Перформанс Мирослава Трофимука «Bronze» біля пам’ятника львівському Моцарту з подальшим включенням скульптури до звукового ландшафту події відвідали безліч містян, а сама площа Маланюка вкотре стала місцем творення сьогодення.

На двох наступних камерних виступах уже в філармонії слухали новітні п’єси й учні мистецьких шкіл, і рафінована освічена публіка. Адже «Харківське гітарне тріо» (Максим Тріанов, Ірина Половинка, Андрій Брагін) з творами для складів, які рідко зустрічаються у виконавській практиці привезли музику сучасних закордонних авторів, з якими співпрацює колектив, і найновішу музику, замовлену в українських авторів.

Мирослав Трофимук біля пам’ятника сину Моцарта.

«Sound Object Chamber Group» (Марія Ткачик, Юрій Немировський, Антоній Баришевський) натомість звернулись до творів, що встигли стати класикою. Найактивніші студенти Львівської музичної академії та інші щасливці дочекались до північного сольного речиталю Максима Шадька. Унікальна програма циклу «Ігри» Дьордя Куртаґа спричинила незабутні враження серед слухачів. А між цими заходами вкотре підтвердилась мозаїчна барвистість «контрастних» подій: спеціально для Фестивалю, спільно із німецькими композиторами та виконавцями на стінах філармонії відбувся відеоконцерт із прем’єр українських та німецьких авторів; саундартист Юрко Булка (∿ und̷e̷l̷ě̷t̷e̷d̷ ) відіграв електронний сет із проєктуванням своїх дій на монументальний орган філармонії.

Фінальний концерт

Всі ці проєкти спільно утверджують позитивні враження: щороку фестиваль не тільки віднаходить необхідні засоби для існування, а й залишається вірним своїй інтерпретації сучасності. Ідейно натхненного прихильною аудиторією, Фестиваль «живлять» люди — виконавці, композитори, що кожного року роблять свій внесок у розвиток мистецтва Новітнього часу. Навіть під час концерту-Закриття світові відкривалась нова музика — Флейтовий концерт Олександра Щетинського, який ще у 1994 році переміг на престижному Конкурсі імені Лютославського, але досі не звучав в Україні, а також твір Переможця Першого Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика, відомого автора Максима Коломійця. Тим часом Фестиваль уже готує програму-2022!