Якби Путін думав, що йому це зійде з рук, він би вторгся в Україну нині рано
"Нелегко зрозуміти, як ситуація може погіршитися в результаті переговорів на саміті".
Саме Вінстон Черчілль під час іншої холодної війни між Заходом і Росією ввів термін "саміт" для особистої зустрічі лідерів на найвищому рівні.
У цьому він мав рацію так само, як і у своїй ремарці, що конверзація є кращою, ніж війна. І – хоч вона віртуальна і в інші часи – можна сподіватися, що розмова між президентом Путіним і президентом Байденом принаймні лишить обидві сторони краще поінформованими про наміри іншої або, знову принаймні, про їхні відповідно заявлені наміри. Як завжди, довіра на дипломатичному саміті є на вагу золота.
Проте війна висить у повітрі. Формальна анексія Криму та неформальна часткова окупація східної України, зокрема Донбасу, залишають мало місця для сумнівів щодо зловмисних російських задумів стосовно вільної та незалежної суверенної держави Україна.
Концентрація військ останніми місяцями додає ще один елемент реальної військової та дипломатично-театральної загрози, а сутички – очевидно, спрямовані, щоби спровокувати українські сили на вогонь по російських силах (чи їхніх сателітах) і створити фіктивний casus belli, – також свідчать, що Росія зовсім не виключає свого (першого від інвазії в Афганістан чотири десятиліття тому) вторгнення на всю територію суверенної держави.
Владімір Путін, безперечно, найбільше хотів би повернути Україну в обійми Російської Федерації. Це би сподобалося його патріотичному, але збідованому народові, і зацементувало би його претензії бути спадкоємцем царів і Йосипа Сталіна. Якби Путін думав, що йому це зійде з рук, то вторгся би в Україну нині вранці. Масштаб того, наскільки йому зійде з рук такий явний акт збройної агресії, критично залежить від сприйняття Путіним опору Заходу.
Він згадає, як президент Обама зіткнувся з Кримом. Позиція Заходу і його подальша реакція були занадто слабкими, щоби стримати чи, тим більше, цофнути цю анексію. Путін добре пам’ятає, хто був на той час віцепрезидентом Сполучених Штатів. Історія підказує, що загроза дипломатичних та економічних санкцій, як і їхня реальність, не мають вирішального впливу на російського лідера, налаштованого відправити танки.
Росія та її найближчі сателіти, здається, дають собі раду навіть із найбільш каральними санкціями, включаючи ті, що поширюються на кумплів Кремля та їхні інтереси на Заході. А крім того, країни-ізгої – в яку перетворюється путінська Росія – мають способи уникати санкцій, що може підтвердити диктатор Пхеньяна, який любить сигари та ікру.
І, як ми знаємо, на відміну від Північної Кореї чи інших парій, Росія має власну економічну зброю, якою є постачання природного газу більшій частині Європейського Союзу. Тож у гру санкцій вони можуть бавитися удвійко…
Байден та його західні союзники жорстко розмовляють з Путіним відразу після їхнього непотрібного та принизливого відступу з Афганістану. Це не говорить про велику рішучість відстоювати західні інтереси і лояльно ставитися до союзника і друга в потребі. Байден, як його попередники Дональд Трамп та Барак Обама, відчуває алергію на іноземні "безконечні війни", а в американській громадській думці та політичних класах зростає потужна смуга ізоляціонізму.
Байден не потурає Путіну, але він, французи, британці та німці не виявляють бажання зробити єдину річ, яка би зупинила Путіна і його танки, – негайне повне членство України в НАТО. Всі уроки холодної війни вказують на те, що така демонстрація колективної сили радше стримує, а не спонукає до війни. Без цього Путін чує запах слабкості.
Редакційна стаття
If Putin thought he could get away with it, he’d invade Ukraine in the morning
The Independent, 8.12.2021
Колаж вгорі: rferl.org
08.12.2021