Хто очолить Німеччину?

У Німеччині сталося неймовірне: коаліціада, якій прогнозували затягнення щонайменше до кінця року, завершилася за менш ніж два місяці. І це при тому, що вперше в історії ФРН уряд формуватимуть три партії, одна з яких стала ледь не адвокатом України.

 

 

Отже, на пресконференції в Берліні в середу, 24 листопада, Соціал-демократична партія Німеччини, «Союз90/Зелені» та Вільна демократична партія репрезентували узгоджений коаліційний договір, який ляже в основу роботи майбутнього уряду країни. Узгодити всі суперечливі питання вдалося щойно вночі напередодні.

 

28 вересня три названі політичні сили розпочали консультації щодо створення нового федерального уряду за результатами виборів до Бундестаґу, які відбулися 21 вересня. Представники СДПН, ВДП і «зелених» майже два місяці узгоджували такі питання, як боротьба зі змінами клімату, мінімальна зарплатня, будівництво соціального житла, зменшення державної заборгованості, підвищення податків тощо.

 

Досі партії-коаліціянти офіцйіно ще не оприлюднювали списку кандидатів на міністерські посади. Утім німецьким журналістам вже вдалося через свої канали розвідати евентуальний склад нового кабінету.

 

Почнімо з бундесканцлера. Цю найвагомішу посаду в Німеччині знову, після 16-літньої перерви, обійме соціал-демократ. Нагадаємо, що попереднім канцлером від СДПН був сумнозвісний Ґергард Шрьодер, котрий нині старанно обслуговує кремль – працює на посаді голови комітету акціонерів компанії Nord Stream AG та членом правління «Газпрому». Він без жодних докорів сумління називає Володимира Путіна своїм особистим другом. Нагадаємо, що ще зовсім недавно чинний президент США назвав того ж Путіна вбивцею. Казус Шрьодера дозволив західним журналістам створити новий термін – «шрьодеризація», яким описується процес корупційного розбещення західних топ-політиків кремлівськими грошима.

 

Але досить про Шрьодера, він уже давно політичний небіжчик. А новим бундесканцлером має фактично 100-відсоткові шанси стати Олаф Шольц – виконувач обов’язків міністра фінансів та віцеканцлера Німеччини. Про нього наше видання вже неодноразово писало, але коротко нагадаємо.

 

Олаф Шольц народився 1958 року в місті Оснабрюку (Північна Саксонія) у робітничій родині. Вивчав право в Гамбурзькому університеті, який закінчив 1985 року. До лав СДПН він долучився ще в будучи школярем, ставши 1975 року активним членом організації «Молоді соціалісти». На керівні посади в партії потрапив щойно з 1994 року. Спершу як голова районного осередку в Гамбурзі, потім – міського.

 

Його ефективну роботу зауважили в центральних партійних органах. 2001 року він обійняв посаду виконавчого директора СДПН, а з 2002 ­– генерального секретаря. Окрім того, з 1998 року став депутатом Бундестаґу.

 

20 лютого 2011 року Шольц, вигравши вибори, став бургомістром Гамбурга. А це доволі впливова посада, адже місто Гамбург є окремою федеральною землею, тож ця посада відповідає посаді земельного прем'єр-міністра.

 

13 лютого 2018 року президія та правління СДПН призначили Олафа Шольца тимчасовим виконувачем обов'язків голови партії. А вже 13 березня 2018, коли було сформовано чергову «велику коаліцію» ХДС/ХСС-СДПН, Шольц отримав посаду віцеканцлера і міністра фінансів Німеччини.

 

На партійній конференції 9 травня 2021 Шольца переважною більшістю голосів було затверджено кандидатом на посаду федерального канцлера.

 

Нині Шольц має славу найпопулярнішого політика в Німеччині. Цікаво, що зовсім недавно ніхто й близько не вважав його харизматичним. Щобільше, з легкої руки німецьких журналістів до нього причепилося прізвисько «Шольцомат» за бюрократизм і нудний імідж. Утім цьогоріч перед нами представ зовсім інший Шольц – активний, запальний, красномовний. Його таланти оратора особливо проявилися під час так званих «тріелей» – телевізійних дебатів канцлер-кандидатів від трьох політичних сил: ХДС/ХСС, «зелених» і СДПН. Шольц тричі поспіль виграв ці дебати, що засвідчили результати опитувань телеглядачів, обійшовши і хадека Арміна Лашета, і «зелену» Анналєну Бербок.

 

Шольц стрімко нарощував власний політичний рейтинг і водночас підтягував рейтинг своєї партії. Відтак йому вдалося вдихнути нове життя в СДПН, яку багато хто вважав уже політичним лузером. Повернення партії на політичний олімп багато хто, зокрема й у лавах самої СДПН, вважають дивом і називають «відродженням німецької соціалдемократії», поверненням до славних часів Гельмута Шмідта й Віллі Брандта.

 

Але це все – справи німецькі. Нам же цікаво, як той Шольц ставиться до Росії, антиросійських санкції, «Північного потоку-2» й тому подібних речей. Наразі все виглядає не ідеально, але не так уже й зле. Наведу кілька характерних цитат Шольца про Росію, німецько-російські стосунки та «Північний потік-2»:

 

«Німецький уряд завжди вів діалог із Росією... Однак для спільної безпеки було б правильно, щоб Німеччина діяла разом з іншими».

 

«Я не вважаю прийнятним сценарій, за якого Росія підтримує добрі відносини з Німеччиною і водночас погані з Європейською Унією загалом».

 

«Якщо щось зміниться (у відносинах ЄУ та Росії, – Z), у нас повинні залишатися канали зв'язку, щоб ми могли повернутися до кращих відносин».

 

«Росія та інші країни повинні акцептувати розширення європейської інтеграції. Ми не хочемо повертатися до політичних реалій XVII, XVIII або XIX століть, коли такі держави, як Росія, Німеччина, Франція та Англія, формували політику між собою. Якщо ми хочемо залагодити спільну безпеку в Європі, то йдеться про співпрацю ЄУ та Росії».

 

«Щодо газогону ("Північного потоку-2"), будівництво якого завершено, то важливо, щоб усі враховували гарантії, пов'язані з його експлуатацією. До гарантій відноситься те, що Україна має залишатися транзитером (російського газу, – Z)».

 

Як бачимо – позиція не надто тверда щодо Росії, але й аж ніяк не «путінферштеєрська». Політолог, професор Вищої школи Бундесверу в Мюнхені Юрґен Фальтер (Jürgen Falter) в інтерв'ю газеті Bild запевнив, що Шольц здатен дати відсіч Путіну не гірше за Анґелу Меркель. «Шольц – міцний горішок. Проблема швидше в тому, чи не будуть у нього руки зв'язані соратниками по партії», – зазначив він. А у середовищі соціал-демократів дійсно досить багато політиків, готових примруженими очимо дивитися на безчинства Кремля, аби зберегти добрі німецько-російські стосунки. Але в будь-якому разі, на відміну від Шрьодера, Шольц, на переконання Фальтера, не збирається підтримувати якихось особливих стосунків з Москвою.

 

Отже, з бундесканцлером більш-менш з’ясували, тепер перейдімо до інших кандидатів на міністерські посади. За даними німецьких журналістів, на своєму місці в кабінеті всидить лише один політик – в.о. міністра праці соціал-демократ Губертус Гайль (Hubertus Heil). Також у новий кабінет, але на нові посади мають перейти зі старого уряду два інші представники СДПН – в.о. міністра охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки Свенья Шульце (Svenja Schulze) та в.о. голови Мін'юсту Крістіне Ламбрехт (Christine Lambrecht). Шульце пророкують місце керівника відродженого Міністерства будівництва та міського розвитку, а Ламбрехт – міністерки внутрішніх справ.

 

Утім значно важливіше, хто обійме такі важливі посади, як міністр закордонних справ, міністр фінансів і віцеканцлер. Отже зовнішньополітичне відомство вперше в історії ФРН може очолити жінка – співголова партії «Союз90/Зелені» Анналєна  Бербок.

 

І це дуже втішна для нас новина. Пані Бербок завжди рішуче висловлювалася на захист України на тлі російської аґресії, за посилення антиросійських санкцій. Вона консеквентно виступала проти «Північного потоку-2» й погрожувала заблокувати весь цей газпромівський мегапроєкт. А зовсім недавно Анналєна Бербок висловила солідарність з російською організацією «Меморіал», яку хоче ліквідувати Путін і його кліка. Тож якщо саме вона визначатиме зовнішню політику Німеччини, то ми можемо подякувати долі. 

 

Ще один співголова «зелених» Роберт Габек, за попередніми відомостями, мав би стати віцеканцлером. Щобільше, він мав би очолити нове «суперміністерство». Що мається на увазі? У відання Міністерства економіки перейдуть питання захисту клімату та переходу на відновлювальні джерела енергії.

 

Чим нам близький Габек, котрий незабаром здобуде такі поважні повноваження? Вже хоча б тим, що співголова німецьких «зелених» неодноразово бував в Україні й виїжджав до лінії розмежування на Донбасі, де міг на власні очі спостерігати російську аґресію в Україні. Після одного з таких виїздів Роберт Габек заявив про те, що Україна має право сподіватися на отримання озброєнь від Німеччини. «Україні, на мою думку, важко відмовити в зброї для оборони, для самооборони, в оборонних озброєннях», – заявив він у інтерв'ю радіостанції Deutschlandfunk.

 

Ще одна впливова посада міністра фінансів має дістатися лідерові німецьких лібералів (ВДП) Крістіанові Лінднерові (Christian Lidner). Саме голова німецького фінансового відомства розробляє проєкт державного бюджету. Окрім того, він відіграє значну роль у Раді Євроунії та в єврогрупі (займається фінансовими питаннями ЄУ).

 

Так-от, цей Лінднер теж є досить гострим критиком Росії. Наприклад, у жовтні, коли у Потсдамі відбувалося урочисте вручення німецької медійної премії M100 Media Award, яку у 2021 році було присуджено російському опозиційному політику Олексію Навальному, з урочистою промовою виступив голова ВДП. Він засудив незаконне ув’язнення Навального й загалом антидемократичні утиски в Росії. «Ми в Німеччині іноді скаржимося на утиски плюралізму або обмеження свободи слова, але якими дрібними видаються наші скарги на тлі того, що відбувається в Росії. Ми не маємо права забувати політв'язнів у Росії», – наголосив він і додав про необхідність санкційно тиснути на авторитарний режим, на тих олігархів, на яких тримається цей режим.

 

Щодо «Північного потоку», то Лінднер не виступав проти нього так жорстко, як «зелені», хоча заявляв на початку року про можливість накладення мораторію щодо його будівництва. А зовсім недавно лідер лібералів висловився щодо цієї теми так: «"Північний потік-2" – це не приватний бізнеспроєкт, як запевняє чинний уряд Німеччини, це геополітичний проєкт. Ось чому нам потрібна угода на рівні Європи. Й Інтереси України також повинні бути враховані».

 

На шосте грудня в Бундестазі призначене голосування щодо кандидатури бундесканцлера. Експерти не прогнозують якихось несподіванок. Тобто канцлером стане соціал-демократ Олаф Шольц, який заступить на цій посаді християнську демократку Анґелу Меркель. Відтак завершиться 16-літній період її урядування. Українці свого часу висловлювали їй масу претензій. Навіть називали її Frau Ribbentrop. Утім саме вона об’єднала Європу навколо справи стримування Росії, захисту України проти російської аресії. Сподіватимемося, що Олаф Шольц і його команда не відступиться у цій справі й навіть посилить тиск на Кремль.

 

26.11.2021