Нещодавно відійшов у засвіти Роланд Франко, останній внук Івана Франка і останній з його нащадків, хто писався Франко. Пропонуємо короткий (10 поколінь) родовід Івана Франка – його прапрадід і прапрабабця, прадіди і прабці, діди і бабусі, батьки і діти, онуки, правнуки, праправнуки і прапраправнуки, а також племінники та вуйки та цьоці.
27 серпня 1856 року в сім'ї нагуєвицьких (конскрипційний номер будинку 7) селян Якова (син Івана Франка та Катерини, з дому Кімакович) та Марії (доньки Миколи Кульчицького та Людвіки, з дому Гвоздецької) народився син. Ця подія зафіксована в метричній книзі під номером 45 за 1856 рік. Роди прийняла Теодозія Буцяк, недипломована сільська повитуха.
Цього ж дня нагуєвицький парох Осип Левицький охрестив дитину Іоаном, хресними батьками стали Данило (1818 р.н. син Євстахія Навроцького та Марії Мітчак) та Олена (жінка Івана Риб’яка, з дому Гвоздецька).
Сам Іван Франко розповідав, що його охрестили через два дні після народження 25 серпня, але, як бачимо, в метричній книзі і народження (Natus), і охрещення (Baptisatus) зафіксовано однією датою. Чи це помилка священника, чи помилка родинного переказу, ми вже не взнаємо, але в таких справах прийнято надавати перевагу документам: тож вважається, що Франко народився 27 серпня 1856 року.
Це була перша дитина подружжя, в якого акурат три тижні минула річницю шлюбу. Інша справа, що у Франкового батька, Якова, це було друге подружжя; перша дружина Марія, з дому Тимишин (дочка Івана (1788 р.н) та Анни (1790 р.н.), померла від холери 19 травня 1855 – на 47 рокі життя і 31 році шлюбу, за неповних три місяці перед другим шлюбом Якова. Перший шлюб Якова відбувся 19 лютого 1824 року і до кінця року народилась донька Катерина, але прожила вона лиш трохи більше року: померла 3 січня 1826 року.
Яків Франко (11.05.1802-15.04.1865)—Марія Тимишів (1808-19.05.1855)
●— Катерина (1824-03.01.1826)
Загальновідомо, що Яків Франко був ковалем, менш відомо, що був ревним парохіянином, а можливо і церковним ктитором, його внесок на церкву, скажімо, за 1850 рік складав 57 відсотків всіх даток села; мокрянський декан Лев Кордасевич писав 10 липця 1850 року у віденському "Вѣстнику для русинів австрійської держави": "Одна всім дана свобода, а различними об'являєся діли" і ставив у приклад, що "Яць Франків, которий прежде відновив олтар, з'орудовав Євангелію новую, дав в Львові переплести і в сребро цілком з позолоченєм окути 75 лутів; той же жертвовав на крест желізний позолочений і камень в пам'ять 3. Мая 1848; причинився до відновленя братства, котороє на світло зложило на вступ; обіцяв другий відновити олтар, і дає єжегодно кілька фунтів воску до церкви безплатні" на загальну суму 254,6 ренських сріблом. Згадане в газеті Євангеліє збереглося до нині, відновили і хрест Свободи 1848 року.
(клікнути для збільшення)
До речі, після смерті Якова його вдова продала єдину дійну корову і також оправила в пам'ять Якова церковне Євангеліє, про що Іван Франко згадував з прикрістю.
Брати і сестри Івана Франка
Іван Франко був другою дитиною 54-річного Якова та першою – 21-річної Марії; після нього в подружжя було за п'ять років дві доньки і два сини: Тетяна, Захар (Михайло), Онуфрій та Юлія; доньки померли дітьми (у п'ять і два з половиною років).
Яків (11.05.1802-15.04.1865)—07.08.1855—Марія Кульчицька (1835-3.06.1872)
●— Іван (27.08.1856-28.05.1916)
●— Тетяна (24.03.1858-15.01.1863)
●— Захар (Михайло) (17.09.1859-07.07.1942)
●— Онуфрій (21.06.1861-28.07.1913)
●— Юлія (16.08.1863-19.04.1866)
Після смерті Якова 14 квітня 1865 року (у страсну суботу) через сім місяців, 22 листопада, вдова виходить заміж за молодшого на 8 років (відповідно 30 і 22 роки) Григорія Гаврилика, було в них троє дітей, двоє померли дітьми.
Марія (Франко, з дому Кульчицька) (1835-3.06.1872)—22.11.1865—Григорій Гаврилик (01.02.1843-22.05.1916)
●— Юлія (26.01.1868-26.02.1943)
●— Марія (23.10.1868-29.10.1868)
●— Антон (17.06.1870-28.02.1875)
На сьомий рік шлюбу Марія померла (в суботу перед Зеленими святами 1872 року), її вдівець через два тижні одружився з своєю одноліткою Марією Терлецькою (31.05.1843-19.05.1900), дочкою Стефана та Анни (Винницької); дітей в них не було. Через півроку після дружини одружився (також бездітно) втретє — з Параскевією, вдовою по Петру Франку (племінника Якова), що мала четверо дітей від нього і одного нешлюбного сина.
Прабатьки Івана Франка по лінії батька: Франки, Кімаковичі, Верещаки, Підгурські.
Дідо Іван був сином Теодора Франко (1726–1826) та Ксенії Верещак (1749–1799), що були з Озимини; 1824 року він перебрався в Нагуєвичі, де й народився його знаменитий внук, зробивши знаменитими і це село; але дідо внука не дочекався, помер ще до його народження. Бабця ж Катерина встигла його побачити, але померла, коли йому було лиш три роки. По її лінії відоме ім'я не тільки прадіда, але й прапрадіда: обоє Івани; молодший Іван одружився з Магдаленою Підгурською, в них було чотири доньки.
Іван Кімакович (1729-29.10.1805)
●— Андрій
●— Григорій
●— Петро
●— Іван Кімакович (1743-05.02.1823)—Магдалена Підгурська
●— ●— Мар'яна—Гнат Добровлянський
●— ●— Тетяна (1767-?)—1782— Каетан Орловський
●— ●— Катерина (1779-1859)—Іван Франко (б.1770-між 1829-51)
●— ●— Анна—Габрієль Тарнавський
Прабатьки Івана Франка по лінії мами: Кульчицькі, Гвоздецькі, Бжезицькі, Ільницькі, Яворські.
Діда Миколу (1803-1846) Франко не застав, а з бабцею Людвігою провів багато часу, жив в неї в Ясениці Сільній 1862-1864 рр., відвідуючи початкову школу, а потім, аж до її смерті в 1871 році, постійно приїжджав на канікули з Дрогобича. Отець Іван Негребецький, парох с. Ясениці, писав: “якби Іван Франко не мав бабки Людвіки і її доньки Марії, яко матері, ледве чи розвивалась би у нього в селі Нагуєвичах жажда знання, ніжне відчування правди, добра, краси, — ледве чи маєтний, як кажуть, Яць Франко післав би його до висших шкіл, чи став би він ідеалістом аж до самопожертви. Родинна любов роду Гвоздецьких, їх духовний аристократизм стереже його, будить в нім альтруїзм, відчування “песього обов’язку” служити народові”.
Відомо, що батьком діда Миколи був шляхтич Олександр Кульчицький (1799-24.02.1849), а мамою – Марія, донька Стефана Ільницького та Анастасії Яворської, які були відповідно прапрадідом та прапрабабцею Іванові Франкові.
Бабця Людвига була донькою шляхтича Василя Гвоздецького (1764-23.09.1844) та Марії-Йосифи Бжезицької. Прабабця Івана Франка Марія-Йосифа була донькою Луки Бжезицького (прапрадід) та Соломії Оссолінської (в інших документах занотовано, що прапрабабця писалася Солінська).
Василь Гвоздецький(1764-23.09.1844)—Марія-Йосифа Бжезицька
●— Марія (1795-?)— Матвій Гайгель (1796-?)
●— Іван Гвоздецький (1803-16.01.1878)
●— Людвіга (б.1810-1871)— Микола Кульчицький (1803-1846)
Стефан Ільницький—Анастасія Яворська
●—Марія—Олександр Кульчицький (1799-24.02.1849)
●— ●— Микола —Людвіга Гвоздецька (б.1810-1871)
Стрийки Івана Франка
Дідо Іван та бабця Катерина Франки мали, крім Якова, ще двох синів: Теодора, що помер дитиною, та Степана, який теж помер до народження Івана Франка, лишивши чотирьох дітей.
Іван (б.1770-між 1829-51)—Катерина Кімакович (1779–1859)
●— Теодор (14.02.1798-16.02.1802)
●— Яків (11.05.1802-15.04.1865)—1855—Марія Кульчицька (1835-1872)
●— ●— Іван (1856-1916)
●— ●— Тетяна (1858-1863)
●— ●— Захар (Михайло) (1859-1942)
●— ●— Онуфрій (1861-1913)
●— ●— Юлія (1863-1866)
●— Степан (08.01.1807-між 1843-51)—1831— Катерина Хохлач (1812-1861)
●— ●— Іван (1832-1895)
●— ●— Григорій (1835–1836)
●— ●— Григорій (1837-1895)
●— ●— Марія (1837-після 1867)
●— ●— Ілля (1840-1880)
●— ●— Петро (1843-1887)
Вуйки і тета Івана Франка
Вуйко Іван загинув в антиросійському польському повстанні 1863 р., вуйко Лєон, про якого о.Негребецький пише, що помер у Львові як ліквідатор каси, був, судячи з тогочасних шематизмів, радником повітового суду в Городку, потім – крайового у Львові, а в 1910 р. – радником-емеритом у Косові. Вуйко Павло жив зі своєю мамою на селі, саме він навчив у шість років Івана Франка читати. Вуйко Гнат вчителював у Куликові. Крім вуйків, по маминій лінії мав Франко ще тету (цьоцю) Домну (Доміцеллу), яка вийшла заміж в 1868 році, тобто він її ще мав застати в Ясениці Сільній.
Микола Кульчицький (1803-1846)—Людвіга Гводецька (б.1810-24.03.1871)
●— Іван (1832-1863)
●— Лєон (1834-після 1910)
●— Марія (1835–3.06.1872)–Яків Франко (1802-1865)
●— Павло (01.06.1838-?)
●— ●— Іван
●— ●— Микола
●— Гнат (01.02.1840-?)
●— Домініка (05.06.1844-?)—Іван Терлецький (1842-1911)
●— ●— Гнат (1869-?)
●— ●— Марія (1876-після 1822)
●— ●— Катерина (1883-після 1925)
(клікнути для збільшення)
Племінники Франка
Брат Івана Франка Захар (хоч це було тільки офіційне, зафіксоване в документах ім'я, всі його кликали Михайлом) мав дев'ятеро дітей, троє з них померли дітьми. Анна ще до війни виїхала з чоловіком в Америку. Найближчим до стрийка був Василь, який доглядав за ним з літа 1915 року і до смерті. Наймолодший син Захара Франка Микола був разом сином Івана Франка Петром депутатом Народних зборів 1939 року; Петра розстріляли в червні 1941 року радянські комуністи, Миколу – в грудні 1942 року – німці. Розстріляли німці і Миколину дружину Євфрузину. Ось як описують цю історію Р.Горак та Я.Гнатів:
«Носячи в Дрогобич молоко на продаж Фрузя познайомилася з однією єврейською родиною. Євреї впросили жінку переховати їх від німців. Фрузя викопала для них криївку в стодолі. Євреї присягалися, що не висунуть із стодоли носа. У криївці були батько і син. Дочка була блондинкою, мало подібною на єврейку, тому з людьми виїхала на роботу в Німеччину. Ті, кого прихистила в стодолі Фрузя, не дуже дотримувалися обіцянок. На довгий час зникали з криївки, приводили з собою інших євреїв — треба було їх обпирати, обшивати та годувати. Якось дорікнула їм Фрузя за необережність, то вони дали Фрузі розписку про те, що за врятування дарують їй своє майно. Не лакомилася Фрузя на чуже. Ніхто в селі не міг припустити, що після смерті чоловіка Фрузя відважиться ризикувати життям дітей і своїм власним.
Закінчувалася війна. Відступали німці, а з ними і фольксдойчери. Два з них зупинилися на перепочинок у Фрузі. Прийняла, бо йшла весна, а фольксдойчери мали коней — допоможуть на полі. Два тижні сиділи вони на Фрузеній шиї. А в стодолі — євреї.
Лихо не спало. Коли ж однієї неділі [донька] Стефа погнала пасти худобу, [син] Михась побіг кудись, Фрузя пішла до сестри, фольксдойчери залишились самі. Одному з них приснилося, що в стайні хтось краде їх коней. Прибіг, а там з ями повилазили євреї...
Фрузю забрали відразу наступного дня. Євреї повтікали до лісу, як тільки їх було виявлено. Їх не впіймали. Фрузю спочатку привели в сусіднє село Ліптню, — там був постерунок гестапо, а через три дні відвели в тюрму при суді на Стрийській вулиці в Дрогобичі. Маму розшукала дочка Стефанія. Приносила їй їсти. А потім настав день, коли їй повідомили про те, що маму перевезли в іншу тюрму, а там в'язням їжу привозив Український комітет. Якщо хоч щось мамі передати, то обов'язково в фанерній скриньці. Пішла Стефа в місто шукати скриньку, здибала жінок з села: Фрузю Хом’якову, Марію Хом'якову, Рузю Добрянську, які приїхали в Дрогобич возом на базар. У базарні дні коло ринку відбувалися екзекуції. З базару зганяли людей, аби бачили: хто не слухає окупаційної влади, буде жорстоко покараний. Людей зганяли до Північної сторони Ринкової площі. Цього ж дня, 16.06.1944 року, коли фронт відкочувався все ближче і ближче до Карпат, під стіну, в Дрогобичі німці вивели 18 чоловіків і одну жінку. Це була Фрузя. Коли її поставили під стіну і керівник екзекуційної команди голосно почав читати наказ про розстріл, серед зігнаного на площу народу почулися ридання. Плакали жінки з Нагуєвич — вони впізнали односельчанку. Фрузя також впізнала їх. Офіцер дав команду “Вогонь!” Люди, почули, як Фрузя скрикнула: “Мої діти, моя Стефцю, мій маленький Михасю.” Потім офіцер ходив поміж розстріляними і для певності кожному прострілював голову. Жінки розповіли Стефі про побачене.
Врятовані Фрузею євреї більше не показувалися в Нагуєвичі. Чи їх вбили — ніхто не знає...
У 1993 році Михайло Франко звернувся в посольство Ізраїлю в Києві з проханням допомогти віднайти людей, яким його мати врятувала життя. Посольство скерувало листа в організацію Яд Вашем, звідки надійшла така відповідь: “Посольство государства Израиль в Киеве переслало Ваше письмо, в котором вы рассказываете о том, что Ваша мать спасла еврейскую семью. Благодарим Вас за информацию. К сожалению, Яд Вашем не в состоянии помочь Вам найти этих людей, так как мы не располагаем подобными сведениями, а без свидетельства спасённых мы не можем быть уверены в справедливости Ваших слов. С уважением Катя Гусарова. Русская секция отделений Праведников Мира.”»
Брат Івана Франка Онуфрій з дружиною Юлією мав четверо синів і четверо доньок, чотирьох з них після війни з дітьми вивезли на заслання в Комі, Караганду та Хабаровський край, дехто вже й не повернувся на батьківщину. Багато з внуків Онуфрія воювали в УПА, легендарний сотенний УПА Іван Гамалія (1914-1946), це син Франкової племінниці Розалії.
Іван Франко був вуйком для шести дітей свої сестри (від другого шлюбу його мами з Григорієм Гавриликом).
Був вуйком і племінників чи племінниць своєї дружини Ольги (10.04.1864-15.07.1941):
дітей її брата Івана Хоружинського (1859-1910-і) Марії (1888-1963, в заміжжі Харченко), Ганни (1890 р.н.) та Миколи (1893-1914),
а також її сестер
Антоніни (1857-після 1930), що вийшла заміж за Єлисея Купріяновича Трегубова (1849-1920), Катерини (1877-після 1930, в заміжжі Косенко), Володимира (1870-і-1930-і) та Іллі (1886-1949) та
Олександри (1866-1935), що вийшла заміж за Віктора Володимировича Ігнатовича (1862–1933), Юрія.
Міг бути також вуйком і дітей брата дружини Олексія Хоружинського (1860-1904), але чи були в нього діти, інформації нема. Брат дружини Івана Франка Микола помер в 1877 р. у віці 19 років, Марія (1862 р.н.) була незаміжня, вона, як і її брат Іван, страждала від психічних розладів.
Захар (Михайло) (1859-1942)—Марія Ясінська (1862-1930)
●— Михайло (1882-1888)
●— Григорій (1884-після 1931)—Тетяна Лялюк
●— Анна (1886-1967)—Ілько Сольвар
●— Юлія (1890-після 1920) —Йосиф Даніцький
●— Євфросинія (1893-1895)
●— Іван (1896-1918)
●— Василь (1899-1980)—Марія Шимків
●— Євфрузина (1904-1904)
●— Микола (1905-1942)—Євфрузина (Розалія) Кімакович
Онуфрій (1861-1913)—Юлія Дідинська (1866-1945)
●— Яків (1887-1913)
●— Антон (1888-1974)—Анастасія Когут
●— Марія (1890-після 1947)—Антон Бринчак
●— Розалія (1892-1972)—Йосип Гонта
●— Анна (1894-1949)—Іван Когут
●— Анастасія (1896-після 1947)—Данило Магас
●— Михайло (1900-1951)—Юлія Когут
●— Омелян-Володимир (1906-1988)— Анна Тацуняк
Юлія (1868-1943)—Михайло Багрій
●— Анна (1885-1950)—Тимофій Шкільник
●— Михайло (1887– 1916)
●— Кароліна (1892-після 1827)—Стефан Кірч
●— Василь (1904–1985)— Наталія Олексовська
●— Юлія (1907-1938)—Стефан Гром
●— Наталія (1909-1910)
Нащадки Івана Франка
Ольга Хоружинська, донька Федора Васильовича (1815-1860) та Марії Іванівни Таманової (1830-і-1875), 4 травня 1886 року вийшла заміж за Івана Франка; в них народилося троє синів та донька. Вони народили 11 внуків, внуки – 18 правнуків, правнуки – 16 праправнуків.
Андрій (1887-1913) – український філолог, етнограф, перекладач; секретар, помічник і опікуна батька – помер у віці 26 років неодруженим.
Тарас (1889-1971) – письменник, педагог, поліглот, воїн Української Галицької Армії, співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР – у шлюбі з Катериною (донькою Івана Фалькевич та Марії Іваськів) мав трьох дітей: Зеновію, Дарину та Роланда-Олександра. Зеновія в шлюбі з Павлом Юрачківським (син Опанаса Юрачківського та Еви (Євдокії) Бариляк) мала двох синів, правнуків Івана Франка: Юрія та Андрія; Юрій одружився з Любою Коваль, донькою Миколи та Ганни (Осипишин), мають сина; Андрій одружився з Лесею Кизимишин, донькою Михайла та Надії (Анастасії) Максимівни (Брич), мають доньку, сина і внука.
Тарас (09.03.1889-13.11.1971)—Катерина Фалькевич (27.11.1896-01.02.1962)
●— Зеновія-Ростислава (31.10.1925-17.11.1991)—Павло Юрачківський (24.12.1920-20.12.2015)
●— ●— Юрій (25.06.1951-02.01.2024)—Любов Коваль (14.08.1953)
●— ●— ●— Данило (22.07.1976)
●— ●— Андрій (04.05.1958)—Леся Кизимишин (22.02.1959-30.06.2021)
●— ●— ●— Богдан (18.07.1983)—Ольга Григорівна Радзієвська (4.02.1983)
●— ●— ●— ●— Максим (05.11.2021)
●— ●— ●— Ольга (22.02.1985)
●— ●— ●— ●— Маркіян (03.07.2020)
●— Дарія-Любомира (30.10.1926 – 24.10.2015)
●— Роланд-Олександр (28.03.1932 – 11.08.2021)
Петро (1890-1941) – хімік-інженер, науковець, педагог, письменник, активний громадський діяч, перший український авіатор (льотчик), командир Летунського відділу (авіаполку) УГА; співзасновник "Пласту", депутат Верховної Ради УРСР, розстріляний за наказом наркома держбезпеки СРСР – в шлюбі з Ольгою Білевич мав двох доньок: Віру та Іванну (Асю).
Віра вийшла заміж за Богдана Івановича Сітницького і мала двох дочок: Надію що в шлюбі з Андрієм Теодоровичем Майкутом має доньку і дві внучки, та Іванну, що в шлюбі з Михайлом Васильовичем Міліянчуком має три доньки, внука і внучку.
Іванна вийшла заміж за Мирослава Галущака, сина Осипа Васильовича (04.12.1892-18.07.1981) та Уляни Михайлівни Кордуби (10.03.1888-10.04.1978), має сина і четверо доньок, 9 внуків і 2 внучок та 8 правнуків і 3 правнучки.
Петро Франко (28.06.1890—1941)– Ольга Федорівна (Білевич) (23.07.1896–27.03.1987)
●— Віра (31.01.1923–31.01.1996)– Богдан Сітницький (18.05.1914-29.01.1997)
●— ●— Надія (12.06.1950-10.05.2018)—Андрій Майкут (19.07.1944)
●— ●— ●— Марія (Мар'яна) (22.04.1978)
●— ●— ●— ●— Софія
●— ●— ●— ●— Олена
●— ●— Іванна (22.03.1952)—Михайло Міліянчук (21.11.1940-11.08.2003)
●— ●— ●— Ольга (24.08.1972)— Марко Чуквінський (12.10.1968)
●— ●— ●— Наталія (10.08.1977)—Матіяс (2.01.1977)
●— ●— ●— Марта (23.09.1978)—Мирон Гуменецький (30.08.1968)
●— ●— ●— ●— Марко (21.05.2002)
●— ●— ●— ●— Устина (31.07.2004)
●— Іванна (24.01.1925-20.05.1978)—Мирослав Галущак (04.07.1925-26.07.1987)
●— ●— Любов-Ліда (01.04.1951)
●— ●— Петро (12.09.1954)—Олеся Ярош (20.09.1966)
●— ●— ●— Мирослав (01.09.1989)—Ольга
●— ●— ●— ●— Левко
●— ●— ●— ●— Теодор
●— ●— ●— Ярема-Дарій (02.02.1991)—Марія
●— ●— ●— ●— Мілана (05.03.2022)
●— ●— ●— Зорян-Роман (08.06.1993)—Уляна
●— ●— ●— ●— Квітослава
●— ●— ●— Маркіян (1995)
●— ●— ●— Іван (2000)
●— ●— ●— Богдан (2006)
●— ●— Ірина-Орися (04.04.1957-09.06.1997)—Андрій Глинний (28.06.1956)
●— ●— ●— Маркіян (11.05.1979)—Едита Польніцка (11.07.1985)
●— ●— ●— ●— Орися (10.06.2013)
●— ●— ●— ●— Олександр (14.02.2017)
●— ●— ●— Теодор (14.09.1980)—Ірина Тен (19.10.1982)
●— ●— ●— ●— Данило (7.5.2010)
●— ●— ●— ●— Дарія (14.09.2012)
●— ●— Адріанна (14.08.1959)
●— ●— ●— Христина (01.02.1985)—Орест Дмитришин (14.10.1977)
●— ●— ●— ●— Дарій (10.01.2008)
●— ●— Маріанна (08.07.1961)–Мар'ян Йосипович Макаруха (11.08.1952)
●— ●— ●— Адріана (05.04.1985)—Олександр Роздобудько (23.05.1983)
●— ●— ●— ●— Юліан (19.01.2016)
●— ●— ●— ●— Адріан (20.08.2019)
●— ●— ●— Іриней (05.06.1986)—Марілія (1988)
●— ●— ●— ●— Данило (23.02.2021)
донька Анна (1892-1988) – українська письменниця, публіцистка, мемуаристка – в шлюбі з Петром Ключком мала двох синів (Тараса та Мирона), внука і внучку.
Анна (03.09.1892-24.04.1988)—Петро Ключко (28.05.1891- 1948)
●— Тарас (1920–1983)
●— ●— Петро
●— Мирон (1922–2004
●— ●— Галина (1951)
Підготував Орест Друль з допомогою Оксани Бойко та Франкових правнуків Адріанни Галущак та Данила Юрачківського.
Використана література:
Роман Горак та Ярослав Гнатів «Рід Якова», 2000 р.
Ярослав Грицак «Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 - 1886)», 2006 р.
о. Іван Негребецький. «До родоводу Івана Франка» (ЛНВ, т. 90 (1926), с. 232–234.)
Заруба В.М. Катеринославські родичі Івана Франка
27.08.2021