Справа збігців з українських земель не є внутрішньою справою якоїсь держави, але справою міжнародньої ваги й права. Тому вона була предметом нарад Загальних Зборів Об’єднаних Держав, що відбулися в м.м. січні й лютому б.р. в Лондоні. На цих нарадах право людини розпоряджати своєю особою знайшло гарячих оборонців, а між ними й пані Рузвельт, проти тих, що це право нехтують. Організація взяла збігців під свій захист і рішила подбати про належну опіку над ними. Нижче подаємо український переклад головних уступів постанови Заг. Зборів Орг. Обєд. Держав, принятих 1-го лютого 1946 року.
"Загальні Збори, признаючи, що проблема збігців і обездолених осіб різних категорій є однією з найбільш пекучих проблем та признаючи потребу ясного відрізнення правдивих збігців і обездолених від воєнних злочинців, «квізлінгів» та зрадників – згаданих в нижче наведенім уступі «д», доручає Економічно-Соціяльній Раді опрацювати цю проблему на основі таких заложень.
1. ця проблема є міжнародньою своїм засягом і суттю,
2. ні збігці ні обездолені, що, остаточно, рішуче й непримушено, зазнайомившись із фактичними данними й інформаціями від рядів країн їхнього походження, виявлять обоснований спротив щодо повороту в ті країни й якщо вони не підпадають під параграф «д», не будуть силувані до повороту в їх країни. В майбутньому ними займатиметься те міжнародне тіло, що буде признане або зложене в наслідок... «заходів вищезгаданої Економічно-Соціяльної Ради» за виключенням випадків, коли уряд країни, що в ній осіли збігці, договориться з тим тілом щодо покриття коштів удержання й щодо опіки над ними,
3. важним завданням щодо обездомлених є заохотити їх і помогти їм всіми можливими способами якнайскорше вертатись до їх країн. Ця поміч може мати форму двохсторонних порозумінь щодо взаємного спомагання в справі репатріації таких осіб з зглядненням вишеподаних заложень".
Загальні Збори "уважають, що акція, яка буде вислідом цих постанов, матиме такий характер, що в жодний спосіб не перешкоджуватиме видачі та укаранню воєнних злочинців, квізлінгів та зрадників згідно з теперішними чи майбутними міжнародними порозуміннями й угодами" – пар. Л.
Так звучить резолюція Загальних Зборів Орг. Обєд. Держав і доповнення до тексту її Голова пояснив усно, що суддею в питанні обоснованості чи необоснованості супротиву щодо повороту додому, цебто мотивів небажання вертатись додому, буде вищезгадане "міжнародне тіло", організоване заходами Орг. Обєд. Держав – і що ті мотиви можуть мати політичний характер.
Для кращого зрозуміння вищеподаних заложень – поправки совєтської делегації предложені Загальним Зборам і яких було три –
а) щоб заборонити вояку пропаганду в таборах збігців, яка могла б відвернути їх від повороту до краю, чи була ворожою супроти одного з членів Організації Об’єднаних Держав,
б) щоб сторожа і адміністрація в таборах збігців були зложені в осіб тієї самої державної приналежности, що й збігці,
в) що так звані воєнні злочинці не могли користати з помочі Орг. Обєд. Держав, але були негайно відставлені до країн їх походження.
Всі ці поправки були відкинені переважаючою більшістю учасників Загальних Зборів, що свідчить про поважне розходження між наставленням совєтської делєгації а загальною думкою, яка панувала на Загальних Зборах щодо долі збігців.
Всі вищеподане дає підставу надіятись, що українські збігці вже від тепер матимуть охорону і піддержку з боку міродатних чинників, а в першу чергу з боку Організації Обєднаних Держав і її органів. Але зміни в сучасному матеріяльному положенні збігців можуть прийти щойно за кілька місяців, коли ціла проблема буде опрацьована і міжнародне тіло для опіки над збігцями буде створене.
Центральне українське допомогове бюро.
[Український літопис, липень 1946]
28.07.1946