На початку пандемії COVID-19 економістка з Університету Копенгагена Жанет Бенцен дослідила пошукові запити у Google зі словом «молитва» у 95 країнах. Вона виявила, що у березні минулого року вони досягнули глобального максимуму й прямо корелювали з кількістю захворювань на коронавірус у кожній окремій країні. У США, за даними Pew Research Center, 55% людей у березні минулого року молилися за швидке закінчення пандемії, а понад чверть респондентів повідомила, що їхня віра зміцнилася, незважаючи на обмежений доступ до церков та місць молитви.
Ці тенденції цікаві не лише з погляду соціології, а й психіатрії. Психіатри історично відкидали духовність, але результати пілотної програми у Лікарні Макліна у Массачусетсі свідчать про те, що увага до неї може бути критично важливою у терапії ментальних захворювань.
У 2017 р. я очолив команду з лікарів, науковців та священнослужителів, яка ініціювала програму когнітивно-поведінкової терапії SPIRIT («Духовна психотерапія для негайної, стаціонарної та інтенсивної допомоги»). Програму було створено за підтримки Фундації Джона Темплтона. Ми підготували команду із понад 20 медпрацівників, які застосовували SPIRIT у 10 різних відділеннях Лікарні Макліна. За цей період програму пройшли понад 5 тисяч людей. Її результати свідчать про те, що духовна психотерапія не лише потрібна, а й дуже бажана пацієнтами.
Минулого року ментальне здоров’я американців досягнуло найнижчої позначки за всю історію. Кількість психічних розладів збільшилась на 50%, як порівняти з роком перед пандемією. Зловживання алкоголем та іншими речовинами злетіло догори, а молодь почала вдвічі частіше всерйоз задумуватись про суїцид у порівнянні з 2018 р. Єдиною групою, чий психологічний стан під час пандемії не лише не погіршився, а й навіть покращився, були люди, які принаймні раз на тиждень відвідують релігійні служби (як фізично, так і віртуально). 46% з них сказали, що в них «чудове» психічне здоров’я, порівнюючи з 42% попереднього року. Як пишуть колишній когресмен Патрік Дж. Кеннеді та журналіст Стівен Фрід у своїй книзі «Спільна боротьба», дві найбільші недооцінені терапії ментальних розладів – це «любов і віра».
Тож не дивно, що майже 60% пацієнтів психіатричних лікарень хочуть обговорювати духовність у контексті свого лікування. Проте ми рідко даємо їм таку можливість. Після того, як Зигмунд Фройд майже сто років тому охарактеризував релігію як «колективну ілюзію», спеціалісти у галузі психічного здоров’я вилучили її зі своїх практик й надалі воліли уникати духовної царини. Теперішні спроби вирівняти криву психологічних проблем під час пандемії майже повністю секулярні. Широкий набір опцій для покращення свого психологічного самопочуття, який пропонує Американська психологічна асоціація, взагалі не згадує про духовність. А єдина «духовна» рекомендація від Центру контролю та профілактики захворювань США – це «з’єднатися зі своєю спільнотою або організаціями, що ґрунтуються на вірі». Із понад 90 тисяч активних проєктів, які фінансують 27 інституцій, що входять до Національного інституту здоров’я, лише 20 згадують про духовність де-небудь в абстрактах і лише один містить це слово у заголовку. Зайве казати, що нестача фінансування таких досліджень не сприяє впровадженню їх у практику.
Проте духовність виходить за межі розділення держави і церкви. Професіонали у галузі охорони здоров’я хибно розмежовують поширену духовну поведінку, з одного боку, та науку і клінічну практику, з іншого. Як наслідок, вони ігнорують потенційні духовні підходи до вирішення сучасної психологічної кризи, причому в часи, коли наше ментальне здоров'я є гіршим, ніж будь-коли раніше.
Мої дослідження показали, що віра в Бога пов’язана з набагато кращими перспективами лікування пацієнтів, які надходять у гострих психічних станах. Наукові дослідження вказують на те, що існує зв’язок між релігійною вірою та товщиною кори головного мозку, що може захистити людину від депресії. Звісно, лікар не може приписати пацієнтові вірити в Бога, але ці знахідки потребують глибшого наукового вивчення, а пацієнти у скрутному становищі, звісно, повинні мати можливість включити духовність у своє лікування.
Недавно одна моя пацієнтка – 22-річна секулярна жінка – звернулася до мене із загостренням депресії та тривожності. Вона сказала, що почувається «переможеною» і втратила надію, що їй коли-небудь може стати краще. Мій досвід показує, що багато секулярних людей однаково у щось вірять, а тому я вважаю, що духовність може бути потрібна усім, незалежно від їхньої релігійної приналежності чи її відсутності. Ця конкретна пацієнтка поділилася зі мною тим, що вірить в Бога і вважає, що прийшла на Землю з якоюсь метою. Протягом лишень трьох сеансів терапії, на яких я спонукав її сфокусуватися на цих ідеях, вона почала відчувати, що до неї повертається надія й вона зможе побороти життєві труднощі, а симптоми депресії у неї почали зменшуватися.
В іншому випадку моїм пацієнтом був побожний чоловік-християнин у віці середніх шістдесяти років, який потрапив у Лікарню Макліна з сильною депресією та високим ризиком суїцидальних дій. Команді, яка першою почала лікувати цього пацієнта, було відомо про його релігійну віру, але вони не знали, як цей факт можна використати у терапії. Мене попросили поспілкуватися з цим пацієнтом, який розповів, що у корчах своєї депресії намагається молитися і думати про Бога. Ми призначили час для молитви і релігійних студій, крім того, я заохотив його спілкуватися з пастором. Протягом лише місяця його депресія, що тривала більше року, почала відступати.
За час існування програми SPIRIT накопичилося безліч таких історій. Понад 90% пацієнтів, які її пройшли, повідомили про досвід певного блага, незалежно від своєї релігійної приналежності.
Програма також виявила кілька шляхів застосування духовності у терапії, зокрема молодших і секулярних пацієнтів. Наші знахідки вказують на те, що усі пацієнти виграють від SPIRIT, незалежно від свого діагнозу чи віку. Власне, молоді, секулярні мілленіали у стані депресії можуть потребувати духовної підтримки не менше, аніж геріатричні пацієнти.
Результати програми також вказують на те, що духовна підтримка потрібна не лише релігійним людям. Найбільша група пацієнтів (39%), які добровільно пройшли програму, не мали жодної релігійної приналежності. Очевидно, що багато нерелігійних людей також потребують духовності, особливо у часи кризи. Власне, такі індивіди можуть бути навіть більше схильними відвідувати духовну психотерапію, адже їхні духовні потреби у всіх інших місцях ігнорують. Потреба у такій терапії може зростати пропорційно до зменшення відвідування церков.
Інша цікава знахідка полягає у тому, що пацієнти краще відповідали на SPIRIT, якщо їхні терапевти не були релігійно афілійованими. Цей несподіваний факт свідчить про те, що секулярні медичні працівники можуть бути особливо ефективними у наданні духовної підтримки. Це добрі новини, адже зі всіх лікарів психіатри найменше схильні бути релігійними.
Ще слід побачити, чи Бог вирішить нашу теперішню кризу ментального здоров’я. Але потенційні клінічні переваги духовності та бажання пацієнтів отримати духовне лікування дають підстави у це вірити.
David H. Rosmarin
Psychiatry Needs to Get Right with God
Scientific American, 15/06/2021
Зреферував Є. Л.
18.06.2021