Еротези.

І.

Тихі присмерки на ґанках,

А на шклі проміння сонця. —

Як безжалісно коханка

Всі порвала волоконця!...

Як безжалісно розбито,

Що було в мистецьких збанках! —

Кровю серця біль розлито

В тихих присмерках на ґанках...

Сполучить Тебе з собою

В час борні, горінь, надії

І зостатися з тугою

Міг лиш той, хто вірить в мрії...

Вірив я і снив Тобою,

Зберігав надії в збанках. —

...Гаснуть проміні з тугою

В соннім мареві на ґанках ...

1921 р., 9-го січня. Львів.

ІІ.

І тихошелест злотовіт,

І звукогомін нив пустельних,

І сонця ніжного привіт —

Сплелися в співах мінастрельних...

В руках ліра, а сам в огні, —

Піснями завжди із Тобою. —

У вікопомному вікні

Твоє лице передомною...

У вікопомному вікні

Мої жалі і мрії маю,

Коли так вірилось мені

В ясну прийдешність мого краю...

Коли нежданно зникло в полі

Моє останнє і одно, —

В моїй душі зістали болі

І вікопомнеє вікно...

1921 р., 9-го січня. Львів.

[Воля, 05.02.1921]