Еротези.

 

І.

 

Тихі присмерки на ґанках,

А на шклі проміння сонця. —

Як безжалісно коханка

Всі порвала волоконця!...

 

Як безжалісно розбито,

Що було в мистецьких збанках! —

Кровю серця біль розлито

В тихих присмерках на ґанках...

 

Сполучить Тебе з собою

В час борні, горінь, надії

І зостатися з тугою

Міг лиш той, хто вірить в мрії...

 

Вірив я і снив Тобою,

Зберігав надії в збанках. —

...Гаснуть проміні з тугою

В соннім мареві на ґанках ...

 

1921 р., 9-го січня. Львів.

 

ІІ.

 

І тихошелест злотовіт,

І звукогомін нив пустельних,

І сонця ніжного привіт —

Сплелися в співах мінастрельних...

 

В руках ліра, а сам в огні, —

Піснями завжди із Тобою. —

У вікопомному вікні

Твоє лице передомною...

 

У вікопомному вікні

Мої жалі і мрії маю,

Коли так вірилось мені

В ясну прийдешність мого краю...

 

Коли нежданно зникло в полі

Моє останнє і одно, —

В моїй душі зістали болі

І вікопомнеє вікно...

 

1921 р., 9-го січня. Львів.

 

[Воля, 05.02.1921]

11.02.1921