Скривджені (і кривдники) всього світу, єднайтесь

Кармен Посадас

Кілька тижнів тому Артуро Перес-Реверте на цих самих сторінках написав викривальну статтю. Вона мала назву “Зневажені усіх країн, єднайтесь” і перегукувалася з певною теорією професора Університету Бергамо Даніеле Джильйолі, на чию думку жертва стала героєм нашого часу. За словами Джильйолі, в наш час (і цьому сприяють соціальні мережі) “бути жертвою надає престижу, вимагає, аби тебе слухали, обіцяє і сприяє визнанню, приводить в дію потужний генератор ідентичності, права, самоповаги. Виробляє імунітет проти будь-якої критики і гарантує безгрішність в обхід будь-якого резонного сумніву”. Так воно і є. Щойно ви озирнетесь довкіл, то зауважите це. Ми оточені жертвами, людьми, які оголошують себе скривдженими всіма на світі. Скривдженими, бо, на їхню думку, гетеропатріархальне суспільство кишить гомофобами, расистами, мачистами, фашистами, яких треба демаскувати і рішуче засудити. Джильйолі і Перес-Реверте підкреслюють, що бути жертвою надає престижу і робить невразливим до будь-якої критики. Я, зі свого боку, додала би, що це ще й перетворилося на спосіб життя, а також, у деяких випадках, на прибуткове заняття. Ображайтеся, і вам гарантоване негайне висвітлення в засобах масової інформації, як і ті п’ятнадцять хвилин слави, про які говорив Енді Воргол. Тож якщо ви, наприклад, проти поганого поводження з птахами, то можете з'явитися на телебаченні, заявляючи (як це вже зробив хтось), що ви проти півнів, бо вони супермачисти і систематично ґвалтують курей. Або ще краще – ви можете оголосити себе ображеним і/або скривдженим якоюсь знаменитістю, як це зробила, наприклад, подруга оскароносної актриси Міли Куніс, зажадавши від неї 5 тис. доларів за емоційні страждання, яких та завдала їй у дитинстві, привласнивши її курятко, яке було її улюбленцем. Глупо? Смішно? Зовсім ні: якщо ви вмієте розігрувати свої карти, ці ворголівські п’ятнадцять хвилин слави можуть зробити вас тим, кого нині називають “відомим”. Тобто людиною, яка невідомо чим займається, але присутня всюди і живе з цього.

Парадоксальним чином на противагу ремеслу скривдженого існує професія кривдника, вона є навіть прибутковішою. Зазвичай вона пов'язана зі світом мистецтва, але не турбуйтесь – аби досягти в ній успіху, талант не потрібен. Modus operandi простий. Він полягає в тому, аби попросту знайти кого образити і як. Золотим дном є, наприклад, релігійні вірування. Але – увага! – не будь-яке вірування. Ображати мусульман небезпечно, а з юдеями краще не зв'язуватися. Натомість католицька Церква є ідеальною. Ви можете, як Чаро Моралес кілька років тому, експонувати фотомонтаж під назвою “Квіти Марії”, на якому зображено оголену Діву Марію, яка мастурбує. Монархія також пропонує цікаві можливості кривдникам. Музей сучасного мистецтва в Барселоні якийсь час тому вирішив закрити виставку “Бестія і суверен (31 митець руйнує логіку влади)". На одному з цих чудових полотен можна було побачити тодішнього короля Іспанії, якого ґвалтувала болівійська індіанська лідерка, своєю чергою, осідлана псом. Якщо після того, як ви виставите мистецький твір такого штибу, хтось назве вас провокатором (чи ще несправедливіше – опортуністом), негайно скликайте прес-конференцію, на якій вимагайте, аби вашу свободу самовираження поважали, називайте “троглодитами” і “фашистами” тих, хто хоче заткнути вам рота і, звісно, дуже ображайтеся; побачите – ніхто вам не скаже й слова впоперек. Ба більше: як у випадку авторки згаданого вище твору, ви матимете задоволення побачити сотні скривджених, які тлумитимуться під дверима музею, вимагаючи “демократичнішого мистецтва”. І, ясна річ, в цей час ваші мистецькі акції ростимуть, як на дріжджах. Тому – якщо ви милостиво мені це дозволите – наважуся легенько підправити назву вже згаданої статті Переса-Реверте, додавши до неї невеличку примітку: “Скривджені (і кривдники) усіх країн, єднайтесь, бо разом ви нездоланні”.