Сьогодні на Личаківському цвинтарі у Львові знайшли свій останній спочинок 428 осіб, що стали жертвами політичних репресій у період з 1944 до 1955 року. Їхні віднайдені останки перепоховали у крипті на Полі почесних поховань №76.
Ексгумаційні пошуки проводив меморіально-пошуковий центр «Доля». Розкопки здійснювалися у 6-му Топольному провулку, де, за припущеннями істориків, було спецкладовище НКВС. Поховані там люди були в’язнями пересильної тюрми №25, яка функціонувала у Львові з 1944 до 1955 року. Вона була найбільшою такого типу тюрмою на території УРСР.
Основним призначенням пересильної тюрми №25 був збір та відправка в’язнів «етапами» у виправно-трудові табори ГУЛАГу. Сюди звозили засуджених в’язнів з інших тюрем Західної України, де вони перебували від тижня до року в очікуванні на свій етап. Основним вироком, за яким потрапляли ці люди до в'язниці, було звинувачення в участі у визвольній боротьбі проти радянського режиму. Також, за непідтвердженою інформацією, тут утримували полонених нацистських солдатів, солдатів РОА, дезертирів Червоної армії.
Багато з ув'язнених не доживали до етапування. Вони помирали просто тут, адже поранених, замучених тортурами, літніх людей та вагітних жінок залишали тут на довше, власне й чекаючи їхньої смерті. Віднайдені пошуківцями рештки ненароджених дітей свідчать про те, що вагітним жінкам стимулювали передчасні пологи, аби вагітність не заважала їм при «етапуванні». Дослідження також засвідчують, що люди не рідко тут помирали від виснаження голодом.
Загалом через пересильну тюрму №25 за час її існування пройшло понад 500 тисяч людей. Нинішнє перепоховання її жертв вже друге – у лютому 2016 року на Личакові захоронили ексгумовані останки 511 осіб.
29.12.2020