Тобто саме питання, може, й не тихе. Проте сформулювати його допомогла тиша. Скільки вже всіляких виборів було на моїй пам’яті, але тільки цього разу я усвідомив, що вираз «день тиші» можна сприймати й дослівно, а не лише метафорично чи іронічно. Саме сприймати – всіма органами чуття, а передусім вухами, які цілий тиждень перед цим страждали найнестерпніше. Бо цілий тиждень перед цим місцева влада у мене під вікнами вела свою цілодобову агітацію, надавши їй вигляду великого дорожнього будівництва. Таке несподіване «соупаденіє»: роками всі незліченні ями й скособочені люки на моїй вулиці нікого особливо не цікавили, аж раптом за тиждень до виборів тутешні – успадковані від Януковича – соратники Зеленського нагнали з десяток одиниць важкої техніки і, як то кажуть, заходилися. Думав, що завалять будинок – так старалися.
А однак не завалили. І найближчим часом, певно, не завалять, бо затихли. Ремонт дороги, звісно, не закінчили, але воно й не дивно: продемонстрували народолюбне завзяття – тепер чекають на підрахунок голосів. Якщо виявиться, що електорат на великобудівничу агітацію купився, то, можливо, колись і докладуть той асфальт. Або не докладуть, виправдавшись браком коштів, бо зненацька виникли важливіші завдання, як-от боротьба з пандемією. Якщо ж ні, то це взагалі вже буде не їхня проблема. Так чи сяк, а головне – що запала тиша, і я в цій тиші хочу Зеленського про дещо запитати.
Чуєш, Вова, ти ж не проти, що я до тебе на «ти»? Це, як здогадуєшся, ще не справжнє запитання, а суто риторичне. Про всяк випадок уточню, що риторичні фігури – це такі стилістичні понти, в яких зміст суперечить формі: то звертання до чогось нездатного відгукнутися, то заперечення чогось нествердженого, то – ось – запитання, яке не потребує відповіді. Втім, кому я це пояснюю? Переслухай власні промови: всі вони всуціль із риторичних фігур і складаються. Коротше, я це до того, що ти ніяк не маєш права бути проти, бо сам перший почав мені тикати. А я такий, що легко переходжу на «ти» з ким завгодно, але винятково на засаді взаємності. Крім того, у своїй інавґураційній промові ти заявив, що не жартуєш і що тепер «кожен із нас президент», «усі 100 відсотків українців». Кожен і всі, а значить, і я також. То побалакаємо собі як двоє президентів, як рівний з рівним – на ти.
Отже, як пам’ятаєш, основними джерелами відомостей про Сократа є праці Платона й Ксенофонта. А позаяк Платон і Ксенофонт мали на меті зовсім різні речі, то й Сократа вони змалювали зовсім по-різному. Але все ж у кількох пунктах їхні свідчення збігаються, тож є висока ймовірність, що принаймні тут жоден із них не бреше. Зокрема – наводячи сократівські міркування про подібність між управлінням державою та керуванням кораблем.
У поверхнево адаптованому переказі думка Сократа звучить приблизно так: демократія демократією, але перш за все необхідна належна професійна кваліфікація. Навряд чи хтось при здоровому глузді наважився б вирушити в плавання на кораблі, стерничим якого був би абсолютно непідготовлений профан і невіглас, навіть якби весь народ у найдемократичніший спосіб проголосував за призначення такого йолопа володарем морів. З іншого боку, абсолютно непідготовлений профан і невіглас, якщо він тільки ще й до всього не клінічний ідіот, і сам би ніколи не наважився вхопитися за стерно і вивести корабель із людьми в море. А держава – каже Сократ – це механізм, набагато складніший за корабель. Розумієш?
А чому він так каже? А тому, що бачить принципову відмінність між недалеким минулим і безнадійним теперішнім. У недалекому минулому на чолі Атен стояв Перикл. Ні, Перикл не був святим і заради політичних цілей іноді відхилявся від генеральної демократичної лінії то в бік популізму, то в бік диктатури. Але як стратег – і за посадою, і за покликанням – він мав чітке уявлення про цю лінію і вмів досягати запланованих результатів. У підсумку період його правління став епохою найвищого розквіту давньогрецького всього: і демократії, і економіки, і культури.
А тоді розпочалася Пелопоннеська війна, від якої населення Аттики, ще й не повоювавши як слід, моментально «устало». Чим і скористалися демагоги, себто політичні вискочки, які вдавали з себе простих хлопців і, наобіцявши електоратові негайний вигідний мир і зростання доходів, усунули Перикла від влади. Про всяк випадок уточню, Вова, що саме від тих пір «демагогія» й означає загравання з народом, постійне наголошування на його вирішальній ролі, маніпулювання інформацією і розпалювання пристрастей натовпу задля блокування у виборця процесу логічного мислення. Втім, кому я це пояснюю? Переслухай ще раз власні промови: всі вони суцільною демагогією і є. А якщо ти призабув, то нагадаю тобі, що Пелопоннеська війна, якій демагоги швиденько мали покласти край, затягнулася під їхнім керівництвом на чверть століття і закінчилася нищівною поразкою Атен та ззовні встановленим у колисці світової демократії режимом Тридцяти тиранів.
Так от, Вова, про що я хочу тебе запитати. Попри те, що ми обоє президенти, чомусь ні зайвої сотні мільйонів гривень у розпал пандемії, ні готових працювати за велінням серця «волонтерів» у моєму розпорядженні немає. Тому не мучитиму тебе п’ятьма питаннями. Поставлю лиш одне. Всіма знаними й незнаними раніше демагогічними методами ти злетів посеред геополітичного шторму на капітанський місток. Скажи мені, ти справді такий недоумкуватий, що сподіваєшся «бєз руля і бєз вєтріл» якось проскочити між Скіллою й Харибдою, чи ретельно виконуєш зовнішній наказ розтрощити корабель «Україна» об скелі й пустити його уламки на дно?
P.S. Прийнявши до уваги заклик МВС, я біля виборчої дільниці «волонтерів» не бив і майже їх не ображав. Але й на твої, Вова, п’ять питань їм не відповів. Бо не знайшов у тому папірці графи, яка б мене влаштовувала. То відповідаю тут. Так, я підтримую ідею підписання Україною нового Будапештського меморандуму, згідно з яким кількість народних депутатів мусить скоротитися на 248 «слуг народу», після чого вони разом із тобою, Вова, повинні відбути довічне ув’язнення у вільній економічній зоні на території Донецької та Луганської областей, де ви всі – за вироком Печерського суду – отримаєте необмежений доступ до канабісу та решти відомих тобі ніштяків.
26.10.2020