НІЖ УКРАЇНСЬКОМУ КЛЮБОВІ ДО ВИЩОЇ КЛЯСИ.
Широкі кола українських спортовців та симпатиків спортового руху памятають ще мабуть зовсім добре знаменний виступ делегата львівських Чорних на загальних зборах ЛОЗГІН, який був не лиш наскрізь політичним виступом у спорті, але і справжнім безглуздям, як це виявилося на продовженні згаданих зборів, коли то того "спортового" діяча зовсім відсунули від впливів на округу. Та все таки його „політичні" методи, внесені до спорту, не залишилися без наслідків і найдошкульніше відчувають їх саме українські спортові товариства.
Адже вишукування дір у плоті, щоб лиш не допустити львівську Зорю до Б-кляси, можна назвати хіба скандалом, тимбільше, що деякі провідні кола львівської округи мовчки, а то і явно, цьому скандалові потурають. Дружина наша здобула без найменших сумнівів мистецтво на зеленій мураві, не зважаючи на ріжні перешкоди. Проте тепер, дехто вживає ріжних заходів, щоб відібрати українській дружині заслужений лавр перемоги. Пригадувати інші подібні випадки зовсім зайве, одначе не можемо перейти до денного порядку над іншою справою, що виринула саме тепер у дрогобицькій підокрузі, яка має вже свою сумну славу у звязку з минулорічними мистецтвами А-кляси (справа Дністер—Бялі).
Мистецтво ґрупи згаданої підокруги здобула беззастережно у прегарному стилі стрийська "Скала“ і здавалося, що ніщо не стримає нашої дружини від авансу до А-кляси, який тій дружині належиться з уваги на довголітню спортову традицію клюбу, але й тому, що це товариство репрезентує справді вищий спортовий рівень у своїй підокрузі. Та коли прийшло до рішальних змагань, почали діяти інші чинники, які зі спортом не мають нічого спільного. Останній свій метч за мистецтво групи виграла Скала у Бориславі зі „славними" Бялими, не зважаючи на ріжні „тихі» перешкоди 3:0. Колиж на грищі не вдалося нашій дружині нічим пошкодити, суддя тих змагань п. Єндзьоровський викинув із грища без найменшої причини найкращого змагуна, стрільця і пробоєвика Скали Новака. Підокруга миттю поспішилася покарати його двомісячною дискваліфікацією. Одначе тому, що той змагун не був ще караний, припинили йому кару на 6 місяців. Та всеж було счудування і збентеження Скали, коли вже тиждень пізніше вона довідалася, що припинення тієї кари відкликали і Новакові не дозволили таким чином брати участи у півфінальних змаганнях за вхід до А-кляси з дрогобицьким ТУР-ом. Про це постарався секретар підокруги п. Ляхович, який є одночасно головою ТУР-у, доказуючи невідомо якими "доказами", що Новак був уже караний. Заломана психічно дружина Скали програла метч із Туром, хоч була від нього кращою дружиною. Незалежно від цього провід української дружини поробив ріжні заходи, щоб доказати, що Новак не був ніде і ніколи караний.
Та вже мабуть вершком усього доброго був відплатний метч у Дрогобичі, що його українська дружина рішила виграти навіть без здискваліфікованого неправно свого найкращого змагуна. Одначе всі її зусилля розбивалися на новій несподіваній і непередбаченій перешкоді. А саме той метч суддював не один суддя, як наказують правильники футбольної гри, а... трьох! Один головний суддя (п. Борута) і двох бічних, виставлених Туром, і всі три судді свистали підчас метчу наперегони. Кожну стовідсоткову певну позицію Скали ліквідували бічні судді, відсвистуючи раз-у-раз якісь уроєні офсайди і розброї. Куріоз, який мабуть не мав ще досі прецеденсу. Зовсім зрозуміле, що Скала і той метч мусіла програти, хоч вела 75 хв. 1:0!
Тепер українська дружина вживає зовсім оправданих заходів, щоб оба вирішні метчі уневажнити, а то і признати Скалі век-овер, з уваги на те, що в „унешкідливленні“ Скали брав явну участь голова ТУР-у п. Ляхович. Делєґати нашої дружини виїхали безпосередньо, після тієї сумної афери до Станиславова, куди Скала перше належала та до Львова і дістала посвідки, в яких управи обох округ урядово ствердили, що покараний грач Скали Новак не був від 1931 р. досі зовсім караний. Одночасно провід стрийської дружини подав до відома відповідним спортовим чинникам ненотовану досі подію, що один метч суддювало аж трьох суддів зі свиставками одночасно.
Осьтакі містерії діються у ріжних містах, містерії, яких не можна інакше назвати, як лиш звичайним несмачним скандалом. Усе те бє по українських спортових товариствах, які виказують звичайно кращий спортовий та орґанізаційний рівень від деяких польських і через те стають засліпленим „льокальним" патріотизмом та своєрідним шовінізмом „спортовим діячам" сіллю в оці. Засоби, що їх останніми часами вживають деякі провідні польські спортові діячі на знищення українських спортових товариств, не мають нічого спільного ані зі спортовою етикою, ані взагалі з етикою чесної людини.
Та українські спортові товариства не дозволять себе безкарно кривдити і зуміють обстояти свої права. Від своїх слушних домагань не відступлять і боронитимуть їх на кожному кроці, так як цього вимагає добро українського спорту. А ріжні „діячі" шовіністи повинні запамятати собі, що зброя, якою вони воюють, може найдошкульніше вдарити саме по них. Вони мусять памятати ще і про те, що за українськими спортовими товариствами стоять маси прихильників і симпатиків, які напевно не будуть приглядатися байдуже всім затіям, скермованим проти українських спортових товариств. Бойкот імпрез ріжних „махльойкарів" буде доброю научкою для таких клюбів, що вживають нечесних засобів у боротьбі з українськими товариствами і для тих, що тому потурають.
Ждемо, щоб львівська спортова маґістратура поклала вкінці край ріжного роду „махльойкам” і дала справедливим рішенням сатисфакцію українським спортовим товаристрам.
Р.С.
12.07.1938