Що найкраще визначає зло? Мабуть, у кожного на це запитання буде сила-силенна відповідей, проте всі вони будуть суперечливим. Так само суперечливим буде і цей варіант, як і усе на світі, бо викликає сумнів, адже dubito ergo sum (цікавість вислову Картезія полягає у тім, що теж не може вважатися істинним і викликати сумнів у його точності та доцільності. Проте повернімося до визначення), але ми його все ж назвемо: найкраще зло визначає добро. Себто не просто «все пізнається в порівнянні», а все пізнається в дуалістичній моделі протилежностей і визначати одне поняття найкраще через антонімічне. Тому зло визначається через добро, бо, якби не було зла, то що ми би знали про добро? Як би могли його означити?
Ця істина, що, зрозуміло, теж піддається сумніву, як кожна порядна істина в нашому світі, прикладна і для інших понять. Звісно, цього можна і не робити, як-не-як, ми ж сповідуємо свободу дій, думок та принципів. Оскільки згадали про «свободу», то спробуємо означити і її. На рівні образу свободу найкраще символізує клітка. При чому далеко необов’язково, щоб та клітка була прочиненою. Але так само на рівні образу клітка визначає і «несвободу» - дуалістичну протилежність «свободи», тому мусимо перейти до уточнень.
Несвобода має великі межі, хоча й не можна сказати, що вона безмежна, проте її простір достатньо великий, щоби не обмежуватися єдиним образом клітки. Речей, котрі можуть означити собою несвободу є дуже багато і всі вони мають якісь причетності та залежності. Наприклад «окови». Вони причетні до ніг і рук, проте цікавлять нас у цім випадку більше саме нижні кінцівки, адже окови позбавляють людину можливості рухатись, знерухомлюючи ноги. Клітка ж обмежує все тіло, бо вона – це рамки. Кайдани ж дають навіть трохи свободи, бо рухатися у них важко, але можливо. Натомість ж клітка взагалі дозволяє рух всередині себе, проте унеможливлює його поза своїми межами. Припинення руху – один із найбільших людських страхів. Тому люди із фізичними вадами, що унеможливлюють рух, наче знаходяться у невидимій клітці. Клітці свого тіла.
Клітка не залишає по собі слідів на тілі, кайдани та наручники ж залишають по собі синці й гематоми. Не залишає по собі слідів гамівна сорочка. В українській мові вона «гамує», «вгамовує», позбавляє «шуму» та «гаму». В російській ж вона називається «смерительная рубашка», себто примушує до «смирення» й «покори». Вгамувати можна і голод, проте усмирити можна лише якусь живу істоту. Клітка теж не залишає по собі зовнішніх ран, вона упокорює внутрішньо. Окови ж й наручники (в останніх простежується чітка причетність саме до «рук») спочатку фізично, позбавивши можливості руху, а відтак і душевно через розуміння власного безсилля. Клітка ж упокорює повільно, бо до смирення тебе наче й не змушують – є який-неякий простір для руху, проте він обмежений і покинути його неможливо.
Люди люблять упокорювати тварин. Процес приручення, яким homo sapiens займається віддавна, неодмінно включає упокорення. Для цього використовують клітку, ярмо, уздечку та прив’язь. Ярмо – крайня форма упокорення, коли тварина не може принести ніякої забави чи естетичного задоволення людині і та використовує звіра лише у своїх потребах. Клітка та прив’язь для тих тварин, яким не довіряють, котрі можуть втекти. Ярмо та уздечка – окреслюють чітко визначений напрямок, коли руху не позбавлено, але звір його не вибирає, йому задають вектор. Тобто рух є, але немає його свободи.
Позбавлення свободи заставляє відчувати якусь провину, адже просто так волю не обмежують. Тому клітка – як в’язниця, у неї теж є ґрати. Проте дуже погано, коли свободу обмежено, а розуміння, чому так відбулося – немає, коли не розумієш, за що тебе покарано. А ще гірше, коли тебе нема за що карати або відбуваєш своє ув’язнення за когось іншого. В’язниця відділяє людину від її звичного соціуму, від її звичного світу, як це робить і клітка з її мешканцями. Всередині клітки-в’язниці витворюється свій новий світ та окремий порядок, до якого слід звикнути. І потім, уже покинувши її межі, вкрай важко повернутися до норм, що панують поза межами тюрми, бо в клітці мимоволі набуваєш форми клітки, впускаєш її всередину себе. Тоді дуже важко розправити плечі чи крила, дуже важко шукати для себе нову форму чи віднаходити стару, з котрою жив до перебування в клітці.
За своїм виглядом клітка може бути вкрай різною, проте у більшості випадків однією із рис її є замкнутість. Ця замкнутість може засвідчувати як безконечність, так і вказувати на рамки, обмеження, порядок. Клітка у зошиті засвідчує якраз всі ці три риси, крім того вона засвідчує тотальний порядок, адже слідкує за ним і в горизонтальному, і у вертикальному напрямі. Поля лише посилюють дію кліток, особливо, якщо вони червоного кольору. Такої ж барви, як ручка вчителя чи викладача, що додатково впокорює літери, слова чи думки, якщо це не зміг зробити сам той, чий це зошит. Клітка визначає порядок.
Окрім порядку, клітка може ще й засвідчувати напрямок, адже вона ще може бути сходовою та шахтною. Це класичний приклад руху вгору та вниз, зорієнтований на вертикаль.
Клітка поняття настільки багатоманітне, що є водночас ще й є народною мірою землі, що в різних регіонах та місцевостях мала різне значення – від 4 до 10 гектарів. Себто в клітку не лише можна когось поміщати чи самому в неї втрапити; не тільки щось обмежити чи впорядкувати, а й поміряти чи окреслити.
Цілісінький світ можна описати як клітку, адже ми можемо рухатися всередині нього, проте не можемо вийти за його межі. Себто усе, що нас обмежує – можна назвати кліткою. Наше єство обмежене кліткою нашого тіла та нашого розуму. Маємо в своїм тілі ще одну клітку – грудну. То найважливіша клітка, адже ховає вона за собою сокровенне – серце. Себто, якщо серце сховане, - воно важливе. Тобто клітка не лише обмежує та впорядковує, а ще й береже цінне.
В особливо важливі та хвилюючі моменти, серце б’ється в грудині, як птаха, що хоче на волю. Хом’яки, морські свинки, щурики та інші дрібні домашні тварини можуть жити в людських оселях у банках, коробках, пачках з-під взуття. Птахи ж живуть або на волі, або в клітці. Тому клітка – це передовсім щось пташине. Це звук крил, що тріпочуть об металеві прути ґрат. Себто неволя теж може мати звук.
Поза кліткою на птаха може чекати кіт, що при першій ж нагоді розідре тендітне тільце чи встромить у нього свої пазурі, маючи ту справу за забавку. Тому клітка огороджує від усього, що знаходиться поза нею. Вона означує свободу від втручання з-поза її простору. Проте невідомо, котрий бік клітки – той, а котрий – інший. Тому складно сказати, чи птах, на котрого полює кіт, знаходиться в клітці й тому залишається в живих , чи кіт не може вийти за межі своєї клітки, щоб вполювати пташку.
_________________________________________________________
=========================================================
ДОВІДКОВО:
зі Словника української мови: в 11 томах. (Том 4, 1973. — Стор. 185.)
КЛІТКА, и, жін.
1. Закрите приміщення для птахів, тварин і т. ін. із стінками з металевих або дерев'яних прутів. В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі (Номис. 1864, № 1337); Я посипав в клітку сім'я, Воду наливав; Але змерз маленький чижик І співать не став (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 371); Під сараєм, біля клітки з кролями, Серьожа з двома малими — зеленню годують кролів (Андрій Головко, Літа.., 1956, 48); * У порівняннях. Тисячі думок у моїй голові билися, як у клітці (Мирослав Ірчан, II, 1958, 180);
// Про маленьку, тісну кімнату або хату. В тісній «клітці» під сходами карного суду було напівтемно, вогко, холодно (Іван Франко, IV, 1950, 476).
▲ Грудна клітка — верхня частина кістяка людини й тварини, що складається з груднини, грудних хребців і ребер, а також утворена ними порожнина, у якій містяться легені, серце та стравохід; огруддя. Хірургія проникла вже до грудної клітки (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 129); Сходова клітка — місце в будинку для сходів. Виготовлені на заводі.. блоки.. включають житлові кімнати або кухні, санітарні вузли, сходові клітки тощо (Наука і життя, 6, 1959, 19).
2. Те саме, що кліть 1. Шахтова клітка; Підіймальна клітка.
3. Чотирикутник на поверхні чого-небудь, утворений перехресними лініями; кратка (у 1 знач.). На аркуші з школярського зошита в клітку стояли стовпчики арифметичних прикладів (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 10).
4. заст. Народна міра землі приблизно від 4 до 10 гектарів (залежно від місцевості). У них в колгоспі працювало дві лобогрійки.. і викошували клітку в день, тобто десять гектарів (Юрій Яновський, Мир, 1956, 99); Ніяк не може заснути й Терентій Плачинда, який сьогодні в шляхтича-однодворця прикупив до своїх ґрунтів клітку лепського сінокосу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 471).
11.07.2013