Уривок з праці L' Hetman Mazepa et la France, яку автор готовить до друку.
З початку XVІІІ. в. француська преса була найбільше впливовою на континенті Европи. З всіх часописів, які виходили тоді в Парижі, найважнійшими політичними орґанами було два: 1) Gаzette de France, один з найстарших часописів взагалі, заснований в 1632. р. відомим Теофрастом Ренодо. Він виходив раз на тиждень і був головним чином інформаційним орґаном; 2) Mercure Historique виходив раз на місяць і мав характер наших місячників. Тут ми зустрічаємося вже й з політичними статтями.
Коли український читач відчинить ці часописи (ця дуже рідка колєкція находиться в Національній Бібліотеці в Парижі), він буде дуже приємно здивований, бачучи, як цікавилось тоді громадянство українською справою і як воно було добре поінформоване. Треба сказати, що кожне число мало якусь вістку про Україну, які йшли головним чином через Гамбурґ, Данціґ, Варшаву, Гаґу. Велика драма, яка відгризалась в 1708 до 1709 на Сході Европи мала свій відгук в париських каварнях, та площах, де читалися часописи.
Ми дамо тут лише найголовнійше, гадаючи, що сучасне українське громадянство зацікавиться, коли дізнається, що двісті років тому не дивлячись на відсутність "Місій" та "Бюр преси" европейська опінія була досить прихильна до державних змагань України в особі славного Мазепи.
28. грудня 1708. "Gazette de France" сповіщає з Гамбурґа: "Нам пишуть, що король Шведський зумів притягнути на свій бік ґенерала козаків (термін гетьман не зустрічається) Мазепу. Останній зі своїми полковниками і декількома тисячами їздців поїхав в головну кватиру Шведського короля. Але цар швидко дізнався про цю справу, післав князя Меньшикова з 10.000 добірного війська атакувати Батурин. Батурин був взятий штурмом і зруйнований до щенту, чотири тисячі козаків були вирізані. Ця вістка може мати дуже велике значіння для війни, яку ведуть Шведи з Москалями (Moscovites)".
Як бачимо, тут є тільки перші чутки про новину, яка відбулася два місяці тому. Але ось в січні 1709. р. в журналі "Mercure Historique" ми находимо вже докладнійші відомости разом з оцінкою факту. Кореспондент з Голяндії пише: "Я був дуже здивований, коли довідав ся, що Шведський король повернувся на Україну (Ukraine) замість того, щоб іти в Московщину (Moscovie). Але ця загадка зясувалася. Ґенерал козацький Мазепа обіцяв королеви допомогу своїм військом. Цей ґенерал колись служив у Польщі, має особисті звязки з королем Станіславом. Ця справа поставить царя в дуже погане становище.
Сам Мазепа може доставити 40 000 війська королеви, граф Левенгаупт привезе свого 15.000 і тоді у короля шведського буде армія майже рівна по кількости московській, але краща по вартости". Далі кореспондент оповідає історію переходу Мазепи, про пляни Петра зруйнувати козаків, про знищення Батурина, при чому всі його відомости вповні певні згоджуються з нашими в цей час.
4. січня 1709. р. "Gazette de France" подає коротку нотатку з Гамбурґа, що Мазепа допомагає Карлу XII. в справі фуража для армії, що його дуже люблять козаки, які весь час переходять на його бік.
15. січня депеша з Волині сповіщає про "вибори нового гетьмана Скоропадського, який одначе не користується ніяким впливом між козаками. Головна причина — пише часопис — переходу Мазепи це було бажання царя знищити козацькі вольности. Мазепа весь час працює, щоб примусити Кримського хана виступити проти Московщини".
Але ці уривочні вісти мабуть не задовольнили публику і книжка "Меtсurе Historique" за лютий знов вертається до України. На 2 сторінках кореспондент з Данціґу описує докладно справу Мазепи.
"Козаки вже давно були пригнічені Москалями (треба зазначити, що скрізь Росіяне звуться Московітами). Вони довго терпіли на тому, що помирилися в фактом підлеглости, а лише по необхідности. Але коли шведські війська показалися у кордону України (цікаве цей термін "les frontiere de l'Ukraine!"), козаки почали вже вітверто виявляти свій наступ і вислали полковника Войнаровського, небіжа Мазепи, до царя з жалобою на його ґенералів. Але Войнаровський був заарештований і знаючи звичаї московського царя, можна було вже знати, яка його чекає доля. Войнаровському всеж вдалося втікти і тоді Мазепа з козаками поїхав до Карла XII. в Шептаки (!!!). Але він був погано принятий королем, який велів наложити на Мазепу кайдани і стерегти його, щоб він не втік". Така "неосвідомленість" вияснюється дуже просто. Данціґ був центром польського короля Августа, союзника Петра і в цьому разі кореспондент висловлював тільки свої "desiderata".
Европу дуже займало питання, як віднеслась вся Україна до Мазепи. Тим більш, що московський посол Матвієв, який мешкав в Гаазі, весь час давав відомости в голяндських часописах "Lettres Historique" та "Gazette de Hollande", що населення не пішло за своїм вождом. І ось майже скрізь париський часопис зазначує, що "ґенерал Мазепа має великий вплив між козаками".
Тільки пятого квітня в "Gazette de Francе" появився подрібний опис побачення Мазепи з Карлом XII. в Горках. Король відповів, що йому дуже приємно бачити Мазепу, він багато чув про його військову славу. Він прийшов на Україну лише для того, щoб визволити її від московської тиранії. Після цього король дав обід в честь ґенерала Мазепи".
Після цього майже на два місяці перериваються інформації з України і лише 7 червня кореспондент з Гамбурґа пише: "Курєр, який приїхав з Стокгольму сповіщає, що запорожські козаки приєднались до ґенерала Мазепи і шведської армії, що король Карло ХІІ. дав клятву не робити мира з царем "поки запорожці не будуть вільними".
Серпневе число "Mercure Historigue" докладно описує, як московський полковник Яковлів зруйнував Січ, при чому автор замічає: "так загинула велика і славетна раса".
В той самий час, в липні, похваляється перша вістка про Полтавську катастрофу. Цікаво, що довго часописи не вірили в правдоподібність і обмежувались весь час словами "треба чекати ще на підтвердження". Але ось 6. VIII. в "Gаzеtte de France" був надрукований офіціяльний Петровський комунікат, який був передрукований з голяндських часописів. Позаяк в часописах статей в нашому розумінню не було, дуже важко розяснити собі, як поставилась тодішна прeca до памятного для України дня 27-го червня 1709 р. Але навіть в коротких інформаційних рядках можна бачити співчуття до Мазепи. Так 6 вересня читаємo з Гамбурґа: "Кажуть, що ґенерал в Очакові; таким чином неправда, ніби нещасний ґенерал був захоплений царем". Також 13 вересня: "Кажуть, що Турки видали нещасного ґенерала Мазепу і його полковника Войнаровського цареви, який вимагав їх". Але це спростовується листом, який ґенерал Краус отримав від короля. В нім є звістка, що Мазепа весь час в Очакові, що його рана (!) вже залікувалась, що швидко він спільно з козаками і Татарами кудись їде, але куди це на відомо. Одні гадають, що він проїде через Угорщину до ґенерала Крауса, другі що він прямує на Поділля".
8. жовтня читаємо "З Константинополя нам пишуть, що царь через свого посла Толстого вимагає від Блискучої Порти ґенерала Мазепу, як бунтаря, але великий везир відмовив цьому".
А сам Мазепа вже два місяці був мертвий, і тільки 19 листопада читаємо в листі з Гамбурґа: "Ґенерал Мазепа вмер і залишив всі свої багацтва полковнику Войнаровському".
Хто може після цього сказати, що сучасна преса більше поінформована в українській справі?...
Париж, липень 1920.
[Громадська думка, 15.08.1920]
15.08.1920