За помершого нїмецкого цїсаря Виль­гельма грала Нїмеччина так велику ролю, що в хвилях найбільшого занепокоєня май­же нїхто не звертав цїлої уваги на факти, котрі то занепокоенє викликували, а слї­див за тим, що скажуть на все в Берли­нї і яке становище займе Нїмеччина в сїй або в тій справі. Смерть цїсаря Вильгельма викликала майже загальну застою в ситуа­ціи политичній, а зміна престола в Нїмеч­чинї не порушила єї ще доси; она викликала хиба лишь різнородні надїї і обави і в якійсь мірї збільшила ще може загальну не­певність.

Було ce в 1868 p., коли посли рускі краєвого сойму солидарно внесли до того-жь сойму представленє, щоб остаточно пола­годити межинародні відносини краєві. В 1869 р. видїл краєвий скликав так зва­ну „анкету угодову“, зложену з Русинів і ІІоляків, в цїли скодификованя закону о правах обох народностей в Галичинї В 1871 р. перейшов однакожь сойм галицкій до порядку дневного над всею справою, за-­ставившись тим, що анкета не у всїх точ­ках пійшла солидарно і що длятого не по­дала соймови потрїбного до „угоди“ суб­страту.

„Нє ґрйоз абман в туманной далі Віною скорбі і печалі, — Но ґібєль сіли маладой ; Но ґньот всьево, што дух вазносіт Чево душа безумно просіт — Служеня істіннє жівой.“ П.А. В ч. 39-ім „Дїла“ в фєйлєтовї п. X—о, зреасумувавши всї і вся вечерки і ба­лї, прийшов до сумного заключеня, що да­ремно їздили батьки в матїрки з своїми до­нями, бо ті гуляли-гуляли і нїчого не ви­гуляли. Тай закиди робить тим, що не ви­новаті.

 

Клика польских шовинистів блахма­нить в найвисших кругах у Відни і в Римі, що відрубного руского народу з відруб­ним національним характером нема; що сей нарід, так само як мазурскій, тілько простий люд, котрий польска шляхта має право заступати, а ті интелигентні Русини, що єго заступають в житю і в рускій пра­сї, — то „москалї“ в политичнім, а „шиз­матики“ в религійнім взглядї.

Третя република француска переживає нинї тяжку пору. За сїмнацять лїт суще­ствованя францускої републики не могла идея републиканьска запустити так глубоко корї­нє в Францускім народї, щоби єї можна нинї уважати на всякій случай забезпеченою. Чим раз більше проявляються ознаки, котрі кажуть догадуватися, що републиканьска фор­ма правительства в Франціи починає пере­живатися. Серед широких мас народу по­казуєсь чим раз більше невдоволенє з того правительства, котре майже не в силї удер­жати в краю лад і порядок і самохіть причиняєсь лишь до ширеня розладу.

Дивлячись оком спокійного зрїтеля на все то, що дїєся нинї в Европї, мимо волї приходимо до заключеня, що теперь відбуваєся мїжь народами Европи той процес, котрого наслїдком може бути якесь нове переобра­зованє так під взглядом политичним як і економичним і культурним. Куди не глянемо, всюди борба. Тут бореся нарід о своє существованє, там ведесь борба о пе­ревагу политичну, деїнде видко борбу прин­ципів религійних з философичними, а в цїлій майже Европї ведесь завзята борба со­ціяльна і економична.

Було близько півночи. Широкими смугами лилосьа сьвітло з вікон Д...ськојі резиденціј, — мельодијними переливами роздавалисьа з середини звуки фортепјану. Лагідне сьвітло, відбивајучись від білого, морозом розіскреного сьнігу, мигаје далеко з високого сугорба, мов зірницьа на сходьі,— далеко понад селом лунајут звуки музики та сьпівів, переривајучи мертву, бесконечну тишу сельськојі зимовој ночи.